Словники

Підбираючи відповідники до чужих слів, нерідко ми звертаємося до словників, зокрема “словників репресованих слів”. Спершу я й сам беззастережно їм вірив, та, попочитавши, зрозумів, що вони все-таки містять немало:

діалектизмів і слів із діалектним звуцтвом(фонетикою): незалежно від того, використовували їх чи ні (зокрема в науковій мові), забороняли чи ні, їм і тепер не місце в затвердженій/науковій мові. Наприклад (https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/Linguistics/rejestr/A-G.html):
Аби (у знач. “щоб”)
“БаЛЬОн”
“БаЛЯнс”
“БаЛЯда”
“БациЛЯ”
“БЛЯск”
“БЛЬОкада”
“Вар’ят”
“Дзиґарі”
“ДіЯгонаЛЯ”
“КЛЯса”.
Наприклад, “квас”: “квасний” у значенні “кислий” – західне слово, діалектизм/регіоналізм. Не знаю точно, чи вживали його науковці, наскільки широко, чи забороняли, але повертати його тільки на підставі того, що його “репресували”, точніше, що воно в словнику таких слів, не слід.

Вигадки/спроби, малопоширені й такі, що зовсім не вживалися: впорядники словників намагалися підібрати відповідники й заносили їх у словники.
“Межипрям” (перпендикуляр”
“Одрізок” (абсциса)
“Бігун” (полюс)
“Вал(-ець/ок)”
“Лук”(дуга).
Разні переклади на абсцису й ординату.
Мою увагу привернуло слово “Кіш”.
У значенні “бункер” згадано тільки в одному словнику. Прикладів уживання в такому значенні не знайшов.
Чому привернуло? Як на мене, значення “міцне, укріплене підземне сховище” досить далеке від значення “Запорізька Січ; табір, стан, обоз”.
Так само “перекутня”, що підходить для “діагональ” тільки в геом. фігурах.
У словниках хімічних, медичних, географічних і -логічних утямків так само.

Насмілюся припустити, що в часи національної боротьби й пізнішої українізації кілька “шкіл” добирали свої відповідники, а подекуди це робили окремі гуртки й діячі (науковці, впорядники словників).

Отож. Якщо слово було в тогочасному словнику/є в словниках “репресованих слів”, це ще не значить, що воно – не діалектизм, якому і не місце в загальній мові. Якщо ж таки ні, то така умова ще не значить, що воно взагалі вживалося, а якщо й використовувалося, то наявність у словнику не доводить, що вжиток був досить широкий для того, щоб слово не відмерло саме по собі. Враховуючи це, я знову (бо вже писав про це) закликаю осмислювати кожне слово зі словника, шукати приклади вживання в такому значенні. Мені, наприклад, здається інколи, що в цьому словнику опинилися й ті слова, що просто десь уживалися, а потім вони “зникли”.

О, ще приклад згадав: https://r2u.org.ua/s?w=зеленець&scope=all&dicts=all&highlight=on
“Зеленець” подають у значенні “хлорофіл”. Але прикладів, звісно, немає, та й навряд чи такі можуть бути, бо значення подане дуже й дуже приблизно. Ніхто, звісно, не мав на увазі хлорофіл саме як хім. сполуку. Мабуть, А. Ніковський, маючи про нього дуже й дуже приблизне уявлення, назвав ним роздавлену траву, чи то навпаки: не повсякчас упорядники добре розумілися на значенні втямків, про які писали.

Часто-густо це були просто спроби, більш і менш удалі. Обмірковуймо подані слова, порівнюймо з іншими словниками, шукаймо й перевіряймо приклади вжитку

Як на мене, значення “міцне, укріплене підземне сховище” досить далеке від значення “Запорізька Січ; табір, стан, обоз”.

Що хотіли ректи сим?)

Як на мене, значення “міцне, укріплене підземне сховище” досить далеке від значення “Запорізька Січ; табір, стан, обоз”.

Що хотіли ректи сим?)

По-друге, дозвольте все ж, будь ласка, сказати (я про це вже писав: https://slovotvir.org.ua/words/kaityng#t80665). Ваша мова зі спробами писати ще українськішою українською, ніж сама українська (з діалектизмами,  як “ректи сим” тут, діалектним звуцтвом, зокрема Иканням/ГИканням), дуже неприродна, кажу чесно. 

По-перше. Мені, чесно кажучи, незрозуміло, що тут може бути незрозуміло. 
“Кіш” – “Запорізька Січ; табір, стан, обоз”, тобто або головна “база” козаків, або (польове) укріплення, розміщення війська, що, як на мене, далеко від “бункер”, що значить “міцне (підземне) сховище/укріплення”. Як могло значення так зміститися, чи є приклади вживання в такому значенні? Тут потрібні подальші дослідження, але щось мені підказує, що якщо й знайдемо щось, то дуже небагато

Будь ласка: 
“Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Предвосхища́ть, предвосхи́тить – перейма́ти, перейня́ти що (напр. ду́мку чию́, на́мір).”

https://r2u.org.ua/s?w=предвосхитить&scope=all&dicts=all&highlight=on
Це ніяк не єдиний такий випадок, коли автори чи то не розуміли нашого слова, чи то їхнього, чи просто підбирали аби було

Доповнення до написаного вище про “кіш”. Як уже було сказано, таке значення подано в одному-єдиному словнику. Що ж це за словник? “Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський)”. Що ж це за словник такий (“спойлер”: див. назву)? Почитаймо-но звернення перед передмовою: “Випускаючи серію словників із усіх галузей техніки, Технічний Відділ Інституту Української Наукової Мови (ІУНМ) звертає увагу користувачів на те, що з різних причин, а головне через потребу якнайшвидше дати можливість широким колам ознайомитись із українською технічною термінологією, словники доводилося складати нашвидку, одночасово виробляючи методику термінологічної роботи та переводячи організацію Інституту. З цих саме причин ці словники Відділу не можна вважати за остаточно оброблені й опоряджені. Це, на нашу думку, тільки попередні проекти, що вимагають дальшого розроблення та удосконалення.” Тобто самі укладачі кажуть, що словник через поспіх має неточності.

Що ж каже передмова? “Принципи до ухвали термінології базувалися на таких засадах, що перевагу давалося завжди термінам народнім з загальновизнаним сучасним поширенням, або вони змістом та об’ємом укладеного в ці терміни поняття відповідали визначуваній речі, чи процесові.”
“Нормалізацію термінології вбачалося також у тому, щоб до чужомовних термінів зводити їхні синоніми, місцеві назви, тощо, об’єднуючи їх спільним українським розв’язанням.”
“Коли-ж термін є поширений в одній, двох мовах, тоді як инші мови творять на нього свою назву, то в таких випадках підшукувано рівнобіжний народній термін, або побудований за законами народньої мови новотвірний проект, що визначав-би чи то суть, чи прикмету даної речи. Взагалі, в усій роботі за найголовніше завдання правив той момент, щоб якнайменше давати барбаризмів. Навіть до слів з грецькими чи латинськими коренями, що до певної міри можна розглядати, як спадщину схоластичної доби, коли назви в усіх ділянках точного знання давалося з «класичних» мов, скільки можна було, подано до них українські паралелі. Візьмімо хоча-б такі барбаризми, що їх сила силенна в російській мові, як ось: «ирригация», «контакт», «фотометр», «анемоскоп», «аркограф», «рефлектор», то вони є тільки певні симболи, вони мало що дають уяві особи «некласичного» виховання, тоді як їхній літеральний переклад — «обводнювання», «дотик», «світломір», «вітровказ», «лукорис», «відбивач» — дають певну уяву про функції визначуваних речей. Такі прагнення спостерігаємо також у мовах з давнішим поширенням техніки — як от німецька, чеська, де перевагу давано образній для даної мови термінології, і навіть уже тепер, не зважаючи на традицію, поволі заходять зміни в цих мовах у бік народньої термінології. Безперечно, за 2 роки ІУНМ, за браком належного часу, не міг як слід опрацювати барбаризми, особливо при такому широкому допливі їх через російську мову, проте, на частину їх вишукано більш-менш влучні проекти й подано на 1-му місці, як рекомендовані; що-ж до решти, то ми вважаємо, що коли термінологія піде на виробні, на фабрики з українськими робітниками, то здобуде там багацько народніх назов, замість симболічних барбаризмів, бо тільки в процесі самої роботи коло верстата з’являться й вишліфуються слова-образи, що промовлятимуть уяві робітника, учня і техника.”

(!) “Як широкий засіб і допомічне джерело до ухвали термінології, Технічний Відділ використовував методу застосовування на українські терміни назов з «нижчої” колись техніки, техніки примітивного характеру, що тепер дійшла сучасних надбань технічної думки. Темп розвитку технічної справи на Україні, зважаючи на сільськогосподарській характер її, був завжди відсталий проти Західньо-Европейських країн; проте, в дрібному мірилі нарід здавна мав силу машин, приладів технічного устаткування щоденного вжитку. Це будуть — вітряки, тартаки, ступники, олійниці, чинбарні, тупчаки, кузні й найрізноманітніші ремісничі верстати. Отут зросла й викристалізувалася суто-народня технічна термінологія. Це були і є ті великі народні скарби, звідки ІУНМ має змогу черпати потрібні назви, вислови й цілу спеціяльну мову; треба тільки на це відповідного часу й коштів. Правда, сучасні складні й удосконалені машини чи прилади далеко відійшли від своїх першооснов, але зміст закладених у їхні назви понять лишився той самий. Отже, коли на російський термін «пресс» дано назву «гніт», на «фильтр» — «цідило», на «вентиляция» — «провітрювання», на «кран» — «звід», то тим самим Технічний Відділ дбав тільки за те, щоб поширити й притягнути до наукової мови народні терміни на речі, що в процесі удосконалювання набули складніших форм, але в принципах своєї роботи не одійшли від первісної основи.”

“Навіть дві Редколегії, регулярно працюючи, ледве встигли зредагувати картотеку до словника за час з вересня 1926 року до січня 1927 року. Не можна обминути словом і того, що філологові присутьньому на засіданні було досить важко збагнути зміст та об’єм понять щось із 100 термінів, що проходили за одно засідання, бо переважна більшість їх йому була зовсім незнана; міркуючи за поясненням над змістом терміна, йому одночасно треба було пильнувати й дбати за правильне мовне оформлення його, а це, до певної міри, могло відбитися на філологічній редакції.”

Думаю, цього вистачить, щоб зрозуміти: самі впорядники кажуть, що спішили, і це помітно вплинуло на словник. І, найголовніше(!), вони самі намагалися підбирати питомі відповідники до чужих слів, даючи поширеним словам нових значень (а то й притягуючи їх за вуха). 
Насамкінець, судячи з того, що подано в словнику, “бункер” тут, найімовірніше, подано в значенні “не війна” (так-так), тобто як ємність, містилище, а не як укріплення/укриття