serbïa
Moge bouti i <Serbïa>, de <-ïa> e puitwm cepeiny pricmetui zo znacyeinïemy "ciya?" — ciya zemya/crayina/derzyaua? — serbïa zemya/crayina/derzyaua → cerêz pwdstatyeinïe ("substantivatio"): prosto <Serbïa>. Pwdstatyeinïe e i u imenax <Hrvatska> xoruatscoiõ — peruésno pricmeta *<hrvatska [zemlja, država]>, imena crayin/derzyau/zemely/mést/gorodwf u cexyscé ta slovacyscé: <Česko, Slovensko, Maďarsko, Nemecko, Francúzsko, Rakúsko, Rusko, Taliansko/Italsko, Španielsko/Španělsko ...> — use peruésno pricmeta "yake?", a pac cerêz pwdstatyeinïe → "cyto?". I slovo <fwysco> "army" e peruésno pricmeta. Zu -ïa rwdfnîte isce: Babïa Zemya "Queensland; Qvennland" u d.-rous. pamẽtcé.
Uimóuva: /ˈsærbja/ ci /ˈsærbɪja/.

Самоназва.

Категорія іменників жіночого роду на -ь на взір таких українських слів як: мить, мідь, міль, сіль, вісь, вись, гусь, лань, рись, куль, жень.
У багатьох словах останній звук ствердів: ніч (хоча вдавнину нічь), піч (хоча вдавнину пічь), річ (хоча вдавнину річь), гріш (хоча вдавнину грішь), миш (хоча вдавнину мишь), яр (хоча вдавнину ярь).

Сюди ж назви народів та країн у часи руської мови — Русь, Сумь (так називали фінляндію, бо й самі фіни називають себе Suomi), Чадь, Дінь, Коріль, Ямь, Весь та гин.