Гадаю, якби всі можливі варіації власних назв звучали мовою оригіналу на різних мовах, можна було б уникнути безліч кальок. Як от Kiev >Kyiv. І головне назва була б наближеною до похідного слова.
Який є зв'язок між близькістю до звучання оригіналу та кальками?
Kiev : Kyiv – шило на мило.
Чому Ви вважаєте, що назви мають бути неодмінно близькі до оригіналу? І що саме є під тою близькістю розуміти? Напр., London є французькою Londre, Copenhagen є чеською та словацькою Kodaň, а данською København, Австрія є чеською та словацькою Rakousko/Rakúsko, місто Gratz є чеською Hradec, Leipzig є Lipsko, Dresden є Dražďany, München є Mníchov, Nürenberg є Norimberk, Bratislava є угорською Pozsony, а Відень є Bécs, а словінською Відень є Dunaj; румунською є Timişoara, а угорською Temesvár, чеське Brno є німецькою Brünn; давніша назва міста Псков є в німецьких джерелах Pelschau, і т.д., і т.д. Тож практика часто свідчить про інше.
<Еспанья>
Які Ви знаєте питомі руські форми з <-нья>? Які Ви знаєте питомі форми з <е-> на місці первісного *е?
Що не так з "Kyiv"?
А що є з ним так?
Питанням на питання...
Ну гаразд. Так, бо раніше в ягельській мові "Київ" вимовляли відповідно до моск. назви міста "Киев". Зараз же поміняли на вкраїнський варіант. Наче ж добра зміна. А чому ви гадаєте, що це є "шило на мило"?
Про Вас є то руський варіант? Ну, Ваше діло.
З питання на питання тяжко вийти на конструктивну бесіду.
"Kyiv" має мало спільного з українською вимовою. Ніяк не позначено гука [j]. Не доречі вжито букви "v". Її взагалі не годиться вживать, передаючи українські власні назвища латинськими буквами. У більшості мов (і в ягельській теж) "v" позначає шумного губно-зубного звука, а в українській він сонорний, двогубний, а після голосних - короткий (пів)голосний.
Дякую за відвіт.
Нема за що.
У мене щодо "Еспаньї" ті самі питання, що в Єлисія.
У всьому ніби й правда, але таки знаю слово, де може бути "нья", правда не "н" а инша голосівка.
Єлисіє, слово "з'явився", не будете ж його ректи черпаним? Цілком українське слово. Ніяке не "ззявився".
I tout pisiete ne znaiõci déla. U [zjaˈwɪtɪ] e [zja] déya tuaroslofou ("морфологічний чинник"), tô bui utorinna. Peruésno e praué [zʲːaˈwɪtɪ], i tacœ zuõcotuarui roussca znaie.
Xeüelœuf (Історична фонологія укр. мови), §37.4 (Асиміляція у скупченні приголосний + j (нове подвоєння), 633:
»У двох випадках нове подвоєння було відкинуто внаслідок морфологічного водностайнення:
а) коли префікс закінчується на приголосний, а корінь починається на j, як у словах роз'їхатися, з'явитися [...]. У дієслові з'їсти вимова [zʲː] і досі є дуже поширеною, хоч і не вважається за нормативну (пор. ззѣли-смо – Полт. 1671, ззѣвъ – Книж. госп., 1788, ззі́ли – Грам. Павл., 1826, ззіла – Леся Українка, 1911).«
Он воно як. Так це і вплив російської мови може бути, а не рідне водностайнення :(
Уявляю, як українці чують з дня у день, як російські пани "сьєдают" і починають запродавати рідне "ззісти", міняючи на зросійщене "з'їсти". Лихо.
Знову сте про "російський вплив". Нема там його.
У "з'ява" таки немає, бо за Нечуй-Левицьким це типове лівобережне слово.
А щодо "з'їсти", порозмисліть. Якщо глянете в Словарь Грінченка, то побачите, що форма "ззісти" подається як основна. А слово "з'їсти" перекидає на головне "ззісти". У 1909 році. А з наступних років це слово уже "просторічне", а форма "з'їсти" осідає престол. Бувальщина?
Шо Kiev, шо Kyiv — ягельцї вимавляють яко [ki:v].
Але чутно також по-московсьому вимову з двоголоскою "-іе- (не напишу як саме в IPA, на жаль, голосні чую погано, але якшо би міг здогадатися, то десь у межах iːe~iːɪ~iːɘ~iːə ). Чув також [kʰɪːf], коли люди намагаються вимовляти "Kyiv" по-вкраїнському.
Ну, в школї вчителька минї вповіла була шо по анлїйському треба казати [kʰi:v].
Але сама вкраїнська вимова "Київ" шкутильгає. Дедалі частіше чую "Кыїф". Вимова така поширена, шо її чужоземці підхоплюють. Ось погляньте це видиво на 2:49 та 12:45 https://www.youtube.com/watch?v=2I-8pXalgGI Плакати хочеться, ні?
Я вже був виплакав ся. Перебуваннє в Мовній Срачівнї позначило вплив.
Crivo e i pisymo ‹Kyiv i ‹Kiev› ne taco ouge za [j], he pisieity p. Olexa Rousin goré — eaghelsca dasty citati ‹i, y› he duogouc zu /-j/ u polé sucladé. Prauda toy duogouc bõdeity /aj/, dalecouato œd rous. /ɘ̞j/... Ta bœulxiuy nagal e cœuneç slova: eaghel. ‹-iv› dasty /-ɪv/ ci, u nenagòlosyené sucladé, scoréixe [-əv], ‹-ev› dasty /-ɛv ~ -ev/ — i se u nenagòlosyené sucladé bõdeity scoréixe [-əv], ta u rousscé e u seimy slové na cœunçé /-ʉw/: /ˈkɘ̞jʉw/ — se e pravilna i pitoma roussca uimóuva. Seomou /-ʉw/ u eaghelscé razoslœuno ("typologically") naiblizye teacneity /-uː/ = [-ʊ̈u] pisano ‹-ew› hi u imenax ‹Andrew› ci ‹Matthew›. Tomou tocyniõ: "razoslœuno", tocynui bo zuõcoteaclosti e dbati godé, na pr., i ‹Moscow› /ˈmɑskaʊ, ˈmɑskoʊ, ˈmɔskɐʉ/, ci ‹Warsaw› /ˈwɔːsɔː, ˈwɔɹsɔ/, ci ‹Prague› /pɹɑːɡ/, a ne ‹Moskvah› /mɔˈskvɑ, mɒˈskvɑ/, ne ‹Varshuvvah› /vɑː(ɹ)ˈʃʌvɑ/, i ne ‹Prahah› /ˈpɹɑ(ː)hɑ/. Xotya ‹-ew› u eaghelscé ne dasty [-w] na cœunçé, ta dasty gòlôsen [ʊ̈], cyto yaco moga naiblizye teacneity [ʉ] u rousscé. Crœumy toho, istoslœuno e tou u rousscé */ɛ/, dauxi → /ʉ/ pèrêd *-uu */-wɵ̯/, tô bui *-ou-o-s → *-eu-u **/-ɛwɵ̯/ → /-ʉw/, i eaghelsca bui scoréixe slédouala istoslovou zu ‹-ew› na pisymé, co bui ne veatscuy tuar /ˈkijɛv/ [ˈkʲi(j)ɪf]. Zuõcoslœu eaghelscui móuvui ne dasty pisati gòlôsen + [w] — na pr. ‹Laura› bõdeity /ˈlɔːɹə/, ne /ˈlɑwɹɑ/, */ɑw/ bo u eaghelscé da scrœuzy /ɔː/, a ‹Europe› bõdeity /ˈjʊ̈(ə)ɹəp/, ne +/jewrəp/, */ew, ɛw/ bo u eaghelscé da scrœuzy /ʊː/. Pitima roussca uimóuva e [w], ne [v], tomou eaghelscoiõ pisati ‹-ew› — zu ‹w› — e blizye do roussca /-ʉw/, xotya u eaghelscé tou i ne bõdeity zuõca [w], a bõdeity [-ʊ̈u], ta se e blizye neigy [-ɪf] ci [-ɪv] do pitomui rousscui uimóuvui.
Isce teagye e œddati eaghelscoiõ /kɘ̞/. Naiblizye, védé, boulo bui u eaghelscé ‹ke-› /kiː-/ u polé sucladé, a pèrêd ‹-ew› ono bõdeity u polé sucladé, se bui: ‹Ke-ew› /ˈkiː-[j]-ʊ̈u/ → = /ˈkiːjʊ̈u/ = ‹Keew› na pisymé. ‹Keew› ne dasty +/kiːw/ u eaghelscé, he ‹keep› /kiːp/, ‹e+w› bo u eaghelscé tuority ocrêm zuõc — /ʊː/, tomou ‹Keew› dasty ne +‹Kee-w› +/kiː-w/, a ‹Ke-ew› /ˈkiː-jʊ̈u ~ ˈkiː-jʊː/.
Isce moglo bui eaghelscoiõ bouti ‹Kyew› = /ˈkaɪ̯ʊː ~ ˈkajʊː ~ ˈkaɪ̯ʊ̈u/, zu ‹Ky-› /ka͡ɪ̯-/ ← rous. /kɘ̞j-/ ‹Cuy-›; sia uimóuva stoyity daléye œd rousscoyui, ta, cœuneç cœunçemy, i ‹-aw-› u lead. ‹Warszawa› sta /-ɔː/ u eaghelscé.
I toho, eaghelscoiõ bui naiteaclo pisati ‹Keew› /ˈkiːjʊː ~ ˈkiːjʊ̈u/ ci ‹Kyew› /ˈkajʊː ~ ˈkaɪ̯ʊː ~ ˈkaɪ̯ʊ̈u/.
ispany, ʼispany
ispany {ɪˈspanʲ ~ ɪˈʃpanʲ ~ əˈspanʲ ~ əˈʃpanʲ} – по приголосці, {spanʲ ~ ʃpanʲ ~ i̯spanʲ ~ i̯ʃpanʲ ~ jɪˈspanʲ ~ jɪˈʃpanʲ ~ jəˈspanʲ ~ jəˈʃpanʲ} – по голосці; ’ispany {ɦɪˈspanʲ ~ ɦɪˈʃpanʲ ~ ɦəˈspanʲ ~ ɦəˈʃpanʲ} – з протезою [ɦ], на письмі переданою апострофом як альтернатива подолання зіяння після голосного на кінці попереднього слова поруч зо скороченням або стертям голосного або протезою [j] в попередніх варіантах вимови.
___
Відмінювання:
Nom.: Ispany, ’Ispany
Gen.: Ispani, ’Ispani
Dat.: Ispani, ’Ispani
Acc : Ispany, ’Ispany
Loc.: Ispani, ’Ispani
Instr.: Ispanïõ, ’Ispanïõ (’Ispanniõ)
Voc.: Ispani, 'Ispani
Ouge boula e pro te móuva, i ne raz, i ouge'my pro te pisal.
I mogli buiste tocyniti Vasye puitanïe? Cyto ménite pwd: i? Zuõc nicne/cezne ("disappears") abo "phonema"? Tô ne e te same. Zuõc moge cezti/nicti (coli na cwnçé slova pèrêd <i> e gòlôsoc), ale "phonema" ni.
Приголосний і голосний звук.
Це я розумію, але шо саме воно означає в написаному. Шо це означає стосовно вимови. Я не петраю.
По голосці/приголосці — після голосної/приголосної? Маєте на увазі, яка буде вимова після певного звуку в попередньому слові?
Так, залежно від останнього звука попереднього слова.
Уподоба.
А шо маєте на увазі під " ’ispany " перед словами з вимовою з приставною "г"? Тут апостроф (’) перед словом означає приставну голосну ву вашому письмі?
Не побачив, ви там в описі написали вже. Але в мене інше питання: чому не додали кличного відмінка?
<чому не додали кличного відмінка?>
Ouge. :)
👍
Частково скрипниківка, часткове зукраїнщення. Компромісна назва, як на мене
Незле, дам +.
Зле, дам —