Сребрꙗна
Sreibryiena
ЕСУМ(Т.5, ст.387)
срі́бло́–[срібляни́й], [срі́б'яни́й], [срібряни́й].
Почеп -ꙗн(ъ)(<*-jēn•os) що часто даєть ся на познаку матової(матер'яла).
*сьрєб•ьр•ꙗн•а
Як же щодо говорів де /r•r/ суть нечепані?
+, форми ‹срібро, срібрений, срібрити, срібристий› згадані в ЕСУМ
Аркгєнтина
[g] → /k/, [ɡ], /ɦ/(рїдче).
Звїсно ж може починати ся з ‹А›.
»Не може чатися з 'а', «
Ba, mogé. Ouge i rous. ‹arçi, arcõtchi› (*ryçi, *rycõtchi), rœdne.
»коли це є сучасне письмо.«
Cyto xotiéte recti?
>rous. ‹arçi, arcõtchi› (*ryçi, *rycõtchi)
Не розумію.
>Cyto xotiéte recti?
Коли як вимовляють, так і пишуть. Питомі чи притяті до руської мови слова, крім усяких сполучників і вигуків, як правило не починаються з 'а' чи 'е'.
арьци "кажи", арькѫчи "кажучи (жін. р.)" - давньоруські форми слова ‹речи› "казати"
Десь засвідчено в сучасній українській?
A ouge, ne tó, ne pisau buimy. Tó sõty pricladui yz rousscoï móuvui, ne œd inõde.
@Carolina Shevtsova
+