я думаю що незважаючи на те, що вже є "громадянство" його все ж можна використовувати бо чужизм є чужизмом, а ми, українці, цілком здатні створити власну назву для картини.
З таким самим успіхом пропонована "мальва" не менший чужизм, бо утворене від німецького кореня (для порівняння, дієслово malen). Тільки це слово штучне та плутає двозначністю. На мою думку, полювання на подібні "чужизми" – профанація гарної ідеї.
Переглянувши словники більшости слов’янських мов, зробив висновок, що в них малювати = креслити, тобто вони не розрізняють цих понять. Вочевидь, у давнину наше дієслово креслити також мало ширше значення, доки частину його значення не перебрало на себе дієслово малювати. Розрізннення — це добре, тому немає потреби його вилучати. Шукати замінник також не варто, адже від дієслова утворено багато похідних, а саме дієслово цілком пристосоване та відповідає вкраїнській мові.
Щодо заміни слова картина — підтримую це, бо мова повинна мати логічну будову. Наприклад, як у лікувати — ліки — лікар — лікарня, бо йнакше нагадує вінегрет — мішанину слів.
Як можна розчаровуватись, ще гаразд не пізнавши всього багатства мови? Лексичний фонд української мови -величезний, просто треба його вивчати, а не розчаровуватись, познайомившись тільки з вершиною "айсберга"
Українська мова особлива тим, що розрізняє віддієслівний іменник, що позначає процес - малювáння (наголос на "а"), і результат процесу - мальóвання (наголос на "о"). І саме віддієслівними іменниками з наголосом на "о" й можна називати предмети. Це дуже зручно, природньо для української мови, й такі слова вже давно існують: риштОвання ("лєса"), угрупОвання ("группіровка")
Téxity oge gleadete slova u slôunicéx. Ta, coli ideity o slôunikui govorœu, e i ouméti tóucouati zuõcotuarui slœu u dané govoré ci govœurcé. Védomo govorœum Polésïa e zagalomy pitim zuõc [i] iz prarous. *i. Zavislo ôd ceasti Polésïa mogeity [i] bouti ushiõdui, abo medyouati zo zuõcomy [ɪ] — de menxe, de bœulxe. Na pr., u tœumy ge slôunicé rétete i tuarui: ‹ліс› ta ‹лис› "lis, fox", ‹лєсьнік› = ‹лїсник› "lésnik", ‹крівани́с› = ‹кривоніс› "crivonœus", ‹ліняти› = ‹линяти› "linyéti", ‹мєтіс› = ‹метис›, ‹Мікулай› = ‹Миколай› "Micolay".
Nedoléc seoho slôunika e ôdsõtnœusty opisou zuõcopitimostey zaxœudnopolésscuix govœuroc. Na u inxyeimy slôunicé govorœu Polésïa Lisênca e ocremo dano opis zuõcopitimostey: »7) вужча, проти літературної норми, артикуляція [иⁱ, ⁱи] (виⁱлка)«.
Xevelieû o tœumy pisieity (Історична фонологія української мови):
»Західне Полісся — це терени переважно української експансії. Між територією, де всі приголосні є твердими перед {е} (< є, ъ, є) та {у} (< і, у), тобто розташованою південніше, та територією, де пом'якшення має все-
охопний характер, тобто розташованою північніше (в Білорусі), існує перехідна зона. Найтривкішим виявилося пом'якшення перед {і},
наприклад, біля Пружан (xodyl'i); далі на північ іде зона твердих приголосних
перед {е} та пом'якшених перед {і} (xod'il'i проти n'ebо); ще далі — зона
з пом'якшенням усіх приголосних, окрім губних перед є (xod'il'i n'ebo,
але рéга).Є також зони з факультативним пом'якшенням перед
голосними переднього ряду, наприклад, у Столинському та Давидгородоцькому
районах на Берестейщині (v'edro
~ vedro).«
Uimóuva [β̞iˈdɔk ~ ʋʲɪˈdɔk] e pitima govorœumy de móuveaty i [xʷoˈdili ~ xʷoˈdʲɪlʲɪ], [piˈsɑti ~ pʲɪˈsɑtʲɪ], [li͡esʲˈnik ~ li͡esʲˈnʲɪk], [ˈkriwo ~ ˈkrʲɪwo], a de móuveaty [xʷoˈdɪlɪ], [pɪˈsɑtɪ], [li͡es(ʲ)ˈnɪk], [ˈkrɪwo], tam e pitima uimóuva [β̞ɪˈdɔk].
I latinica lépxe réxity ménõ [i] ~ [ɪ], pisiõtyi ‹i›, de ‹pisati› mogeity bouti móuvleno i [piˈsɑti ~ pʲɪˈsɑtʲɪ] i [pɪˈsɑtɪ], ‹xodili› i [xʷoˈdɪlɪ] i [xʷoˈdili ~ xʷoˈdʲɪlʲɪ], a ‹vidoc› i [β̞ɪˈdɔk] i [β̞iˈdɔk ~ ʋʲɪˈdɔk], oli ("while") cuiriliçeiõ ‹и› mogeity znaciti lixe zuõc [ɪ], a ‹i› lixe zuõc [i].
Картина — твір живопису, що характеризується завершеним характером (на відміну від ескізу й етюда) і самостійним художнім значенням.
На картині "Свобода на барикадах" зображено постать жінки як символу свободи.
Перекладаємо слово картина
Чому я додаю це слово, бо слово картина походить від Італійського La Carta, що означає папір.
Це слово вже має ураїнське громадянство. В нашій мові існує безліч похідних слів од слова "карта": картина, карти, картинка, картон тощо...
це ж квітка
я думаю що незважаючи на те, що вже є "громадянство" його все ж можна використовувати бо чужизм є чужизмом, а ми, українці, цілком здатні створити власну назву для картини.
З таким самим успіхом пропонована "мальва" не менший чужизм, бо утворене від німецького кореня (для порівняння, дієслово malen). Тільки це слово штучне та плутає двозначністю. На мою думку, полювання на подібні "чужизми" – профанація гарної ідеї.
тобто ти хочеш сказати, що дієслово малювати - німецького походження?
Так.
Я починаю потихеньку розчаровуватись в коренях української мови, якщо навіть дієслова для таких простих речей в нас запозичені...
Переглянувши словники більшости слов’янських мов, зробив висновок, що в них малювати = креслити, тобто вони не розрізняють цих понять. Вочевидь, у давнину наше дієслово креслити також мало ширше значення, доки частину його значення не перебрало на себе дієслово малювати. Розрізннення — це добре, тому немає потреби його вилучати. Шукати замінник також не варто, адже від дієслова утворено багато похідних, а саме дієслово цілком пристосоване та відповідає вкраїнській мові.
Тільки креслити - теж не вкраїнського роду.
Щодо заміни слова картина — підтримую це, бо мова повинна мати логічну будову. Наприклад, як у лікувати — ліки — лікар — лікарня, бо йнакше нагадує вінегрет — мішанину слів.
Як можна розчаровуватись, ще гаразд не пізнавши всього багатства мови? Лексичний фонд української мови -величезний, просто треба його вивчати, а не розчаровуватись, познайомившись тільки з вершиною "айсберга"
ЕСУМ IV, 375 (писати): писа́нка "портрет, картина".
+
2-е значіння: r2u.org.ua: образ .
в іменниках не має бути -ння, як наприклад наступ, а не наступлення, тоді за твоєю пропозицією треба вже мальóва
Українська мова особлива тим, що розрізняє віддієслівний іменник, що позначає процес - малювáння (наголос на "а"), і результат процесу - мальóвання (наголос на "о"). І саме віддієслівними іменниками з наголосом на "о" й можна називати предмети. Це дуже зручно, природньо для української мови, й такі слова вже давно існують: риштОвання ("лєса"), угрупОвання ("группіровка")
Див. sum.in.ua: polotno товки 2. b), та 3.
Розвиток товку: "полотно, плат сукна" => "полотно/плат сукна вапити/шарити/писати" => "твір/діло, ваплене/шарене/писане на полотні/платі сукна = картина". Рівни з нзм. plaatje "картина", дріб. від plaat "полотно, плахта, плат сукна".
Вимова: {ˈʃɜr(ʲ).bɐ}.
Див. http://oldrusdict.ru/dict.html#: шарити "фарбувати, малювати", шарота "фарба, фарбування", шаръ "фарба, колір", шарьница "живописець".
goroh.pp.ua: худога
De e uédomo tacuy znac za sloüom <xõdoga>?
ЕСУМ (малювати):
мальови́ло «малюнок, картина»
Знаю я про походження слова "малювати". Ні, мене це не бентежить.
Якісь у Вас подвійні стандарти щодо цього.
Тобто?
https://archive.org/details/slzhdplhv/a-n/page/n87/mode/2up?q=відок
Téxity oge gleadete slova u slôunicéx. Ta, coli ideity o slôunikui govorœu, e i ouméti tóucouati zuõcotuarui slœu u dané govoré ci govœurcé. Védomo govorœum Polésïa e zagalomy pitim zuõc [i] iz prarous. *i. Zavislo ôd ceasti Polésïa mogeity [i] bouti ushiõdui, abo medyouati zo zuõcomy [ɪ] — de menxe, de bœulxe. Na pr., u tœumy ge slôunicé rétete i tuarui: ‹ліс› ta ‹лис› "lis, fox", ‹лєсьнік› = ‹лїсник› "lésnik", ‹крівани́с› = ‹кривоніс› "crivonœus", ‹ліняти› = ‹линяти› "linyéti", ‹мєтіс› = ‹метис›, ‹Мікулай› = ‹Миколай› "Micolay".
Nedoléc seoho slôunika e ôdsõtnœusty opisou zuõcopitimostey zaxœudnopolésscuix govœuroc. Na u inxyeimy slôunicé govorœu Polésïa Lisênca e ocremo dano opis zuõcopitimostey: »7) вужча, проти літературної норми, артикуляція [иⁱ, ⁱи] (виⁱлка)«.
Xevelieû o tœumy pisieity (Історична фонологія української мови):
»Західне Полісся — це терени переважно української експансії. Між територією, де всі приголосні є твердими перед {е} (< є, ъ, є) та {у} (< і, у), тобто розташованою південніше, та територією, де пом'якшення має все-
охопний характер, тобто розташованою північніше (в Білорусі), існує перехідна зона. Найтривкішим виявилося пом'якшення перед {і},
наприклад, біля Пружан (xodyl'i); далі на північ іде зона твердих приголосних
перед {е} та пом'якшених перед {і} (xod'il'i проти n'ebо); ще далі — зона
з пом'якшенням усіх приголосних, окрім губних перед є (xod'il'i n'ebo,
але рéга).Є також зони з факультативним пом'якшенням перед
голосними переднього ряду, наприклад, у Столинському та Давидгородоцькому
районах на Берестейщині (v'edro
~ vedro).«
Uimóuva [β̞iˈdɔk ~ ʋʲɪˈdɔk] e pitima govorœumy de móuveaty i [xʷoˈdili ~ xʷoˈdʲɪlʲɪ], [piˈsɑti ~ pʲɪˈsɑtʲɪ], [li͡esʲˈnik ~ li͡esʲˈnʲɪk], [ˈkriwo ~ ˈkrʲɪwo], a de móuveaty [xʷoˈdɪlɪ], [pɪˈsɑtɪ], [li͡es(ʲ)ˈnɪk], [ˈkrɪwo], tam e pitima uimóuva [β̞ɪˈdɔk].
I latinica lépxe réxity ménõ [i] ~ [ɪ], pisiõtyi ‹i›, de ‹pisati› mogeity bouti móuvleno i [piˈsɑti ~ pʲɪˈsɑtʲɪ] i [pɪˈsɑtɪ], ‹xodili› i [xʷoˈdɪlɪ] i [xʷoˈdili ~ xʷoˈdʲɪlʲɪ], a ‹vidoc› i [β̞ɪˈdɔk] i [β̞iˈdɔk ~ ʋʲɪˈdɔk], oli ("while") cuiriliçeiõ ‹и› mogeity znaciti lixe zuõc [ɪ], a ‹i› lixe zuõc [i].