Негайно повернути назву Deutschland!

Словаччину маємо, а не Словакію, і ніхто не противиться.

А Словакія ні?

"А Словенія є міжнародно прийнятою назвою. Чим вона Вам не догодила?"
Що є "міжнародно прийнятою"?

<А Словенія є міжнародно прийнятою назвою.>

I tomou slovaci ta cexi yiõ zovõty: Slovinsko.

Словацька і чеська не є мовами міжнародного спілкування, натомість, нею є англійська. Отже, якщо для носіїв провідної робочої мови ООН така назва прийнятна, то я вважаю, що вона може бути цілком прийнятною і для нас.

Ну то закриваймо цей сайт, коли для нас прийнятні ягельські слова.

Це добре.

<Бо «Словаччина» вже давно органічно закріпилася у нашій мові ще з 20-х р. р. минулого століття – з часів «ЧехоСЛОВАЧЧИНИ».

А нічого, що просто 100 років тому не було незалежної Словенії.
От Сербія була, то в наших старих словниках писали Сербщина. Болгарія – Болгарщина, Греція – Греччина, Швеція – Шведчина тощо

От тому вони і старі. А будь-яка мова тому і є живим організмом, бо не являє собою щось застигле у часі а постійно змінюється. Тим більше, рівняння на застарілі філологічні джерела, які давно не відображають життєвих реалій, є доволі сумнівним аргументом.

Наша мова не розвивалась, а її "розвивали" зближувачі "братніх мов". Ваші "тим більше", "постійно" й зайве вжитий дієслівний іменник "рівняння" - це наслідок того "розвитку". І чимало слів, що в СУМі мають примітку "застаріле" чи "діалектне", досі побутують у живій народній мові.

>І чимало слів, що в СУМі мають примітку "застаріле" чи "діалектне", досі побутують у живій народній мові.<

Так, може, укладачі словника й зберегли ті слова для нас, хоча й затаврували "рідко, розм., застар., діал." тощо, аби тільки їх геть не повикидали зі словників, бо часи такі були. Я не виправдовую повністю укладачів, а тільки об'єктивно дивлюсь на речі

Ця гадка не сходиться з діями сталінських мовознавців.

Ось витяг із роботи Юрія Шевельова "Так нас навчали правильних проізношеній": "Небажані слова часто проходять щаблі свого хресного шляху поступово. Ось приклад такого шляху (не обов'язково застосований у всіх стадіях до цього слова) – беру відповідники російського живопись:

1) Живопись – малярство;

2) Живопись – малярство, живопис;

3) Живопись – живопис, малярство;

4) Живопись – живопис, малярство (застаріле /обласне/ розмовне) – і аж нарешті те, чого бажали: (конкретно в цьому слові ще не осягнене);

5) Живопись – живопис".

Ну, це вигадки пана Шевельова.
Ось, наприклад:

Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору
Жи́вопись –
1) (как занятие, действие, школа) малюва́ння, ма́лярство, жи́вопись (р. -си) [Цим лі́том щи́ро взя́вся до малюва́ння; вели́ку карти́ну малю́є. Ви́вчусь маля́рства, змалю́ю ту красу́, що в не́бі (Неч.-Лев.). Ки́нути жи́вопись і есте́тику я й не мо́жу й не хо́чу, бо це моє́ покли́кання (Крим.)].

Це словник до т. зв. зближення мов.

До того ж, по-перше, малярство — точно не українське, по-друге, воно, це слово, не зникло, а має дещо інше значення.

І. Огієнко. Український стилістичний словник. Львів, 1924, с. 129:

Живописець, -сця, давнє живописець, вжив. в Г[аличині]., а також в серб., чеськ. і м[осковській]. На В[еликій]. У[країні]. це давнє наше слово випірається нм. [німецьким] маляр.

__________________
Тобто ваш приклад невдалий, а наше давнє слово деякі фільольоги хочуть затаврувати як москвинське.

P. S. Спасибі, що нагадали про це слово, піду його рятувати 😊

Ви даремно причепились до прикладу із словом "живопис", бо Шевельов сам написав, що взяв його тільки за приклад, щоб читачі зрозуміли схему, як руські слова міняли на московські.

Що ж до родоводу самого слова "живопис", то він, як на мене, непевний. Огієнко пише, що воно наше давнє, та тільки в західних сусідів такого немає, а є в москалів і болгарів. Тож мене не здивує, коли воно церковнослов'янщина. Мене ще більше підштовхує до цієї гадки те, що його згадують як кальку з грецького "ζωγραφία" (https://ru.wiktionary.org/wiki/живопись). А болгари межують із греками.

Живопис - нема нічого не східнослов'янського.
Живо - живий
Пис - писати, письмо.
Щодо кальок.
Відсоток - калька лат. procentum
Життєпис - калька грец. біографія
Часопис - калька фр. журнал
Краснопис - калька грец. каліграфія

В польській нема, бо там нім. малярство, в чеській є, на Галичині теж є, то яке до біса москвинське.

"Часопис - калька фр. журнал".

І як же французькою буде "журнал", якщо Ви стількома мовами говорите?

А коли пишуть неживе, то це теж будемо називать живопис?

Про яке чеське слово Ви кажете?

Відсоток – гидка непотрібна польсько-галицька калька, утворена зовсім иншим способом, ніж инші такі йменники: "третина", "четвертина", "п'ятина", "шестина", "десятина".

У словниці Кримського, доречі, є багато подібних до московських слів, що їх немає в Грінченка. Не знаю, чи він робив це свідомо, почуваючи тиск сталінських урядовців, чи мав на те инші приводи. Йому таки не дали скінчить роботу над словницею, а незабаром його роботи заборонили. Тож наявність слова в Кримського сама по собі мало значить.

Ваше "дещо інше значення" – галичанщина, з німецького "eine etwas andere Bedeutung". Коли не можете замінить "дещо" на синонім "щось", треба вживать не "дещо", а "трохи".

Пардоньтє, переплутав.
ЕСУМ:

Часопис — виникло, очевидно, як калька нім. Zeitschrift (‹ Zeit «час» та Schrift «письмо, писання», спорідненого з schreiben «писати»), дослівного перекладу лат. chronographicon «літопис, хроніка», джерелом якого є гр. χρονογραφιϰόν «тс.», що складається з основ слів χρόνος «час» та γράφω «пишу»;

"Гидка калька". Нема бажання далі сперечатися, бо мені краще відсоток, аніж процент. Так само відповідник, аніж аналог.
Багато чого якщо не черпане, то кальковане. Я проти нових кальок, але якщо вже старі усталені й не викликають відрази/огиди, то хай живуть.
Відсоток, відповідник утворені на зразок відгомін, відробіток, відбій, відбірка, відбиток тощо

Кальки добрі не всякі, а коли вони одповідають нашому мовному вжиткові. Вам луччий "відсоток", а мені лучче слово, що одповідає словотвірним звичаям нашої мови. А як у нас немає слів "відтретьок", "відчетверток" тощо, то й "відсоток" годиться одкинуть як непотріб.

"відтретьок", "відчетверток" — невже щось подібне є в инших мовах
Процент, відсоток — зрозуміло — це %.
А що таке відтретьок, відчетверток — не зрозуміло, то й слів таких звичайно нема

Олексо, на другій сторінці вже додав був коментар, але тут ще зоставлю.

"Жи́вопись. Это слово образовано по методу кальки с греческого zographia."

Этимологический словарь Крылова Г. А.

«Це старослов. слово є дослівним перекладом (цебто калькою, „перебиткою“) гр. zographos (маляр): zoo — жива істота, grapho — пишу. У давніх греків зоґрафос (маляр) був тим спеціялістом, що фарбами „описував“ усе те, що було живе»

Етимологічно-семантичний словник української мови (І. Огієнко).

Що ясно, так те, що це слово є церковнослов'янщиною, яку на В.У. забули, поки його не відновили більшовики.

Більша частина вкраїнців позбавилися цього слова, адже морфологічно воно не дає розуміння про поняття через розвиток самого виду мистецтва.

Тож нема чого зберігати його в нашій мові.

""відтретьок", "відчетверток" — невже щось подібне є в инших мовах"

Не знаю, та дарма. У нас такого нема, тож не повинно буть і "відсотка". Од слова "сто" годиться утворювать одповідного йменника на той самий узір, що давно вже побутує в нашій мові.

"Процент, відсоток — зрозуміло — це %.
А що таке відтретьок, відчетверток — не зрозуміло, то й слів таких звичайно нема".

Ви розумієте "відсоток" та не зрозуміли б слів "відтретьок" і "відчетверток"? Тоді з Вашою логікою щось не так.

Як пише пан Ялисій, іносе/иносе 😊.

Ну от, моя гадка потвердилась.

Ярославе, їхня самоназва – Кашуби. «У 1856 році у краю словінців з експедицією побував російський етнограф Олександр Хільфердінг, потім 1862 року він видав свої подорожні записки як книжку.

Він зазначав, що словінцями себе ніхто не називає, а звуться кашубськими лютеранами чи надлебськими кашубами й говорять кашубською мовою.»