Праслов'янське cěsаrъ, що дало українське «цісар» зводиться до нар.-лат. caesárius (› лат. caesárеus) «цісарський», що походить від лат. Caesar, яке спочатку було власним ім’ям Ceasar (Гай Юлій Цезар, 101–44 рр. до н. е.), а згодом стало титулом римських імператорів.
Тобто саме слово Ceasar засвоїлося слов'янами у слово, що в нинішній українській мові дало «цісар».

До часів СРСР українці вживали саме це слово на позначення римського імператора, що свідчать словники:
r2u.org.ua: император
Ці́сарь — Император.
Ідентично збереглося у сучасній літературній чеській (císař) та словацькій (cisár) мовах, схоже у польській (cesarz).
goroh.pp.ua: цісар
Також слово ЦѢСАРЬ на позначення владики є і в давньоруській мові, так зокрема називали Ісуса Христа.

Схоже було з иншим словом – слов'янське слово «король» (псл. *korljь, чес. král, слв. kráľ, пол. król, сер. краља) походить власного імени володаря франків Карла Великого (Karl), який правив ще у 700-их роках нашої пори.
Його ім'я стало як кажуть у росії "нарікательним", що усі слов'яни стали називати усіх у світі королів словом, яке первісно було ім'ям однієї конкретної людини – короля Карла.