Нема що там думати, вже використовується. Поширено в буковинському, закарпатському, гуцульському говорах.
Пулька - індичка, Пуляк - індик.
/pulʲɔk/~/pulʲɵk/~/puɫɛk/~/puɫek/~/puwɪk/
поулєк, пꙋлєк(род. пꙋлька, дав. пꙋлькꙋ, пꙋльковѣ)
poulec
*poul- -ĭkŭ
Даю як мїну чол. роду до даного вище <поулька>. На підпору статті во питомости сего слова навів бим бовгарска слова <поуика> та <поуꙗк> котра суть виведена від рідної тій мовї рїчи <поуѭ сѧ>(ботїти, прямити ся), гадаючи рідний розвій и в рускій зо спільного з тим праслов. кореня. Більше того, нема прийнятного джерела такого спосуджїня; ани нїмецка ни лядска, них котра йна блиска мова николи не знаю того слова. Найближче стояла б руминска та грецка; перва має сий корінь із свого же джерела, та має саме твар <pui> що був би ят на словїнскій земли як +пꙋи([puj]), грецка же мїє слово <πουλί> із середнегрецкого <πουλλίν>, проте його гадана дорога до рускої викликала б ще більше питань, не дивлячи жадних відповідників у південнословїнских, або котрих других словїнских мовах. Тому, поки на свїжий згляд я не виджу поводу мати то слово за спосуду.
Усі міни з коренем ПУЛЬ є дуже сумнівними, бо це скоріше французька курка poule (пуль). Курка є головним значенням цього слова.
Французьке -пуль означає ставка; курка це відноситься до гри Пулька - картярська гра.
А українське пулька, від праслов'янського вигука пуль-пуль, який вигукує індичка.
goroh.pp.ua: пуль
ономатопея
+
+
Пульош, -ша, м. = Пульпак. Вх. Лем. 458.
Пульпа́к, -ка́, м. = Индик. Шух. І. 108.
Пульца́н, -на, м. = Пульпак = Индик. Вх. Пч. II. 12.
Пуля́к, -ка, м. = Пульпак = Индик. Вх. Пч. II. 12.