Від дієслова знати, серед товків якого в друс. був і "визн(ав)ати, приймати/прийняти (думку, погляд), схвалити, погодитися"; тут творено злиттям з не-+знати (з наголосом на не́- для розрізнення від окремого не зна́ти) за зразком лат. ignōrō ← *in- "не-" + *gnōrō "знаю".
Може, коли вже є енантосемія (і звертання уваги, і незвертання її), то слід це слово використовувати для тих випадків, коли людина зумисне когось ігнорує, насправді коли ж ця людина їй не байдужа?
Ну, знаєте, випадки, коли хтось робить усе, щоб той, хто цій людині небайдужий, гадав, що насправді – байдужий, але то все луда в очі, бо та байдужість примарна. Чи то дівчина, яка зумисне не звертає увагу на хлопця, щоб він зробив перший крок, а насправді дівчині той хлопець таки прикинувся на око, але вона боїться показати, що не нехтує ним. Чи то хтось, хто образився і удає, що йому однаково, хоч насправді зовсім не так.
Тобто дати за "тура́ти" тяму "прикидатись, неначе нехтуєш, не зважаєш; удавати, мов тобі байдуже до когось, коли це не так"?
Карл-Франц Ян Йосиф,
до речі, форма з герб- є дуже цікава. В ЕСУМ їй не приділено належної уваги – тільки згадано як одну з форм під статею гребти, поруч з грібати й інших. Нема окремо сеї форми й в ЕССЯ (етим.сл-ку слов. мов під Трубачовом, що є значно якісніший сл-к етимологічний).
А втім, форма герб- сугерує в його праформі *ь, а не *є, як в гребти (*grebti): *грьб(ов)ати, з *gryb-, паралельного до *greb-. В руській мові праформи з приголосним + *re не дають серед різновидів рефлексації приголосний + голосний "е~и" перед /r/, а тільки приголосні + /r, l/ а потім голосний "е", чи "і" (з *е в складі критім). Натомість прикладів рефлексації послідовне ті *приголосний+r/l+y/u- (y = ь, u = ъ) в приголосний + голосний "е, и" + /r/ є саме в руській мові доволі: [къірвавий, кърви] *кръв-, [бъірва] *бръв-, [дъірва] *дръв-, [бъілха] *блъх-, [гъілтати] *глът-, [ирстити] *хрьст-, [(с)тъірчати, тъірк-] *(с)търк-, [керниця~къірниця] *кърница, ... Такий рефлекс, між іншим, суттєво різнить руську мову від вятської.
Попри жадну окрему згадку сеї форми в етимологічних працях, форма ся має явно ще іє. коріння, спадковане як залишкова суто "протоукраїнська" ізоглоса, незасвідчена, либонь, у жадній іншій словянській мові. Праформу *gryb-, яка дає в рус. *грьб- з рефлексом [герб-~гъірб-] надійно підтверджує лотиська форма gribēt, gribu, а також в германських мовах англ. grip.
В такому разі, форми [гребати] та [гербати] мають бути віднесені до одної праформи: *грьбати (*grybati), відмінної від паралельної їй праформи *greb- в інших мовах словянських.
Це було дуже цікаво почути, бо ж мене самого зацікавило це слово. Та я гадав, що це банальний перекрут (інверсія) як у слові:
мед-відь –> вед-мідь
Тоді могло статись й:
г-ре́-бувати –> г-е́р-бувати
Карл-Франц Ян Йосиф,
міг би бути й "банальний перекрут" суто теоретично, та таких подібних "перекрутів" є забагато в руській мові, як я показав на йинших прикладах.
Ігнорувати — не брати до уваги чого-небудь, легковажити чимось.
Не іґнгруй мене, Ироде!
лат. ignorare – не знати, далі з ignarus – недосвічений, який не знає
італ. ignorare
Перекладаємо слово ігнорувати
r2u.org.ua: игнорировать
+
r2u.org.ua: гребати
Від дієслова знати, серед товків якого в друс. був і "визн(ав)ати, приймати/прийняти (думку, погляд), схвалити, погодитися"; тут творено злиттям з не-+знати (з наголосом на не́- для розрізнення від окремого не зна́ти) за зразком лат. ignōrō ← *in- "не-" + *gnōrō "знаю".
ЕСУМ: тура́ти "зневажати, не зважати, гребувати" (сл-к Недільського).
До річи, слово се є приклад енантосемії значить бо й "зневажати, не зважати, не звертати увагу", й "звертати увагу, зважати, бути уважним, дбати".
Може, коли вже є енантосемія (і звертання уваги, і незвертання її), то слід це слово використовувати для тих випадків, коли людина зумисне когось ігнорує, насправді коли ж ця людина їй не байдужа?
Ну, знаєте, випадки, коли хтось робить усе, щоб той, хто цій людині небайдужий, гадав, що насправді – байдужий, але то все луда в очі, бо та байдужість примарна. Чи то дівчина, яка зумисне не звертає увагу на хлопця, щоб він зробив перший крок, а насправді дівчині той хлопець таки прикинувся на око, але вона боїться показати, що не нехтує ним. Чи то хтось, хто образився і удає, що йому однаково, хоч насправді зовсім не так.
Тобто дати за "тура́ти" тяму "прикидатись, неначе нехтуєш, не зважаєш; удавати, мов тобі байдуже до когось, коли це не так"?
То жаден самопротитовк уже не буде.
І все ж... Чому б не дать?
r2u.org.ua: гребати
r2u.org.ua: гребувати
Карл-Франц Ян Йосиф,
до речі, форма з герб- є дуже цікава. В ЕСУМ їй не приділено належної уваги – тільки згадано як одну з форм під статею гребти, поруч з грібати й інших. Нема окремо сеї форми й в ЕССЯ (етим.сл-ку слов. мов під Трубачовом, що є значно якісніший сл-к етимологічний).
А втім, форма герб- сугерує в його праформі *ь, а не *є, як в гребти (*grebti): *грьб(ов)ати, з *gryb-, паралельного до *greb-. В руській мові праформи з приголосним + *re не дають серед різновидів рефлексації приголосний + голосний "е~и" перед /r/, а тільки приголосні + /r, l/ а потім голосний "е", чи "і" (з *е в складі критім). Натомість прикладів рефлексації послідовне ті *приголосний+r/l+y/u- (y = ь, u = ъ) в приголосний + голосний "е, и" + /r/ є саме в руській мові доволі: [къірвавий, кърви] *кръв-, [бъірва] *бръв-, [дъірва] *дръв-, [бъілха] *блъх-, [гъілтати] *глът-, [ирстити] *хрьст-, [(с)тъірчати, тъірк-] *(с)търк-, [керниця~къірниця] *кърница, ... Такий рефлекс, між іншим, суттєво різнить руську мову від вятської.
Попри жадну окрему згадку сеї форми в етимологічних працях, форма ся має явно ще іє. коріння, спадковане як залишкова суто "протоукраїнська" ізоглоса, незасвідчена, либонь, у жадній іншій словянській мові. Праформу *gryb-, яка дає в рус. *грьб- з рефлексом [герб-~гъірб-] надійно підтверджує лотиська форма gribēt, gribu, а також в германських мовах англ. grip.
В такому разі, форми [гребати] та [гербати] мають бути віднесені до одної праформи: *грьбати (*grybati), відмінної від паралельної їй праформи *greb- в інших мовах словянських.
Це було дуже цікаво почути, бо ж мене самого зацікавило це слово. Та я гадав, що це банальний перекрут (інверсія) як у слові:
мед-відь –> вед-мідь
Тоді могло статись й:
г-ре́-бувати –> г-е́р-бувати
Карл-Франц Ян Йосиф,
міг би бути й "банальний перекрут" суто теоретично, та таких подібних "перекрутів" є забагато в руській мові, як я показав на йинших прикладах.