Так і в чехов obrazek

Це image та icon, не picture і не cartina.

—
Не те
Який образ у квадрата Малевича? Який образ в абстрактних картинах?
Тобто сута дурня виходить 🤷‍♂️

+

Це canvas

—
За письмо
—
За дурне значення/тяму

З трьох верхніх зараз це найкраще, хоча все одно багатозначне

Якась херба 🙈

читати як шарба?

Це painting

Це слово вже має ураїнське громадянство. В нашій мові існує безліч похідних слів од слова "карта": картина, карти, картинка, картон тощо...

це ж квітка

я думаю що незважаючи на те, що вже є "громадянство" його все ж можна використовувати бо чужизм є чужизмом, а ми, українці, цілком здатні створити власну назву для картини.

З таким самим успіхом пропонована "мальва" не менший чужизм, бо утворене від німецького кореня (для порівняння, дієслово malen). Тільки це слово штучне та плутає двозначністю. На мою думку, полювання на подібні "чужизми" – профанація гарної ідеї.

тобто ти хочеш сказати, що дієслово малювати - німецького походження?

Так.

Я починаю потихеньку розчаровуватись в коренях української мови, якщо навіть дієслова для таких простих речей в нас запозичені...

Переглянувши словники більшости слов’янських мов, зробив висновок, що в них малювати = креслити, тобто вони не розрізняють цих понять. Вочевидь, у давнину наше дієслово креслити також мало ширше значення, доки частину його значення не перебрало на себе дієслово малювати. Розрізннення — це добре, тому немає потреби його вилучати. Шукати замінник також не варто, адже від дієслова утворено багато похідних, а саме дієслово цілком пристосоване та відповідає вкраїнській мові.

Щодо заміни слова картина — підтримую це, бо мова повинна мати логічну будову. Наприклад, як у лікувати — ліки — лікар — лікарня, бо йнакше нагадує вінегрет — мішанину слів.

Як можна розчаровуватись, ще гаразд не пізнавши всього багатства мови? Лексичний фонд української мови -величезний, просто треба його вивчати, а не розчаровуватись, познайомившись тільки з вершиною "айсберга"

в іменниках не має бути -ння, як наприклад наступ, а не наступлення, тоді за твоєю пропозицією треба вже мальóва

Українська мова особлива тим, що розрізняє віддієслівний іменник, що позначає процес - малювáння (наголос на "а"), і результат процесу - мальóвання (наголос на "о"). І саме віддієслівними іменниками з наголосом на "о" й можна називати предмети. Це дуже зручно, природньо для української мови, й такі слова вже давно існують: риштОвання ("лєса"), угрупОвання ("группіровка")

🤦‍♂️🤦‍♂️🤦‍♂️
_

Дурнотвір

De e uédomo tacuy znac za sloüom <xõdoga>?

Якісь у Вас подвійні стандарти щодо цього.

Мальовидло, агага)

Téxity oge gleadete slova u slôunicéx. Ta, coli ideity o slôunikui govorœu, e i ouméti tóucouati zuõcotuarui slœu u dané govoré ci govœurcé. Védomo govorœum Polésïa e zagalomy pitim zuõc [i] iz prarous. *i. Zavislo ôd ceasti Polésïa mogeity [i] bouti ushiõdui, abo medyouati zo zuõcomy [ɪ] — de menxe, de bœulxe. Na pr., u tœumy ge slôunicé rétete i tuarui: ‹ліс› ta ‹лис› "lis, fox", ‹лєсьнік› = ‹лїсник› "lésnik", ‹крівани́с› = ‹кривоніс› "crivonœus", ‹ліняти› = ‹линяти› "linyéti", ‹мєтіс› = ‹метис›, ‹Мікулай› = ‹Миколай› "Micolay".
Nedoléc seoho slôunika e ôdsõtnœusty opisou zuõcopitimostey zaxœudnopolésscuix govœuroc. Na u inxyeimy slôunicé govorœu Polésïa Lisênca e ocremo dano opis zuõcopitimostey: »7) вужча, проти літературної норми, артикуляція [иⁱ, ⁱи] (виⁱлка)«.
Xevelieû o tœumy pisieity (Історична фонологія української мови):
»Західне Полісся — це терени переважно української експансії. Між територією, де всі приголосні є твердими перед {е} (< є, ъ, є) та {у} (< і, у), тобто розташованою південніше, та територією, де пом'якшення має все-
охопний характер, тобто розташованою північніше (в Білорусі), існує перехідна зона. Найтривкішим виявилося пом'якшення перед {і},
наприклад, біля Пружан (xodyl'i); далі на північ іде зона твердих приголосних
перед {е} та пом'якшених перед {і} (xod'il'i проти n'ebо); ще далі — зона
з пом'якшенням усіх приголосних, окрім губних перед є (xod'il'i n'ebo,
але рéга).Є також зони з факультативним пом'якшенням перед
голосними переднього ряду, наприклад, у Столинському та Давидгородоцькому
районах на Берестейщині (v'edro
~ vedro).«

Uimóuva [β̞iˈdɔk ~ ʋʲɪˈdɔk] e pitima govorœumy de móuveaty i [xʷoˈdili ~ xʷoˈdʲɪlʲɪ], [piˈsɑti ~ pʲɪˈsɑtʲɪ], [li͡esʲˈnik ~ li͡esʲˈnʲɪk], [ˈkriwo ~ ˈkrʲɪwo], a de móuveaty [xʷoˈdɪlɪ], [pɪˈsɑtɪ], [li͡es(ʲ)ˈnɪk], [ˈkrɪwo], tam e pitima uimóuva [β̞ɪˈdɔk].

I latinica lépxe réxity ménõ [i] ~ [ɪ], pisiõtyi ‹i›, de ‹pisati› mogeity bouti móuvleno i [piˈsɑti ~ pʲɪˈsɑtʲɪ] i [pɪˈsɑtɪ], ‹xodili› i [xʷoˈdɪlɪ] i [xʷoˈdili ~ xʷoˈdʲɪlʲɪ], a ‹vidoc› i [β̞ɪˈdɔk] i [β̞iˈdɔk ~ ʋʲɪˈdɔk], oli ("while") cuiriliçeiõ ‹и› mogeity znaciti lixe zuõc [ɪ], a ‹i› lixe zuõc [i].