Наміт (ціль, мета)

Нитка є продовженням іншої, “Знайомі складниці перекладів”.
Я часто пишу, що якийсь переклад не відповідає наміту (цілі,меті). Тут я хотів би більш-менш докладно, із прикладами пояснити, що я маю на увазі.
Почну відразу з не найкращого, та все ж прикладу: “фіолетовий”.
Найкращий переклад – “сливовий”. У багатьох мовах “синій” і “зелений”, позначаються одним словом, сприймаючись як один цвіт, через те, що довкола в природі не так і багато синіх речей. Фіолетових тим більше. тобто менше). Тому назва цвіту утворювалася від того, що його має. “Сливовий”(найближче), “бузковий” давно й широко вживані в такому значенні.
Переклад “косі(о)в”, причому чомусь не “косовий”: походить від “кос”, “косарики” тощо, діалектного(!) “півники”, утв. від “коса”, за подібністю виду. Я не буду казати, що півники бувають не тільки фіолетові. “Косовий” у значенні “фіолетовий” дійсно вживане.
Але.
“Бузковий”, “сливовий” найбільш поширені, чи не всюди. Що менш поширеним є слово/складниці (морфеми), то менше надії, що воно стане поширеним, що якраз є нашим НАМІТОМ: переклади мають поширюватися й використовуватися. Набагато простіше замінити чуже слово на таке ж або близьке за значенням знайоме, ніж на невідоме/у невідомому значенні. Якщо слово є рідко вживаним, на небагатьох землях, то навряд чи воно розповсюдиться. Переклади мають бути щонайбільш зрозумілими й очевидними щойнабільшій кількості мовців.
Якщо людина не знає, що таке “сливовий” або “бузковий” (припустімо, хоча слова поширені), вона точно знає, що таке слива, бузок, як вони воглядають і якого цвіту, здогадатися легко.
Якщо ж людина не знає, що таке “косовий”, то вона навряд чи здогадається, який це колір, бо діалектизми “кос”, “косарики” не дуже поширені.
Щодо можливих закидів: я ЗА дослідження й збереження діалектизмів, це життєво необхідно. Для цього я й створив нитку
https://slovotvir.org.ua/toloka/slovotvirni-pytannia/movni-osoblyvosti , прошу долучатися.
Але я ПРОТИ “пхання” діалектизмів у літературну мову, коли через #Абинеякумоскалів, наприклад, риси Західної України, зокрема діалектизми, сприймаються як “найукраїнськіші”, зразкові. Бачив, наприклад, https://vogue.ua/article/culture/lifestyle/govoriti-yak-gucul-dekilka-sliv-ta-zvorotiv-yaki-zbagatyat-vashu-ukrajinsku-48621.html
щось на зразок “говорити українською як гуцул”, своєрідний “еталон” “українськості”. Та менше з тим.
Отже, оскільки малопоширені, діалектні слова(або значення), власне кажучи, малопоширені, у них менше надії замінити собою поширені усталені чужі, що якраз є нашою метою.
Тут іще одна річ: “кос” і так “переобтяжене” значеннями.

Другий випадок: переклади до “фарба”: “вапа”, і, особливо, “шара”.
“Вапа”: складниця вже має інше значення, пов’язане з “вапно”, отже, не думаю, що доречно додавати неоднозначності, множачи значення слів, складниць. У значенні “фарба” уже не вживається.
“Шар(а)”: по-перше, уже має значення, пов’язані з шар(куля), шар(верства, слій) і шара(халява, щось безплатне). По-друге, у такому значенні якщо й уживалося, то давно втратило це значення. Хтось може сказати, що є “зашарітися”, але воно вже має значення “почервоніти”, причому “почервоніти від сорому”, наприклад, відірване від “залитися, немов фарбою”.
Отже, другий випадок, що, на мою думку, не відповідає наміту: викопування слів/значень із уже забутої могили.
Третій випадок, про який уже йшлося в 1 і 2: додавання значень, особливо до й без того багатозначних слів.
Сподіваюся, я пояснив зрозуміло СВОЮ ДУМКУ. Заперечення, зауваження, запитання, докори радий буду прочитати

Нитка є продовженням іншої, “Знайомі складниці перекладів”.
Я часто пишу, що якийсь переклад не відповідає наміту (цілі,меті). Тут я хотів би більш-менш докладно, із прикладами пояснити, що я маю на увазі.
Почну відразу з не найкращого, та все ж прикладу: “фіолетовий”.
Найкращий переклад – “сливовий”. У багатьох мовах “синій” і “зелений”, позначаються одним словом, сприймаючись як один цвіт, через те, що довкола в природі не так і багато синіх речей. Фіолетових тим більше. тобто менше). Тому назва цвіту утворювалася від того, що його має. “Сливовий”(найближче), “бузковий” давно й широко вживані в такому значенні.
Переклад “косі(о)в”, причому чомусь не “косовий”: походить від “кос”, “косарики” тощо, діалектного(!) “півники”, утв. від “коса”, за подібністю виду. Я не буду казати, що півники бувають не тільки фіолетові. “Косовий” у значенні “фіолетовий” дійсно вживане.
Але.
“Бузковий”, “сливовий” найбільш поширені, чи не всюди. Що менш поширеним є слово/складниці (морфеми), то менше надії, що воно стане поширеним, що якраз є нашим НАМІТОМ: переклади мають поширюватися й використовуватися. Набагато простіше замінити чуже слово на таке ж або близьке за значенням знайоме, ніж на невідоме/у невідомому значенні. Якщо слово є рідко вживаним, на небагатьох землях, то навряд чи воно розповсюдиться. Переклади мають бути щонайбільш зрозумілими й очевидними щойнабільшій кількості мовців.
Якщо людина не знає, що таке “сливовий” або “бузковий” (припустімо, хоча слова поширені), вона точно знає, що таке слива, бузок, як вони воглядають і якого цвіту, здогадатися легко.
Якщо ж людина не знає, що таке “косовий”, то вона навряд чи здогадається, який це колір, бо діалектизми “кос”, “косарики” не дуже поширені.
Щодо можливих закидів: я ЗА дослідження й збереження діалектизмів, це життєво необхідно. Для цього я й створив нитку
https://slovotvir.org.ua/toloka/slovotvirni-pytannia/movni-osoblyvosti , прошу долучатися.
Але я ПРОТИ “пхання” діалектизмів у літературну мову, коли через #Абинеякумоскалів, наприклад, риси Західної України, зокрема діалектизми, сприймаються як “найукраїнськіші”, зразкові. Бачив, наприклад, https://vogue.ua/article/culture/lifestyle/govoriti-yak-gucul-dekilka-sliv-ta-zvorotiv-yaki-zbagatyat-vashu-ukrajinsku-48621.html
щось на зразок “говорити українською як гуцул”, своєрідний “еталон” “українськості”. Та менше з тим.
Отже, оскільки малопоширені, діалектні слова(або значення), власне кажучи, малопоширені, у них менше надії замінити собою поширені усталені чужі, що якраз є нашою метою.
Тут іще одна річ: “кос” і так “переобтяжене” значеннями.

Другий випадок: переклади до “фарба”: “вапа”, і, особливо, “шара”.
“Вапа”: складниця вже має інше значення, пов’язане з “вапно”, отже, не думаю, що доречно додавати неоднозначності, множачи значення слів, складниць. У значенні “фарба” уже не вживається.
“Шар(а)”: по-перше, уже має значення, пов’язані з шар(куля), шар(верства, слій) і шара(халява, щось безплатне). По-друге, у такому значенні якщо й уживалося, то давно втратило це значення. Хтось може сказати, що є “зашарітися”, але воно вже має значення “почервоніти”, причому “почервоніти від сорому”, наприклад, відірване від “залитися, немов фарбою”.
Отже, другий випадок, що, на мою думку, не відповідає наміту: викопування слів/значень із уже забутої могили.
Третій випадок, про який уже йшлося в 1 і 2: додавання значень, особливо до й без того багатозначних слів.
Сподіваюся, я пояснив зрозуміло СВОЮ ДУМКУ. Заперечення, зауваження, запитання, докори радий буду прочитати

По-перше, “зашарітися” ніяк не стосується “шару”. Походить воно з тюркських мов:
Очевидно, давнє запозичення з тюркських мов;
пор. чув. сарла «фарбувати», дтюрк. sїr «фарба», sїrčї «художник», алт. туркм. каз. ккалп. тат. сырла «фарбувати», кирг. сырда, уйг. сирла «тс.», які пов’язуються з чув. сӑр, сӑрӑ «фарба», алт. каз. ккалп. ног. туркм. тат. сыр, узб. сир «тс.», уйг. сир «лак, глазур», пор. і монг. калм. шир «фарба»;
Тому цей приклад недоречний 

По-друге, так, слова, які є діалектними мають невисокі шанси отримати широкий загал; та чи це робить їх гіршими?Я розумію, що мета — поширення перекладів, але якщо слово питоме, то хіба це так важливо?

Цікаво було би дізнатися, чи були такі думки в давнину.Я впевнений, що хоч за праслов’янської доби хтось думав так само як ви(і так думати логічно).Хтось в таких дискусіях обов’язково згадає слова “чекати”, “тримати”, “яскравий” , тощо(мені навіть намагалися довести, що слово рік з польської мови). Відповідно до слів деяких діячів, ці слова не було поширені всюди; але чи це значить, що їх не варто “тягнути” в літературну мову?Можливо, мої приклади теж недоречні, проте, гадаю, думка зрозуміла

Ну і діалектизми, які “найукранськіші”.Ось це “абинеякумоскалів” зрозуміла, люди хочуть себе ізолювати від потенційної небезпеки.Проте це більше схоже на…меншовартість?В українській мові є речі, якими можна пишатися (зокрема її здатність до виживання); в українській історії теж достатньо моментів, якими можна пишатися.Тому я згоден, що це доволі згубне явище.Російська мова все-таки слов’янська; але хіба це значить, що нам потрібно воліти(я хочу спробувати вживати це слово як “надавати перевагу”) одні говірки над іншими?

Нитка є продовженням іншої, “Знайомі складниці перекладів”.
Я часто пишу, що якийсь переклад не відповідає наміту (цілі,меті). Тут я хотів би більш-менш докладно, із прикладами пояснити, що я маю на увазі.
Почну відразу з не найкращого, та все ж прикладу: “фіолетовий”.
Найкращий переклад – “сливовий”. У багатьох мовах “синій” і “зелений”, позначаються одним словом, сприймаючись як один цвіт, через те, що довкола в природі не так і багато синіх речей. Фіолетових тим більше. тобто менше). Тому назва цвіту утворювалася від того, що його має. “Сливовий”(найближче), “бузковий” давно й широко вживані в такому значенні.
Переклад “косі(о)в”, причому чомусь не “косовий”: походить від “кос”, “косарики” тощо, діалектного(!) “півники”, утв. від “коса”, за подібністю виду. Я не буду казати, що півники бувають не тільки фіолетові. “Косовий” у значенні “фіолетовий” дійсно вживане.
Але.
“Бузковий”, “сливовий” найбільш поширені, чи не всюди. Що менш поширеним є слово/складниці (морфеми), то менше надії, що воно стане поширеним, що якраз є нашим НАМІТОМ: переклади мають поширюватися й використовуватися. Набагато простіше замінити чуже слово на таке ж або близьке за значенням знайоме, ніж на невідоме/у невідомому значенні. Якщо слово є рідко вживаним, на небагатьох землях, то навряд чи воно розповсюдиться. Переклади мають бути щонайбільш зрозумілими й очевидними щойнабільшій кількості мовців.
Якщо людина не знає, що таке “сливовий” або “бузковий” (припустімо, хоча слова поширені), вона точно знає, що таке слива, бузок, як вони воглядають і якого цвіту, здогадатися легко.
Якщо ж людина не знає, що таке “косовий”, то вона навряд чи здогадається, який це колір, бо діалектизми “кос”, “косарики” не дуже поширені.
Щодо можливих закидів: я ЗА дослідження й збереження діалектизмів, це життєво необхідно. Для цього я й створив нитку
https://slovotvir.org.ua/toloka/slovotvirni-pytannia/movni-osoblyvosti , прошу долучатися.
Але я ПРОТИ “пхання” діалектизмів у літературну мову, коли через #Абинеякумоскалів, наприклад, риси Західної України, зокрема діалектизми, сприймаються як “найукраїнськіші”, зразкові. Бачив, наприклад, https://vogue.ua/article/culture/lifestyle/govoriti-yak-gucul-dekilka-sliv-ta-zvorotiv-yaki-zbagatyat-vashu-ukrajinsku-48621.html
щось на зразок “говорити українською як гуцул”, своєрідний “еталон” “українськості”. Та менше з тим.
Отже, оскільки малопоширені, діалектні слова(або значення), власне кажучи, малопоширені, у них менше надії замінити собою поширені усталені чужі, що якраз є нашою метою.
Тут іще одна річ: “кос” і так “переобтяжене” значеннями.

Другий випадок: переклади до “фарба”: “вапа”, і, особливо, “шара”.
“Вапа”: складниця вже має інше значення, пов’язане з “вапно”, отже, не думаю, що доречно додавати неоднозначності, множачи значення слів, складниць. У значенні “фарба” уже не вживається.
“Шар(а)”: по-перше, уже має значення, пов’язані з шар(куля), шар(верства, слій) і шара(халява, щось безплатне). По-друге, у такому значенні якщо й уживалося, то давно втратило це значення. Хтось може сказати, що є “зашарітися”, але воно вже має значення “почервоніти”, причому “почервоніти від сорому”, наприклад, відірване від “залитися, немов фарбою”.
Отже, другий випадок, що, на мою думку, не відповідає наміту: викопування слів/значень із уже забутої могили.
Третій випадок, про який уже йшлося в 1 і 2: додавання значень, особливо до й без того багатозначних слів.
Сподіваюся, я пояснив зрозуміло СВОЮ ДУМКУ. Заперечення, зауваження, запитання, докори радий буду прочитати

Це, Романе, що ви описали, називається “зрозумілість слова”, або його образність.

Нитка є продовженням іншої, “Знайомі складниці перекладів”.
Я часто пишу, що якийсь переклад не відповідає наміту (цілі,меті). Тут я хотів би більш-менш докладно, із прикладами пояснити, що я маю на увазі.
Почну відразу з не найкращого, та все ж прикладу: “фіолетовий”.
Найкращий переклад – “сливовий”. У багатьох мовах “синій” і “зелений”, позначаються одним словом, сприймаючись як один цвіт, через те, що довкола в природі не так і багато синіх речей. Фіолетових тим більше. тобто менше). Тому назва цвіту утворювалася від того, що його має. “Сливовий”(найближче), “бузковий” давно й широко вживані в такому значенні.
Переклад “косі(о)в”, причому чомусь не “косовий”: походить від “кос”, “косарики” тощо, діалектного(!) “півники”, утв. від “коса”, за подібністю виду. Я не буду казати, що півники бувають не тільки фіолетові. “Косовий” у значенні “фіолетовий” дійсно вживане.
Але.
“Бузковий”, “сливовий” найбільш поширені, чи не всюди. Що менш поширеним є слово/складниці (морфеми), то менше надії, що воно стане поширеним, що якраз є нашим НАМІТОМ: переклади мають поширюватися й використовуватися. Набагато простіше замінити чуже слово на таке ж або близьке за значенням знайоме, ніж на невідоме/у невідомому значенні. Якщо слово є рідко вживаним, на небагатьох землях, то навряд чи воно розповсюдиться. Переклади мають бути щонайбільш зрозумілими й очевидними щойнабільшій кількості мовців.
Якщо людина не знає, що таке “сливовий” або “бузковий” (припустімо, хоча слова поширені), вона точно знає, що таке слива, бузок, як вони воглядають і якого цвіту, здогадатися легко.
Якщо ж людина не знає, що таке “косовий”, то вона навряд чи здогадається, який це колір, бо діалектизми “кос”, “косарики” не дуже поширені.
Щодо можливих закидів: я ЗА дослідження й збереження діалектизмів, це життєво необхідно. Для цього я й створив нитку
https://slovotvir.org.ua/toloka/slovotvirni-pytannia/movni-osoblyvosti , прошу долучатися.
Але я ПРОТИ “пхання” діалектизмів у літературну мову, коли через #Абинеякумоскалів, наприклад, риси Західної України, зокрема діалектизми, сприймаються як “найукраїнськіші”, зразкові. Бачив, наприклад, https://vogue.ua/article/culture/lifestyle/govoriti-yak-gucul-dekilka-sliv-ta-zvorotiv-yaki-zbagatyat-vashu-ukrajinsku-48621.html
щось на зразок “говорити українською як гуцул”, своєрідний “еталон” “українськості”. Та менше з тим.
Отже, оскільки малопоширені, діалектні слова(або значення), власне кажучи, малопоширені, у них менше надії замінити собою поширені усталені чужі, що якраз є нашою метою.
Тут іще одна річ: “кос” і так “переобтяжене” значеннями.

Другий випадок: переклади до “фарба”: “вапа”, і, особливо, “шара”.
“Вапа”: складниця вже має інше значення, пов’язане з “вапно”, отже, не думаю, що доречно додавати неоднозначності, множачи значення слів, складниць. У значенні “фарба” уже не вживається.
“Шар(а)”: по-перше, уже має значення, пов’язані з шар(куля), шар(верства, слій) і шара(халява, щось безплатне). По-друге, у такому значенні якщо й уживалося, то давно втратило це значення. Хтось може сказати, що є “зашарітися”, але воно вже має значення “почервоніти”, причому “почервоніти від сорому”, наприклад, відірване від “залитися, немов фарбою”.
Отже, другий випадок, що, на мою думку, не відповідає наміту: викопування слів/значень із уже забутої могили.
Третій випадок, про який уже йшлося в 1 і 2: додавання значень, особливо до й без того багатозначних слів.
Сподіваюся, я пояснив зрозуміло СВОЮ ДУМКУ. Заперечення, зауваження, запитання, докори радий буду прочитати

По-перше, “зашарітися” ніяк не стосується “шару”. Походить воно з тюркських мов:
Очевидно, давнє запозичення з тюркських мов;
пор. чув. сарла «фарбувати», дтюрк. sїr «фарба», sїrčї «художник», алт. туркм. каз. ккалп. тат. сырла «фарбувати», кирг. сырда, уйг. сирла «тс.», які пов’язуються з чув. сӑр, сӑрӑ «фарба», алт. каз. ккалп. ног. туркм. тат. сыр, узб. сир «тс.», уйг. сир «лак, глазур», пор. і монг. калм. шир «фарба»;
Тому цей приклад недоречний 

Дійсно, недоречний. Помилився, перепрошую.

По-друге, так, слова, які є діалектними мають невисокі шанси отримати широкий загал; та чи це робить їх гіршими?Я розумію, що мета — поширення перекладів, але якщо слово питоме, то хіба це так важливо?

Цікаво було би дізнатися, чи були такі думки в давнину.Я впевнений, що хоч за праслов’янської доби хтось думав так само як ви(і так думати логічно).Хтось в таких дискусіях обов’язково згадає слова “чекати”, “тримати”, “яскравий” , тощо(мені навіть намагалися довести, що слово рік з польської мови). Відповідно до слів деяких діячів, ці слова не було поширені всюди; але чи це значить, що їх не варто “тягнути” в літературну мову?Можливо, мої приклади теж недоречні, проте, гадаю, думка зрозуміла

Ну і діалектизми, які “найукранськіші”.Ось це “абинеякумоскалів” зрозуміла, люди хочуть себе ізолювати від потенційної небезпеки.Проте це більше схоже на…меншовартість?В українській мові є речі, якими можна пишатися (зокрема її здатність до виживання); в українській історії теж достатньо моментів, якими можна пишатися.Тому я згоден, що це доволі згубне явище.Російська мова все-таки слов’янська; але хіба це значить, що нам потрібно воліти(я хочу спробувати вживати це слово як “надавати перевагу”) одні говірки над іншими?

Ваша правда. Так, відмова від “цвіт”, “ждати”, “держати”, “гОрод”, “мукА” тощо недоречні

Нитка є продовженням іншої, “Знайомі складниці перекладів”.
Я часто пишу, що якийсь переклад не відповідає наміту (цілі,меті). Тут я хотів би більш-менш докладно, із прикладами пояснити, що я маю на увазі.
Почну відразу з не найкращого, та все ж прикладу: “фіолетовий”.
Найкращий переклад – “сливовий”. У багатьох мовах “синій” і “зелений”, позначаються одним словом, сприймаючись як один цвіт, через те, що довкола в природі не так і багато синіх речей. Фіолетових тим більше. тобто менше). Тому назва цвіту утворювалася від того, що його має. “Сливовий”(найближче), “бузковий” давно й широко вживані в такому значенні.
Переклад “косі(о)в”, причому чомусь не “косовий”: походить від “кос”, “косарики” тощо, діалектного(!) “півники”, утв. від “коса”, за подібністю виду. Я не буду казати, що півники бувають не тільки фіолетові. “Косовий” у значенні “фіолетовий” дійсно вживане.
Але.
“Бузковий”, “сливовий” найбільш поширені, чи не всюди. Що менш поширеним є слово/складниці (морфеми), то менше надії, що воно стане поширеним, що якраз є нашим НАМІТОМ: переклади мають поширюватися й використовуватися. Набагато простіше замінити чуже слово на таке ж або близьке за значенням знайоме, ніж на невідоме/у невідомому значенні. Якщо слово є рідко вживаним, на небагатьох землях, то навряд чи воно розповсюдиться. Переклади мають бути щонайбільш зрозумілими й очевидними щойнабільшій кількості мовців.
Якщо людина не знає, що таке “сливовий” або “бузковий” (припустімо, хоча слова поширені), вона точно знає, що таке слива, бузок, як вони воглядають і якого цвіту, здогадатися легко.
Якщо ж людина не знає, що таке “косовий”, то вона навряд чи здогадається, який це колір, бо діалектизми “кос”, “косарики” не дуже поширені.
Щодо можливих закидів: я ЗА дослідження й збереження діалектизмів, це життєво необхідно. Для цього я й створив нитку
https://slovotvir.org.ua/toloka/slovotvirni-pytannia/movni-osoblyvosti , прошу долучатися.
Але я ПРОТИ “пхання” діалектизмів у літературну мову, коли через #Абинеякумоскалів, наприклад, риси Західної України, зокрема діалектизми, сприймаються як “найукраїнськіші”, зразкові. Бачив, наприклад, https://vogue.ua/article/culture/lifestyle/govoriti-yak-gucul-dekilka-sliv-ta-zvorotiv-yaki-zbagatyat-vashu-ukrajinsku-48621.html
щось на зразок “говорити українською як гуцул”, своєрідний “еталон” “українськості”. Та менше з тим.
Отже, оскільки малопоширені, діалектні слова(або значення), власне кажучи, малопоширені, у них менше надії замінити собою поширені усталені чужі, що якраз є нашою метою.
Тут іще одна річ: “кос” і так “переобтяжене” значеннями.

Другий випадок: переклади до “фарба”: “вапа”, і, особливо, “шара”.
“Вапа”: складниця вже має інше значення, пов’язане з “вапно”, отже, не думаю, що доречно додавати неоднозначності, множачи значення слів, складниць. У значенні “фарба” уже не вживається.
“Шар(а)”: по-перше, уже має значення, пов’язані з шар(куля), шар(верства, слій) і шара(халява, щось безплатне). По-друге, у такому значенні якщо й уживалося, то давно втратило це значення. Хтось може сказати, що є “зашарітися”, але воно вже має значення “почервоніти”, причому “почервоніти від сорому”, наприклад, відірване від “залитися, немов фарбою”.
Отже, другий випадок, що, на мою думку, не відповідає наміту: викопування слів/значень із уже забутої могили.
Третій випадок, про який уже йшлося в 1 і 2: додавання значень, особливо до й без того багатозначних слів.
Сподіваюся, я пояснив зрозуміло СВОЮ ДУМКУ. Заперечення, зауваження, запитання, докори радий буду прочитати

Це, Романе, що ви описали, називається “зрозумілість слова”, або його образність.

Саме так. Оцю думку я й намагаюся донести: слово, я гадаю, має бути “інтуїтивно зрозуміле”, зі щонайочевиднішим значенням, щоб мати надію на успіх

“По-друге, так, слова, які є діалектними мають невисокі шанси отримати широкий загал; та чи це робить їх гіршими?Я розумію, що мета — поширення перекладів, але якщо слово питоме, то хіба це так важливо?”

Що я ще мав на увазі: поширення “косовий” замість “фіолетовий” було б поширенням цілком непритаманного переважній більшості говірок слова, що є зайвим її уштучненням, на відміну від більш природного “сливовий”

«було б поширенням цілком непритаманного переважній більшості говірок слова»

Godé muiliti lioud! Nuiné na Oucrayiné e Vasya “pèrevagyna bœulxeisty” mosquoròta.

Витяг з розділу “Про проєкт”:

Словотвір — майданчик для пошуку (1), обговорення (2), вибору (3) влучних (!) відповідників до запозичених слів.

переклади мають поширюватися й використовуватися

Де Ви то взяли?

Переклади мають бути влучними, відповідними до черпаного слова перш за все. А користати чи ні - вирішить люд. Якщо виходити з того, що “люди обиратимуть найзрозуміліше та найпоширеніше”, то в кращому випадку матимемо “гортайчики” з “тицялками”.

“По-друге, так, слова, які є діалектними мають невисокі шанси отримати широкий загал; та чи це робить їх гіршими?Я розумію, що мета — поширення перекладів, але якщо слово питоме, то хіба це так важливо?”

Що я ще мав на увазі: поширення “косовий” замість “фіолетовий” було б поширенням цілком непритаманного переважній більшості говірок слова, що є зайвим її уштучненням, на відміну від більш природного “сливовий”

Так, але, знаючи які у нас говірки(кажу як представник гуцульського діялекту хд), наврядчи люди використовували би такі слова, якщо вони їм невластиві
Якщо про уштучнення, то так, це було би помилкою.Але не бачу нічого поганого поширювати питомі слова; головне, щоб ми мали вибір, які слова користати 

Так, іще трохи потурбуюся чужою скалкою – і займуся власною колодою.

“Ounicnõti teagou ‹solecyna / sœulçeva sœuly› “natrium salt” prosteru buimy tuoriti slovo za “natrium/sodium” œd imene ‹scir / scireç / sciriy / sciriça / sceur / sceuriça / sceuréy (sceuriy)› builinui “Amaranthus”, cyto e i u arabscoho poxodyeinïa slové ‹soda› (https://en.m.wiktionary.org/wiki/soda#Italian). Xotya ya pocui ne vémy yaco nailépxye e tuoriti tô slovo za “sodium, natrium”.
Xotya slova ‹natrium› ta ‹sodium› e tuoryeno œd rœuznuix slœu, yix düigeinïe znacyeiny (“semantic motivation”) e blizco: ‹natrium› e tuoryeno œd corene *neter- “muiti”, a builina sciriça-Amaranthus e znana pénivoiõ pitimœustïõ (“foaming property”), otge dobra iz ocrema pro muyen rozcin (“washing solution”).”

Коротко для тих, хто зовсім не розуміє, від того, хто розуміє хоч трохи: творити “натрій” від “щириця”.
Підстави, наскільки я розумію:
“znanui suoyeiõ péncœustïõ/pénivœustïõ (“foaming property, property to make foam”), dobroiõ pro muyen rozcin a tacoge gotouati pénna/xeumca (“foamy/foaming, sparkling”) pitua (porœunaite eagl. ‹soda› — pituo).” – вона відома (кому, цікаво?) пінистістю, тому є гарним мийним засобом, що наближає її за цією властивістю до соди, NaHCO3.
Хто знає, що щириця гарно піниться, що її можна використати для прання? Деделі менше людей. На жаль, не всі знають хоча б, що таке щириця. І її пінистість – далеко не головна й зовсім не очевидна її властивість. Утім, якщо це й знати, ряд висновків щириця – піниста – прання – як сода – натрій занадто довгий і неочевидний для словотворення.
І, накінець. https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S2666154322001521
Sodium (Na) 52.46 ± 3.14Potassium (K) 1080.02 ± 32.51Calcium (Ca) 39.76 ± 1.80Iron (Fe) 0.57 ± 0.02

Як видно з багатьох джерел, Калію в щириці в 10+ разів більше, ніж Натрію.

“«було б поширенням цілком непритаманного переважній більшості говірок слова»
Godé muiliti lioud! Nuiné na Oucrayiné e Vasya “pèrevagyna bœulxeisty” mosquoròta.”

Який витончений спосіб сказати, що нашу думку, прохання враховувати не треба. 

Льод я не милю. Я не Вася. Я просто висловлюю свою думку: треба намагатися (за можливості вибору, звісно) вибирати найбільш поширені слова. Тобто, наприклад, слово може бути найкращим “за словником”, але тільки більш-менш зрозумілі слова мають надію й будуть “природними”

 найбільш поширені слова. 

 Isce raz, naipoxiryenéxya e na Oucrayiné veatsca móuva. Crapca.

 найбільш поширені слова. 

 Isce raz, naipoxiryenéxya e na Oucrayiné veatsca móuva. Crapca.

Я вже сказав: витончений спосіб “послати” нас і вказати, що до нас Ви прислухатися не будете у жодному з питань

Не буду створювати окрему гілку, я й так тут забагато базікаю. 
Хотів сказати дещо про словники, наприклад, першої третини минулого століття. Думаю, слід нагадати: не забуваймо, що слова на заміну чужих назов речовин, хвороб, пристроїв, деяких перебігів у тих словниках є значною мірою, а то й здебільшого спробами, більш і менш удалими, тобто не всі були частиною “живої наукової мови” у широкому вжитку. 

Про переклад “ропа” до “нафта”. 
Дуже гарний переклад, безсумнівно. Але.
“Соляний розчин високої концентрації. Приклади
Насичена солями вода солоних озер. Приклади
спец. Розчин солей для різних технічних потреб. Приклади
діал. Нафта. Приклади
діал. Сукровиця. Приклади
діал. Піт. Приклади”

Про що я: якщо є вибір, краще брати, гадаю, таке слово, яке має щонайменше значень, або таке значення є основним (або хоча б одним із основних).
Якщо “кип’ячка” є діалектним, його буде легше поширити й сприйняти “з нуля” з таким значенням, ніж поширити нове значення широко вживаного слова.

“Слово се має й інші значення (“сукровиця; піт; розсіл; вода соляних озер; …), та се не має вадити, бо багатозначність слів є звичайна в живих мовах (взяти хоча би англ. oil).”

Досить суттєвий доказ.
Але я б уточнив; хоча, на відміну від багатьох із вас, мовознавцем не є, дозвольте “голос простолюдина”.

Безперечно, багатозначність слів притаманна багатьом мовам, зокрема Українській (дух, коса, складниця -від-, і, будь ласка, не треба розказувати, що там різні звуки, бо звучина часто одна). 
Але.
Звичність, усталеність деяких явищ, зокрема в мовах, не є остаточним доказом їхньої правильності, прийнятності. Те, що в багатьох мовах, зокрема в нас, багатозначність давно присутня, не означає, що вона, особливо нова, не є небажаною. Як писав Шевельов (“Історична фонологія…”, с. 924), відсутність переходу О в І в деяких словах, а також “безгрошів’я” замість очікуваного “безгрішшя” від “гроші” спричинені зокрема бажанням уникнути неоднозначності, зокрема в корені “вод”, що був у “вода”, “відати” й “водити”. 
Узагалі англійська, незважаючи на надуте “багатство”, досить-таки бідна мова подекуди, з багатьма неоднозначностями.
Тому я думаю, про що вже писав вище, небажано надавати словам нових/говіркових/ значно відмінних від найпоширенішого(/-их) значень, особливо якщо є вибір

Добродію Ярославе, я просто-таки вимагаю пояснень!
“Чорноземні”
Хіба тільки чорноземи є родючими ґрунтами??!(https://slovotvir.org.ua/words/eutrofy#t74154)

“Садорості”
https://slovotvir.org.ua/words/neitrofity#t74145
Тут узагалі повнісінька дурня. Хіба в усіх садах нейтральні ґрунти?! Хіба тільки в садах нейтральні ґрунти?!

“Мерхлівці”
https://slovotvir.org.ua/words/aheliofily#t73929
ЩО тут мерхле? До чого воно, це слово, тут?!

“Бульборості”, “норорості”
https://slovotvir.org.ua/words/kryptofity
Хіба в усіх криптофітів тільки бульби?!
До чого тут нори? Вони всі в норах ростуть, чи що!?

“Городорості”
https://slovotvir.org.ua/words/heofity#t74167
Хіба на городах ростуть тільки геофіти?! Хіба всі геофіти ростуть тільки на городах?!

“Лісорості”
https://slovotvir.org.ua/words/fanerofity#t74139
Хіба тільки фанерофіти ростуть у лісах? Хіба фанерофіти ростуть тільки в лісах?! І як зрозуміти, що йдеться про “фанерофітів”, а не про “дерева”?!

“Хащерості”
https://slovotvir.org.ua/words/umbropatiienty#t74168
Хіба умбропатієнти ростуть тільки в хащах? І як зрозуміти, що йдеться про умбропатієнтів, якщо так, а не про сціофітів?!

Чи це злам облікового запису? 
І ЯК зрозуміти ознаку поділу, якщо Ви всюди тулите (місце)+рості і до системи Раункієра (за бруньками), і до світлолюбності, і до достатності живлення, і до кислотності ґрунтів?!