Навіщо щось вигадувати, якщо в нас давно вже є питоме слово
УРЯДО́ВЕЦЬ, вця, чол., дорев. Службова особа, чиновник. Родився я 5 вересня ст. ст. 1864 р. в м. Вінниці на Поділлі, в родині урядовця (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 280); Документи, які того ж дня зібрав Синельников, свідчили про те, що Кільчевський був лише сином поштового урядовця нижчого рангу (Іван Сенченко, Опов., 1959, 208); Судові урядовці оселились у домі Базилевських (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 193).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 484.
Давньоруське слово:http://oldrusdict.ru/dict.html#
Лексикон словенороський Памва Беринди (1627р.):
церк.сл. чинъ — руськ. порѧдокъ
Лексис... Лаврентія Зизанія (1596р.):
церк.сл. чин — руськ. порѧдокъ
Словник Грінченка:
укр. чин – 1) действие, деяние, 2) способ, образ, 3) чинъ – заимствовано изъ русскаго языка.
Коли те слово є чудже, то чудже має бути й <чинний> у значенні "офіційний".
Чомусь не бентежить, що <уряд> точно вторить лядське <urząd>. Форма <чиновник> може й є з вятської, та сама мотиваційна основа того слова з її потенційним значенням "офіційний" має так само коріння й у руській мові. І з міркувань деривативної продуктивності, як морфологічно простіша, неускладнена префіксом, вона є перспективніша ніж форма від <у-ряд->, з мотиваційно неясним <у->.
Чому "чинний" у значінні офіційний не чуже?
Чинний наче від слова Чинити йде, а не від Чин - Посада.
Коли ж це слово було запозичене з московитської, як тут стверджується?
А що тоді зі словами «чинний», «чинити» та й «чин» (як приклад львівська вулиця Листопадового Чину), яких в такому значенні нема в московитській мові?
Схоже, що чиновник (від "чинити, вчиняти") -- це непогане слово для означення представника виконавчої влади.
r2u.org.ua: чиновник
Уря́дник — Чиновник, должностное лицо.
r2u.org.ua: чиновник
+++
Спасибі за підпору!
Слово від праслов'янського *urędъ «уряд».
—
Це полонізм.
пол. urzędnik – урядник
Є наше питоме — урядовець. До речі, його вже давно вживають офіційно
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору
Чиновник – урядо́вець, -вця; -ница – урядо́вниця, -ці.
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору
Чино́вникъ, ца = чино́вник, ця (С. Жел.), урядо́вець, у(в)ря́дник, уря́дниха (С. Ш.), уря́дчик (С. Ш.). — Губе́рнскій ч. = губе́рець. — Суде́бный ч. = суде́йський, судови́й, судови́к. — Канцеля́рскій ч. = канцеляри́ста, пи́сарь. — в Синодї і в Сенатї багато урядників з Українцїв. Кн. — Посли Великого Князства Литовського і врядники наші. Ст. Л. — Старости подкомориї і іниє врядники земскіє. Ст. Л.
Відки взяли, що це слово полонізм? Он самі ж навели словник, де це слово подане українським.
Уря́дник. Это название нижнего чина в уездной полиции царской России было заимствовано из польского, где urzednik — «служащий» от существительного urzad — «учреждение», восходящего к той же основе, что и русское ряд. Буквально — «тот, кто следит за порядком».
словарь Крылова Г. А.
Так виглядає, що це слово московити перейняли у нас, а як не вважали вони українську самостійною мовою то і вирішили прибрехати, що слово не наше, а польське.
"Це полонізм.
пол. urzędnik – урядник
Є наше питоме — урядовець"
"Уря́дник. Это название нижнего чина в уездной полиции царской России было заимствовано из польского, где urzednik — «служащий» от существительного urzad — «учреждение», восходящего к той же основе, что и русское ряд. Буквально — «тот, кто следит за порядком»."
О_о
Ви заперечуєте в руській мові наявність суфіксу чепенів "-н-" і "-ик" для творення слова на позначіння людини-виконавця?
Дурню написали.
І запам'ятайте! Не руська, а українська!
Почніть поважати вже свою мову!