З "ль" мені вимовляти приємніше.

Теж думаю, що краще з м'яким "л", бо тверде перед шелестівкою в ЦЬОМУ СЛОВІ мені особисто вельми неприємно вимовляти.

Дарма, в декотрих говірках є приголосний + *ь в чепенех мовлено й твердо: кілько {küwko ~ külko}, більше {büwше ~ bülше}. Хоча звісно писати є основну форму, з -ь-.

Ярославе, якого ж "л" Ви вимовляєте перед приголосними?

Моє суб'єктивне естетичне упередження вимовляти м'яке "л", цебто "ль" саме в ЦЬОМУ СЛОВІ.

З "Норм української літературної мови О. Синявського: "Тверде л в українській мові майже завсіди вимовляється як “середнє” (l). Це “середнє” л особливо ясно чується перед е й и: лебідь, лихо... (lебідь, lихо...).
Таке ж “середнє л” буває й на місці правописного ль перед твердими н с ц та приголосними ж ч ш щ, отож у таких словах, як сильний, пальцем, більший, більші, недбальство, пальчик, бувальщина тощо ль вимовляється достоту так, як і в словах пужално, істичилно тощо і так само однаковісінько в Гальченко, (прізвище від слова Галька) і Галченко (від галка), в Барильченко (від барильце) і Барилченко (від барилко) і т. ін. Тим то правопис слів довго й був неусталений і раніш у таких словах частіше писали л без ь, напр.. у Квітки-Основ’яненка, Шевченка раз-у-раз було білше, далш, силно і т. ін. І це було, звичайно, ближче до живої вимови і краще, ніж теперішні написи
з ь".
А це з "Сьогочасної часописної мови на Україні" І. Нечуя-Левицького: "Скрізь по часописях вживаються галицькі й черніговські стародавні слова: більше, меньше, иньше, побільшало, поменьшало, робишся, дивишся і т. д. Тим часом в центральні украінські мові на Правобережні Украіні та й за Дніпром на лівому березі, як от в золотоносському повіті, кажуть: білше, менче, инче, дивисся, инакше, побілшало, кажуть: ми з села Мелників, а не Мельників, білше і т. д. с середнім, а не з мяким л (Золотон. пов. село Мелники). Тільки на окраіні в черніговщині і в харьківському повіті та в Галичині, на далекі окраіні західні щe вживаються ті слова в старих формах, ніби россійських".

Поясніть тоді, Ялисію, що Вам не по добі.