Подія і факт не тяжать над письменником, автор подає життя в оригінальному художньому сплаві. Він його відтворює, за висловом В. Бєлінського, як своєрідну художню квінтесенцію дійсності.
Походження
Середньовічна латина quinta essentia »п’ята суть (про повітря як п’ятий елемент)«.
(щирь)
Іменник жіночого роду типу сіль, путь, мить тощо (тож і відповідно відмінювати), від кореня щир- в словах щирий, щиро, щирість. ЕСУМ дає слово щирець в одному зі значень »квінтесенція«, тобто значення таке за похідним від кореня щир- є засвідчене ― я лише змінив будову слова, відкинувши суфікс, і перевів його в зразок іменників: даль, шир(ь), вись, тощо, для надання формі високого стилю й книжності, що поняттю квінтесенція належить.
Подія і факт не тяжать над письменником, автор подає життя в оригінальному художньому сплаві. Він його відтворює, за висловом В. Бєлінського, як своєрідну художню ОСНОВУ ОСНОВ дійсності.
Квінтесенція — основа, суть чого-небудь; найсуттєвіше, найголовніше.
Подія і факт не тяжать над письменником, автор подає життя в оригінальному художньому сплаві. Він його відтворює, за висловом В. Бєлінського, як своєрідну художню квінтесенцію дійсності.
Середньовічна латина quinta essentia »п’ята суть (про повітря як п’ятий елемент)«.
Перекладаємо слово квінтесенція
(щирь)
Іменник жіночого роду типу сіль, путь, мить тощо (тож і відповідно відмінювати), від кореня щир- в словах щирий, щиро, щирість. ЕСУМ дає слово щирець в одному зі значень »квінтесенція«, тобто значення таке за похідним від кореня щир- є засвідчене ― я лише змінив будову слова, відкинувши суфікс, і перевів його в зразок іменників: даль, шир(ь), вись, тощо, для надання формі високого стилю й книжності, що поняттю квінтесенція належить.
Ялисію, поясніть, будь ласка, розвій тями в слові.
scir "cist, yésen, bez mési, bez broudou" → "ino cistè, souto cistè → quintessentia".
Дякую!
+
Інтересно.
суття́
+
Це означає пік.
Це означає пік.
Подія і факт не тяжать над письменником, автор подає життя в оригінальному художньому сплаві. Він його відтворює, за висловом В. Бєлінського, як своєрідну художню ОСНОВУ ОСНОВ дійсності.
Це не тавтологія, а літературний засіб посилення.