Значення слова

Індія — країна в Південній Азії. На північному заході межує з Пакистаном; на півночі — з КНР, Непалом і Бутаном; на сході — з М'янмою і Бангладеш. На півдні вузька Полкська протока і Манарська затока відділяють її від Шрі-Ланки. Протокою між островами Великий Нікобар і Суматра проходить морський кордон між Індією та Індонезією.

Приклад вживання

Поїду в Індію працювати програмістом, куди мені і місце.

Походження

рос. Индия, від давньогрец. ᾽Ινδικη

Приклади в інших мовах

гінд. भारत

Розділи
Варіанти написання
бга́рат, респу́бліка і́ндія
Слово додав

Перекладаємо слово індія

но́дчина
10

*инъдьщина – творено за зразком назв країн з чепенем *-ysk-in- а: Словач-ьщ-ина, Нѣмьч-ьщ-ина, Турьч-ьщ-ина, від основи *инъд-, засвідченої в друс. прикметнику инъдьскъи "індійський", зо вставним "ъ" між приголосками *n-*d в *(h)ind-, що в сильній позиції дає "о" в суч. укр. м. Твар з "о" (← *ъ) є зокрема відбито в памятці: "Дожи до инодьскы зємлѧ" ("Аж до Індійської землі
≈ Індії"; Ізборникъ, 1073). Етимологічна голоска *и- ненаголошена відпаде ги в: *има́ти → мати, *искра́ → скра, *игра́ → гра, *исто́та → сто́та тощо.

אלישע פרוש 26 грудня 2019
26 грудня 2019

+
Гарно.
"Індійський" тоді як? Як "(и)нодський"?

27 грудня 2019

нодський (←*инъдьскъи)

8 січня 2020

А як тоді бути зі формою "Инъдикиɪа", яка є ще у "Слові о Полку Ігоревім"?

6 лютого 2020

Єлисіє, чому ж ви нехтуєте питанням?
Слово О Полку Ігоревім є перлиною української літератури, одним з головних творінь української культури, квіткою на полі, тим, чим варто гордитися кожному українцю, що такі твори колись були, і ми є частиною історії, що її часть описана у тій книзі, це вершина нашої літератури давніх часів (якщо це звісно не фальшивка!), не можна так просто нехтувати нею.
З чого Ви узяли, що наголос падає на їр, а не на [и], та й якби падав на їр наголос, чи не мало бути тогді Инъдикиɪа –> (И)но́дикия –> (И)но́диччина, з буквою [и] всередині слова?

6 лютого 2020

В памѧтках є і твар "інодьскъи" – фонетизуючий запис ѡд етимологічно і морфофонематично правільного "інъдьскъи", і твар "інъдікіа" (індє за "і" можє бѫті "и" – то є в друс. тє самє).

Твар "індікіа" є творєно ѡд основъі грьчского прикметника ινδικός – ινδικ- + грьчскъи чєпень -ια/-εια значіті зємліѫ (сіи жє чєпень спосѫджєно і в латінѫ: -ia: Angl-ia, Franc-ia, German-ia, Ruthen-ia, Rossia/Ρωσ-ία, Arab-ia, Æthiop-ia, Αιθιοπ-ία). В русскѡи то є чуджіи чєпень.
А твар "інъдьскъи", хоча і ѡн є із грьчскої, та ѡд чістого корєнє ινδ- в словѣ Ινδός "Інд(ус)", іаке в друс. бѣ стало "інъдъ" (в друс. пьрвѣсно нє могло бѫті "нд", тому дѣто "ъ" меджь їма), ѡдкъі пак прикметник: інъд-+-ьск-ъ-и = інъдьскъи.

Чому інъдьскъи → [нодський]?

Тут є рѣчь нє в наголосѣ на "и́~і́" чі на "ъ́", а в "законѣ Гавліка", за іакъім голоснї ъ, ь бѫлі "слабї~нѣмї" та "сільнї~пълнї". Знаті, котръи ъ/ь є іакъи, бѣ тако:
лѣчімо ѡд кѡнца слова: пьрвъи ъ/ь ѡд кѡнца є слаб/нѣм, другъи ѡд кѡнца є пълн, трьтіи ѡд кѡнца є нѣм, чєтвьртъи ѡд кѡнца є пълн, і тако далѣіє – словъм, ліхъи (непарний) ъ/ь ѡд кѡнца є нѣмъи/слабъи, а четнъи (парний) ъ/ь ѡд кѡнца є пълнъи.
Тому, на пр.:
жь|нь|цъ да → {ж|не|ц} ({ц} – "мѧко"!), съ|нь|мъ да → {с~з|не|м}, а ужє жь|нь|ца да → {же|н|ца} ({-нца} = [-ньця]), ліхъи бо "ь" є тут по "н", а съ|нь|му да → {со|н(ь)|му}.

Тому, і|нъ|дь|скъи дасть → {і|но|д|скъи}. В -ъи нє лѣчімо ъ, бо то є {-ий}, тому лѣчімо ѡд "ь" по "д": *и|нъ|дь- – в "дь" є "ь" ліх – тому нѣм, в "нъ" є "ъ" чєтьн, тому пълн. І того, *і|нъ|дь → {і|но|дь}+{скъи} → {інодський~нодський}. А ѡдтъі і: *і|нъ|дь|щіна → {нодщина}; *і → {0} гі в: *ігра {0гра}, *імѧ → {0мйа~0мня...}, *Іліа → {Лля} і т.д.

6 лютого 2020

Дякую щиро за відповідь. Трохи сумно, що слово так сильно відійшло від того, яким було у часи літописця, і що вернувшись на вісім сотень років назад, ми би (нинішні українці) їхньої мови не зрозуміли (або би розуміли, але зле, почували би себе русинами у Словаччині чи болгарами у Росії) :(

6 лютого 2020

Коли писати морфофонематично: інъдщіна, то сильного "відходу" від первісної форми й не помітно. Ми же й так не знаємо достеменно вимову (ба, різні вимови в різних країх Руси) в Середнї Віки на Руси. Он, в ісландській, з дрібними виятки, пишуть так само, як і тисячу років тому, але вимова нині є тяжко така сама, зате враження справляє ніби в їх є мова захована чи не в первостані. :)

24 червня 2021

Та навіщо ж тлумачити назви країн?

5 жовтня 2021

Фінською Росія називається Venäjä, латиською Krievija; фарсі Польща зветься Lahestan/Lehestan; українська назва Німеччина є дуже дивакувата для німців. Це все теж неправильно і навіщо?

5 жовтня 2021

Гоже!

гиндиччина
3

Від давньоукраїнської назви Індії – "Инъдикиɪа".
Закінчення "-ина" як у: Німеччина, Болга́рщина, Московщина, Ягельщина, Туреччина, Бойкі́вщина, Инозе́мщина.
Форма з властивою українській мові протетичною "г-" (бо ж і мова, якою розмовляють там, "гінді", а не "інді").
uk.wikipedia.org: Гінді

бгарат
2

Сучасна офіційна назва держави Індія її держаною мовою гінді भारत "Bharat".

8 січня 2020
гіндищина
1

Українці зазвичай утворюють назви країн від назви народу, а індуси державною мовою Індії "гінді" називаються हिन्दू (hindoo) "гінду".

8 січня 2020
индиччина
0

Від давньоукраїнської назви Індії – "Инъдикиɪа".
Закінчення "-ина" як у: Німеччина, Болга́рщина, Московщина, Ягельщина, Туреччина, Бойкі́вщина, Инозе́мщина.

31 березня 2020

Країна индиків :)))

25 грудня 2021

Ну, а що?
Індієць – индик, гиндик
Індійка – индичка, гиндичка 😂

25 грудня 2021

Пани словотворці, от нащо ви оцю дурню розводите, країни, імена перекладаєте, чи більш нема чого, то я вам напишу список, які слова треба перекладати. А то сидите тут лише свій час гаєте, та ще й завалюєте словотвір всіляким мотлохом.

28 грудня 2021

Так голосуйте за те, щоб внесли до Чистилища

Запропонувати свій варіант перекладу
Увійдіть щоб додати переклад
Обговорення слова
21 листопада 2021

Ото почитав "переклади" 😜🙈
Хай тожі вже буде Індія

Поділитись з друзями