Невже гиндиянці? 🙄🧐😊

Ні. 1) Частинка "-іан-/-іян-" латинського роду, яку в українській мові можна передати низкою суфіксів; 2) хибне пов'язування з Індією.

+ Anton Bliznjuk

А що не так, між іншим? "Індія" ж, а не "ІндіА"

Індія → індійський → індієць

А що з -ан- не так?

*-іан- узагалі неможливе в українській мові. Щодо -ія-н-ець — це є, по-перше, суржик. По-друге, "індіянець" од "Індія" значить рівно те саме, що "індієць", тільки зайво вскладнене.

"*-іан- узагалі неможливе в українській мові"
Спроби доказів цього помилкового твердження будуть?

"По-друге, "індіянець" од "Індія" значить рівно те саме, що "індієць""
Ні. Це просто не так.
"...тільки зайво вскладнене"
А це як узагалі? Приблизно як "зайвий приголосний"?
"Вскладнене"
Не знаєте Мови, деяких особливостей минулого, не розумієте й не відчуваєте

"Не знаєте Мови, деяких особливостей минулого, не розумієте й не відчуваєте."

Шо не так з подобою "вскладнений"?

»"По-друге, "індіянець" од "Індія"«

Pervçui, *India cerez *Inudiia/*Inudiya dasty /jɪˈnɔdʲdʲɑ, ˈjɪnɔdʲdʲɑ/ u rous., a œdtui + *-ēn- → /jɪnˈdʲan•, ˈjɪndʲan•/ = ‘Indian’.

""Не знаєте Мови, деяких особливостей минулого, не розумієте й не відчуваєте."

Шо не так з подобою "вскладнений"?"
Добродію Антоне, вибачте, будь ласка, що закінчую відповідь мало не за місяць.

Йдеться не тільки про слово "Вскладнений". Дуже важливе омов'я. Але поясню й те, що не так саме з ним. Я не люблю переходити на особисте, і, тим більше, нікого не засуджую, та тут без першого пояснити неможливо.
Пані Кароліна, як і деякі інші люди, уже досить давно намагається писати ще українськішою українською, ніж сама українська (про це я вже писав на Толоці), мабуть, пнучись показати, ніби знає більше й володіє Мовою краще, ніж насправді. От тільки, зокрема через те, що Українська їй не рідна нітрохи (а також із деяких інших причин, про які згодом), вона не відчуває Мови, тому безладно поєднує геть різні риси Мови з різних земель (зі Сходу, Півночі, Заходу, а то й Закарпаття щонайжахливішим, щонайпотворнезнішим чином (див., наприклад, мої нещодавні слова про прийменник "ві", притаманний, судячи з усього , небагатьом землям Заходу, Львівщини. Легко простежити, що досі вона його не вживала. Прочитавши й порівнявши з живими прикладами, яких пані Кароліна прочитала замало, якщо читала взагалі, нетяжко зрозуміти, що носій не вживатиме "ві" ТАК)). Я вважаю, що вона (і не тільки, звісно) намагається втуляти в свою мову явно говіркові явно чужі їй риси (із чим не раз осоромилася, див. ту-таки Толоку), мабуть, щоб справити враження знавця говірок, "багатства" Української; інших правдивих пояснень у мене немає (крім, хіба, "підмазатися" під добродія Єлисія, але це скоріше "на додачу").
До чого це все, спитаєте Ви? Написане вище — омов'я (контекст) моїх слів, без якого правильно зрозуміти суть непросто.
Трішки ближче до неї. Колись пані Кароліна вжила, якщо не помиляюся, слово "Вточнити", "механічно" приладнавши чергування У/В до слова "уточнити". Це "правило" (сАме правило, це важливо!), яким ми його знаємо, роблене, радянське, про що була мова у відповідній нитці на Толоці (здається, "Боротьба з приписництвом", чи якось так). Коротко про суть: ПРАВИЛА чергування У/В в Мові, зокрема на письмі, ніколи не було. Заодно зауважу, що пані Кароліна, не одна, знову ж, не розуміє, що саме ПРАВИЛ (у звичному, найпоширенішому значенні слова) в живій мові бути не може: "правилами" ми називаємо найпоширеніші та/або найбільш "теоретично виправдані" закономірності, які ми спостерігаємо після того, як вони виникли. Чому це так важливо? Бо якщо слово, наприклад, утворене не за таким "правилом", його називають "неправильним", наприклад. А далі, плутаючись в значеннях і одтінках значень слова (тобто не розрізняючи значення "утворений не за правилом" і "помилковий, хибний, неналежний" у слова "неправильний"), самі себе заплутують, вважаючи деякі словоодміни, риси "помилковими".
Менше з тим. Головне: "правило чергування У/В" — не "правило". Його не можна, не слід натягувати на всі слова. Приписництво притаманне багатьом, хто починає вчити мову (будь-яку, мабуть), та його треба перерости, подолавши дитячу, вибачте, впертість.
Словом, не в будь-якому слові можна й треба міняти приросток У на В і навпаки. У словниках (r2u.org.ua: *вскл*) тільки 2 приклади ВСКЛ в словах, та й ті — з "пів-", та й ті — свіжі. Мабуть, були ж і раніше, просто їх не подали серед прикладів.
Тільки-но: "То чи не мало би тут бути "знамінник"? Ви же самі мені на це вказували" і "Ви же писали, що це лжевкраїнський твар)". 2 години тому. Ну, який носій, скажіть мені на милість, скаже, а тим більше напише "вИ же"?? В словниках не знайшов "же" ні з "ти", ні з "ви", ні з "я", ні з "вона", ні з "воно", ані з "вони".
А як розуміти "https://www.difference.wiki/referee-vs-arbiter
За "arbitre" ЕСУМ дає "роз'ємець", що, про мене, достаточно(!) передає суть." -- відмовляюся й думати.
Раніший приклад, уже після того, як почав писати відповідь. 26 жовтня: "Много з того, що нині суть знане як одномірне чи двомірне, колись знали лише як об'ємну річ у просторі. Тож іти треба від дійсних речей, аби перенести значення з речового в одволікле.

אלישע פרוש
Відповісти
26 жовтня
»суть знане« 👀

*mnogO ...] E viedomO [he] / E znanO [he]"
("Лінія")
Тобто ще спроба вжитку явно чужезних зах.-укр. рис без належного знання й розуміння.
Ну й ну... Нашкрябав так нашкрябав...

Словом:
1) "правила" чергування У/В немає й ніколи не було. Тому не слід приладнувати його "механічно" до всіх слів, особливо не маючи чуття Мови;
2) годі калічити Мову безладним звалюванням рис різних говірок, пані Кароліно, будь ласка!
3) немає нічого ганебного в нерідності Мови (а опанування її -- дуже схвальне), незнанні й нерозумінні чогось. А ось уперте калічення Мови, небажання, неготовність і неспроможність визнати це й виправитися -- оце сумно.

Пишу свою відповідь. І мені дайте трохи часу написати.

Хто ж не дає?) Мені тут спішити нікуди

І? Мова йде про загальну назву людей. Англійською як, знаєте? "Native American".