Будьмо простіше. Перефразую Фрейда: "Інколи малюнок - це просто малюнок"
Творено відволокою корене *rem- из д.-рус. слів ременьство "художество, искусство", ремесльникъ "мастер, ремесленник", ремьство "искусство, ремесло; занятие; умение, ловкость; образ действия", ремьствьникъ "ремесленник, мастер", ремьствьница "ремесленница, мастерица; деятельница", ремезъ "майстер, ремісник; архітектор", та н.-рус. слів, див. ЕСУМ V під: ремезувати (56), ремесло (56), з кінцем *-y; *rem-y- → reimy.
Слово жіноти.
Гбіж:
Одн.:
Им.: reimy
Род.: remi
Дат.: remi
Бач.: reimy
Міст.: remi
Оруд.: reimïõ
Вимова:
reimy /re͡im [re͡i̯m, re͡im, rim, ri͡i̯m, reʲm, rem]/,
rem- /rɛˈm [rɛˈm-, rɛ̝ˈm-, reˈm-]/.
А про мене ліпше є таки жіноти. Паче, слово "арт" є первісно жінота; лат. ars/art-.
+
reimy (рім; ж. р.)
Коли там 'е', то може й лишитись, пор. мед.
Не може, бо то медъ, а не медь
Річ не про мѣдь.
Независимо від ъ чи ь, наприклад, у гуц. говірках суть твари хмель, лед, мед, печ, меч, камень, постель. Ще суть мнюд, люд, тощо подібно до бюг (bœg), сюм (sœm).
Напевно не в гуцулів, кажуть бо таки напр. "мід".
Не в усіх говірках.
А в котрих ні? 👀
»Коли там 'е', то може й лишитись, пор. мед.«
@Carolina Shevtsova,
@Друга Путь e prau, tam e *e peréd *y, vineatchi e-y-perégolós → |e͡i| → [i], [ʲɪ], [eʲ]. U tie slovie ‹méud› e ne *y, ale *u — *medú(s).
_____
»Независимо від ъ чи ь, наприклад, у гуц. говірках суть твари хмель, лед, мед, печ, меч, камень, постель. Ще суть мнюд, люд, тощо подібно до бюг (bœg), сюм (sœm).«
Cògynuy tvar e tou ròzgleanõti ocremo.
To tvar /xmɛlʲ/, zamiesty pràvilnoho /xmilʲ ~ xmʲɪlʲ/, tam e dóugen bouti za tui tvarui padéjœu he /ˈxmɛlʲa/, /ˈxmɛlʲu/, /ˈxmɛləm/ tc., otge e tvaroslœunoie rodui, ne zveagoslœunui. Te same torcaié i to tvar /pɛt͡ʃ/ — e bo /ɛ/, zamiesty pràvilnoho |e͡i|, rœunano za tui tvarui padejœu, he: /pɛˈt͡ʃɪ/, /pɛˈt͡ʃɪj ~ pɛˈt͡ʃæj/, ta, imovierno, /ɛ/ u ‹pecti› /pɛˈt͡ʃɪ/, za yasnuimy izveazcomy znaceigna. Xotcha sey upluiv mniey imovieren, ta gœdno pameatati ógy poread iz tomy tvaromy *pek- bie i *pyk-, na pr. u ‹pyçi / пьци, pyçiemo / пьцѣмо, pyçiete / пьцѣте›, yde *y tacógy pràvilno bui gelélo ('would yield'l) |ə| /æ ( ~ [ɛ]/, ne |e͡i| ← /ɛ/ yz e-y-perégolósou.
Ta pravopisy ‹меч› e dvoznacyna, ponevagy viedomui sõty i tvar pravopisi ‹мечь› i ‹мьчь›, yde ‹мечь› bui pràvilno dalo |me͡it͡ʃ|, cyto tacui e zastõpleno viedomuimi tvarui: [mit͡ʃ, mʲɪt͡ʃ], ale *‹мьчь› bui dóugyno boulo pràvilno dati *|mət͡ʃʲ| → /mæt͡ʃ/. Ta i u razie ta pratvara *‹мечь›, i tout, ‹меч› mogé bouti tvaroslœuno, za tui tvarui padejœu he /mɛˈt͡ʃa/, /mɛˈt͡ʃæm/, /mɛˈt͡ʃu/, /mɛˈt͡ʃi/, /mɛˈt͡ʃyw/, /mɛˈt͡ʃym/.
To tvar ‹камень› mogé œdguibati pràvilnuy zvõcotvar [ˈkɑmeʲnʲ], iz |e͡i| — e-y-perégolós — u beznagolósie, poxirenuy po govoriex, abo /ˈkɑmɛnʲ/ iz tuimyge rœunaignemy za tvaroslœuièmy padejœu he: /ˈkɑmɛnʲa/, /ˈkɑmɛnʲu/, /ˈkɑmɛnəm/, /ˈkɑmɛn(ʲ)yw/, /ˈkɑmɛn(ʲ)ym/.
I, na cœneç, u /lɛd/, /mɛd/, poread iz tiema tvaroma /li̯͡ʉd [lʲyd]/, /mi̯͡ʉd [mɲʉd, mɲyd]/, neyma e-y-perégolósou, atge tou na cœnçie e *-u — ne *-y. To e-y-perégolós bie uzcrœzy po rousscuix govoriex, xay iz rœznui œdguibui zavislo na nagolósie ci ynie govorie, a inde (he’smo vidieli na pricladiex vuisje) na utorinnœmy rœunaignie za tvaroslœuièmy. Ale to e-u-perégolós bie medgeun tiemy nagolósomy na *-u u prasl. dobõ, a tó ino pro tõ rœznomóuvõ Pœunoci u dauninõ, si riecy, u tie rœznomóuvie Pœunoci, to e-u-perégolós bie riecéuleno ino u razie prasl. *-ú, tomou, na pr.: ‹veu› /ʋi̯͡ʉw/, ‹pleu› /pli̯ʉw/, ‹meu› /mi̯ʉw/, bo /ʋɛˈlɑ/, /plɛˈlɑ/, /mɛˈlɑ/, ale u tie rœznomóuvie Pœudne to e-u-perégolós ne bie medgeno tuimy nagolósomy na *u u prasl., pacye, ne u usiex govoriex i rœznomóuvui Pœudne bie e-u-perégolós oumóuvlén tiemy nagolósomy *ú u prasl., simy tui tvarui he /lɛd/, /mɛd/ sõty rœuno pravomiernui poread iz tvarui |li̯͡ʉd|, |mi̯͡ʉd|.
Ta pravopisy ‹бюг› œdguibaié pràvilnuy zvõcotvar |bʉɣ̞| → /bʏɣ̞ ~ byɣ̞/ iz lygœtnoiõ (facultative) vuimóuvoiõ iz [ʲ]: — [b(ʲ)yɣ̞ ~ b[ʲ]ʏɣ̞ ~ b[ʲ]ʉɣ̞].
Ta pravopisy ‹сюм› e dóugyna œdguibati utorinne [i̯͡ʉm ~ ʲym] yz *[iʷm] iz [ʉ ~ -ʷ] za gõbnuimy /m/, i tó e yn louciey prieidnacóuleigna ('assimilation'). Tacuegy prieidnacóuleigne rietemo i u vuimóuvax, he otó: [ˈdʲywkɑ ~ ˈdʲʏwkɑ ~ dʲʉwkɑ] = ‹dieuca›, ci [ˈdɶwjætʲ ~ ˈdœwjætʲ] = ‹deveaty› — za gõbnuimy /w/. Ysœi loucieyi ne cepaiõty ni e-u-perégolósou ni e-y-perégolósou.
Проясніть, будь ласка, що ймете під 'e', 'y', та 'u'? Віді мені слід більше дізнатись про різні види переголосів.
Ну накілко я розумію, то тут тзв. e-y-perégolós це змїна в позицїї еПь, одповідно e-u-perégolós це еПъ.
Невже вони дають різні переголоси? То й оПь й оПъ тоді теж мали б давати різне.
Я не надто із цим знайомий, того не одповім вам
»Ну накілко я розумію, то тут тзв. e-y-perégolós це змїна в позицїї еПь, одповідно e-u-perégolós це еПъ.«
@Друга Путь ( + @Carolina Shevtsova)
Tac e.
___
»Невже вони дають різні переголоси? То й оПь й оПъ тоді теж мали б давати різне.«
@Carolina Shevtsova ( + @Друга Путь »Я не надто із цим знайомий, того не одповім вам«)
Aino,
*eSu da:
1) na Pœudni:
a) |i͡ʉ (i̯͡ʉ)| uzcrœzy u slovax iz *e peréd *u na pœuden œd medjie: Rava Roussca — Velicui Mostui — Zolótcheu — Ternopœly — Cameaneç Podœlscuy (ale bez bœilchosti Zacarpattya);
b) |i͡ʉ (i̯͡ʉ)| ino u slovax iz nagolósomy na *u (*ú) u prasl.;
2) na Pœunoci:
→ |(i̯͡ɶ ~ ) i̯͡ʉ|
ino na *e pœd nagolósomy pri nagolósie na *u (*ú) u prasl.
|i͡ʉ| e zastõpleno tui œdguibui, he otó: [ʲi͡β̞], [(ʲ)iʷ ~ (ʲ)iᵝ], [ʲy(ː) ~ ʲʏ(ː)], [ʲʉ] na Pœudni, a na Pœunoci: [ʲʉ͡ɶ ~ i̯ʉ͡ɶ], [ʲʉ͡ɵ ~ i̯ʉ͡ɵ], ci, inde, tacuimige œdguibui he na Pœudni.
*eSy da:
1) na Pœudni |e͡i| usiõdui, iz œdguibui, he otó:
— [i(ː)] (bez [ʲ] peréd [i]);
— [ʲɪ];
— incoli, nadto u beznagolósie ci po gõbniex ci /r/: [ɪ ~ ɪ̝ ~ e (e̝)]; pœd nagolósomy po gõbniex ci /r/, tacógy: [ɪ̯͡i].
2) na Pœunoci tacógy *|e͡i| i tacógy usiõdui, pac → /i͡e/, ale pœd cœneç XIX stl. u beznagolósie e /i͡e/, ceréz sciebely [i̯͡e ~ ʲe] ceasto stauxi [e ~ ɛ̝].
Rœzniçie meidj izteajaignemy *oSu ta *oSy’ste neyma, dauxi te same *|ʉ͡ɶ|, pac dauxi |ʉː| na Pœudni, i ostauxi |ʉ͡ɶ| na Pœunoci.
Na Pœudni e |ʉː| ( ← *|ʉ͡ɶ| ← *oSu, *oSy) zastõpleno œdguibui he: [y(ː) ~ ʏ(ː) ~ ʉ(ː)], [y̼(ː) ~ ʏ̼(ː) ~ ʉ̼(ː), [ʷiʷ ~ ʷiᵝ ~ ʷi͡β̞], [ɥ͡i(ʷ) ~ ɥ͡i(ᵝ)]; peréd ynomy œdgolósiénomy sõgolósnomy i [ʷiᶲ].
Na Lémcovinie e |ʉ| ( ← |ʉ͡ɶ| ← *oSu, *oSy) zastõpleno zvõcomy /ʊ/ = [ʊ͡u̯, o̝͡u̯], togynuimy iz /ʊ/ ← *ON.
Na Pœunoci e |ʉ͡ɶ| ( ← *oSu, *oSy) zastõpleno rœznuimi dvogoucui xibou |ʉ+ɶ| rœznoho stõpene ci rœznoie mierui perédnosti, crõglenosti ta izcladovosti pervcheoho ci drougoho gouca. I tout, he u razie iz *eSy, u beznagolósie e ceasto slableigne dvogoucœu pœd cœneç XIX. stl..
Ponevagy to perégolós *e peréd *u e rœzen œd ta perégolósou *e peréd *y, clicemo yea ocremo: e-u-perégolós, ta e-y-perégolós, ale perégolós *o e odin i peréd *u i peréd *y, tomou clicemo-y prosto o-perégolós.
Pro tui govorui yde e-u-perégolós e oumóuvleno tomy nagolósomy na *ù u prasl. mogemo coristati yz ta recene "e-ù-perégolós".
Ponevagy tui œdguibui na Pœunoci ta Pœudni sõty bouli rœznui yz dauna, cerpauxi slova meidj govorui, na pr., PN [u̯͡ɵ] /ʉ̯͡ɶ/ |ʉ͡ɶ| bie podecõdui mieneno za /o/ u PD, a PN [ʲɛ ~ ʲe ~ i̯͡ɛ] za PD /ɛ ~ e/, ógy pravopisno e ceasto œdguibano bóugariçeiõ he ‹е› ta ‹o›. Ta popri tacõ pravopisy xuibity pameatati ógy i tout e e-u-perégolós ci e-y-perégolós ci o-perégolós.
Na pr., u starieychix slœuniçiex este viedoma oba tvara u pravopisi bóugariçeiõ: ‹ре́чiння ~ ре́чiн(н)є› i ‹ре́чeн(н)є›. Drouguy e to tvar pitim pro Pœunœcy, i ceréz tõ pravopisy iz ‹e› mogé tvoriti urazieigne ni bui ta perégolósou *e tam ne boulo. U dieystvnosti, i tam e e-y-perégolós, ale u beznagolósie slablén yz [i̯͡e ~ i̯͡ɛ] u [(ʲ)e ~ (ʲ)ɛ]. Te same i iz ‹o› u pravopisi bóugariçeiõ na miestie oceicouanoho perégolósou, yzocrema ceasto u tvariex cerpaniex yz Pœunoci na Pœudeny. Ba, i pœd nagolósomy, pœunœcynœi œdguibui o-perégolósou, he otó, [ʉ̯͡ɶ ~ ʷɶ ~ (ʷ)œ], [u̯͡ɵ ~ ʷɵ ~ ʷo] bea/sõty neviedomui seréd œdguibœu o-perégolósou na Pœudni, i ne riedco bea-yea pœdstanóuleno prostuimy /o/ na Pœudni. Simy mogé bouti poyasneno, na pr., pravopisnuy tvar ‹Коното́п› poread iz tacógy viedomuimy ‹Коноті́п›, coli ymati na gadçie ógy pravà Pœunœcyna vuimóuva (Soumscina teagné perviesno, razomy iz Cuyeuscinoiõ, Pœltauscinoiõ, Xarcœuscinoiõ) do tui rœznomóuvui Pœunoci) seho imene e [konoˈtʷɵp ~ konoˈtʉ̯͡ɶp]. Te same e iz pravopisnumy tvaromy ‹Полта́ва›, yde pravopisy iz ‹o› xuibno pœdnosity œdsõttye o-perégolósou.
+
Але українською – вмітець (від слова "вміти").
Замітки про русинську (українську) термінологію:
Спеціалист — Мітець.
http://litopys.org.ua/rizne/rusyny.htm
Вважаю, що твар наданий -
Роман Роман2, 10 лютого - гожий
xuity, xuita, xuist, xuista, xuisty
З ЕСУМ (під статею хист). Там серед значень такі: "уміння що-небудь робити, ...; здібності", а також "хисткий" »умілий, вправний«. Треба мати на увазі, що первісно поняття "мистецтво" виходить з поняття "вправність, спритність, здібність" ― такий перетин значень є бачити й у грецькому τέχνη, що значило й мистецтво, й ремесло, й спритність, і спосіб, і "техніку". Питоме давньоанглійське слово на поняття мистецтво ("art") було list, що значило не лише "мистецтво" чи "ремесло" а й "підступність, хитрість ~ здібність, вправність" ― тобто "хить". Крім того й нині слово art в англ.м. має широке коло значень, серед яких і "здібність, навички, вправність" (див. тут: https://en.wiktionary.org/wiki/art#Etymology_1). А слова хить/хита/хист/хиста як раз здатні суть осягти ті значення.
До слова. Цікава певна схожість в розвитку "хист" до "хитрість" є й ув англійському "cunning", яке первісно походить від "могти, вміння" (споріднене з "can"), яке розвинулося до "здібність, майстерність", а тоді до "хитрість, кмітливість" і в хорошому значенні й у лихому.
https://en.wiktionary.org/wiki/cunning
»До слова. Цікава певна схожість в розвитку "хист" до "хитрість" є й ув англійському "cunning", яке первісно походить від "могти, вміння" (споріднене з "can"), яке розвинулося до "здібність, майстерність", а тоді до "хитрість, кмітливість" і в хорошому значенні й у лихому.«
Тако-ж и ‹crafty›
https://en.m.wiktionary.org/wiki/crafty#English
Безперечно гоже, але не для цього знаку (малюнку).
Для "art" яко мистецтво - саме те.
Та ви ж ба якісь інші слова понавиписували латинню, і то вже візуально помітно, що таки точно не :
хист, хиста, хить.. але якась диковинно інша "хіть"
Як це читати ?
Не маю спеціалізованої освіти аби запропоновані варіанти зрозуміти
Хуіта ? Хуінти?хуіст?хуіста?хуісти?
За описом зрозумів що uі-и: хита,хинти,хист,хиста,хисти
Але який смисл писати дві букви замість однієї ?
Не будьте ледачий. Просто здобудьте вищу мовознавчу освіту й читайте собі легко
👏 так лише 3-тю вищу освіту здобути , це ж так просто
Добре, можна простіше. Прочитайте "Історичну фонологію української мови" Ю. Шевельова й вивчіть. Там усього-на-всього близько 1000 сторінок
О дякую
>Просто здобудьте вищу мовознавчу освіту й читайте собі легко
У кого тут є вища мовознавча освіта?
"У кого тут є вища мовознавча освіта?"
А мені звідки знати?
Я кажу, що читати письмо добродія Єлисія дуже легко: достатньо лиш здобути вищу мовознавчу освіту, стати доктором наук у цій галузі, прочитати й вивчити напам'ять Шевельова й оту роботу, на яку посилається добродій Єлисій
Я просто цікавився, спокійно читаю