Підбираючи відповідники до чужих слів, нерідко ми звертаємося до словників, зокрема “словників репресованих слів”. Спершу я й сам беззастережно їм вірив, та, попочитавши, зрозумів, що вони все-таки містять немало:
діалектизмів і слів із діалектним звуцтвом(фонетикою): незалежно від того, використовували їх чи ні (зокрема в науковій мові), забороняли чи ні, їм і тепер не місце в затвердженій/науковій мові. Наприклад (https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/Linguistics/rejestr/A-G.html):
Аби (у знач. “щоб”)
“БаЛЬОн”
“БаЛЯнс”
“БаЛЯда”
“БациЛЯ”
“БЛЯск”
“БЛЬОкада”
“Вар’ят”
“Дзиґарі”
“ДіЯгонаЛЯ”
“КЛЯса”.
Наприклад, “квас”: “квасний” у значенні “кислий” – західне слово, діалектизм/регіоналізм. Не знаю точно, чи вживали його науковці, наскільки широко, чи забороняли, але повертати його тільки на підставі того, що його “репресували”, точніше, що воно в словнику таких слів, не слід.
Вигадки/спроби, малопоширені й такі, що зовсім не вживалися: впорядники словників намагалися підібрати відповідники й заносили їх у словники.
“Межипрям” (перпендикуляр”
“Одрізок” (абсциса)
“Бігун” (полюс)
“Вал(-ець/ок)”
“Лук”(дуга).
Разні переклади на абсцису й ординату.
Мою увагу привернуло слово “Кіш”.
У значенні “бункер” згадано тільки в одному словнику. Прикладів уживання в такому значенні не знайшов.
Чому привернуло? Як на мене, значення “міцне, укріплене підземне сховище” досить далеке від значення “Запорізька Січ; табір, стан, обоз”.
Так само “перекутня”, що підходить для “діагональ” тільки в геом. фігурах.
У словниках хімічних, медичних, географічних і -логічних утямків так само.
Насмілюся припустити, що в часи національної боротьби й пізнішої українізації кілька “шкіл” добирали свої відповідники, а подекуди це робили окремі гуртки й діячі (науковці, впорядники словників).
Отож. Якщо слово було в тогочасному словнику/є в словниках “репресованих слів”, це ще не значить, що воно – не діалектизм, якому і не місце в загальній мові. Якщо ж таки ні, то така умова ще не значить, що воно взагалі вживалося, а якщо й використовувалося, то наявність у словнику не доводить, що вжиток був досить широкий для того, щоб слово не відмерло саме по собі. Враховуючи це, я знову (бо вже писав про це) закликаю осмислювати кожне слово зі словника, шукати приклади вживання в такому значенні. Мені, наприклад, здається інколи, що в цьому словнику опинилися й ті слова, що просто десь уживалися, а потім вони “зникли”.
О, ще приклад згадав: https://r2u.org.ua/s?w=зеленець&scope=all&dicts=all&highlight=on
“Зеленець” подають у значенні “хлорофіл”. Але прикладів, звісно, немає, та й навряд чи такі можуть бути, бо значення подане дуже й дуже приблизно. Ніхто, звісно, не мав на увазі хлорофіл саме як хім. сполуку. Мабуть, А. Ніковський, маючи про нього дуже й дуже приблизне уявлення, назвав ним роздавлену траву, чи то навпаки: не повсякчас упорядники добре розумілися на значенні втямків, про які писали.
Часто-густо це були просто спроби, більш і менш удалі. Обмірковуймо подані слова, порівнюймо з іншими словниками, шукаймо й перевіряймо приклади вжитку
