Невластиве руській мові початкове [є] перетворилося на [о], десь – на [я], тільки такі форми дає останній неросіянізований словник української мови (форм з початковою [є] узагалі немає):
r2u.org.ua: ялисей
У давньоукраїнській було саме "Єлисѣи", через [ѣ], який дає [і], а не "Єлисеи" через [и] – у грецькому "Ελισσαίος" [αι] дасть саме [ѣ], саме тому і "Ялисі́-", а не "Ялисе́-" (в усіх відмінках).
«—
За -ій»
А що має бути пак?
В українській мові ж наче [е] завше близиться до [и], а [и] близиться до [е]? Виходить щось на взір "Оли(е)сій".
Не плутайте алофони з фонемами.
Вживається, але знайдено джерело, де воно вживається на заміну Ісаї, яке має подібну етимологію до Єлісея
uk.m.wikipedia.org: Єлисей (ім'я)
Невластиве руській мові початкове [є] перетворилося на [о], десь – на [я], тільки такі форми дає останній неросіянізований словник української мови (форм з початковою [є] узагалі немає):
r2u.org.ua: ялисей
У давньоукраїнській було саме "Єлисѣи", через [ѣ], який дає [і], а не "Єлисеи" через [и] – у грецькому "Ελισσαίος" [αι] дасть саме [ѣ], саме тому і "Ялисі́-", а не "Ялисе́-" (в усіх відмінках).
+
"Невластиве руській мові початкове [є]"
Ого, а є якісь підтвердження цьому?
"Історична фонологія" Шевельова, розділи 9-10 (це ім'я та схожі згадані в 10.7, але 9 про розподіл [е] та [о], 10 про втрату [й]-; [є]- після цих змін лишилося в небагатьох своїх словах і не відтворювалося в чужих)
—
За -ій
+
Зокрема й за "-ій".