Натрапив на це слово в "Діти Дюни".
Чування - бути чуйним - прислуховуватися, тобто поринути в думки/почуття і пильно їх слухати.
Також знайшов ще таке тлумачення:
"Для пояснення можна застосувати гарні слова, які сказав Христос до своїх учнів: "Чувайте і моліться, щоб не впасти у спокусу". Отже, чувати - це бути чуйним, розважати, роздумувати над важливістю життя з Богом, над своїм спасінням, над важливістю святості життя; молитися і просити допомоги Божої про витривалість у цих чеснотах."
counora /ˈkunʷɔrɐ, ˈkunʷorɐ, ˈkunorɐ, ˈku̯͡o̝nʷɔrɐ, ˈku̯͡o̝nʷorɐ, ˈku̯͡o̝norɐ/.
SIRM III, 142: ку́норити "роздумувати; пиячити" — za SIRM e istoslwfïe neyasno; pro mene, abo wd *cou-/cõ-(?) (hi u: couyóuditi, coumecati/cõmecati, cõndositi, cõdeily, cõndeily, cõdery) + nor- u noriti (nyréti, nerti, nora), peruésno *"he nerti gòlovoiõ → cloniti/xuiliti [tẽgykõ] gòlovõ → doumati, cloniti/xuiliti gòlovõ [u kércõ] → piti, pïaciti", abo wd *coun- (SIRM III, 143: куня́ти "дрімати, раз у раз схилятися від сонливості", куніши́ти "тс.", куня́ва "напівдрімота, загальне розслаблення (в людей похилого віку)".
Нерупно
На жаль, ні розмисел, ні роздума, ні латинське meditatio не відповідають значенню того внутрішнього стану. Адже він радше є зосередженістю, заглибленням, уважністю, аніж обдумування чи розмислення.
До слова, трапляється ще дещо. Бачте, в трухлявих, старих лексиконах "meditatio", хай там що, але воно дійсно "размышленїе" і навіть "поученїе", хоча не сказати, що це вичерпно. "Размышление", як церковнослов'янізм, певним своїм чином тлумачилося "простою мовою" (XVII ст.), ось погляньте: "ваганесѧ", "вонтпене", "закоснѣнье" - "вагаюся", "сумнів" (мабуть, з польск. wątpić "сумніватися"), закосніння (від "закосніти", "холонути"). Й цікава річ діється із латиною: meditatio (meditor - роздумую) та medicatio (medeor - "исцѣляю" або лікую, виліковую), вони виступали замінниками одне одного. Тож і тут начебто вимальовуються якісь-то натяки, якийсь-то обрій значень...
Нє мѝслить. Або зосєрє́джуіє своіє "іа", або вѝмѝкаіє.
Так ☝️
Хоча я тільки-но прочитав, що це чіпає саме традиційної східної медитації 🤔
Коли людина медитує (прозірцає), то вона наче внутрішнім ЗІРом прозирає через всі перешкоди та зрить суть речей. Також, чому саме зірЦання, тобто з Ц. Тому що так це ще можна пов'язати зі словом зеркало (зерцало), і можна додати смисл (сенс - неслов'янське слово), що прозірцати — це наче подивитися у зерцало (дзеркало, свічадо) істини і побачити там відображення себе справжнього. Багато чого можна надумати з цього слова.
Хіба медитація не дія?
медитація, як процес спостереження, споглядання. направлення уваги-погляду на певний об‘єкт/внутрішній або зовнішній процес.
Знайшов у книзі 19 ст.
Розважання - думання, міркування.
Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш):
Медита́ция = ро́здум, міркува́ння.
Дінд. dhūmás, др. Дума - гадка, думка, занурення в себе.
Медитація - Дума;
Медитувати дієсл. - думати (чи думувати)?.. (тут я не твердий, може хтось підкаже вірний варіянт).
Медитація — це практика для концентрації уваги, спостереження за собою і своїми думками. Це спосіб відпочити, навчитися керувати увагою та краще розуміти себе.
sum.in.ua: rozmysel
@Carolina Shevtsova
goroh.pp.ua: микитити
Стан того, хто заглибився в думки, роздуми.
ЕСУМ.
Джерело?
I taco, dobré bui yasniti staubõ slofa. Cyto e, na priclad, <-ума>?
Задума полягла на його чолі, як ті сизі тіні понад горами.
Нечуй-Левицький Іван, Поміж ворогами
Щоки її, хоч і бліді, здавалося, випромінювали тепло, а у великих темних очах світилась лагідна задума.
Голсуорсі Джон, Сага про Форсайтів
Палій замислено дивився на холодні, засніжені простори, де спадали сині сутінки, на стомлені постаті людей, і глибока задума затьмарювала його обличчя.
Малик В., Чорний вершник
— І на обличчі Варивона відобразилась така нарочито перебільшена задума, що Василина розсміялась на всю хату.
Стельмах Михайло, Велика рідня
Істинним у цьому закиді є лише те, що глибока задума дає такий самий малий ефект, як і розрахункове мислення.
Гайдеггер Мартін, Буття в околі речей
Той мостивсь осторонь багаття до сну, в нетутешньому погляді його очей була важка задума.
Білик Іван, Дикі білі коні
Глибокий смуток і задума були не тільки в її позі - самітна жінка-мати біля воріт , — але і в її обличчі, в очах.
Покришкін Олександр, Небо війни
І коли вона помалу, повільно, стала говорити, не дивлячись на доктора, та сама задума облягала її слова.
Винниченко Володимир, На той бік
І в очах його світилася тиха розвага, задума і смуток.
Грушевський Михайло, Предок
І несподівано оповиє всіх задума, і пісня сама поллється з тієї задуми, тихо та широко.
Стельмах Михайло, Велика рідня
Нуль медитацій
Ну таке, плюс-мінус. Воно то за перекладом так, але за значенням (принаймі за цим основним) медитація це якраз розслаблення від звичайного потоку думок. Ну і загальне слово
Це слово можна розглядати з иншого боку, як стан, що лежить за (поза) думою.
Він впав в задуму ,...
не знаю чи то медитація ,та на високу концентрацію чи стан глибоких роздумів це піде .
>Він впав в задуму
Він Упав У задуму
+
">Він впав в задуму
Він Упав У задуму"
Недоречне приписництво
Він ўпав ў задуму
☝️
Де це недоречне "приписництво"?
<Він ўпав ў задуму>
Точно. І не було б тих дурних роблених правил, невластивих мові.
Тільки краще було б:
Він ўпав у задуму
А до чого це?
>Він ўпав у задуму
Як це читати?
Ў
Я колись був за неї
Проте воно лише плутатиме (напевно ще безліч суперечок ісприводу: "для яких у/в її користати" )
Тай правильним є лише
Він упав у задуму
Вона впала в задуму (За вмови, що людина не робить перерви в читанні). Вона впала.. у задуму
Коли ви красно знаєте фонетику, то самі несвідомо прочитаєте "в" замість "у" та навпаки, ДЕ ЦЕ МОЖЛИВЕ (при перерві чи монолітному прочитанні) і для цього не потрібна крома літера.
Аби точно передати семантику, слід писати морфематично. Сучасне вкраїнське письмо про це не гідне, тож пишемо фонематично.
Привіт англійська і пока українська .
Те ,що ви сулите є у́складнення мови ,коли весь світ йде до зпрощення .
Світ иде до спрощення, бо знизить ся рівень IQ, щороку. Почну пояснити - казатимуть відси за расизем.
»А до чого це?
>Він ўпав у задуму
Як це читати?«
Otóge.
Tó e gloupœsty. Coli ‹ў› imé znatiti zvõc [w], to ‹[ві]•н ўпа[в•]› znacity: [nwpa]. Grõstoco?
Iesce, coli pro [w] imé bouti ‹ў›, to cyto za zvõc e za ‹в› po ‹a› u ‹впав›? Ne ouge [v]? Ni, atge za cinnuimi pràvilami, vuimóuva ‹в› po golósnie e [w], ne [v].
Œdsi sliedouié puitagne, ba nizca puitagn i protiriecy. Coli za [w] e ‹ў›, ceomou pac ne pisiéte: ‹ўпаў›? A coli ‹в› po golósnie imé znaciti [w], he otó u ‹пав› = [pɑw], nacy pac e ‹ў›?
___
@Liesolòn
Tòcyno.
Думаіу̀ ‹ў› може бути за ваше ‹ u ›, ‹u•›
» Аби точно передати семантику, слід писати морфематично. Сучасне вкраїнське письмо про це не гідне, тож пишемо фонематично. «
Nou, co bui gy tó cinnà pravopisy boula pone golósmeinna. Ta nie. Ose, cinnoiõ popraunoiõ pravopissiõ: ‹Він упав у задуму›, tó ne e ni tvaroslœuno ni golósmeinno.
Receiny ‘golósmeinna’ pravopisy mienity oge usi inchogolósui (allophones) ta sama golósmene e pisano istno (identically), pone u odinacoviex tvarmenex u tœmyge slovie, i mœgynoiõ rœznoiõ vuimóuvoiõ u rœznie otoceignie inchix zvõcœu. A yna pravopisy oge vuimagaié pisati raz: ‹він упав у задуму›, a raz: ‹вона впала в задуму›, ne e golósmeinna, nige tvaroslœuna.
Dvie perédstauçie — ‹u› i ‹ou, ta yima teacla dva peréddiga (perédcepa) — ‹u•› i ‹ou•›, oge roussca móuva yea cògyno znaié u vuimóuvie [u] ci [w], u razie ‹u›, golósmeinno e tó /w/, a inchogolós’ho e [u] po ynie sõgolósnie, olni u razie ‹ou›, golósmeinno e tó /u/, a inchogolós’ho e [w] po ynie golósnie.
Otge, pisiõtchi ‹ou› /u/ → [u], a ‹u› /w/ → [u], cinnoiõ pravopissiõ: ‹Стоїть у воріт у плащі›, ci ‹ou› /u/ → [w], a ‹u› /w/ → [u]: ‹Живе в родичів у Житомирі›, tc, to tó ne e jadna golósmeinna pravopisy, ale inchogolósui u pravopisi.