Из допису Ялисія відси 
арт : "Треба мати на увазі, що первісно поняття "мистецтво" виходить з поняття "вправність, спритність, здібність" ― такий перетин значень є бачити й у грецькому τέχνη, що значило й мистецтво, й ремесло, й спритність, і спосіб, і "техніку". Питоме давньоанглійське слово на поняття мистецтво ("art") було list, що значило не лише "мистецтво" чи "ремесло" а й "підступність, хитрість ~ здібність, вправність". Крім того й нині слово art в англ.м. має широке коло значень, серед яких і "здібність, навички, вправність" (див. тут: https://en.wiktionary.org/wiki/art#Etymology_1)."
Тому я пропоную слово "умільство/вмільство" для тями "мистецтво".
Українське мистецтво - українське вмільство.
Косівське гончарне мистецтво - косівське гончарне вмільство.
Витвір мистецтва - твір умільства; умілий виріб.
Из допису Ялисія відси арт : "Треба мати на увазі, що первісно поняття "мистецтво" виходить з поняття "вправність, спритність, здібність" ― такий перетин значень є бачити й у грецькому τέχνη, що значило й мистецтво, й ремесло, й спритність, і спосіб, і "техніку". Питоме давньоанглійське слово на поняття мистецтво ("art") було list, що значило не лише "мистецтво" чи "ремесло" а й "підступність, хитрість ~ здібність, вправність". Крім того й нині слово art в англ.м. має широке коло значень, серед яких і "здібність, навички, вправність" (див. тут: https://en.wiktionary.org/wiki/art#Etymology_1)."
Тому я пропоную слово "уміння/вміння" для тями "мистецтво".
Українське мистецтво - українське вміння.
Косівське гончарне мистецтво - косівське гончарне вміння.
Витвір мистецтва - твір уміння; умілий виріб.
ЕСУМ (митець):
митець — художник; майстер; знавець;
мете́ць — меткий; мастак; майстер.
Я загалом проти перекладу "мистецтво". А якщо так, то пропоную "митецтво" — похідне від "митець" яке й так використовується в нас. Також спрощує вимову.
Щодо самого походження "митець", чи "мистець", то тута можна сперечатися. У будь-якому випадку, саме слово "митець", чи походить воно від "майстер" (митець <— мистець <— мистерний <— майстерний <— майтер) (думака дуже сумнівна через наявність інших слів як "мітець" та "вмітець"), чи ні, є суто українським словом і я його берегтиму.
(Також можна "метецтво". Ще більше спрощує вимову).
До річі, витяг зі слів Ялисія :
"Первісний твар <митець> я, таким чином, гадаю є *oum-ē-t-yk-os → *умѣтьць, творений від основи *умѣт-инфинитива умѣти чепенем -ьц- "-ець", тобо *"хто вміє, вмілий". Пале ("відпале; відпадіння") /u/ йде легко яснити ("може бути легко пояснено") короченням у [w] (годи: <уміти> → <вміти>), що пак могло бути глинуто звуком /m/, оба же звука губни суть ({wm} → *{mm} → {m}). В <и> є, віді, луна ("рефлекс") /ѣ/, питима сіверським (та не тільки) говіркам (годи: дѣдъкъ <дидок> "дідок"); ЕСУМ поруч <митець> з <и> дає таки й <метець> и <мітець> – такі міни <і~и~е> ← /ѣ/ суть питими в говірках руських."
Правда Ялисій узяв первісну форму - умітець, а не митець.
Цебто, має бути від "умітця" умітство (чи умітецтво?).
Ну але якщо же є "митець/метець", то чому би й від нього не творити.
Бо не годиться від уторинної, редукованої форми творити нові слова.
Чому же не годиться? Робити слова від первинної форми це краще, але чому же робити від похідної форми не годиться? Милозвучніша форма, яка до того же перегукується зі самим словом "мистецтво".
Милозвучніша != правильніша.
Ще раз, творять від первісних форм, коли є мога, аби були зрозумілі вихідна морфологія та вихідне значіння новотвору й усе було впорядковане (не було хаосу в словотворі, вимові й позначенні на письмі).
<Правда Ялисій узяв первісну форму - умітець, а не митець.
Цебто, має бути від "умітця" умітство (чи умітецтво?).>
Не чинімо далеких висновків из писаного новою кирилицею. Протиставлення писаних тварів <умітець> та <митець>, а ще й <мітець>, <метець> само по собі не дає знати, котрий твар є первісен. Атьже сі писані твари суть тріба передати вимову на письмі, а в даних умовах фонотактики (ненаголошеність */ѣ/, поведінка голосного */у/ на початку слова) усі результати вимови суть рівно питоми. Про "первісний" твар можемо говорити, пишучи ouméteç — не вяжучи його до конкретної вимови, й передбачаючи його вимови, відбиті в усіх сих новою кирилицею писаних тваріх: <уміте́ць, *вміте́ць, *умите́ць, *вмите́ць, міте́ць, мете́ць, *умете́ць, *вмете́ць>. Не можемо казати про "більшу питомість/первісність" котрої з тих вимов; вимова з повним голосним на місці <ou-> є, втім, розумніша там, де попереду є слово з голосним на кінці, а після слів з голосним на кінці фонотактика руської мови вимагає редукції (альтернативно й до [0] звука) сього голосного.
До пана Вадима.
Я погоджуюся, що творити від первинних слів це краще. Але, я не розумію, чому творення від похідних є "негожим" або "неправильним". Це стається постійно, особливо там, де первинна форма слова є забутою або взагалі незнаною. А саме "митець" є нині настільки же знане як й інші слова, якщо не більше. Най буде й те, й те, й те слово. А вибиратимуть те, яке кому більше до вподоби.
Тоді з мови вийде якась незрозуміла каша. Тут взяли редуковану форму, тут ще якусь уторинну й виходе, що стає незрозуміло від чого взагалі слово йде, де його зміст, погіршується сприйняття мови.
Українською не мистець, а вмітець (від слова "вміти").
Замітки про русинську (українську) термінологію:
Спеціалист — Мітець.
http://litopys.org.ua/rizne/rusyny.htm
Давньоруьке ремьство, ремество, ременьство означало мистецтво.
http://oldrusdict.ru/dict.html
r2u.org.ua: ремество
А давайте ще перекладемо слово "бути"
Згоден з паном Синяковим. Словотвір повертає не в ту сторону.
Що Ви маєте на ввазі?
Маю на увазі, що таким чином відбувається заміна питомих маркерів Української мови. Це до речі думка одного з активних дописувачів цього осідку - Vadik Veselovsky, з яким я колись не погоджувався на цю тему.
Цей пан на кожне слово, що не таке як у москалів, що воно "маркер української мови".
Як на мене - "абинеякумоскалів" - це віддзеркалення світогляду "какаяразніца".
Українською – вмітець (від слова "вміти").
Замітки про русинську (українську) термінологію:
Спеціалист — Мітець.
http://litopys.org.ua/rizne/rusyny.htm