Раніше я писав (https://slovotvir.org.ua/toloka/slovotvirni-pytannia/namit-tsil-meta) про те, якими мали би бути слова відповідно до нашого наміту (плану), як його розумію я. Якщо коротко: я вважаю, що наші переклади тут загалом(!) мають якусь надію замінити чужі слова або хоча б поширитися в Мові тільки якщо будуть зрозумілі хоча б частково. Тут я хотів би частково повторити, а також розширити й доповнити цю думку, а ще – висунути деякі “правила” й закликати до їх додержання.
Не раз я писав про “говіркові”, “дуже/надто говіркові” явища, слова. Дозвольте мені пояснити свою думку й узагальнити: я не раз бачив нерозуміння її.
Засторога: я нізащо не пишу це “проти когось”, як могло би природно здатися тим, хто схильний до того, що, на мою думку, можна назвати зловживанням способом словотворення, про який нижче піде мова.
І. “(Дуже/надто) говірковими” словами/коренями я називаю:
- малопоширені слова й похідні (“косів”, https://slovotvir.org.ua/words/fioletovyi), що, маючи досить поширений корінь, мають значення, яке значно відрізняється від поширеного значення/поширених значень цього кореня. Розгляньмо наведене слово “косів” (я не знаю, чому воно утворене саме так, тут мова про інше; так само відкладімо питання, чи передає це слово значення): це слово має загальнопоширений корінь -кос- (“косити”). А ось слово “кос” і деякі схожі (https://goroh.pp.ua/Етимологія/кос#7394) у значенні “півники” (квіти: названі від “-кос-” через подібність листя до коси за формою) малопоширене, якщо не сказати дуже малопоширене; якщо не знаєш, не здогадаєшся, що “кос” – це “півник”, і “косовий” – “фіолетовий”. Тобто малопоширене слово з далеким значенням від загальнопоширеного кореня в ньому.
Важливе зауваження: питання, що робити, якщо деяке говіркове слово – єдине відоме наше на позначення деякого втямка (який називаємо чужим словом) досить неоднозначне. Я не виключаю, що “косів” чи то “косовий” належить до таких. Це просто приклад у загальному випадку; - слова з (дуже) малопоширеними (зокрема (майже) вимерлими, коли слово мало того що було непоширене, то ще й відмерло, забулося) коренями. Приклад: “бахот” у значенні “розширення”/“роздування”. Утворене воно зворотньо на підставі засвідченого слова “ бахтáти “буйно рости” (ЕСУМ, I-153;”. Походженнєво пов’язане з “бухнути” (розбухати). Наскільки я можу судити, слово “бахтати” якщо й є досі, то малопоширене, у межах невеликих земель. Особисто мені (через А в корені) ніяк не спало на думку пов’язувати цей “бахот” із “-бух-” (“бУхнути,” “розбухати”).
ІІ. “(Дуже/надто) говірковими явищами/словоформами” я називаю слова (і похідні), які цілком відповідають найпоширенішим формам, але відрізняються, наприклад, через особливості розвитку місцевого звуцтва(фонетики)/звучинства(фонематики). Приклади: “кирничина” https://slovotvir.org.ua/words/mineralna-voda#t81756, “кирниченька” https://slovotvir.org.ua/words/vahina#t14605, “кИРнець” https://slovotvir.org.ua/words/mineral#t81755, “керва” https://slovotvir.org.ua/words/hematyt#t72898, “крІвець” https://slovotvir.org.ua/words/hematotsyt#t70757. Тобто це ті ж самі “криниця”/“кров”, тільки з місцевим розвитком звуцтва. Навіщо й намагатися тягти такі говіркові явища (які мають свої поширені відповідники, чи, точніше, які є місцевими звуцькими(фонетичними) відповідниками загальнопоширених коренів тощо) в загальну мову, змішуючи все докупи? Досить і того, що “ждати” й “держати” в загальній мові не знайдеш, а “наразі” на кожнім ступі.
ІІІ. Я вирішив виділити окремо говіркові словоформи (і, відповідно, похідні) загальнопоширених слів. https://slovotvir.org.ua/words/orhanichnyi-rechovynnytstvo (я вже мовчу про те, що першоджерело – нерозуміння різниці словоформ зокрема “шити” (шиЮ, шиЄ) й “жити” (жиВу, жиВе)). “ЖиЄ”, “жиЮ” – менш поширені (через що притягення їх і похідних було б нав’язуванням більшості слів, тим більше із Заходу на Схід, явищ і словоформ меншості) говіркові словоформи, яким цілком (без найменшої різниці в значенні) відповідають значно поширеніші нормативні “жиВу”, “жиВе” тощо відповідно.
Висновок: я закликаю уникати спроб притягнути в загальну мову говіркові корені, слова, звуцькі явища й словоформи