Uimowfa: {t͡sarʲ ~ t͡sar}.
Tuar /t͡sarʲ/ e prafilno nicluy na tlé slouénscwm slédom scoroyui mowfui wd /t͡ɕiˈsarʲ/, tomou e pitwm.
А що думаєте про страшенно популярну серед українців гіпотезу Кармазіна?
«Це ім'я не є скорочення латинського Caesar, як багато безпідставно думали, але древнє Східне, яке стало у нас відомим зі Слов'янського перекладу Біблії і давалося Імператорам Візантійським, а в новітні часи Ханам Монгольським і має в перській мові значення трон або верховна влада.»
Часто це дають як доказ, що росіяни є спадкоємцями ординського іга. Здається, навіть Огієнко підпирав цю мисель.
грец. Παραλάται < скіф. *paralatā- < авест. *paradāta- — укр. призначений (за законом) очолювати. Натхненне безпосередньої з історії України а саме Скіфською династією "Паралатів".
Праслов'янське cěsаrъ, що дало українське «цісар» зводиться до нар.-лат. caesárius (› лат. caesárеus) «цісарський», що походить від лат. Caesar, яке спочатку було власним ім’ям Ceasar (Гай Юлій Цезар, 101–44 рр. до н. е.), а згодом стало титулом римських імператорів.
Тобто саме слово Ceasar засвоїлося слов'янами у слово, що в нинішній українській мові дало «цісар».
До часів СРСР українці вживали саме це слово на позначення римського імператора, що свідчать словники:
r2u.org.ua: император
goroh.pp.ua: цісар
Ці́сарь — Император.
Ідентично збереглося у сучасній літературній чеській (císař) та словацькій (cisár) мовах, схоже у польській (cesarz).
Також слово ЦѢСАРЬ на позначення владики є і в давньоруській мові, так зокрема називали Ісуса Христа.
Схоже було з иншим словом – слов'янське слово «король» (псл. *korljь, чес. král, слв. kráľ, пол. król, сер. краља) походить власного імени володаря франків Карла Великого (Karl), який правив ще у 700-их роках нашої пори.
Його ім'я стало як кажуть у росії "нарікательним", що усі слов'яни стали називати усіх у світі королів словом, яке первісно було ім'ям однієї конкретної людини – короля Карла.
Шило на мило