Румунія — держава в Серединній Європі, на півночі Дунайського сточищу, півдні Карпатських гір. Омивається зі сходу Чорне морем. Устрій держави — змішана республіка; столиця — Бухарест. Зі 2007 року входить до Європейського Вузу.
Приклад вживання
Про Румунію кажуть, що це країна-батьківщина кровопивець. Хто зна, можливо цю думка зародило виноробство, розповсюджене там. Можливо й ні. Нам залишається тільки запасати ялинові кілля.
"однаково не вживана."
Нагадую ще раз, що в здоровому розумінні й українська мова нині не вживана. Тож це не довід.
"невлучна". Слово з праслов'янських часів, а Ви кажете невлучна...
"А щодо "адаптованіша" щось не дуже тямлю, про що це Ви."
Я мінив, що в назві Волощина вже є повноголосся, у південнослов'янських відповідниках нема його. Тож у цьому слові вже відбита питома особлива відмінність української мови й це важливо.
: Нагадую ще раз, що в здоровому розумінні й українська мова нині не вживана. Тож це не довід.
Кому як.
: Слово з праслов'янських часів, а Ви кажете невлучна...
Давній ужиток і влучність не причетні одне до одного. Коли правду каже goroh.pp.ua, у праслов'янській мові це слово означало будь-кого, що розмовляв народною латиною, тобто не тільки руминів. У новіші часи Руминія постала з Волощини (Валахії), Молдови й Трансильванії. Тобто казать Валахія на Руминію - це однаково, що називать Нідерланди Голландія, а Сполучене Королівство - Англія. Того й невлучне.
Я взагалі стою за те, що в руській мові годиться вживать назвищ чужих країн, вигаданих у нас (як от "Німеччина") чи взятих просто з мови-джерела й приладнених до нашої вимови. "Волощина" ні те ні те.
: Я мінив, що в назві Волощина вже є повноголосся, у південнослов'янських відповідниках нема його. Тож у цьому слові вже відбита питома особлива відмінність української мови й це важливо.
Хиба "Даччина" чи "Руминія" гірше приладнані до руської вимови, ніж "Волощина"?
"Давній ужиток і влучність не причетні одне до одного. Коли правду каже goroh.pp.ua, у праслов'янській мові це слово означало будь-кого, що розмовляв народною латиною, тобто не тільки руминів. У новіші часи Руминія постала з Волощини (Валахії), Молдови й Трансильванії. Тобто казать Валахія на Руминію - це однаково, що називать Нідерланди Голландія, а Сполучене Королівство - Англія. Того й невлучне."
Ем, так і Вкраїною раніше не вся Вкраїна називалася. Це називається розвиток семантики. Можна навести цілий ворох прикладів, коли різні народи, зокрема й українці називали держави/народи за назвою якоїсь частини цієї території/людности (ті ж греки тому приклад). Не кажучи вже про те, що народи получали свої назвища за якимось одним племенем із багатьох, що взяли участь у державотворенні й етногенезі (поляки).
Та й назва Румунія є невлучна загалом-то, адже румуни, якби вони себе там не називали, це не римляни.
"Хиба "Даччина" чи "Руминія" гірше приладнані до руської вимови, ніж "Волощина"?"
Ну "Руминія" так точно ні, а Даччина є назва виссана з пальця й улучністю й не пахне...
П.М. Трансильванію в ту державу прилучили вже потім.
Про який розвиток семантики Ви правите, коли хочете називать Волощиною країну, що утворилась із спілки Волощини з Молдовою? Я вже навів Вам приклад з Голландією й Англією.
: Та й назва Румунія є невлучна загалом-то, адже румуни, якби вони себе там не називали, це не римляни.
А ми їх і не називаємо римляни. Ми кажемо на їх румини. А як вони собі створили назвище їхньою мовою, нас не повинно обходить. Оно й італійці самі не заперечують, а нам нема чого й поготів.
: Ну "Руминія" так точно ні, а Даччина є назва виссана з пальця й улучністю й не пахне...
Ми ж казали за вимову, и Ви ні з тейки ні з гейки почали за влучність.
"Про який розвиток семантики Ви правите, коли хочете називать Волощиною країну, що утворилась із спілки Волощини з Молдовою? Я вже навів Вам приклад з Голландією й Англією."
Про такий, що русини стали називати волохів волохами, а Волощину Волощиною й на те були якісь историчні причини. И нічого порівнювати з далекими землями, коли румуни суть наші сусіди.
"А ми їх і не називаємо римляни. Ми кажемо на їх румини. А як вони собі створили назвище їхньою мовою, нас не повинно обходить. Оно й італійці самі не заперечують, а нам нема чого й поготів."
Я апелював до Ваших слів про невлучність.
"Ми ж казали за вимову, и Ви ні з тейки ні з гейки почали за влучність."
То я не розумію чого Ви навели приклад вигаданої без року тиждень. Мовили ж про Румунію й Волощину.
+
Навіть зараз коли імена румуни та Румунія вкорінилися, в науковій мові залишаються означення дако-румуни та дако-романська мовна сім'я, відповідно до галло-романської. Це дійсно є історично вірна назва для цієї землі.
ліпше віддавати перевагу словотвору, чудовий приклад — Угорщина. За українською традицією, народність, що мешкає на тих теренах — угорці. Проте вони себе вважають мадярами, а отже держава, у якій вони живуть — Мадярщина.
Але як первісно волохами звали римлянів, то можна сучасних румунів вживати з префіксом "па-" який дає відтінок напрямку, вторості, як пагорб – дещо схоже на горб.
1) Хибить належна гармонізація *о перед *ь;
2) І первісно слід виходити не з *о (короткого), а з *ō, бо *rōm- у rōmānus, що правильно давало в д.-рус. /u/.
Якщо Назва Румунії йде від назви Риму, а Рим по-слов'янськи буде Rimъ, по-нашому нині Рим, то може варто і від от цього коріня будувати слово? Щоб зберегти семантику від назви давнього Риму?
1) Ви маєте на думці, що я мав поставить там "і" замість "о"?
2) Я не держусь думки, що кожний латинський голосний гук має твердо давать одного й того самого руського гука хоча б тому, що за давньої Русі латинська мова вже була мертва. Та й не пішла А до того ж, нас має цікавить руминська вимова, а не латинська, коли ми пораємось із руминським словом.
Спроба фонетично-морфологічної адаптації власної назви до руської мови від кореня *rōm-, з *ō → /u/, з <-uiny/-ъінь> як у <Uoluiny/Волъінь (Ueluiny/Велъінь), для мінімального спротиву актуальній формі "Румунія" з намаганням надати їй більш руської форми.
Imemo fyxõdui pxati ote -scina? Z -y he Rousy, Soumy, Ceudy (ne <чадь>!) tou Roumy ne godity.
Cim e to uẽtske? Roumuinske <â> e zuõcom blizye do <ui> neigy do <ou>.
Категорія іменників жіночого роду на -ь на взір таких українських слів як: мить, мідь, міль, сіль, вісь, вись, гусь, лань, рись, куль, жень.
У багатьох словах останній звук ствердів: ніч (хоча вдавнину нічь), піч (хоча вдавнину пічь), річ (хоча вдавнину річь), гріш (хоча вдавнину грішь), миш (хоча вдавнину мишь), яр (хоча вдавнину ярь).
Сюди ж назви народів та країн у часи руської мови — Русь, Сумь (так називали фінляндію, бо й самі фіни називають себе Suomi), Чадь, Дінь, Коріль, Ямь, Весь та гин.
Румунія — держава в Серединній Європі, на півночі Дунайського сточищу, півдні Карпатських гір. Омивається зі сходу Чорне морем. Устрій держави — змішана республіка; столиця — Бухарест. Зі 2007 року входить до Європейського Вузу.
Про Румунію кажуть, що це країна-батьківщина кровопивець. Хто зна, можливо цю думка зародило виноробство, розповсюджене там. Можливо й ні. Нам залишається тільки запасати ялинові кілля.
рум. România < лат. rōmānus "римський"
елі. Ρουμανία [Roumanía]
сло. Rumunsko
бас. Errumania
кар. რუმინეთი [Rumineti]
Перекладаємо слово румунія
Цікаво, що забарвлення цього поняття було звужено. Початкове кельтське слово позначало цілковито усіх римлянів, зводячись до кельтського "іноземець".
+
Воло́ський — Румынскій,
Воло́х, Воло́шин — Румын,
Воло́шка — Румынка,
Воло́щина — Румыния.
r2u.org.ua: румын*
goroh.pp.ua: волох
Не своє назвище ні в руминів ні в українців.
Однаково давніша й адаптованіша.
Може, й давніша, та невлучна й уже однаково не вживана. А щодо "адаптованіша" щось не дуже тямлю, про що це Ви.
"однаково не вживана."
Нагадую ще раз, що в здоровому розумінні й українська мова нині не вживана. Тож це не довід.
"невлучна". Слово з праслов'янських часів, а Ви кажете невлучна...
"А щодо "адаптованіша" щось не дуже тямлю, про що це Ви."
Я мінив, що в назві Волощина вже є повноголосся, у південнослов'янських відповідниках нема його. Тож у цьому слові вже відбита питома особлива відмінність української мови й це важливо.
: Нагадую ще раз, що в здоровому розумінні й українська мова нині не вживана. Тож це не довід.
Кому як.
: Слово з праслов'янських часів, а Ви кажете невлучна...
Давній ужиток і влучність не причетні одне до одного. Коли правду каже goroh.pp.ua, у праслов'янській мові це слово означало будь-кого, що розмовляв народною латиною, тобто не тільки руминів. У новіші часи Руминія постала з Волощини (Валахії), Молдови й Трансильванії. Тобто казать Валахія на Руминію - це однаково, що називать Нідерланди Голландія, а Сполучене Королівство - Англія. Того й невлучне.
Я взагалі стою за те, що в руській мові годиться вживать назвищ чужих країн, вигаданих у нас (як от "Німеччина") чи взятих просто з мови-джерела й приладнених до нашої вимови. "Волощина" ні те ні те.
: Я мінив, що в назві Волощина вже є повноголосся, у південнослов'янських відповідниках нема його. Тож у цьому слові вже відбита питома особлива відмінність української мови й це важливо.
Хиба "Даччина" чи "Руминія" гірше приладнані до руської вимови, ніж "Волощина"?
"Давній ужиток і влучність не причетні одне до одного. Коли правду каже goroh.pp.ua, у праслов'янській мові це слово означало будь-кого, що розмовляв народною латиною, тобто не тільки руминів. У новіші часи Руминія постала з Волощини (Валахії), Молдови й Трансильванії. Тобто казать Валахія на Руминію - це однаково, що називать Нідерланди Голландія, а Сполучене Королівство - Англія. Того й невлучне."
Ем, так і Вкраїною раніше не вся Вкраїна називалася. Це називається розвиток семантики. Можна навести цілий ворох прикладів, коли різні народи, зокрема й українці називали держави/народи за назвою якоїсь частини цієї території/людности (ті ж греки тому приклад). Не кажучи вже про те, що народи получали свої назвища за якимось одним племенем із багатьох, що взяли участь у державотворенні й етногенезі (поляки).
Та й назва Румунія є невлучна загалом-то, адже румуни, якби вони себе там не називали, це не римляни.
"Хиба "Даччина" чи "Руминія" гірше приладнані до руської вимови, ніж "Волощина"?"
Ну "Руминія" так точно ні, а Даччина є назва виссана з пальця й улучністю й не пахне...
П.М. Трансильванію в ту державу прилучили вже потім.
: Ем, так і Вкраїною раніше не вся Вкраїна називалася.
Я не зрозумів цієї думки.
P.S. Ви не доречі вжили слова "раніше": https://archive.org/details/stylistychnyi/stylist-1978/page/99/mode/2up?q=раніше .
: Це називається розвиток семантики.
Про який розвиток семантики Ви правите, коли хочете називать Волощиною країну, що утворилась із спілки Волощини з Молдовою? Я вже навів Вам приклад з Голландією й Англією.
: Та й назва Румунія є невлучна загалом-то, адже румуни, якби вони себе там не називали, це не римляни.
А ми їх і не називаємо римляни. Ми кажемо на їх румини. А як вони собі створили назвище їхньою мовою, нас не повинно обходить. Оно й італійці самі не заперечують, а нам нема чого й поготів.
: Ну "Руминія" так точно ні, а Даччина є назва виссана з пальця й улучністю й не пахне...
Ми ж казали за вимову, и Ви ні з тейки ні з гейки почали за влучність.
"Про який розвиток семантики Ви правите, коли хочете називать Волощиною країну, що утворилась із спілки Волощини з Молдовою? Я вже навів Вам приклад з Голландією й Англією."
Про такий, що русини стали називати волохів волохами, а Волощину Волощиною й на те були якісь историчні причини. И нічого порівнювати з далекими землями, коли румуни суть наші сусіди.
"А ми їх і не називаємо римляни. Ми кажемо на їх румини. А як вони собі створили назвище їхньою мовою, нас не повинно обходить. Оно й італійці самі не заперечують, а нам нема чого й поготів."
Я апелював до Ваших слів про невлучність.
"Ми ж казали за вимову, и Ви ні з тейки ні з гейки почали за влучність."
То я не розумію чого Ви навели приклад вигаданої без року тиждень. Мовили ж про Румунію й Волощину.
Від даки - дакія
+
Навіть зараз коли імена румуни та Румунія вкорінилися, в науковій мові залишаються означення дако-румуни та дако-романська мовна сім'я, відповідно до галло-романської. Це дійсно є історично вірна назва для цієї землі.
ліпше віддавати перевагу словотвору, чудовий приклад — Угорщина. За українською традицією, народність, що мешкає на тих теренах — угорці. Проте вони себе вважають мадярами, а отже держава, у якій вони живуть — Мадярщина.
Слово створене за традицією утворення назв країн на зразок Угорщина, Словаччина, Німеччина, Туреччина.
+
Спасибі!
країна, котра має у своїм володінні Карпати :) Жителі цієї країни — карпатці, карпат та карпатка
???
Воло́ський — Румынскій,
Воло́х, Воло́шин — Румын,
Воло́шка — Румынка,
Воло́щина — Румыния.
r2u.org.ua: румын*
goroh.pp.ua: волох
Але як первісно волохами звали римлянів, то можна сучасних румунів вживати з префіксом "па-" який дає відтінок напрямку, вторості, як пагорб – дещо схоже на горб.
І тут оте <па->...
<як пагорб – дещо схоже на горб.>
Coli pagorb e "cyto xibeity na gorb", to pauòlox e "cto xibeity na uòloxa"? A cto e uòlox?
Римлянин.
Коли покласти, що "румин" = "ромин" (румун), то прикметник буде "ромський", а назвище країни - "Ромщина".
1) Хибить належна гармонізація *о перед *ь;
2) І первісно слід виходити не з *о (короткого), а з *ō, бо *rōm- у rōmānus, що правильно давало в д.-рус. /u/.
Якщо Назва Румунії йде від назви Риму, а Рим по-слов'янськи буде Rimъ, по-нашому нині Рим, то може варто і від от цього коріня будувати слово? Щоб зберегти семантику від назви давнього Риму?
Старі пам'ятки містять і твари <румьскъ>, <румлѧнинъ>, <ромлѧнинъ>.
Тоді знімаю питання, правда за Вами. Давні твари маємо берегти.
То не мінить того, що <ромщина> не відповідає руській фонології.
1) Ви маєте на думці, що я мав поставить там "і" замість "о"?
2) Я не держусь думки, що кожний латинський голосний гук має твердо давать одного й того самого руського гука хоча б тому, що за давньої Русі латинська мова вже була мертва. Та й не пішла А до того ж, нас має цікавить руминська вимова, а не латинська, коли ми пораємось із руминським словом.
А підкажіть прошу де Ви надибали румлѧнинъ та ромлѧнинъ? Щось геть не можу знайти в інтернеті, гугл не бачить.
Trebouite cerez <я>.
P. Rousine,
*o → /y/ ne tẽgne niyaco do toho, iz yacoyui mòufui e sloüo z *o. I ne baciõ, de yé’smi ménil latinsõ mòufõ u puitanïé pro *o → /y/.
Спроба фонетично-морфологічної адаптації власної назви до руської мови від кореня *rōm-, з *ō → /u/, з <-uiny/-ъінь> як у <Uoluiny/Волъінь (Ueluiny/Велъінь), для мінімального спротиву актуальній формі "Румунія" з намаганням надати їй більш руської форми.
Тю, так це вже якесь російське Румыния. Чому просто не Румщина, або Рум? Як Сум(ь), Русь, Чадь? Без зайвого кінця.
Imemo fyxõdui pxati ote -scina? Z -y he Rousy, Soumy, Ceudy (ne <чадь>!) tou Roumy ne godity.
Cim e to uẽtske? Roumuinske <â> e zuõcom blizye do <ui> neigy do <ou>.
Може не всюди. Та для народів сусідів "-щина" зайвим не було б. Тим, для яких ще не знайшли питомих імен.
Esmi proti pxati fyxõdui odinacuy cepeiny, bõdy to -y, ci -scina.
Ну я написав ж що не для всіх! Лише для країн-сусідів. Японію називать Японщиною мені не любо, а Румунію Румщиною – цілком.
-uiny ouge e cepeiny. Na cy e isce drouguy?
* утворено від мунт- , від рум. munta "гора"
* пов'язую водночас з Карпатами та румунами
Категорія іменників жіночого роду на -ь на взір таких українських слів як: мить, мідь, міль, сіль, вісь, вись, гусь, лань, рись, куль, жень.
У багатьох словах останній звук ствердів: ніч (хоча вдавнину нічь), піч (хоча вдавнину пічь), річ (хоча вдавнину річь), гріш (хоча вдавнину грішь), миш (хоча вдавнину мишь), яр (хоча вдавнину ярь).
Сюди ж назви народів та країн у часи руської мови — Русь, Сумь (так називали фінляндію, бо й самі фіни називають себе Suomi), Чадь, Дінь, Коріль, Ямь, Весь та гин.