Я здогадуюся, чому так. Це ви, видно, так позначаєте пізніше /г/, котре не чергується з /ж/ перед передніми голосними ( тут /e/ ), оскільки історично не палаталізувалося. Схоже до італійського правопису з <ch> і <gh> для "твердих" /k/, /g/ перед "i" чи "e".

"ẽ" то є старішим правописом пана אלישע פרוש.

'"ẽ" то є старішим правописом пана אלישע פרוש'

Розумїю, тому и пишу.

Нашо зайве подовжувати хворму, коли є також наше, питоме, етимологичне -ь?

"Нашо зайве подовжувати хворму"?

?

Оте "-ь" давно занепало, коли ж "-щина" є продуктивний чепінь.

Сама назва /Ягель/ занепала. Як занепала більша частина слів, шчо пропонують на словотворї. Навішчо перекручувати давно існуючу хворму?
З -щиною можна творити нові назви країн і країв, але у назв, відомих з давнїх-давен крашче залишити початковий, питомий і єтимологичний, наросток.

Я не знаю чи правильна в цього слова будова, не розумію за якими правилами творять подібні назви тут (Сумь, Іспань, тощо), але мені не подобається використовувати лише один суфікс, чи словотворчу модель для назв усіх країн. Та й загалом перетворювати мову на такий конвеєр однотипних слів. Коли є можливість іти іншим шляхом, то можна (треба) йти. Моя думка.

Якшо це слово має правильну будову, то я голосую за.

"Сама назва /Ягель/ занепала. Як занепала більша частина слів, шчо пропонують на словотворї."

Занепала 3-я відміна однини, тож нічого тут навів до живої мови тягнути.

Та й де Ви той "Ягель" найшли? Самі вигадали?

Де Ви слово "Ягельщина" найшли? Самі вигадали?? :)

Блазнюєте, та дарма. Ви написали, що назва "Ягель" занепала. Щоби занепасти це слово спочатку мало пройснувати. Де Ви його найшли, питаю знов?

В нас є засвідчене в д. рус. слово Ягляне. Коли є назва народу, то вірогідно, була і назва краю, яка не засвідчена на письмі, але це не означає, шо вона не могла йснувати. Зважаючи на будуву назв краю в давнину за допомогою /ь/ (приміром та сама Русь), то це було саме Ягель. Нїкому чомусь не приходить у голову "українїзувати" Русь, обізвавши якоюсь Рущиною. "Але ж Русь це архаїзм, а ми шукаємо сучасну назву для країни", – могли б Ви завважити. Й дїйсно, для когось переднїше буде саме хорма Ягельщина, бо хоть тут і є занепалий корїнь, але живий наросток. І я не скажу, шо така думка неправильна. Але я вважаю, шо коли ми вже відроджуємо давнї коренї, то нема нїчого поганого й у відродженї давнїх наростків, збагачуючи вкраїнську мову та вкрїпляючи її звязок з минулим.

То Ви супроти того, щоби реконструювати [н] у цьому слові?

Ясно же проти. *n уже є в /я/. Коли "реконструювати" *n, то тоді вже й *e – бо /я (ѧ)/ ← *en.

Але ж маємо слово давнє "анґел" яке перемінилося у "янгол", і [н] там вціліле. Инший фонетичний принцип ховається за цим?

Твар "ангел/йангол" є поздіший від ѧглѣнє.

@Карл-Франц Ян Йосиф У слові "янгол" не було носового "ѧ". Там перед первісним "а" з'явився приставний "й", як і в словах "як", "яблуко", "ягня" тощо.

Так. У слові янгол причина появи /я/ – протеза, а в слові ягель /я/ походить з /en/.

‹eagliéne›

Тобто 'ѧгляне'?

Pane Porouxiou, çi ne uéste yaco tuoriti tuar mnoginui œud sloüa ‹litüin›? Gadaiõ, tuar ‹Litua› ne scrœuzy godity, métiên bo e zubœurnœustïõ. No ne ideity mi na muisely yaco ge tuoriti siacuy tuar samo œud ‹litüin›.

Yz odinoho bocou, izbérnœsty e mnogina, tomou coli ‹litua› e izbérno, to to e i mnogina.
Yz drougoho bocou, ‹litua› mogéty vieyati nizxyéstïõ, a tomou, ymabouty, tacui xuibity bouti, ci pri naimenxyie mœugl bui bouti he mayito (variant), tuar ‹litüinui (litüine)›. Obace, tuar ‹litüini (litüine)› mogéty pac praudati tuar ‹rousini (rousine)›, mogõtyi pac crivo praudati œdrõbnœsty rousscoyui rœznomóuvui Carpatïa ta Slovacyscinui ta Serbscoyui Voyevodinui. Sam tuar ‹rousini / rousine› e yz peredxya oudotuœren (artificial), hi ‹litüini / litüine›, ta coli xuibity, to nai bui boul, ino ne zlocorostati bui yz toho ci drougoho pro praudanïe ròzcolou rousscoho lioudou ta tousscoyui móuvui ci litóuscoho lioudou i litóuscoyui móvui.

"Уельс"

"Вельс".