Так може казать тілько змосковщена людина. Кажу ще раз: в українській мові ймення на позір: Грицько, Юрко, Левко, Гапка, Пріська, Хвеська, Наталка тощо не вуличні, а звичайні.

Я не думаю, що так можуть записати в паспорті.

《Я не думаю, що так можуть записати в паспорті.》
Я не знаю, що визначає право в цій справі. Та це нічого не важить. В українських паперах і досі часто записують не українські ймення, а змосковщені чи напівзмосковщені.

Та яка змосковщена?
В селі так казали по-простому, але ж офіційно називали: Анатоль, Виталь, Степан, Виктір/Вихтір, Григір, Лаврин, Наталя, Оксана, Килина, Горпина, Федора, але Параска
Тобто таки "вуличні", а не "звичайні"

Чомусь Ви себе не називаєте Лесько, а називаєтесь Олексою

«в українській мові ймення на позір: Грицько, Юрко, Левко, Гапка, Пріська, Хвеська, Наталка тощо не вуличні, а звичайні.»

Tacui ne 'oulicyna' — 'yzvuicéyna', ta còrôtca i péstliva — ne póuna. Mogiõty iti i za samostœynui tuarui, mogiõty, ta use sõty còrotçi u istoté, rœuno hi, na pr., ‹Sander›, ‹Tim›, ‹Tom›, ‹Jack›, ‹Bob› mogiõty bouti i pitimo sõty samostœyni tuari u eaghelscé, ta ne sõty preami œdppvédniçi póunuix tuarœu: Alexander, Timothy, Thomas, Jacob, Robert tc.

《Та яка змосковщена?
В селі так казали по-простому, але ж офіційно називали: Анатоль, Виталь, Степан, Виктір/Вихтір, Григір, Лаврин, Наталя, Оксана, Килина, Горпина, Федора, але Параска
Тобто таки "вуличні", а не "звичайні"》
Ну таки неправда ваша.
За козаччини людей записували з іменнями на взір тих, що я подав передніше. А за Московщини їх записували московськими повними йменнями зо святців, а не українськими. А за совдепії – змосковщеними йменнями.
Ось на додаток витяг із Грінченкового "Словаря української мови,": "Очень часто имена, являющіяся по формѣ уменьшительными, употребляются народомъ какъ основныя, таковы напр. Грицько, Харько, Химка и пр. Чтобы отмѣтить это, всѣ такія имена поставлены какъ основныя, не смотря на ихъ форму." (https://uk.wikisource.org/wiki/Словарь_української_мови_(1924)/Крестныя_имена_людей).

Та звичайно записували так. На Московщині теж простих людей писали: Ивашка, Стенька, Гришка, Машка/Манька, Парашка, Стешка тощо.
Часи були такі.
Зате в народі з повагою/офіційно називали, як я вище писав. А якщо по-простому, то як ви написали

《Та звичайно записували так. На Московщині теж простих людей писали: Ивашка, Стенька, Гришка, Машка/Манька, Парашка, Стешка тощо.
Часи були такі.
Зате в народі з повагою/офіційно називали, як я вище писав. А якщо по-простому, то як ви написали》
Московщина тут ні до чого. Грінченко пише, що такі ймення в Україні мають за основні, тобто не додаючи до їх одтінків зменшувальних, пестливих чи нешанобливих. І офіційно їх називали так само, бо як ні, до списків запорозьких козаків заносили б були инші – "повні", чи то "офіційні" – ймення.

Неправда ваша.
Не заносили б, а писали як писали. Треба не дивитись на історію сучасними очима, а розуміти той час.
А от шляхтичів писали иначе, як простих людей.
Пізніше за царя, за СРСР писали офіційно, але поруч з офіційними змосковщеними, люди вживали українські народні форми, але без -ко. А якщо по-простому, то з -ко, -ка.
Це читаємо й у класиків, так і старі люди раніше говорили

До речі, ніякого Толька в словниках не бачу
r2u.org.ua: Только
Зате є Анатоль:
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору
Анатолий – Анато́ль, -ля, Анато́лій, -ія.
- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Анато́ль, -ля, м. Анатолій. Св. Л.
Ната́ль, -ля, м. Анатолій. ВД.

《E.
(I nésmo gloupi tou.)》
Не розумію, що пишете.

Ròzouméiete.

"Є.
(И несьмо глупи ту) ("І ми тут не дурні"?)"