Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Анті́н, -то́на, м. Антонъ. Ном. № 675. Ум. Антінко. Грин. ІІІ. 101. Анто́сь. Лохв. у. Анто́сьо. Св. Л. См. Антох.
З протезою "й", яка, на скільки розумію, ше досі деколи зустрічається в сучасній мові перед голосною "а". Порівняйте з "Яндрій" (Андрій), "Янна" (Анна). До слова, саме "Янтон" вже існує.
<правилам української мови відповідає>
Cœmou?
Я про протезу «г» перед «а», шо відповідає правилам (особливостям) мови.
<про протезу «г» перед «а», шо відповідає правилам (особливостям) мови>
A ne tẽcne?
Знову якусь паралельну неоковирну українську мову створюєте?
- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Анті́н, -то́на, м. Антонъ. Ном. № 675. Ум. Антінко. Грин. ІІІ. 101. Анто́сь. Лохв. у. Анто́сьо. Св. Л. См. Антох.
От якраз, ви хочете, щоб вас називали — Вінтін чи Гантін?
«Вінтін» мені звучить не дуже. Воно все в теорії має залежати від говірок. На приклад, знав багатьох Анн, котрих мої шкільні вчителі деколи називали Ганнами, хоч самі Анни називали себе Аннами. Тому в теорії, в дома я Антон і не проти «Янто(і)н», чи «Ганто(і)н» (якшо з мого ймені ніхто не сміятиметься), а десь в іншій говірці я буду «Онто(і)н», «Вонто(і)н» і може таки й «Вінтін», хоча воно мені вухо ріже.
+ + +
Це дійсно існуюче слово. Остання "і" передохить в "о", як "віл" стає "волом".