Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Анті́н, -то́на, м. Антонъ. Ном. № 675. Ум. Антінко. Грин. ІІІ. 101. Анто́сь. Лохв. у. Анто́сьо. Св. Л. См. Антох.
З протезою "й", яка, на скільки розумію, ше досі деколи зустрічається в сучасній мові перед голосною "а". Порівняйте з "Яндрій" (Андрій), "Янна" (Анна). До слова, саме "Янтон" вже існує.
<правилам української мови відповідає>
Cœmou?
Я про протезу «г» перед «а», шо відповідає правилам (особливостям) мови.
<про протезу «г» перед «а», шо відповідає правилам (особливостям) мови>
A ne tẽcne?
"A ne tẽcne?"
Не зрозумів.
Дуже цікаво стає, коли це слово провідміняти: Гантона, Гантону, Гантона, Гантоном… ну ви зрозуміли.
Ne ouge? I de?
Трохи вище гляньте.
У Вас 'w' якось відбиває протезу, чи вона ніби й так очевидна на початку слова? І виходить, що wntwn читаємо як /онтон/ або як /вінтін/ і ніяких /гантон/, /антін/?
»У Вас 'w' якось відбиває протезу, чи вона ніби й так очевидна на початку слова? І виходить, що wntwn читаємо як /онтон/ або як /вінтін/ і ніяких /гантон/, /антін/?«
Pervçui, ya ouge dauno ne pisiõ ‹w› za /ʉ͡y ; ʉ͡ɶ/, ale ‹œ, œi, œu›.
Za drougoe, tac, na poceatcou slova e pereddiev ucladeno ("implied, implicated"), atge, xotya i sõty narieccya bez pereddievou (npr. [yd-, ʉd-, ʊd-], [yn, ʉn, ʊn]), néyma protistauléinnha zueagymenoslœuno ci za znacyéinnhemy medyi vuimóuvama is abo bez pereddievou pered /ʉ͡y ; ʉ͡ɶ/.
Za trèithoe, ‹Œntœun› ne mogé bouti citano he /онтон/ , tb. he /onˈton/ [onˈtʷɔn], pacye drouguy isclad — iesce pervuy isclad mogé bouti, he bez nagolosou, ucladaiõtyi /u͡on-/ → [u̯͡on-] → [ʷon-], pitimo Sievéirscinie, ta pèuno giedno /o/ u drougœmy nagolosyenœmy iscladie, ni na pd.-zx., ni na pœulnoci, ni na Pœultauscinie, xuiba móuva e o tioudyie vuimóuvie.
Tam, cde móuva e o peredatiyscõ pœulnœcyno-strygenscõ (? "central"; tb. Sievéirscina is Cuyeuscinoiõ), to pri /u͡on-/ → [u̯͡on-] → [ʷon-] pervoho nenagolosyenoho iscladou, pitoma 'Sievéirscá› vuimóuva drougoho iscladou pœd nagolosomy e [-ˈtu̯͡on], [-ˈtu̯͡ɵn], [-ˈtʉ̯͡ɶn], [-ˈtʉ̯͡ɞn], [-ˈtʉ̯͡ɪn], ale giedno [-ˈton], i ne [-ˈtʷɔn]; otge giedno "-тон" ne mogé bouti nicde u rousscie.
Za cetvertoe, yac tó bouvaié is imenami po móuvax zagalomy, tóge imea mogé bouti cerpano i ne odin raz u rœznui dobui, ci u rœzniex crayiex, ci i tó i tó odinokiesno, porœunaïte: Steven i Stephen u eaghel., Étienne i Stéphane u phran., Mitchell i Michael u eaghel., Giacobbe i Giacopo i Giacomo u ital., Tac i *Anton- bie u rousscõ prixylo duœityi: pervuy raz u dobõ coli corotcoe "/a/ (inxix móuv) bie Slovianui ciouto he /ɒ/ (*[ɛ̯͡ɒ]; œdtac i *asylu → ‹osel, œisl-›, *abbat- → céix. ‹opat›, *akid- → *acit- → ‹oçet, œiçt-›, *Andreas → *Andrei- → drous. Œnydréi, slvc. Ondrej, cx. Ondřej tc.), a œdtac dauxi *Onutonu → drous. ‹Œnutœnu› → ‹Œntœun›, u inxyõ dobõ, pozdieyxxe, coli rousscœi narieccya ouge ne znali sõty rœzniçui golosnen za dóugotoiõ, to tóge *Anutonu bie prineato is /a-/, a toutge i is pereddievomy /j-/, dauxi tuarui is /an-/, /jan-/, ta use is o-peregolosomy u drougœmy iscladie, a iscie pozdieyxxe e tuar na /an-/ dœstau (pervœstno, na Podœillhie) pereddiev /ɦ-/. Otge use se dauxi tri rœznui tuarui ([an-] ta [ɦan-] he ròzni tohoge zueagymenotuara): /ʉ͡ynˈtʉ͡yn (pd.-zx.); ʉ͡ɶnˈtʉ͡ɶn (pn., str.)/ (i ròzni yix, is [wy-, wʉ-, wʏ- ...], [-ˈtyn, -ˈty͡in, -ˈtʉ͡ɪn ...] pd.-zx., ci [wɵn-, wɞn-, ʷon-, wɪn- ...], [-ˈtu̯͡ɵn, -ˈtʉ̯͡ɞn, -ˈtʉ͡ɪn ...] pn., str.) — na pisymie: ‹Œntœun›, ‹Yantœun / Iantœun› is /ja-/, ta ‹Antœun› is /an-/ = [an-] ta [ɦan-].
Тож як беремо прямо з грецької, то Ваше Œntœun читати лише як /Вінтін/?
Я ж думала, що œ — це перемитне ("що чергується") і-о.
»Тож як беремо прямо з грецької...«
Ne ròzoumieiõ cyto xotiete recti.
O-peregolos e tam ne tomou cyto preamo yz grecyscui e. Tó iavisce e vuiniclo sõto na rousscœmy tylie.
»... то Ваше Œntœun читати лише як /Вінтін/? Я ж думала, що œ — це перемитне ("що чергується") і-о.«
Nou, u iméinnie padie odinna cisla e o-peregolos u drougœmy iscladie, ale u inxix padiex ni:
Œntœun — cto?, ale:
Œntona — coho?
Œntonou, Œntonovi — comou?
Œntonie, Œntonovi — cœmy?
Œntonomy — cuimy?
mnœgyno cislo:
Œntoni, Œntonove — cto?
Œntonœu — coho?
Œntonœm — comou?
Œntoniex, Œntonox — cœmy?
Œntonui, ci Œntœunmi — cuimy?
>
»Тож як беремо прямо з грецької...«
Ne ròzoumieiõ cyto xotiete recti.
O-peregolos e tam ne tomou cyto preamo yz grecyscui e. Tó iavisce e vuiniclo sõto na rousscœmy tylie.
Це я до цього
Za cetvertoe, yac tó bouvaié is imenami po móuvax zagalomy, tóge imea mogé bouti cerpano i ne odin raz u rœznui dobui, ci u rœzniex crayiex, ci i tó i tó odinokiesno...
>
Nou, u iméinnie padie odinna cisla e o-peregolos u drougœmy iscladie, ale u inxix padiex ni:
Œntœun — cto?, ale:
Œntona — coho?
...
Тож чому не можна написати Vintin, Vintona, якщо вар'янт вимови лише один?
Тут добродій Єлисій почне пояснювати, що тут можливі різні відміни звуку на місці О залежно від місцевості: [iʷ], [y], [ʏ], [oʷ], [u͡o] чи щось таке
Знову якусь паралельну неоковирну українську мову створюєте?
- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Анті́н, -то́на, м. Антонъ. Ном. № 675. Ум. Антінко. Грин. ІІІ. 101. Анто́сь. Лохв. у. Анто́сьо. Св. Л. См. Антох.
От якраз, ви хочете, щоб вас називали — Вінтін чи Гантін?
«Вінтін» мені звучить не дуже. Воно все в теорії має залежати від говірок. На приклад, знав багатьох Анн, котрих мої шкільні вчителі деколи називали Ганнами, хоч самі Анни називали себе Аннами. Тому в теорії, в дома я Антон і не проти «Янто(і)н», чи «Ганто(і)н» (якшо з мого ймені ніхто не сміятиметься), а десь в іншій говірці я буду «Онто(і)н», «Вонто(і)н» і може таки й «Вінтін», хоча воно мені вухо ріже.
Авжеж, Гантін
Кл. в. Гантоне.
І Ви хочете, щоб з цього не сміялись? 🧐
гр. Ἀτώνιος, Ἀτονίνος виводяться від римського родового імені лат. Antōnius, яке пов’язується з гр. ἀντωνέομαι «купую взамін; беру участь у торгівлі, змагаюся в торгівлі, збільшую ціну», утвореним з префікса ἀντί- «замість, взамін, заради» і дієслова ὠνέομαι «купую»
Потрібен слов'янський відповідник
+ + +
Це дійсно існуюче слово. Остання "і" передохить в "о", як "віл" стає "волом".
Мого вуйка все кликали Вінтонном це я запам'ятав з вух,а Антони хто такі, я з під карпат