На взірець Греки, Варяги, Чехи, Нїмцї тощо.
Поясніть своє «—»
Пор. Трипілля
Не перетворюйтесь на д. Романа. Тут не може бути ніякого ікавізму — це не азірівщина, не бімба у вагіні. Це чуже слово.
Може бути — слова дріт, фільварок, хвіртка також перейняті
Ні, це від "пільська".
Не ганьбіться знову й знову. Шевельова, бачу, не одкривали. І, звісно, Мови не знаєте. Є досить багато перейнятих слів з ікавізмом (точніше, О-переголосом -_-). І в слові з цим коренем воно теж засвідчене в кількох випадках (див. Шевельова, знову ж).
> Походження: очевидно, запозичення з польської мови
Цікаво, а лемківське "Пільща" є питомим чи ні?
+
лѧхъ → лях → ляська → лящина (лях)
лѧдо → лядо → лядська → лядчина (лядин, лядянин)
поле → польскъ → пільська → пільща, пільщина (поляк, полянин)
Як поясните морфемну будову форми ‹Пільща›?
⟨⟨By surface analysis, from Польська with "-ськ" changing to "-щ" (-шч) (< -сч < -сьч) due to alternation, ultimately from Polish Polska⟩⟩
Але з 'і' в закритім складі. Пор. пільський.
Від "лях" – давньовкраїнська назва поляків.
Х + щ дає щ.
Виправив.
Ляхщина
-
Єлисію, чому -?
+ за "Лящину". Д + щ дає дч.
Скоріше чч.
+, чан ← дщан
На письмі "дч", як ось у свідчити <= свідок.
тч так само пишете?
Так. Того вимагає правопис.
Vadna pravopisy i cytosi tam vuimagaié. ‹ччи, дщи, дчи, щи› — verõ, igra u piesocynieçie ci perélivaigne yz poustoho u poródjne. Tvaroslœuno e to ‹lead•› ta ‹•scina›, otge ‹leadscina›. „Pravopisy vuimagaié“ — yac œdreadno. Ne pisiémo ‹шіснаціть› (aino, pisiémo ‹тижня› — otógy bo bezlad, alégy „vuimagaié“... bo cuiriliçeiõ). Noudity œd tvœrniceigna (fetishism) „prostoie“ (aha, he dvèri) móuvui.
—