Гадаю, якби всі можливі варіації власних назв звучали мовою оригіналу на різних мовах, можна було б уникнути безліч кальок. Як от Kiev >Kyiv. І головне назва була б наближеною до похідного слова.
Який є зв'язок між близькістю до звучання оригіналу та кальками?
Kiev : Kyiv – шило на мило.
Чому Ви вважаєте, що назви мають бути неодмінно близькі до оригіналу? І що саме є під тою близькістю розуміти? Напр., London є французькою Londre, Copenhagen є чеською та словацькою Kodaň, а данською København, Австрія є чеською та словацькою Rakousko/Rakúsko, місто Gratz є чеською Hradec, Leipzig є Lipsko, Dresden є Dražďany, München є Mníchov, Nürenberg є Norimberk, Bratislava є угорською Pozsony, а Відень є Bécs, а словінською Відень є Dunaj; румунською є Timişoara, а угорською Temesvár, чеське Brno є німецькою Brünn; давніша назва міста Псков є в німецьких джерелах Pelschau, і т.д., і т.д. Тож практика часто свідчить про інше.
<Еспанья>
Які Ви знаєте питомі руські форми з <-нья>? Які Ви знаєте питомі форми з <е-> на місці первісного *е?
Що не так з "Kyiv"?
А що є з ним так?
Питанням на питання...
Ну гаразд. Так, бо раніше в ягельській мові "Київ" вимовляли відповідно до моск. назви міста "Киев". Зараз же поміняли на вкраїнський варіант. Наче ж добра зміна. А чому ви гадаєте, що це є "шило на мило"?
Про Вас є то руський варіант? Ну, Ваше діло.
З питання на питання тяжко вийти на конструктивну бесіду.
"Kyiv" має мало спільного з українською вимовою. Ніяк не позначено гука [j]. Не доречі вжито букви "v". Її взагалі не годиться вживать, передаючи українські власні назвища латинськими буквами. У більшості мов (і в ягельській теж) "v" позначає шумного губно-зубного звука, а в українській він сонорний, двогубний, а після голосних – короткий (пів)голосний.
Дякую за відвіт.
Нема за що.
У мене щодо "Еспаньї" ті самі питання, що в Єлисія.
У всьому ніби й правда, але таки знаю слово, де може бути "нья", правда не "н" а инша голосівка.
Єлисіє, слово "з'явився", не будете ж його ректи черпаним? Цілком українське слово. Ніяке не "ззявився".
I tout pisiete ne znaiõci déla. U [zjaˈwɪtɪ] e [zja] déya tuaroslofou ("морфологічний чинник"), tô bui utorinna. Peruésno e praué [zʲːaˈwɪtɪ], i tacœ zuõcotuarui roussca znaie.
Xeüelœuf (Історична фонологія укр. мови), §37.4 (Асиміляція у скупченні приголосний + j (нове подвоєння), 633:
»У двох випадках нове подвоєння було відкинуто внаслідок морфологічного водностайнення:
а) коли префікс закінчується на приголосний, а корінь починається на j, як у словах роз'їхатися, з'явитися [...]. У дієслові з'їсти вимова [zʲː] і досі є дуже поширеною, хоч і не вважається за нормативну (пор. ззѣли-смо – Полт. 1671, ззѣвъ – Книж. госп., 1788, ззі́ли – Грам. Павл., 1826, ззіла – Леся Українка, 1911).«
Он воно як. Так це і вплив російської мови може бути, а не рідне водностайнення :(
Уявляю, як українці чують з дня у день, як російські пани "сьєдают" і починають запродавати рідне "ззісти", міняючи на зросійщене "з'їсти". Лихо.
Знову сте про "російський вплив". Нема там його.
У "з'ява" таки немає, бо за Нечуй-Левицьким це типове лівобережне слово.
А щодо "з'їсти", порозмисліть. Якщо глянете в Словарь Грінченка, то побачите, що форма "ззісти" подається як основна. А слово "з'їсти" перекидає на головне "ззісти". У 1909 році. А з наступних років це слово уже "просторічне", а форма "з'їсти" осідає престол. Бувальщина?
Шо Kiev, шо Kyiv — ягельцї вимавляють яко [ki:v].
Але чутно також по-московсьому вимову з двоголоскою "-іе- (не напишу як саме в IPA, на жаль, голосні чую погано, але якшо би міг здогадатися, то десь у межах iːe~iːɪ~iːɘ~iːə ). Чув також [kʰɪːf], коли люди намагаються вимовляти "Kyiv" по-вкраїнському.
Ну, в школї вчителька минї вповіла була шо по анлїйському треба казати [kʰi:v].
Але сама вкраїнська вимова "Київ" шкутильгає. Дедалі частіше чую "Кыїф". Вимова така поширена, шо її чужоземці підхоплюють. Ось погляньте це видиво на 2:49 та 12:45 https://www.youtube.com/watch?v=2I-8pXalgGI Плакати хочеться, ні?
Я вже був виплакав ся. Перебуваннє в Мовній Срачівнї позначило вплив.
Anton Bliznyuk, усе видиво озвучує іноземець, як можна очікувати того, що він вимовить наше И, ЙІ та Ў підряд?
"Xeüelœuf" о боже
Макс Мелетень,
він там пояснює "вкраїнську" вимову того слова, але дає насправді московську/змосковщену, з "ы" та [v], [f].
Вадиме, передусім хибне припущення те, що Kiev – московський запис. Це я вичитав у праці Макса Вакуленка, що працює в галузі перебуквення з 1993 року, у його праці "KyivNotKiev: Linguistic ignorance or anti-Ukrainian attack?". Якщо коротко, то це припущення дуже неймовірне, зважаючи на те, що в грецький та й в усіх сусідніх мовах усталилися записи Κίεβο, Кіеў, Kijev та Kijow. Посилання на працю: https://www.researchgate.net/publication/336892602_KyivNotKiev_Linguistic_ignorance_or_an_anti-Ukrainian_attack?fbclid=IwAR3VipewfbmjC2hUQ2dogkKMv9vmIF5z585hibUyK6JWdUQH0c3183Zk5n0
"The form Kiev is an English and Romance exonym for the name of the Ukrainiancapital city. It corresponds to the Hellenic Κίεβο and Old English Kiou, Kiow, Kiew, Kioviathat originate from the Old Ukrainian name Кыѥвъ. The modern Russian exonym Киев alsooriginates from this form. Therefore, the exonym Kiev arose from the Old Ukrainian form,not from modern Russian."
Crivo e i pisymo ‹Kyiv i ‹Kiev› ne taco ouge za [j], he pisieity p. Olexa Rousin goré — eaghelsca dasty citati ‹i, y› he duogouc zu /-j/ u polé sucladé. Prauda toy duogouc bõdeity /aj/, dalecouato œd rous. /ɘ̞j/... Ta bœulxiuy nagal e cœuneç slova: eaghel. ‹-iv› dasty /-ɪv/ ci, u nenagòlosyené sucladé, scoréixe [-əv], ‹-ev› dasty /-ɛv ~ -ev/ — i se u nenagòlosyené sucladé bõdeity scoréixe [-əv], ta u rousscé e u seimy slové na cœunçé /-ʉw/: /ˈkɘ̞jʉw/ — se e pravilna i pitoma roussca uimóuva. Seomou /-ʉw/ u eaghelscé razoslœuno ("typologically") naiblizye teacneity /-uː/ = [-ʊ̈u] pisano ‹-ew› hi u imenax ‹Andrew› ci ‹Matthew›. Tomou tocyniõ: "razoslœuno", tocynui bo zuõcoteaclosti e dbati godé, na pr., i ‹Moscow› /ˈmɑskaʊ, ˈmɑskoʊ, ˈmɔskɐʉ/, ci ‹Warsaw› /ˈwɔːsɔː, ˈwɔɹsɔ/, ci ‹Prague› /pɹɑːɡ/, a ne ‹Moskvah› /mɔˈskvɑ, mɒˈskvɑ/, ne ‹Varshuvvah› /vɑː(ɹ)ˈʃʌvɑ/, i ne ‹Prahah› /ˈpɹɑ(ː)hɑ/. Xotya ‹-ew› u eaghelscé ne dasty [-w] na cœunçé, ta dasty gòlôsen [ʊ̈], cyto yaco moga naiblizye teacneity [ʉ] u rousscé. Crœumy toho, istoslœuno e tou u rousscé */ɛ/, dauxi → /ʉ/ pèrêd *-uu */-wɵ̯/, tô bui *-ou-o-s → *-eu-u **/-ɛwɵ̯/ → /-ʉw/, i eaghelsca bui scoréixe slédouala istoslovou zu ‹-ew› na pisymé, co bui ne veatscuy tuar /ˈkijɛv/ [ˈkʲi(j)ɪf]. Zuõcoslœu eaghelscui móuvui ne dasty pisati gòlôsen + [w] — na pr. ‹Laura› bõdeity /ˈlɔːɹə/, ne /ˈlɑwɹɑ/, */ɑw/ bo u eaghelscé da scrœuzy /ɔː/, a ‹Europe› bõdeity /ˈjʊ̈(ə)ɹəp/, ne +/jewrəp/, */ew, ɛw/ bo u eaghelscé da scrœuzy /ʊː/. Pitima roussca uimóuva e [w], ne [v], tomou eaghelscoiõ pisati ‹-ew› — zu ‹w› — e blizye do roussca /-ʉw/, xotya u eaghelscé tou i ne bõdeity zuõca [w], a bõdeity [-ʊ̈u], ta se e blizye neigy [-ɪf] ci [-ɪv] do pitomui rousscui uimóuvui.
Isce teagye e œddati eaghelscoiõ /kɘ̞/. Naiblizye, védé, boulo bui u eaghelscé ‹ke-› /kiː-/ u polé sucladé, a pèrêd ‹-ew› ono bõdeity u polé sucladé, se bui: ‹Ke-ew› /ˈkiː-[j]-ʊ̈u/ → = /ˈkiːjʊ̈u/ = ‹Keew› na pisymé. ‹Keew› ne dasty +/kiːw/ u eaghelscé, he ‹keep› /kiːp/, ‹e+w› bo u eaghelscé tuority ocrêm zuõc — /ʊː/, tomou ‹Keew› dasty ne +‹Kee-w› +/kiː-w/, a ‹Ke-ew› /ˈkiː-jʊ̈u ~ ˈkiː-jʊː/.
Isce moglo bui eaghelscoiõ bouti ‹Kyew› = /ˈkaɪ̯ʊː ~ ˈkajʊː ~ ˈkaɪ̯ʊ̈u/, zu ‹Ky-› /ka͡ɪ̯-/ ← rous. /kɘ̞j-/ ‹Cuy-›; sia uimóuva stoyity daléye œd rousscoyui, ta, cœuneç cœunçemy, i ‹-aw-› u lead. ‹Warszawa› sta /-ɔː/ u eaghelscé.
I toho, eaghelscoiõ bui naiteaclo pisati ‹Keew› /ˈkiːjʊː ~ ˈkiːjʊ̈u/ ci ‹Kyew› /ˈkajʊː ~ ˈkaɪ̯ʊː ~ ˈkaɪ̯ʊ̈u/.
Частково скрипниківка, часткове зукраїнщення. Компромісна назва, як на мене
ispany, ʼispany
ispany {ɪˈspanʲ ~ ɪˈʃpanʲ ~ əˈspanʲ ~ əˈʃpanʲ} – по приголосці, {spanʲ ~ ʃpanʲ ~ i̯spanʲ ~ i̯ʃpanʲ ~ jɪˈspanʲ ~ jɪˈʃpanʲ ~ jəˈspanʲ ~ jəˈʃpanʲ} – по голосці; ’ispany {ɦɪˈspanʲ ~ ɦɪˈʃpanʲ ~ ɦəˈspanʲ ~ ɦəˈʃpanʲ} – з протезою [ɦ], на письмі переданою апострофом як альтернатива подолання зіяння після голосного на кінці попереднього слова поруч зо скороченням або стертям голосного або протезою [j] в попередніх варіантах вимови.
___
Відмінювання:
Nom.: Ispany, ’Ispany
Gen.: Ispani, ’Ispani
Dat.: Ispani, ’Ispani
Acc : Ispany, ’Ispany
Loc.: Ispani, ’Ispani
Instr.: Ispanïõ, ’Ispanïõ (’Ispanniõ)
Voc.: Ispani, 'Ispani
Ispañiõ :)
Хіба ж у вкраїнській мові і на початку слів не одпадає?
Ouge boula e pro te móuva, i ne raz, i ouge'my pro te pisal.
I mogli buiste tocyniti Vasye puitanïe? Cyto ménite pwd: i? Zuõc nicne/cezne ("disappears") abo "phonema"? Tô ne e te same. Zuõc moge cezti/nicti (coli na cwnçé slova pèrêd <i> e gòlôsoc), ale "phonema" ni.
А шо означає "по приголосці" та "по голосці"?
Приголосний і голосний звук.
Це я розумію, але шо саме воно означає в написаному. Шо це означає стосовно вимови. Я не петраю.
По голосці/приголосці — після голосної/приголосної? Маєте на увазі, яка буде вимова після певного звуку в попередньому слові?
Так, залежно від останнього звука попереднього слова.
Уподоба.
А шо маєте на увазі під " ’ispany " перед словами з вимовою з приставною "г"? Тут апостроф (’) перед словом означає приставну голосну ву вашому письмі?
Не побачив, ви там в описі написали вже. Але в мене інше питання: чому не додали кличного відмінка?
<чому не додали кличного відмінка?>
Ouge. :)
👍
👎