Значення слова

Італія — країна на заході од України.

Приклад вживання

Італійці живуть у Італії. Румуни живуть у Румунії. Молдавани живуть у Молдавії. А є народ, який живе усюди.

Походження

від лат. Italia, було запозичено через грецьку мову від оскського слова Víteliú, що означає «земля молодого теляти». Древньогрецький історик Діонісій Галікарнаський розповідає легенду про те, що Італію було названо на честь Італа.

Приклади в інших мовах

пол. Włochy

Варіанти написання
italia, италея, італійська республіка, республіка італія, республіка італійська, repubblica italiana, та́лія, та́лья
Слово додав

Перекладаємо слово італія

італьщина
6

italscina ; italy

אלישע פרוש 12 лютого 2021
12 лютого 2021

+

13 лютого 2021

Перше - Италщина, а друге - Италь?

13 лютого 2021

Так, але й там і там залежно від фонотактики може <і-> може бути й [∅], і [j]. І <l> там передбачає передусім [lʲ], тобто <ль>. У своїм правописі я не відбиваю <ь> на письмі, на підставі що на меджі кореня та суфікса є *ь сам собою ясен (переважна більшість суфіксів, що на слух починаються на приголосний, коли не всі, його там етимологічно має), тому м'якість є там by default; а також на тій підставі, що по говірках існує варіативність рефлексації: з м'якістю й без єї, конкретно в разі *ly (ль) навіть з лабіалізацією, або навпаки з крайньою палаталізацією: {ˈbylʲʃɛ ~ ˈbylʃɛ ~ ˈbyʎʃɛ ~ ˈbyjʃɛ ~ ˈbyɫʃɛ ~ ˈbywʃɛ}, {ˈkylʲkɔ ~ ˈkylkɔ ~ ˈkyʎkɔ ~ ˈkyɫkɔ ~ ˈkywkɔ} й под.; такі форми є відбито й у пам'ятках, без <ь> напр.: <булше>, <колко> тощо.

14 лютого 2021

Дозвольте поінтересуватися, Ви вживаєте "без єї" просто заради різноманіття, чи твердо стоїте проти вживання "без неї"?

14 лютого 2021

1) <н> в <без неї> є вторинне, первісно його там не було. Первісне воно є з прийменники <в> "in", <з> "with", <з> "down from, down off" бо походять вони від праформ з *n. В інших прийменниціх воно було поширено за аналогією.
2) Говірки й нині знають твари без <н>.

15 лютого 2021

Ви відповіли не на те питання. Я питаюся, чи Ви свідомо цураєтеся слова "неї", чи за те, щоб казати і так, і опак?

15 лютого 2021

Відповів ем на питання своїми аргументи. І що значить "цураєтеся"? Я просто волю твар первісний, і фонологічно мотивований. І він дає різнити напр.: <ou yix> "в їх ~ у їх" – у кого?, <u nix> "в них ~ у них" – всередині кого?. Так само: <ou yoho> "at his (place)" : <u nœho> "in him" тощо.

16 лютого 2021

Он воно як. Зручно, не буду сперечатися.

та́лля, таля
3

Та́лья — Італія (Словник Грінченка)
https://r2u.org.ua/s?wиталия&scope=all&dicts=12&highlight=on

Цитую товариша: слово давнє, на що вказує пропавша "і" на початку слова, цей процес є тим же, як давнє "ігра" перетворилася на "гра", "ігла" перетворилося на "гла" та "голка", а давнє "імати" на "мати". Ще в допольську пору.

А ще спрощення "лія" до "лья" або "лля", це той самий процес, що й перетворення давнього "ролйа" в "рілля", давнього "Наталия" в "Наталя", давнього "знаніє" в "знаннє", "знання".

13 лютого 2021

Дам +.

19 листопада 2021

Я б, може, дав + правописові з одним "л". Я розумію хід Вашої думки, та не бачу потреби в довгій вимові приголосного в чужому слові. А до того ж, у нас є й свої слова, що в їх немає подовженого приголосного на місці давнішої сполуки приголосний + "и" перед голосним: "свиня", "попадя".

19 листопада 2021

Дав і такий варіянт вимови.

14 лютого

"Свиня", та "попадя" це зовсїм різні слова. В нас є три питомих способи творення назвишч краю:
1. наросток -шчина: Тальшчина
2. відкидання наростків: Таль
3. за допомогою подвоєння попереднього звуку (або опострохва) та -я: Талля
(Шче є лише частково український спосіб – одаптацья грецького -ія: Талья

"Таля" бути не може, адже дві букви = пристосування до українського звукотвору, а не первинне слово, тож правило про відкидання подвоєних букв тут не має товку.

19 листопада 2021

+++

15 лютого

Є вірно товкувати черпана джерела. Грінченко дає твари: <Та́лія> та <Та́лья> звертаючи до Желехівського. Желехівський же дає твари: <Та́лїя> та <Та́ля>; твара з <ь> — <Та́лья> в його не'ма. Писання <Та́лія> в Грінченка тякне писанню <Та́лїя> в Желехівського. Джерело Грінченкови статтє є слівник Желехівського, то вум є звернути на Желехівського в первім рядови, а не на Грінченка, а пак на Грінченка¹. И є вісти вже Желехівський писа твари зо слідом *суголосен + -i- *голосен без довготи суголосна, тякло до вимови південно-западних говірок (инколи даючи поруч твари з двома суголоснома, з правила за тваром з одином суголосном). Тому, де в Желехівського є писано <-нє, -тє, -лє, -сє, -дє, ...> чи <-ня, -тя, -ля, -ся, -дя, ...>, то в виданнях инших зятелий йим тякнуть писання з двома суголоснома: <-ння, -ття, -лля, -сся, -ддя, ...>. То писаному <Та́ля> в Желехівського би тякло писання <Та́лля> за чинним станом. У Желехівського є твар <Та́ля>, хоча й вонське слово, ладжено до *"суголосен + -i- + голосен" питомих слів (та й инших вонських/черпаних слів, ге вто: *Natal-i-a, *Il-i-a → <Наталя~*Наталля, Іля~Ілля~Иля~Илля~Лля~Ля>). Оже в Грінченка є сустійно писано слід *"суголосен + -i- + голосен" з двома суголоснома в иншах словах, то писання <Та́лья> є в його скоріше рімдільно; поне дуже тяжко є мнити живу питому вимову /lʲja/ в будь яці руські говірці.
Тирває ле питання, за рівно питомих вимов з довготою суголосна — /-lʲːa/, без довготи — /-lʲa/, та з /ɪ/ — /-lɪja/, котрий твар є писати: <Талля> або <Таля> або <Талия>? Крім сих, ниде не чезну й твари з голосном на початку — /ɪ-/, та з його короткою міною — /j-/, а ще з [ɦ] (Онишкевич І, 170: Гита́лія), того зяблячи дванадцять(!) писань кирилицею: <Италия>, <Италля>, <Италя>, <Йталия>, <Йталля>, <Йталя>, <Гиталия>, <Гиталля>, <Гиталя>, <Талия>, <Талля>, <Таля> — кожне питоми вимови.

___
¹ — У змінці під словом и того не'ма; на то мість, волею ліни є дано бите порожнє дзвино на неперечитане сумнівне видання "r2u".

16 лютого

-

та́лья
2

Та́лья — Італія (Словник Грінченка)
https://r2u.org.ua/s?wиталия&scope=all&dicts=12&highlight=on

Цитую товариша: слово давнє, на що вказує пропавша "і" на початку слова, цей процес є тим же, як давнє "ігра" перетворилася на "гра", "ігла" перетворилося на "гла" та "голка", а давнє "імати" на "мати". Ще в допольську пору.

А ще спрощення "лія" до "лья" або "лля", це той самий процес, що й перетворення давнього "ролйа" в "рілля", давнього "Наталия" в "Наталя", давнього "знаніє" в "знаннє", "знання".

13 лютого 2021

Дам +.

13 лютого 2021

1) Твердження «"і" пропало» є вкрай необачне. Фонологічно воно в відповідних словах як було так і є. Те, що його в таких словах не вимовляємо є пов'язано з фонотактикою, зокрема: наголосом (його відсутністю на *і), характером приголосного після його (в т.ч. їх кількістю), та звуком на кінці попереднього слова (голосного чи приголосного). Те, що фонологічно *і там усе є, підтверджує його наявність у тих самих словах по говірках та в дериватах (у т.ч. в літературних формах), напр.: <гра : іграшка, і́гри, і́гор>, <голка : гла : єгла : игла : їгла~йигла>, <мати : имати : ємати : їмати~йимати; ймити : їмити~йимити>, <скра ~ іскра : єскра : їскра~йискра ~ искра ~ гискра : і́скор, і́скри ...>. І неправда є що зникнення – не фонологічне, а тільки факультативне, позиційне (!) *і тягне до долядської доби. Як раз навпаки в західнослов'янських мовах є зникнення *і фонологічне й значно давніше ніж у руській.

2) Нема жадного «до "лья"». Руська мова знає тут тільки рефлекси з гемінацією/подовженням приголосного з пом'якшенням (крім губних та частково */r/ та при скупченнях) та без подовження/гемінації; рефлекса приголосний + /j/ + голосний руська мова не знає в жадній говірці абсолютно.

16 лютого 2021

Нічого нового, у Італії наголос ніколи не падає на першу "і", це не грА, але Ігор, ітАлія ніде не матиме форми, щоб наголос падав на голову.

16 лютого 2021

Зате після голосного на кінці попереднього слова там може (й скоріше за все буде) бути редукований рефлекс *і-: [j].

17 лютого 2021

І багато знаєте неросійськомовних мовців, які кажуть "ігра"?

17 лютого 2021

Яке має значення кількість мовців? Є значить є. Я не лічив ім, ни Ви. Чистий монолінгв руської нині взагалі є явище дуже рідкісне. То до якої статистики тут узагалі можна апелювати? І взагалі, навіть коли б не було геть жадного мовця, монолінгва(!), який мовить голосний (голосний!, а не саме "і", бо там можуть бути різні рефлекси під тим <і>) в слові <igra>, то його формальну присутність там сугерує його безперечна вимова в інших формах, а уніфікація за морфофонематичною засадою наказує писати <і-> всюди. А коли вже його пишемо в таких випадках, то логічно є його писати й там, де він є етимологічно, хоча не виявляється в вимові.

18 лютого 2021

За Вашою логікою, маємо писати не "мох" а "імох", бо та голосівка з'являється в формі "імхом"? І не "жнець", а "женець", бо кажемо "женцем"?

Писати букву, яка не значить ніякий звук просто тому, що нащі пращури там мали звук, це вже якесь чудо дивне. Давайте тоді й "ъ" після кожної шелестівки писати як було в давнину, теж значило звук, який колись русичі вимовляли.

Я проти мати зайві букви, які не значать звуків, бо це просто нелогічно. Будь-хто буде проти, хто за лаконічність.

18 лютого 2021

Ни. В *muxos, мъхъ /ɪ/ стало тільки пізніше, й тільки в непрямих відмінціх коли *u (*ъ) стає слабим і випадає. Первісно /ɪ/ там никда не було, й виник там як протеза, вторинна.

Аргумент зо женцем узагалі не витримує жадної критики. Є т.зв. Гавликів закон.
Збереження на письмі певної літери є мотивовано не тим, що пращури говорили, відношенням між формами всередині парадигми. У давнину не писали <ъ> по кожній приголосці, не вигадуйте.

18 лютого 2021

Ну Ви ж зрозуміли для чого ці прикладу були хоч? Я щиро не розумію, Ви знущаєтеся, чи щиро не розумієте.

Українці не вимовляють "ігра", ні по голосівці, ні по шелестівці. Хіба що ті, хто суржиком розмовляють, але в них і "харашо" можна почути. Українською буде "гра" без всякого ікання на початку слова в називному відмінку однини.

19 лютого 2021

Не розумію, або вони були не до річи. Я вам кажу що річ не є в тім, чи мовлять голосний на початку в igra, а в тім, що той голосний є в інших тваріх усередині парадигми, і що він там є в первіснім тварі – два аргументи. У слові ж *muxos, мъхъ *i первісно не було, він виник вторинно як протеза, й тому його відсутність у вимові значить те, що його там і нема. Але в слові igra є *i від початку, й його відсутність у вимові НЕ значить що його там нема. Інша річ була би, коли б той голосний зник узагалі в усіх тваріх.

тал(ь)щина
2

1) Початкове ненаголошене "и" мало б було одпасти, якби назвище того краю було б перейнято до давньоруської мови.
2) Я подав мнякого знака в дужках, бо того вимагає врядовий правопис. Насправді ця буква тут зайва, бо там годиться вимовлять не мнякого, а середнього "л".

Oleksa Rusyn 19 листопада 2021
римщина
1

Це ж і є той самий Рим, просто пізніший.

Від праслов'янського Rimъ — https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/Rimъ

12 лютого 2021

Рупно, дам +.

італя
1

Italïa ← ital- + -ïa; pro -ïa vidyi tou: сербія, pwd: Serbïa.

Uimóuva: /ɪˈtɑʎːɐ, jˈtɑʎːɐ; ɪˈtɑlɪjɐ, jˈtɑlɪjɐ/.

אלישע פרוש 19 листопада 2021
19 листопада 2021

У коментарях до Сербії розгоряється дискусія, наскільки такий словотвір суто гіпотетичний, а наскільки стоїть на практиці.

рим
0

Це ж і є той самий Рим, просто пізніший.

Від праслов'янського Rimъ — https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/Rimъ

па́рим
0

Це ж і є той самий Рим, просто пізніший.

Від праслов'янського Rimъ — https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/Rimъ

З префіксом "па-" який може означати наслідок, прямість від чогось.

12 лютого 2021

Ni, nou to e dournica.

12 лютого 2021

Cœmou?

12 лютого 2021

Bõdy yaca crayina ci derzyaua nuiné e ne ta sama cyto dauno. To do cogynoyui imemo dati <pa->? Parousy, Paberlin, Paẽghelscina, Palẽdscina...

12 лютого 2021

Розумно. Як Ви пропонуєте розрізняти Рим давній і Італію сьогоднішню?

12 лютого 2021

Esmi proti rwzniti. "Італія" = Italscina.

14 лютого 2021

Боже святий, перший раз вижу людину, яка відповідає до Єлисія його власною мовою! Очевидно, у добродія Єлисія є свої прибічники. Я безперечно недооцінював вплив цього мужа.

14 лютого 2021

Про що сте? Я геть не розумію, що там пише.

14 лютого 2021

Nicy?

15 лютого 2021

Он воно як, а я і так читав і сяк читав, і вже наче й розуміти почав, думаю, для чого добродію Єлисію вкотре правила змінювати, чи це якийсь особливий "русинський" говір абощо. А он як.

Халепа.

Запропонувати свій варіант перекладу
Увійдіть щоб додати переклад
Обговорення слова
Поділитись з друзями