Назва, яка побутувала в Україні до СРСР.
r2u.org.ua: австри*
r2u.org.ua: австри*
Для запозики в чехів – Rakousko та словаків – Rakúsko. Жіночого роду.
Просто експеримент, чи віддаватимуть люди свій голос за слово, яке не українське, але яке є в инших слов'ян. Уже хтось один голос свій оддав.
oustersca
Творено як субстантивація первісного адйектива **оустрьскъ, з суфіксом -ьск- від кореня *оустр- (див. більше ту під Ousterscina), як синкопізація *zeimy/zemya oustersca, *"земля «сходу/східна»".
Назва держави.
за сучасними правилами транслітерації, Естерайх виходить
Похідне від чеської Rakousko
<Похідне від чеського Rakouska>
Ne e. Ceixyscê imea Rakousko e œd némecyscoho imene gòrôdou Ratgoz, a ne œd slova rac, yaco Vasya 'Racœuscina' naménity.
"Читав Грушевського, там він згадував, як Турція захопила Буковину. Здивувався зі слова Турція, бо ж всі знають, що правильно Туреччина. Зацікавився, почав рити. Виявляється, що дорадянська українська мова мала два слова для позначення кожної країни. Турція означало державу, країну. Туреччина означало місцину, територію Турції. І так ще з багатьма країнами.
Це як в москалів "в" і "на" стосовно країни. "В" застосовується до держав, "на" є символом, що державність не визнають і ставляться, як до території.
Для багатьох країн сучасна українська мова не забороняє ці дві словоформи. Ми можемо казати Британія і британщина, Румунія і румунщина.
Але також є ТРИ країни, до яких Радянський Союз змінами в мову закріпив ставлення, як до території. Словаччина, Туреччина і Німеччина. Ну, принаймні я знайшов три. Ось як москалі кажуть "на Україні", так ми кажемо Словаччина, Туреччина і Німеччина. І нам пощастило, що словаки, турки і німці цього не розуміють."
https://www.reddit.com/.../турц.../...
ousterscina
Творено від архаїчної форми оустр-/oustr- засвідченої в стсл. <за-оустра>, д.-ляд. <justrzenka>, макед., бовг. <застра>, корінь *oustr- (гадно, від *ous-r- з уставним [t]) зо значенням *"рано, схід сонця", як спроба "примирення" (адаптації) фонетики чуджої назви Austria та пошуку подібного кореня слов'янської спадщини. Міркування такої спроби полягає в неможливості й недоцільності безконечно перекладати всі топоніми. Так само, напр., і з давніх часів є власні назви в давніх знаних пам'ятках є часто фонетично адаптовано: ѧглѣне, соумь, свѣи, жьмоудь, весь, корѣла, фрѧѕь, инъдьскъ (*hindu), грьчьскъ/грькъі, римъ, зеновици (*genoua), дѡнь, моурьманьскъ (*norman), чини (*China), чюнерь/чюнирь (Jhuner/Jhunir, місто в Індії, литъва, королѧѕь (*karling, "каролінги"), тоудьскъ, тоужь (*teut-(isko), "тевтонський; німецький"), хорѫтане (*Carantani, "Коринф"), баворьскъ, ижора (*Inger(maa)) і багато інших.
Корінь той самий, що у словах "утро", "завтра"?
Досі нема одностайності в етимології тих слів, але загалом так.
Хіба не має бути Устерщина?
Східщина
Як Японія — Сонцесхідщина 🤣🤣🤣
То тодї має бути "Устерщина"?
<То тодї має бути "Устерщина"?>
Ne ya pisau eimy ‹Австерщина›.