Uimowfa: {t͡sarʲ ~ t͡sar}.
Tuar /t͡sarʲ/ e prafilno nicluy na tlé slouénscwm slédom scoroyui mowfui wd /t͡ɕiˈsarʲ/, tomou e pitwm.
А що думаєте про страшенно популярну серед українців гіпотезу Кармазіна?
«Це ім'я не є скорочення латинського Caesar, як багато безпідставно думали, але древнє Східне, яке стало у нас відомим зі Слов'янського перекладу Біблії і давалося Імператорам Візантійським, а в новітні часи Ханам Монгольським і має в перській мові значення трон або верховна влада.»
Часто це дають як доказ, що росіяни є спадкоємцями ординського іга. Здається, навіть Огієнко підпирав цю мисель.
Що це за бздура?
І чому не писати латинкою чи кирилицею "цісар", а українці вже самі вирішуватимуть, опускати чи ні перший склад.
Вони вже давно рішили суть.
грец. Παραλάται < скіф. *paralatā- < авест. *paradāta- — укр. призначений (за законом) очолювати. Натхненне безпосередньої з історії України а саме Скіфською династією "Паралатів".
Підставнен прикметник.
zna-ti ≠ znac-i-ti
Дати — дат
Катати — кат
Калатати — калат
Своїти — сват
Ni, ne »„призначений (за законом) очолювати“«.
*paralatā- e rœuno rousscomou *pro- (za „peréd•“) ta *dē•ti u ‹dieti, diedjõ, dienõ› „to put, place“, ne *da-ti. I *dē-ti ne e „znati“ ni „znaciti“. Otge same ge *paralatā- znacity „placed before (sbt. as a head thereof)“, ne „assigned“ ci „acknowledged“.
riez < ⁺рѣзъ < ⁺rězъ < ⁺rēźas < *h₃rḗǵs
Лат. rex
Язикатик™
Праслов'янське cěsаrъ, що дало українське «цісар» зводиться до нар.-лат. caesárius (› лат. caesárеus) «цісарський», що походить від лат. Caesar, яке спочатку було власним ім’ям Ceasar (Гай Юлій Цезар, 101–44 рр. до н. е.), а згодом стало титулом римських імператорів.
Тобто саме слово Ceasar засвоїлося слов'янами у слово, що в нинішній українській мові дало «цісар».
До часів СРСР українці вживали саме це слово на позначення римського імператора, що свідчать словники:
r2u.org.ua: император
goroh.pp.ua: цісар
Ці́сарь — Император.
Ідентично збереглося у сучасній літературній чеській (císař) та словацькій (cisár) мовах, схоже у польській (cesarz).
Також слово ЦѢСАРЬ на позначення владики є і в давньоруській мові, так зокрема називали Ісуса Христа.
Схоже було з иншим словом – слов'янське слово «король» (псл. *korljь, чес. král, слв. kráľ, пол. król, сер. краља) походить власного імени володаря франків Карла Великого (Karl), який правив ще у 700-их роках нашої пори.
Його ім'я стало як кажуть у росії "нарікательним", що усі слов'яни стали називати усіх у світі королів словом, яке первісно було ім'ям однієї конкретної людини – короля Карла.
Шило на мило
‹цсарь› и ‹цѣсарь› суть відмїнами спосуди з одного джерела. ‹цсарь є вдин падїж замїни котрого голосного на *i, u, норовно всказам(звертанням), титулам и яфективним словам. Пор. *kelovēkos:*kilovēkos> ляд. człowiek: рус. чєловѣк(чоловѣк).
А чому в українській мові слово "цісар" не могло стиснутись у "цар". Пор. бургомістр – бурмістр. Так, скоротилось оно ще до переймання в українську, та все ж.
Нема підстав так имнити, то суть пусті гляданки.
1. ‹ѣ› є тут під наголосом, тобто "стиснути ся" вно просто не має причин.
2. Відгук голосен у сїм корене читко ся вписує в речену вище вмову(правї, гляд. Shevelov: A Prehistory of Slavic.).
3. Памятки вказують же на пратвар *kisāri̯os, а не стягненя того *kēsari̯os.
4. До рїчи про памятки, и в иних мовах він є свїдчен пратвар *kisāri̯os(>цьсар҄ь>цар҄ь), сербска, бовгарска, білоруска, вятска, що принаймнї каже на спільнослов. ветхість. То й є не єдиний твар писан, за Викцивнаром, вїдім и є *cesařь.
5. А чому може ж? Котрі суть причини? Такі гадки, як и можуть ся турати, то суть частїше без снівка в прарус. говорах.
А коли швидко вимовити "цісар" 100 разів поспіль?)