Це є оригінальна назва грузинською мовою
А «-ел(і)» — аналоґ українського «-ець».
😂😂😂😂😂😂😂😂😂😂
лат. -ia, від давньогрецьк. -ία, від пртоіндоєвропейськ. *-i-eh₂
Гараю, що якщо ми візьмемо назву Сакартвело для нашої мови, тоді це буде найкращою відміною назви. По-перше, назва відповідатиме іншим іменам країн із закінченням -ія. По-друге, назва буде жіночого роду, як й інші країни. По-третє, назва буде відмінятись.
Якщо йти в напрямку українізації і додавати наші суфікси, то не бучу сенсу розкладати слово Сакартвело на частинки з її рідної мови. Має бути Сакартвельщина, а не Картвельщина, на мою думку. Хоч і розумію чому дехто наполягає на саме Картвельщина.
Так, ця "Росія" ніяка не Росія, а звичайна Московія.
Мені ліпше як у Шевченка - Московщина
У Литві перейменували Грузію: https://uain.press/news/vidteper-gruziyu-u-lytvi-nazyvatymut-sakartvelo-809066
Дурня, маю багато знайомих зі всього світу, ще жоден грузин не жалівся на те, що держава у нього Грузія (англійське Georgia тоже по вашому росіянізм, либо ніт, і там комуністи мову мінили? XD)
<До Чистилища!>
Se slovo potrebouie pèreglẽdou ouge cèrêz <-ія>.
r2u.org.ua: Великороссия
Як і має бути
r2u.org.ua: картвел
Ярославе,
Теж так гадаю, але корінь слова — "картвел", бо й самі грузини звуть себе не йнакше як "картвели".
Хоч можна й "Картвельщина" якщо кортить.
З "ль" мені вимовляти приємніше.
+++
Спасибі за підпору!
Дурня, маю багато знайомих зі всього світу, ще жоден грузин не жалівся на те, що держава у нього Грузія (англійське Georgia тоже по вашому росіянізм, либо ніт, і там комуністи мову мінили? XD)
Краще таки з м'яким знаком.
Теж думаю, що краще з м'яким "л", бо тверде перед шелестівкою в ЦЬОМУ СЛОВІ мені особисто вельми неприємно вимовляти.
Дарма, в декотрих говірках є приголосний + *ь в чепенех мовлено й твердо: кілько {küwko ~ külko}, більше {büwше ~ bülше}. Хоча звісно писати є основну форму, з -ь-.
Ярославе, якого ж "л" Ви вимовляєте перед приголосними?
Моє суб'єктивне естетичне упередження вимовляти м'яке "л", цебто "ль" саме в ЦЬОМУ СЛОВІ.
З "Норм української літературної мови О. Синявського: "Тверде л в українській мові майже завсіди вимовляється як “середнє” (l). Це “середнє” л особливо ясно чується перед е й и: лебідь, лихо... (lебідь, lихо...).
Таке ж “середнє л” буває й на місці правописного ль перед твердими н с ц та приголосними ж ч ш щ, отож у таких словах, як сильний, пальцем, більший, більші, недбальство, пальчик, бувальщина тощо ль вимовляється достоту так, як і в словах пужално, істичилно тощо і так само однаковісінько в Гальченко, (прізвище від слова Галька) і Галченко (від галка), в Барильченко (від барильце) і Барилченко (від барилко) і т. ін. Тим то правопис слів довго й був неусталений і раніш у таких словах частіше писали л без ь, напр.. у Квітки-Основ’яненка, Шевченка раз-у-раз було білше, далш, силно і т. ін. І це було, звичайно, ближче до живої вимови і краще, ніж теперішні написи
з ь".
А це з "Сьогочасної часописної мови на Україні" І. Нечуя-Левицького: "Скрізь по часописях вживаються галицькі й черніговські стародавні слова: більше, меньше, иньше, побільшало, поменьшало, робишся, дивишся і т. д. Тим часом в центральні украінські мові на Правобережні Украіні та й за Дніпром на лівому березі, як от в золотоносському повіті, кажуть: білше, менче, инче, дивисся, инакше, побілшало, кажуть: ми з села Мелників, а не Мельників, білше і т. д. с середнім, а не з мяким л (Золотон. пов. село Мелники). Тільки на окраіні в черніговщині і в харьківському повіті та в Галичині, на далекі окраіні західні щe вживаються ті слова в старих формах, ніби россійських".
Модератори, я пропоную вам поміняти на Картвельщина з м'ягким знаком, якщо старий не проти.
Гоже!
—
Поясніть тоді, Ялисію, що Вам не по добі.
А й направду незрозуміло, що добродію Єлисію не подобається.
Плюс!
Також за м'яке "л".
Приємно бачити Вашу згоду.
—
Навіщо тут -щина?
Або подавайте самоназву країни, або українізовану форму з -щина/-чина. Тобто або Сакартвело, або Груз...
"Навіщо тут -щина?"
Бо назвище країни утворено од назвища народу.