Америка — частина світу в західній півкулі Землі, що поділяється на два континенти або материки — Північну і Південну Америку, часто з Північної Америки виділяється і Центральна Америка.
Приклад вживання
Частину світу, яку пізніше стали називати «Америка», відкрив Христофор Колумб у 1492 р. Америґо Веспуччі досліджував континент і був впевнений що це «Америка», але Колумб до кінця своїх літ був упевнений, що відкрив шлях до Індії, через що місцевих корінних жителів багато обивателів досі помилково називають «індіанцями», а не новий для тогочасних європейців, невідомий континент, тепер знаний як Америка.
Походження
За одною версією на честь Америґо Веспуччі, флорентійського подорожанина.
За їншою Америка була названа так за ім'ям Річарда Америка, багатого купця з Бристоля , який фінансував другу подорож Джона Кабота (який потім и назвав континент) через Атлантику,.
Навряд, бо ще римляни називали Піренейський півострів Hispania. А українською воно б перетворилось на "Гишпанія", а не "Гішпанія". А коли там "і", то не обійшлось без москалів.
Засвідчена в словниках форма <шпанський> (поруч з иншими формами) сугерує вихідну форму в руській з початковим *і- (то є етимологічна фонема, а не літера <і> чи звук [і]), й як така могла в руській мові в ненаголошеній позиції теоретично (спираючись на аналогію в инших словах) підлягати й скороченню в [∅] через стадію *[j], й протезуванню звуками {j}, {h}.
Так, пояснення {ʃ} на місці /s/ німецьким впливом можна часто зустріти, та я в нім дуже сумню, оскільки форм з "факультативним" {ʃ} є безліч и в словах безперечно питомих, и мені геть не йде на вум причина, з якої саме німецька мова мала бути впливним чинником на фонетику саме тут.
Oleksa Rusyn. А чим римляни були гірші від українців? Можливо, їм також подобалось гекати.😊 Гадаю, слід орієнтуватись на іспанців і на те, як вони самі себе сьогодні називають, а не виколупувати на світ божий іншомовні анахронізми в цій делікатній справі. Я впевнений, що їм (еспанцям) це буде дуже приємно і призведе до покращення наших стосунків. 😊
Одночасно, хочу щиро побажати успіхів тим мовознавцям, які вступлять в плідну дискусію з колегами, наприклад, з Польщі чи Ізраїлю, і спробують переконати їх, що насправді вони є не поляками і євреями, а ляхами і жидами - і що, мовляв, нічого образливого в цьому для них нема і ніколи не було.😊
Ми поки що не зачіпали справи про те, як годиться називати Іспанію по-українському. Нехай про це створять статтю на Словотворі, то й поміркуємо. А українські назвища жидів та поляків - то справа українців, а не жидів та поляків. Дуже просто.
Може, Ваша правда щодо Андрея. Одначе, як зважить на давню схильність руської мови до приставних приголосних, мені видається, що у взоровій мові було б доладньо запровадить саме такі одміни слів. У ймення Андрій є одміни Гандрій, Яндрій, Вондрій, ба навіть Віндрій.
Що ж до "Анни", мені вона досі не траплялась у творах класиків, а в житті з таким іменням знав тілько московськомовних дівчат, що наполягали, щоб їх і по-руськи звали Анна, бо од "Ганни" їм одгонило мужичкою.
Якшо чесно, то за «Анну» погоджуюся. Воно мені також здається більше впливом російської. Мені протезування в українській здається непослідовним і неповсюдним. Воно може бути, а може й не бути. Або може бути інша приголосна. Тому, шо повинне бути літературною відміною не знаю.
Про інші відміни, то думаю шо може бути й «Ямерика», «Омерика», а звідти й «Вомерика», чи навіть «Гомерика» (Гомер :) ), де є такі говірки (як «гоко»). Але не розбираюся в тому.
Щодо Ганни чи то пак Анни правду кажете, панове, адже часто можна почути від жінок, що мають те ім'я, ніби протезована форма з "г" є "селянською". Звичайна меншовартість.
Yaco tacui ménui u uimóuvé sõty récy phonotacticui — iz ocrema variti/pèrediti ("prevent") zéu, to zéu mogeity bouti varyeno rœuzno, i ne rédco zalegity œd móuvça sama. I [u̯ˈmɛ- ~ o̯ˈmɛ-], i [ˈmɛ-], i [ɦɑˈmɛ-], i [ɦoˈmɛ-], i [jɑˈmɛ-] — cògyna siaca uimóuva tou varity zéu rœünomy cinomy, to crivo bui uoliti pisati ino odinõ iz six uimóuv. I cẽsto tô zalegity na govoré móuvça.
___
<H> e radxe pisati ino de ono e istoslœuvno, tô bui u <Hanna> tac, a u <Andreiy> ni, xotya i <Andreiy> mogeity bouti móuvleno i zu [ɦ].
___
<Andreiy> abo <Œundreiy/Ôndreiy> ?
Si tuarui tẽgnõty do rœuzen dœub cerpanïa seho imene (Œundreiy/Ôndreiy staréixe, Andreiy pozdéixe, ta oba pitoma), to tô sõty RŒUZNA tuara (ne rœuznui uimóuvui), xotya i istna gèrêla. Tomou pisati yix e rœuzno, yaco dua rœuzna imena.
<Andreiy> ge mogeity bouti móuvleno i zu [ɦɑ-] ci [ja-], ale pisati <h-> ci <y-> ne e treba.
Я з вами згоден. Вимова залежить від мовця й від говірки. А часто, те як саме слово звучить у різних фонетичних контекстах сильно залежить від окремого мовця. Має бути одне письмо. Але сучасна кирилиця не передбачає такого, то й писав про те, шо має бути "літературною" відміною.
"<H> e radxe pisati ino de ono e istoslœuvno, tô bui u <Hanna> tac, a u <Andreiy> ni, xotya i <Andreiy> mogeity bouti móuvleno i zu [ɦ]."
Якшо говорити про нове письмо, то згоден, шо тре писати "г" лише там, де воно є етимологічним, проте то тре робити з розумом. Ось про "Ганна" не згоден. Я би таки писав "Anna", хоч первинно воно є "Hanna", оскільки обидва слова є одного походження, а в українській мові шо "Анна", шо "Ганна" не розрізняються, а "Анна" часто стає "Ганною".
"ɦ"
Не [ɣ~ɣ̞̞]? Чи на початку слова вимова різниться? Якось не звертав на те ввагу.
<Ось про "Ганна" не згоден. Я би таки писав "Anna", хоч первинно воно є "Hanna", оскільки обидва слова є одного походження, а в українській мові шо "Анна", шо "Ганна" не розрізняються, а "Анна" часто стає "Ганною".>
Nou, mogeity bouti i tac. Ta tô e drœubnica.
___
<Не [ɣ~ɣ̞̞]? Чи на початку слова вимова різниться? Якось не звертав на те ввагу.>
Na sloux sõty [ɦ] ta [ɣ̞] (ne [ɣ]; [ɣ̞̞] — ?) douge blizkui, ta tacui rœuznui. Cuiriliça ne daieity rozlouciti meidyu yima, daunya bóugarsca móuva bo zuõca /ɦ/ ne zna, tomou i pisymene ne'ma (xotya <ꙅ> mogeity bouti ne rõcopisnuy rœuznovid <г>, a ocreme pisymẽ za /ɦ/ — rœüni zu <ⲅ> za /g/ proti <ꙅ> za /h/ u copetscé pisymé: en.m.wikipedia.org: Coptic alphabet#:~:text=The Coptic alphabet is the,used for the Egyptian language.), ni vẽtsca ne zna — roussca ge (i slovacysca, béloroussca, lougicysca), védé, znaiõ. Slédui */h/ u prasl. yavity vẽt. <это> (*he + to); rœüni blrs. <гэта>, rous. <геть (het' ← heto)>, <hen (*he + nu), <heo> (<гев>; *he + o), <hesyde> (*he + *sy + *de), vẽt. <-ого> (*-oho, ne *-ogo), bo [v].
/ɣ̞/ ino tam de pisiõ <g>.
___
<Але сучасна кирилиця не передбачає такого, то й писав про те, шо має бути "літературною" відміною.>
Otô i béda.
Ne vémy tòcyno cyto ménity "літературнa відмінa" (відмінa — ?), ta pisymo ne ime cazati odinõ tòcynõ uimóuvõ.
Америка — частина світу в західній півкулі Землі, що поділяється на два континенти або материки — Північну і Південну Америку, часто з Північної Америки виділяється і Центральна Америка.
Частину світу, яку пізніше стали називати «Америка», відкрив Христофор Колумб у 1492 р. Америґо Веспуччі досліджував континент і був впевнений що це «Америка», але Колумб до кінця своїх літ був упевнений, що відкрив шлях до Індії, через що місцевих корінних жителів багато обивателів досі помилково називають «індіанцями», а не новий для тогочасних європейців, невідомий континент, тепер знаний як Америка.
За одною версією на честь Америґо Веспуччі, флорентійського подорожанина.
За їншою Америка була названа так за ім'ям Річарда Америка, багатого купця з Бристоля , який фінансував другу подорож Джона Кабота (який потім и назвав континент) через Атлантику,.
ягель. America
Перекладаємо слово америка (цілеччина)
Та сама Америка (бо на честь людини!), але по-нашому.
Хм.. Словарь Грінченка містить "Гаме́рицький", але чи це не полонізм?
Відки Ви се взяли?!?
Через Hiszpania мабуть...))
До чого є ту Hiszpania? Звук [h] перед голосними на початку слова є руській мові цілі присен; приклади:
{ˈhɔkɔ}, {ˈhɔzɛ̝rɔ}, {hanˈdrʲij} "Andréy", {hɐlyˈmin} "aluminium" (Онишкевич: галімíн), {hɐmɐnˈturɐ} "скандал" (тамже; від avantura), {hɐmbɐˈras} "інтерес, діло" (тамже; від embarasse), {ˈhɑmɛ̝rɪkɐ, hɑmɛ̝ˈrɪkɐ} (тамже), {hɐnˈɣ̞ɛɫ} "ангел" (тамже), {hɐtˈlas} "atlas" (тамже) тощо.
Бо Еспанія стала Гішпанією так само, як Америка - Гамерикою. Для тих гукраїнців, що люблять гакати і шокати. 😊
Навряд, бо ще римляни називали Піренейський півострів Hispania. А українською воно б перетворилось на "Гишпанія", а не "Гішпанія". А коли там "і", то не обійшлось без москалів.
Засвідчена в словниках форма <шпанський> (поруч з иншими формами) сугерує вихідну форму в руській з початковим *і- (то є етимологічна фонема, а не літера <і> чи звук [і]), й як така могла в руській мові в ненаголошеній позиції теоретично (спираючись на аналогію в инших словах) підлягати й скороченню в [∅] через стадію *[j], й протезуванню звуками {j}, {h}.
Не конче. Тут могла позначиться німецька вимова.
Так, пояснення {ʃ} на місці /s/ німецьким впливом можна часто зустріти, та я в нім дуже сумню, оскільки форм з "факультативним" {ʃ} є безліч и в словах безперечно питомих, и мені геть не йде на вум причина, з якої саме німецька мова мала бути впливним чинником на фонетику саме тут.
Oleksa Rusyn. А чим римляни були гірші від українців? Можливо, їм також подобалось гекати.😊 Гадаю, слід орієнтуватись на іспанців і на те, як вони самі себе сьогодні називають, а не виколупувати на світ божий іншомовні анахронізми в цій делікатній справі. Я впевнений, що їм (еспанцям) це буде дуже приємно і призведе до покращення наших стосунків. 😊
Одночасно, хочу щиро побажати успіхів тим мовознавцям, які вступлять в плідну дискусію з колегами, наприклад, з Польщі чи Ізраїлю, і спробують переконати їх, що насправді вони є не поляками і євреями, а ляхами і жидами - і що, мовляв, нічого образливого в цьому для них нема і ніколи не було.😊
Ми поки що не зачіпали справи про те, як годиться називати Іспанію по-українському. Нехай про це створять статтю на Словотворі, то й поміркуємо. А українські назвища жидів та поляків - то справа українців, а не жидів та поляків. Дуже просто.
+++
ЗДГ
Ви серйозно? 😂
А Сполученi Штати - ЗД 🤦♂️
ЗД - наш стратегiчний партнер 😱🤦♂️
Подобається США, то чому не їдете в Москву?
😂, 🤦♂️, 😱🤦♂️ - то Ваші доводи такі? Слабкувато.
Можете послухати лемківську пісню "Гамерицький край".
Уподоба, але слід залишити й відміну "Америка".
http://slovopedia.org.ua/99/53395/1039717.html
Навіщо?
Бо там протеза може бути, а може й не бути, й вимова як "Америка" може спокійно собі існувати в українській.
Хиба що коли на вимові позначаються московські чи польські мовні навички.
"Андрій" це також польський чи російський уплив? "Анна" замість "Ганна"?
Може, Ваша правда щодо Андрея. Одначе, як зважить на давню схильність руської мови до приставних приголосних, мені видається, що у взоровій мові було б доладньо запровадить саме такі одміни слів. У ймення Андрій є одміни Гандрій, Яндрій, Вондрій, ба навіть Віндрій.
Що ж до "Анни", мені вона досі не траплялась у творах класиків, а в житті з таким іменням знав тілько московськомовних дівчат, що наполягали, щоб їх і по-руськи звали Анна, бо од "Ганни" їм одгонило мужичкою.
Якшо чесно, то за «Анну» погоджуюся. Воно мені також здається більше впливом російської. Мені протезування в українській здається непослідовним і неповсюдним. Воно може бути, а може й не бути. Або може бути інша приголосна. Тому, шо повинне бути літературною відміною не знаю.
Про інші відміни, то думаю шо може бути й «Ямерика», «Омерика», а звідти й «Вомерика», чи навіть «Гомерика» (Гомер :) ), де є такі говірки (як «гоко»). Але не розбираюся в тому.
Щодо Ганни чи то пак Анни правду кажете, панове, адже часто можна почути від жінок, що мають те ім'я, ніби протезована форма з "г" є "селянською". Звичайна меншовартість.
<шо повинне бути літературною відміною>
Pisemno ime bouti odin tuar, ne <го-, га-, а-, о-, в-, у-, ∅-, я->. Ta odin tuar ime dati citati y rœuzno —
phoneimscui: /ɑˈmɛrɪkɑ/,
a phoneitscui: [ɑˈmɛrɪkɑ], [oˈmɛrɪkɑ], [u̯ˈmɛrɪkɑ ~ o̯ˈmɛrɪkɑ], [ˈmɛrɪkɑ], [ɦɑˈmɛrɪkɑ], [ɦoˈmɛrɪkɑ], [jɑˈmɛrɪkɑ]; /-ɪkɑ/ mogeity bouti i [-ɪ̯͡ɘkɑ, -ɪ̯͡ɘkɐ, -ɪkɐ, -ɪga, -ɪgɐ, -ɪ̯͡ɘga, -ɪ̯͡ɘgɐ].
Ne tô bõde po vòrôxou pisany na te same slovo.
Yaco tacui ménui u uimóuvé sõty récy phonotacticui — iz ocrema variti/pèrediti ("prevent") zéu, to zéu mogeity bouti varyeno rœuzno, i ne rédco zalegity œd móuvça sama. I [u̯ˈmɛ- ~ o̯ˈmɛ-], i [ˈmɛ-], i [ɦɑˈmɛ-], i [ɦoˈmɛ-], i [jɑˈmɛ-] — cògyna siaca uimóuva tou varity zéu rœünomy cinomy, to crivo bui uoliti pisati ino odinõ iz six uimóuv. I cẽsto tô zalegity na govoré móuvça.
___
<H> e radxe pisati ino de ono e istoslœuvno, tô bui u <Hanna> tac, a u <Andreiy> ni, xotya i <Andreiy> mogeity bouti móuvleno i zu [ɦ].
___
<Andreiy> abo <Œundreiy/Ôndreiy> ?
Si tuarui tẽgnõty do rœuzen dœub cerpanïa seho imene (Œundreiy/Ôndreiy staréixe, Andreiy pozdéixe, ta oba pitoma), to tô sõty RŒUZNA tuara (ne rœuznui uimóuvui), xotya i istna gèrêla. Tomou pisati yix e rœuzno, yaco dua rœuzna imena.
<Andreiy> ge mogeity bouti móuvleno i zu [ɦɑ-] ci [ja-], ale pisati <h-> ci <y-> ne e treba.
Я з вами згоден. Вимова залежить від мовця й від говірки. А часто, те як саме слово звучить у різних фонетичних контекстах сильно залежить від окремого мовця. Має бути одне письмо. Але сучасна кирилиця не передбачає такого, то й писав про те, шо має бути "літературною" відміною.
"<H> e radxe pisati ino de ono e istoslœuvno, tô bui u <Hanna> tac, a u <Andreiy> ni, xotya i <Andreiy> mogeity bouti móuvleno i zu [ɦ]."
Якшо говорити про нове письмо, то згоден, шо тре писати "г" лише там, де воно є етимологічним, проте то тре робити з розумом. Ось про "Ганна" не згоден. Я би таки писав "Anna", хоч первинно воно є "Hanna", оскільки обидва слова є одного походження, а в українській мові шо "Анна", шо "Ганна" не розрізняються, а "Анна" часто стає "Ганною".
"ɦ"
Не [ɣ~ɣ̞̞]? Чи на початку слова вимова різниться? Якось не звертав на те ввагу.
<Ось про "Ганна" не згоден. Я би таки писав "Anna", хоч первинно воно є "Hanna", оскільки обидва слова є одного походження, а в українській мові шо "Анна", шо "Ганна" не розрізняються, а "Анна" часто стає "Ганною".>
Nou, mogeity bouti i tac. Ta tô e drœubnica.
___
<Не [ɣ~ɣ̞̞]? Чи на початку слова вимова різниться? Якось не звертав на те ввагу.>
Na sloux sõty [ɦ] ta [ɣ̞] (ne [ɣ]; [ɣ̞̞] — ?) douge blizkui, ta tacui rœuznui. Cuiriliça ne daieity rozlouciti meidyu yima, daunya bóugarsca móuva bo zuõca /ɦ/ ne zna, tomou i pisymene ne'ma (xotya <ꙅ> mogeity bouti ne rõcopisnuy rœuznovid <г>, a ocreme pisymẽ za /ɦ/ — rœüni zu <ⲅ> za /g/ proti <ꙅ> za /h/ u copetscé pisymé: en.m.wikipedia.org: Coptic alphabet#:~:text=The Coptic alphabet is the,used for the Egyptian language.), ni vẽtsca ne zna — roussca ge (i slovacysca, béloroussca, lougicysca), védé, znaiõ. Slédui */h/ u prasl. yavity vẽt. <это> (*he + to); rœüni blrs. <гэта>, rous. <геть (het' ← heto)>, <hen (*he + nu), <heo> (<гев>; *he + o), <hesyde> (*he + *sy + *de), vẽt. <-ого> (*-oho, ne *-ogo), bo [v].
/ɣ̞/ ino tam de pisiõ <g>.
___
<Але сучасна кирилиця не передбачає такого, то й писав про те, шо має бути "літературною" відміною.>
Otô i béda.
Ne vémy tòcyno cyto ménity "літературнa відмінa" (відмінa — ?), ta pisymo ne ime cazati odinõ tòcynõ uimóuvõ.
"[ɣ̞̞] — ?"
То в мене зле та буква показувався в бравзері, тому невбачно двічі додав підзнак.
"Na sloux sõty [ɦ]... /ɣ̞/ ino tam de pisiõ <g>."
Я не зрозумів. Я тямлю, шо [ɦ] та [ɣ̞] є різні звуки за вимовою. Але ви кажете, шо то є й різні фонеми?
"Otô i béda..."
Та біда, біда. Маю надію, шо одного дня, бажано недалекого дня, побачимо новий, зовсім інший правопис. Відміна — варіант .
Зáхіднина - від Захід.
Не для самих американців, і не для азійців теж.