Слово утворене за традицією утворення назв країн на зразок Угорщина, Туреччина, Німеччина, Словаччина
Авжеж, якщо додам естщина, будете казати, що не приладнана до укр. вимови 🤷♂️
Vaddalajzõd(Вадялайзид) в нас перейшло в Водь, відповідно естонська самоназва Maarahvas(Маарахвас) мала б перейти в Марь (або Марахв, я тут не певен, виправте, коли я не правий)
Наросток -он, як написав Олекса, для нас непитомий. Тому забравши його, можна утворити Ещину або Естійщину:
ест + щина > ещина
ест + ій + щина > естійщина
Навіщо наросток -ій? Для милозвучності:
"Деякі приписи гіперпуристів практично збіднюють словотворчі можливості мови, роблять її
офіційною, сухою. Канадські українці вживають, наприклад, слова канадійський і канадієць. Пуристи
всіх гатунків проти такого вживання, посилаючись на канонізований словотвір:
Анґора анґорський анґорець
Варшава варшавський варшавець
Одеса одеський одесець
отже
Канада канадський канадець
Алеж наша мова знає і іншу схему словотвору:
Альпи альпійський (не альпський) альпієць (не альпець)
Будда буддійський (не буддський)
Епікур епікурейський (не епікурський) епікуреєць (не епікурець)
Отже, український словотвір припускає можливість і такого і такого вжитку. Можна сказати канадець
і можна сказати канадієць. У мові можуть співіснувати кілька різних варіянтів."
Отже:
Естонія – Ещина, Естійщина
Естонський – естський, естійський
Естонець – ест(ець), естієць
Естонка – естка, естійка
Дарма що сучмова дозволяє вживать тих наростків, вони українській мові однаково чужі.
Приводи Караванського щодо "милозвучності" дуже, дуже непевні.
Хочете сказати, що наросток -ій – чужий?
Як знайдете українські прикметники з таким наростком, то не скажу.
Не чужий. Я спростував його слова під европейська унія - європська спілка.
Не спростували.
Вам послать довід звідти сюди?
Давньоруською мовою — чудь — від готського слова народ (порівняй Deutschland під заголовком Німеччина), а в народній етимології також пов'язане зі слов'янським коренем чудний.
Virouyscina; wd virouy- — wduoloca iz d.-rous. virouyéne (<вируіане> ← *virou(y)-ēn-es) "Estonians" — + -scina (← *-ysk-in-a).
+
Не знав, що давньоруська мова мала й слово на позначення цього етносу.
—
Це все одно, що назвати Україну, наприклад, Житомирщиною чи Галичиною
1. Slovo e védomo iz d.-rous. pamẽtoc za tẽmou "Estonian, Estonians, Estonia", ne za cẽsty/cray.
2. Móuvui znaiõty i pricladui zuati célõ crayinõ wd cẽsti yeyui crayou ci odina ino plemene, prẽg. <Allemagne>, port. <Alemanha>, hisp. <Alemania> "Némecyscina" e lixy wd cẽsti plemên "Alemanni". Lwtske <Krievija, krievs> "Russia, a Russian" e lixy wd plemene Crivityœuf, xotya tõ derziavõ selẽ i inxyi plemena.
1. Джерела в студію. 🧐😁
2. Треба розрізняти сусідську місцину, від якої потім називається сусідська країна, та просто якась тупо взята місцина, від якої заманулось назвати країну.
У порт. та ісп. – черпане з франц.
Цікаво яка етимологія того "вируй".
Вірущина, надійщина, любовщина 🙄🤦♂️
"Вируйщина".
Країна, що вирує?
Звідки воно, звідки пан Ялисій узяв отих віруян?
Це населення Північної Естонії. Навіщо ліпити назву якогось племені на всю країну?
+
Вируйщина.
🤦♂️🤦♂️🤦♂️