Імператор Султанії хоче знищити святу козацьку землю!
Походження
лат. imperātor – керівник, володар. В українську мову слово прийшло в часи СРСР, до тих пір вживали лишень "цісар" (від прасл. *cěsаrъ) та "кесар", ідентично збереглося у чеській та словацькій мовах (Císař та Cisár).
До часів СРСР українці вживали саме це слово, що свідчать словники:
r2u.org.ua: император Ці́сарь — Император.
Ідентично збереглося у сучасній літературній чеській (císař) та словацькій (cisár) мовах, схоже у польській (cesarz).
Від праслов'янського *cěsаrъ, cěsаrъ, яке зводиться до нар.-лат. caesárius (› лат. caesárеus) «цісарський», що походить від етимологічно нез’ясованого лат. Caesar, яке спочатку було власним ім’ям Ceasar.
goroh.pp.ua: цісар У XVIII-XIX ст. "Цісарщиною" ж звали єдину імперію, з якою активно взаємодіяли українці в ті часи – Австрійську Імперію.
Кого лякає, що слово пов'язане з ім'ям Цезаря, нагадую, що слов'янське слово "король" (псл. *korljь, чес. král, слв. kráľ, пол. król, сер. краља) походить власного імени володаря франків Карла Великого (Karl), який правив ще у 700-их роках нашої пори.
Його ім'я стало як кажуть у росії "нарікательним", що усі слов'яни стали називати усіх у світі королів словом, яке первісно було ім'ям однієї конкретної людини – короля Карла.
Slouxyne puitanïe.
Cêxyscoiõ e <velitel>, zu <-i->, œd <velet> — zu démẽmy *-ē- (*uel-ē-t-). Nuiné slovacyscoiõ e <-i-> i u déyeslové: <veliť>, xotya i u staréixyé slovacyscé e <velieť> (nuiné star, cnigen tuar); tẽgyko e recti ci ta cœulkui tuar <veliť>, zu <-i->, e star. U »Matïevéx« Srézneiuscoho e dano ino tuar zu démẽmy *-ē-: veléti/велѣти, pri veliteily/велитель (ne +veléteily/велѣтель). Tuar zu -i- zna ouge i starolẽdsca: <wielić>.
Bagti ci <велѣти : велитель> e ino uipadoc abo yake pravilo, gœudno e glẽnõti inxya déyeslova zu démẽmy *-ē- ta imena zu *-tel- œud yix, u d.-rous., po Matïevéx Srézneiuscoho:
œd <видѣти/vidéti> e <видѣтель/vidéteily> "зритель" i <видитель/viditeily> (tóucouano "руковолитель" e tam crivo — obõde greçscoiõ "επόπτης") — *-ē- u déyeslové pri *-ē- ci *-i- u imeni,
œd <желѣти/geléti> e <желѣтель/geléteily> (u »Mat.«: <въжелѣтель>; védé iz *uz-geléteily) — *-ē- u déyeslové i u imeni,
œd <умѣти/ouméti> e <умѣтель/ouméteily> — *-ē- u déyeslové i u imeni,
œd <слушати(+слушѣти)/slouxéti> e <слушатель/slouxéteily> — *-ē- u déyeslové i u imeni,
œd <стоіати (+стоіѣти)/stoyéti> e <-стоіатель/-stoyéteily> — *-ē- u déyeslové i u imeni,
œd <вѣдѣти/védéti> e i <-вѣдѣтель/-védéteily> — *-ē- u déyeslové i u imeni,
u »Mat.« e <проразумитель> — zu -i-, prote yoho uztẽgh do tuara <розумѣти/ròzouméti> e récy na dué, imemo bo i tuar zu *-i-: <(-)розумити/(-)ròzoumiti> "to enlighten, to bring to senses, to reason with",
œd <слъішати(+слъішѣти)/sluixéti> e i <слъішатель(+слъішѣтель)/sluixéteily> i <слъішитель/sluixiteily>, peruê tóucouano "слышавший", drougê "слушатель" — *-ē- u déyeslové, ta *-ē- ci *-i- u imeni. Rœuzna znacyeinïa tam mojõty bouti i volilna ("arbitrary"); rœüni pac: <съдьржатель> i <съдьржитель> zu totamige znacyeinïami "владыка, правитель",
œd <тьрпѣти/terpéti> e <тьрпитель/terpiteily> — *-ē- u déyeslové pri *-i- u imeni,
<съмотритель/sumotriteily> mogeity bouti i œd <съмотрити/sumotriti> i œd <съмотрѣти/sumotréti>, oba bo tuara e védomo,
récy na dué yavity tuar <трѣзвитель> (rousscoiõ bui: <тверезитель/tuèreziteily>), cèrêz znacyeinïe "трезвенник", navadẽtyi ("suggesting") scoréixe uixœud iz tuara <тверезѣти/tuèrezéti> — déyeslova stanou ci stanõtïa (verbum stativum, verbum inchoativum), nege iz tuara <тверезити/tuèreziti> — déyeslova vinilna (verbum causativum); cé tac, to tô bõde isce priclad za *-ē- u déyeslové pri *-i- u imeni.
Se i sõty vyxa imena zu *-tel- œd déyeslœuv zu démẽmy *-ē-, oge mœug résti u »Matïevéx« (Srézn.).
1) Za galomy e imeun zu *-tel- œd déyeslœuv zu démẽmy *-ē- de menxe œd œun zu démẽmy *-i-. Sõdẽtyi iz matïevœuv na liçe e imeun zu *-tel- œd déyeslœuv zu démẽmy *-ē- gorstya. A pricladœuv, de imẽ ino zu *-i-tel- œd déyeslova zu *-ē- e ne récy na dué, e isce menxe.
2) Œd déyeslœuv zu inxyami démẽmi e u imenax zu *-tel- démẽ, he pravilo, xovano, tô bui, na pr., œd déyeslova na -a-ti i imẽ e -a-teily (xotya i tam bouaiõty i tuari na -i-teily), œd déyeslœuv bez démene e imena zu *-tel- tuoryeno ci tô prẽmoiõ lõcyboiõ *-tel- cu coreni: bleusti (*beudti) → bleusteily (*beudtel-), gẽti (*gynti) → gẽteily (*gyntel-), séti ( = séiati) → séteily (*sētel-), abo lõcebnomy gòlôsnomy -e-: pogrebsti (*po-greb-ti) → pogrebeteily (*po-greb-e-tel-). Se daieity uicleuciti imovérnœusty -i- bouti pravilo pri imenax zu *-tel-.
3) I toho, moyui gadcui sõty: -i- u imenax na -i-tel- œd déyeslœuv o démeni *-ē- mogeity bouti cèrêz poxiryeinïe -i- iz déyeslœuv o démeni -i-, œd yixge imeun zu *-tel- e znacilno bœulxe,
abo œd déyeslœuv o démeni *-ē- imena zu *-tel- mojõty bouti i zu *-ē- i zu *-i-.
U tuaré <veliteily>, isce, u -i- mogemo gadati i upluiv déyeslova <voliti> (veléti × voliti → veliteily — ?), abo upluiv tuarœuv prisõta (velixi, velity, velimo, velite → veliteily — ?).
Cotraco, tuar +<veléteily> gédna slovẽnsca móuva ne znaieity.
Дякую, пане אלישע פרוש, за відповідь і ваш час, шо глянули.
Зрозуміло. Буває й так і йнак. І бувають значення тотожні, а бувають навіть і трохи різні.
Хоча й існувати слову "велѣтель" наче нічого не бороне, але як кажете, такого слова не має жодна слов'янська мова, й уже маємо давнє "велитель". Шо би на вигляд цього слова не вплинуло, чи вплинуло на нейснування слова "велітель", змісту творити нове слово тоді не бачу. Але й не думаю шо то буде "неправильно" для української мови мати й "велѣтель". Туман-туманом, але мені ясно те, шо якшо було "велитель", то най буде й далі "велитель".
Питання до слова démẽ (дім'я~дімня?): шо це?
І ше питання чисто з цікавості до словацького письма. Оте словацьке "-ie-" в "velieť" то є їхній запис "*ě" (*ē), правильно?
Démẽ e slovo tuoryene mnoyõ za gr. θέμα, œd dé- u déti (dénõ, dénexi, déneity...) = "clasti, staviti, logiti; cazati, recti", + -mẽ (sémẽ, pòlômẽ, znamẽ, ramẽ...); gr. θέμα ← https://en.m.wiktionary.org/wiki/θέμα
<Оте словацьке "-ie-" в "velieť" то є їхній запис "*ě" (*ē), правильно?>
Cẽstocyno.
veléti — velieť
vidéti — vidieť
letéti — letieť
véra — viera
tény — tieň (œun!, ne ona)
béluy — biely
ale:
léto — leto (ne +lieto)
déd — ded (ne +died)
céna — cena (ne +ciena)
sténa — stena (ne +stiena; ale ceoho? — stien!)
séno — seno
tobé — tebe (cêx. tobě)
A isce roupivo:
mésto — mesto (city; cêx. město)
mésto — miesto (place; cêx. místo)
___
Tam <ie> bouaieity i na mésté *ē/*oy, i na mésté *e (*neset → nesie, *vedesi → vedexi → vedieš), i na mésté *u (*bordau-uk-un → bradaviek) ci *y (xydlos → *xydlu → <šiel>; *kyrnos-yos → *kyrnuyu → <čierny>)
"Cẽstocyno... <čierny>)"
Гм, цікаво. А за "місто" взагалі якась дивина в обох тих мовах. Дякую за відповідь!
Даруйте, шо питаннями вас валю. Хтів ше спитати, але забув. А чому кажете шо правильно той суфікс українською є "-teily"? З того шо видів, то ваше "і" тута може бути "й/j" (-тейль)? То є чисто річ вашого письма, чи воно позначає якійсь особливості української мови?
<А за "місто" взагалі якась дивина в обох тих мовах.>
Ta i roussca ne paseity zadnyuix tou: Sl:k gov:c Boucovinui: 287: ме́сто "місце" (Іди́ на своє́ ме́сто, чого́ став тут?); i tam ge: ме́сний "місцевий"; a 291: мі́сто "1. базар"; 2. адміністративний, промисловий і культурний центр"; місць/місь "замість" (tam ge).
Iz sl:ka gov:c Polésïa:
м'є́сто/ме́сто/мі́сто "місце"; ме́сни/мйі͡есни "місцевий".
<А чому кажете шо правильно той суфікс українською є "-teily"? З того шо видів, то ваше "і" тута може бути "й/j" (-тейль)? То є чисто річ вашого письма, чи воно позначає якійсь особливості української мови?>
-тейль 😳 <ei> ou mene ≠ [ɛj]
Pro te, ceomou ne [ɛ], citaïte Xeveliova Histor. Phon. Oucr. M., §20. A souto pro *-tel- u rousscé (stòr. 395):
»aa). Суфікс -teľ. Форми ном. одн. з ѣ добре представлені в середньоукраїнській мові: приѧтѣль (Гр. 1433), прїѧтѣль (Памва Бер. 1627),
непрїа́тѣль (Памва Бер. 1627), приѧтѣль (Ключ 1695), сотворитѣль, спаситѣль, прятѣль (Няґ. 1758); однак форми з -тель знову з'являються в таких пам'ятках, як Чет. 1489 (сторитєль), Вол. Єв. 1571 (крститель,
послѣдоватєль), Літк. Єв. 1600 (прєдатєль 'зрадник'); містять їх також
Памва Бер. 1627 (освѣтитєль 'месник', оболгатель 'наклепник',
цилитєль) та Ключ 1695 (оучитєл). Географічний розподіл цих текстів
засвідчує найдовше збереження форм з є у західній частині України;
тому відновлення форм -тєль має бути наслідком спільного впливу
церковнослов'янської та польської мов (nauczyciel 'учтель')⁷, а також північноукраїнських говірок, де e поновлено на місці "нового ятя"
в усіх ненаголошених складах (див. 20.4). У діалектах подибуємо ще й досі залишки форм із ě, причому саме на заході: гуц. učyt'il', pryjak'il', закарп. (долина Тур'ї, Мукачево) uč'yt'il'.«
Nésmi za odin su Xeveliovomy u seimy:
»Дальший розвиток "нового ятя" засвідчує те саме, бо він і пізніше нічим не
відрізнявся від ě, успадкованого з праслов'янської мови (за одним
незначним винятком
— див. нижче).«
"Uinẽtoc" œun vidé ino na Polésïé. A meigy tuimy, S. Nicolayœuv (Материалы карпатских экспедиций: Вокализм карпатоукпаинских говоров: покутско-буковинско-гуцульский ареал, 1995) pisie:
»Традиционно считается, что в украинско-белорусском ареале рефлексы "нового ятя" ("удлиненного" *е перед "слабым" *ь следующего слога) совпадают с рефлексами *ě (ср. укр. литер. піч как білий). Однако, как показали новейшие исследования, в карпатоукпаинской зоне рефлексы "нового ятя" во многих говорах отличны от рефлексов *ě, <...>«
Ага, зрозумів. То ви таки цим "ei" показуєте особливість того *e в *-tel'ь в українській.
Шевельова вже давно хочу почитати, але його "Історична фонологія..." є доволі довгою, складною й спирається на добрі мовознавчі знання читача, з того шо чув, тому не хочу братися за неї доки не буду певен, шо не доведеться кожні декілька відступів відволікатися, шоби підчитати якийсь незрозумілий термін/річ і, принаймні, половина з прочитаного не вилете через друге вухо, як тільки ввійде в перше.
<...тому не хочу братися за неї доки не буду певен, шо не доведеться кожні декілька відступів відволікатися, шоби підчитати якийсь незрозумілий термін/річ і, принаймні, половина з прочитаного не вилете через друге вухо, як тільки ввійде в перше.>
Se taco ne déieity. Taco nicda pac toho déla i ne bõdete citali. I inde u tóucouanïé neyasnui tẽmui bõdõty isce neyasnui tẽmui, i tô bez cœunça. Prosto citaïte yõ crocomy, sõbégyno i inxya gèrela po sõmeigynax tẽmax ci puitanïax.
Yé'smi dosi ceol te délo ne vémy cœulkaityi ouge, i use desiõ cyto nove tam (i xuibui ☺️).
Ке́сарь – Кесарь, император.
r2u.org.ua: император З давньоруської мови, схоже з "цісар".
До часів СРСР українці вживали саме це слово, що свідчать словники.
Схоже у сучасній літературній чеській (císař) та словацькій (cisár) мовах та в польській (cesarz).
"Цісар" від праслов'янського *cěsаrъ, cěsаrъ, яке зводиться до нар.-лат. caesárius (› лат. caesárеus) «цісарський», що походить від етимологічно нез’ясованого лат. Caesar, яке спочатку було власним ім’ям Ceasar.
Кого лякає, що слово пов'язане з ім'ям Цезаря, нагадую, що слов'янське слово "король" (псл. *korljь, чес. král, слв. kráľ, пол. król, сер. краља) походить власного імени володаря франків Карла Великого (Karl), який правив ще у 700-их роках нашої пори.
Його ім'я стало як кажуть у росії "нарікательним", що усі слов'яни стали називати усіх у світі королів словом, яке первісно було ім'ям однієї конкретної людини – короля Карла.
Карл-Франц Ян Йосиф,
А ще й кажуть, що гетьман походить від імені володаря литвинів та русинів Гедиміна. Називати за ім'ям було нормально навіть титули. Це правда.
Щодо титула король, я окрім версії про Карла Франкійського читав ще про можливе утворення від дієслова корити.
Див. http://oldrusdict.ru/dict.html#: самодьржьць "властитель, самодержец, властелин, самовластец", у грецькім оригіналі: αύτοκράτωρ, що як і новогрецьке αυτοκράτορας є слово за тяму "імператор" у грецькій мові.
Творено за допомогою дієслова "веліти" (див. імперія) з чепенем "-ій", що є присутній у таких словах на позначіння людей як бабій, вій, бубній, вертій, тюхтій тощо.
Імператор — головний керівник імперії.
Імператор Султанії хоче знищити святу козацьку землю!
лат. imperātor – керівник, володар. В українську мову слово прийшло в часи СРСР, до тих пір вживали лишень "цісар" (від прасл. *cěsаrъ) та "кесар", ідентично збереглося у чеській та словацькій мовах (Císař та Cisár).
чес. císař, слов. cisár, пол. cesarz
Перекладаємо слово імператор
До часів СРСР українці вживали саме це слово, що свідчать словники:
r2u.org.ua: император
Ці́сарь — Император.
Ідентично збереглося у сучасній літературній чеській (císař) та словацькій (cisár) мовах, схоже у польській (cesarz).
Від праслов'янського *cěsаrъ, cěsаrъ, яке зводиться до нар.-лат. caesárius (› лат. caesárеus) «цісарський», що походить від етимологічно нез’ясованого лат. Caesar, яке спочатку було власним ім’ям Ceasar.
goroh.pp.ua: цісар
У XVIII-XIX ст. "Цісарщиною" ж звали єдину імперію, з якою активно взаємодіяли українці в ті часи – Австрійську Імперію.
Кого лякає, що слово пов'язане з ім'ям Цезаря, нагадую, що слов'янське слово "король" (псл. *korljь, чес. král, слв. kráľ, пол. król, сер. краља) походить власного імени володаря франків Карла Великого (Karl), який правив ще у 700-их роках нашої пори.
Його ім'я стало як кажуть у росії "нарікательним", що усі слов'яни стали називати усіх у світі королів словом, яке первісно було ім'ям однієї конкретної людини – короля Карла.
Ще додам, що слово ЦѢСАРЬ на позначення владики є і в давньоруській мові, так зокрема називали Ісуса Христа!
Від imperare - повелівати.
Чи не перекручене російське та болгарське "повелитель".
Né.
Уподоба. Найліпше.
@אלישע פרוש
Якшо суфікс є -тель (*-teľь), то від "веліти" (*velěti) мало би бути "велітель" (*velěteľь), нє? Чи те слово є від "велити" (*veliti)?
Slouxyne puitanïe.
Cêxyscoiõ e <velitel>, zu <-i->, œd <velet> — zu démẽmy *-ē- (*uel-ē-t-). Nuiné slovacyscoiõ e <-i-> i u déyeslové: <veliť>, xotya i u staréixyé slovacyscé e <velieť> (nuiné star, cnigen tuar); tẽgyko e recti ci ta cœulkui tuar <veliť>, zu <-i->, e star. U »Matïevéx« Srézneiuscoho e dano ino tuar zu démẽmy *-ē-: veléti/велѣти, pri veliteily/велитель (ne +veléteily/велѣтель). Tuar zu -i- zna ouge i starolẽdsca: <wielić>.
Bagti ci <велѣти : велитель> e ino uipadoc abo yake pravilo, gœudno e glẽnõti inxya déyeslova zu démẽmy *-ē- ta imena zu *-tel- œud yix, u d.-rous., po Matïevéx Srézneiuscoho:
œd <видѣти/vidéti> e <видѣтель/vidéteily> "зритель" i <видитель/viditeily> (tóucouano "руковолитель" e tam crivo — obõde greçscoiõ "επόπτης") — *-ē- u déyeslové pri *-ē- ci *-i- u imeni,
œd <желѣти/geléti> e <желѣтель/geléteily> (u »Mat.«: <въжелѣтель>; védé iz *uz-geléteily) — *-ē- u déyeslové i u imeni,
œd <умѣти/ouméti> e <умѣтель/ouméteily> — *-ē- u déyeslové i u imeni,
œd <слушати(+слушѣти)/slouxéti> e <слушатель/slouxéteily> — *-ē- u déyeslové i u imeni,
œd <стоіати (+стоіѣти)/stoyéti> e <-стоіатель/-stoyéteily> — *-ē- u déyeslové i u imeni,
œd <вѣдѣти/védéti> e i <-вѣдѣтель/-védéteily> — *-ē- u déyeslové i u imeni,
u »Mat.« e <проразумитель> — zu -i-, prote yoho uztẽgh do tuara <розумѣти/ròzouméti> e récy na dué, imemo bo i tuar zu *-i-: <(-)розумити/(-)ròzoumiti> "to enlighten, to bring to senses, to reason with",
œd <слъішати(+слъішѣти)/sluixéti> e i <слъішатель(+слъішѣтель)/sluixéteily> i <слъішитель/sluixiteily>, peruê tóucouano "слышавший", drougê "слушатель" — *-ē- u déyeslové, ta *-ē- ci *-i- u imeni. Rœuzna znacyeinïa tam mojõty bouti i volilna ("arbitrary"); rœüni pac: <съдьржатель> i <съдьржитель> zu totamige znacyeinïami "владыка, правитель",
œd <тьрпѣти/terpéti> e <тьрпитель/terpiteily> — *-ē- u déyeslové pri *-i- u imeni,
<съмотритель/sumotriteily> mogeity bouti i œd <съмотрити/sumotriti> i œd <съмотрѣти/sumotréti>, oba bo tuara e védomo,
récy na dué yavity tuar <трѣзвитель> (rousscoiõ bui: <тверезитель/tuèreziteily>), cèrêz znacyeinïe "трезвенник", navadẽtyi ("suggesting") scoréixe uixœud iz tuara <тверезѣти/tuèrezéti> — déyeslova stanou ci stanõtïa (verbum stativum, verbum inchoativum), nege iz tuara <тверезити/tuèreziti> — déyeslova vinilna (verbum causativum); cé tac, to tô bõde isce priclad za *-ē- u déyeslové pri *-i- u imeni.
Se i sõty vyxa imena zu *-tel- œd déyeslœuv zu démẽmy *-ē-, oge mœug résti u »Matïevéx« (Srézn.).
1) Za galomy e imeun zu *-tel- œd déyeslœuv zu démẽmy *-ē- de menxe œd œun zu démẽmy *-i-. Sõdẽtyi iz matïevœuv na liçe e imeun zu *-tel- œd déyeslœuv zu démẽmy *-ē- gorstya. A pricladœuv, de imẽ ino zu *-i-tel- œd déyeslova zu *-ē- e ne récy na dué, e isce menxe.
2) Œd déyeslœuv zu inxyami démẽmi e u imenax zu *-tel- démẽ, he pravilo, xovano, tô bui, na pr., œd déyeslova na -a-ti i imẽ e -a-teily (xotya i tam bouaiõty i tuari na -i-teily), œd déyeslœuv bez démene e imena zu *-tel- tuoryeno ci tô prẽmoiõ lõcyboiõ *-tel- cu coreni: bleusti (*beudti) → bleusteily (*beudtel-), gẽti (*gynti) → gẽteily (*gyntel-), séti ( = séiati) → séteily (*sētel-), abo lõcebnomy gòlôsnomy -e-: pogrebsti (*po-greb-ti) → pogrebeteily (*po-greb-e-tel-). Se daieity uicleuciti imovérnœusty -i- bouti pravilo pri imenax zu *-tel-.
3) I toho, moyui gadcui sõty: -i- u imenax na -i-tel- œd déyeslœuv o démeni *-ē- mogeity bouti cèrêz poxiryeinïe -i- iz déyeslœuv o démeni -i-, œd yixge imeun zu *-tel- e znacilno bœulxe,
abo œd déyeslœuv o démeni *-ē- imena zu *-tel- mojõty bouti i zu *-ē- i zu *-i-.
U tuaré <veliteily>, isce, u -i- mogemo gadati i upluiv déyeslova <voliti> (veléti × voliti → veliteily — ?), abo upluiv tuarœuv prisõta (velixi, velity, velimo, velite → veliteily — ?).
Cotraco, tuar +<veléteily> gédna slovẽnsca móuva ne znaieity.
<Якшо суфікс є -тель>
I pravilno e u rousscé ne <-тель>, a <-teily> — /-teʲʎ/ (ne /-tɛʎ/, ni /-ti͡eʎ, -tiʎ/).
Дякую, пане אלישע פרוש, за відповідь і ваш час, шо глянули.
Зрозуміло. Буває й так і йнак. І бувають значення тотожні, а бувають навіть і трохи різні.
Хоча й існувати слову "велѣтель" наче нічого не бороне, але як кажете, такого слова не має жодна слов'янська мова, й уже маємо давнє "велитель". Шо би на вигляд цього слова не вплинуло, чи вплинуло на нейснування слова "велітель", змісту творити нове слово тоді не бачу. Але й не думаю шо то буде "неправильно" для української мови мати й "велѣтель". Туман-туманом, але мені ясно те, шо якшо було "велитель", то най буде й далі "велитель".
Питання до слова démẽ (дім'я~дімня?): шо це?
І ше питання чисто з цікавості до словацького письма. Оте словацьке "-ie-" в "velieť" то є їхній запис "*ě" (*ē), правильно?
Démẽ e slovo tuoryene mnoyõ za gr. θέμα, œd dé- u déti (dénõ, dénexi, déneity...) = "clasti, staviti, logiti; cazati, recti", + -mẽ (sémẽ, pòlômẽ, znamẽ, ramẽ...); gr. θέμα ← https://en.m.wiktionary.org/wiki/θέμα
<Оте словацьке "-ie-" в "velieť" то є їхній запис "*ě" (*ē), правильно?>
Cẽstocyno.
veléti — velieť
vidéti — vidieť
letéti — letieť
véra — viera
tény — tieň (œun!, ne ona)
béluy — biely
ale:
léto — leto (ne +lieto)
déd — ded (ne +died)
céna — cena (ne +ciena)
sténa — stena (ne +stiena; ale ceoho? — stien!)
séno — seno
tobé — tebe (cêx. tobě)
A isce roupivo:
mésto — mesto (city; cêx. město)
mésto — miesto (place; cêx. místo)
___
Tam <ie> bouaieity i na mésté *ē/*oy, i na mésté *e (*neset → nesie, *vedesi → vedexi → vedieš), i na mésté *u (*bordau-uk-un → bradaviek) ci *y (xydlos → *xydlu → <šiel>; *kyrnos-yos → *kyrnuyu → <čierny>)
"...θέμα..."
Ага. Зрозумів.
"Cẽstocyno... <čierny>)"
Гм, цікаво. А за "місто" взагалі якась дивина в обох тих мовах. Дякую за відповідь!
Даруйте, шо питаннями вас валю. Хтів ше спитати, але забув. А чому кажете шо правильно той суфікс українською є "-teily"? З того шо видів, то ваше "і" тута може бути "й/j" (-тейль)? То є чисто річ вашого письма, чи воно позначає якійсь особливості української мови?
<А за "місто" взагалі якась дивина в обох тих мовах.>
Ta i roussca ne paseity zadnyuix tou: Sl:k gov:c Boucovinui: 287: ме́сто "місце" (Іди́ на своє́ ме́сто, чого́ став тут?); i tam ge: ме́сний "місцевий"; a 291: мі́сто "1. базар"; 2. адміністративний, промисловий і культурний центр"; місць/місь "замість" (tam ge).
Iz sl:ka gov:c Polésïa:
м'є́сто/ме́сто/мі́сто "місце"; ме́сни/мйі͡есни "місцевий".
Sl:k gov:c Boykœuv I, 445: мі́сто "1. місто", "2. місце", "замість".
<А чому кажете шо правильно той суфікс українською є "-teily"? З того шо видів, то ваше "і" тута може бути "й/j" (-тейль)? То є чисто річ вашого письма, чи воно позначає якійсь особливості української мови?>
-тейль 😳 <ei> ou mene ≠ [ɛj]
Pro te, ceomou ne [ɛ], citaïte Xeveliova Histor. Phon. Oucr. M., §20. A souto pro *-tel- u rousscé (stòr. 395):
»aa). Суфікс -teľ. Форми ном. одн. з ѣ добре представлені в середньоукраїнській мові: приѧтѣль (Гр. 1433), прїѧтѣль (Памва Бер. 1627),
непрїа́тѣль (Памва Бер. 1627), приѧтѣль (Ключ 1695), сотворитѣль, спаситѣль, прятѣль (Няґ. 1758); однак форми з -тель знову з'являються в таких пам'ятках, як Чет. 1489 (сторитєль), Вол. Єв. 1571 (крститель,
послѣдоватєль), Літк. Єв. 1600 (прєдатєль 'зрадник'); містять їх також
Памва Бер. 1627 (освѣтитєль 'месник', оболгатель 'наклепник',
цилитєль) та Ключ 1695 (оучитєл). Географічний розподіл цих текстів
засвідчує найдовше збереження форм з є у західній частині України;
тому відновлення форм -тєль має бути наслідком спільного впливу
церковнослов'янської та польської мов (nauczyciel 'учтель')⁷, а також північноукраїнських говірок, де e поновлено на місці "нового ятя"
в усіх ненаголошених складах (див. 20.4). У діалектах подибуємо ще й досі залишки форм із ě, причому саме на заході: гуц. učyt'il', pryjak'il', закарп. (долина Тур'ї, Мукачево) uč'yt'il'.«
Nésmi za odin su Xeveliovomy u seimy:
»Дальший розвиток "нового ятя" засвідчує те саме, бо він і пізніше нічим не
відрізнявся від ě, успадкованого з праслов'янської мови (за одним
незначним винятком
— див. нижче).«
"Uinẽtoc" œun vidé ino na Polésïé. A meigy tuimy, S. Nicolayœuv (Материалы карпатских экспедиций: Вокализм карпатоукпаинских говоров: покутско-буковинско-гуцульский ареал, 1995) pisie:
»Традиционно считается, что в украинско-белорусском ареале рефлексы "нового ятя" ("удлиненного" *е перед "слабым" *ь следующего слога) совпадают с рефлексами *ě (ср. укр. литер. піч как білий). Однако, как показали новейшие исследования, в карпатоукпаинской зоне рефлексы "нового ятя" во многих говорах отличны от рефлексов *ě, <...>«
Ага, зрозумів. То ви таки цим "ei" показуєте особливість того *e в *-tel'ь в українській.
Шевельова вже давно хочу почитати, але його "Історична фонологія..." є доволі довгою, складною й спирається на добрі мовознавчі знання читача, з того шо чув, тому не хочу братися за неї доки не буду певен, шо не доведеться кожні декілька відступів відволікатися, шоби підчитати якийсь незрозумілий термін/річ і, принаймні, половина з прочитаного не вилете через друге вухо, як тільки ввійде в перше.
Спасибі за відповідь.
<...тому не хочу братися за неї доки не буду певен, шо не доведеться кожні декілька відступів відволікатися, шоби підчитати якийсь незрозумілий термін/річ і, принаймні, половина з прочитаного не вилете через друге вухо, як тільки ввійде в перше.>
Se taco ne déieity. Taco nicda pac toho déla i ne bõdete citali. I inde u tóucouanïé neyasnui tẽmui bõdõty isce neyasnui tẽmui, i tô bez cœunça. Prosto citaïte yõ crocomy, sõbégyno i inxya gèrela po sõmeigynax tẽmax ci puitanïax.
Yé'smi dosi ceol te délo ne vémy cœulkaityi ouge, i use desiõ cyto nove tam (i xuibui ☺️).
Ке́сарь – Кесарь, император.
r2u.org.ua: император
З давньоруської мови, схоже з "цісар".
До часів СРСР українці вживали саме це слово, що свідчать словники.
Схоже у сучасній літературній чеській (císař) та словацькій (cisár) мовах та в польській (cesarz).
"Цісар" від праслов'янського *cěsаrъ, cěsаrъ, яке зводиться до нар.-лат. caesárius (› лат. caesárеus) «цісарський», що походить від етимологічно нез’ясованого лат. Caesar, яке спочатку було власним ім’ям Ceasar.
Кого лякає, що слово пов'язане з ім'ям Цезаря, нагадую, що слов'янське слово "король" (псл. *korljь, чес. král, слв. kráľ, пол. król, сер. краља) походить власного імени володаря франків Карла Великого (Karl), який правив ще у 700-их роках нашої пори.
Його ім'я стало як кажуть у росії "нарікательним", що усі слов'яни стали називати усіх у світі королів словом, яке первісно було ім'ям однієї конкретної людини – короля Карла.
Карл-Франц Ян Йосиф,
А ще й кажуть, що гетьман походить від імені володаря литвинів та русинів Гедиміна. Називати за ім'ям було нормально навіть титули. Це правда.
Щодо титула король, я окрім версії про Карла Франкійського читав ще про можливе утворення від дієслова корити.
Дивовижно, не чув таку версію.
Ще додам, що слово ЦѢСАРЬ на позначення владики є і в давньоруській мові, так зокрема називали Ісуса Христа!
<А ще й кажуть...>
Babui na lavicé?
___
<я окрім версії про Карла Франкійського читав ще про можливе утворення від дієслова корити>
😳😭👍
Prosiõ Vas, de este take citali? Prosiõ, daïte gèrelo.
___
<Дивовижно, не чув таку версію.>
O, a Carli i gerõty.
Zu rousscuim <-teily>.
Див. http://oldrusdict.ru/dict.html#: самодьржьць "властитель, самодержец, властелин, самовластец", у грецькім оригіналі: αύτοκράτωρ, що як і новогрецьке αυτοκράτορας є слово за тяму "імператор" у грецькій мові.
Вимова: {ˌsɑmoˈdærʐə̝t͡ɕ}.
Ну автократ це ж зовсім не імператор. Автократом може бути король, і навіть президент.
Zgoden.
Творено за допомогою дієслова "веліти" (див. імперія) з чепенем "-ій", що є присутній у таких словах на позначіння людей як бабій, вій, бубній, вертій, тюхтій тощо.
https://uk.worldwidedictionary.org/володар
* від верховний та наростку -ар
* від основи вер(ш/х)- верховний та наростку -иль