Ну добре, слово зводиться до французької, а до вкраїнської як воно потрапило? Через московську, так як багато інших французьких слів за часів Моск. Імперії та СРСР. Це таки московщина.

Во Львові була найкраща у Європі лінгвістична школа створена за гроші громадян.)
У Київі найкраща фізико-математична школа створена за гроші громадян.)

А у вас Україна - це

карикатурна країна музей, де нічого не повинно існувати й не існує без россіян.)

Українці вижили не тому що вони якісь особливі, а тому що неможливо асимілювати народ який розумніший за тебе,українці завжди були заточені на освіту.) Поляки теж не змогли.)

Трошки вибісило ставлення до української мови як до мертвої музейної, як того хочуть россіяни.

Слова «попа», чи корення «поп-» у такій тямі в давніших словниках нема. Українські словникарі не соромилися давати слів за «дупу», тому відсутність «попа» в словниках можна гадати за відсутність цього слова в самій мові. А від так, «попа» прийшло з московської, і не так важливо звідки та мова те слово сама взяла (якшо не з давньоруської, звісно ж).

Друже, мені ні любові, ні поваги до нашої мови не бракує. Слово «попа» називати московським треба якраз через любов до своєї мови. Це важливо, бо наша мова багата й часто має свої відповідники. Ше «попи» не вистарчало нашій мові, ось погляньте скільки коренів на це слово є на цій сторінці: дуп-, гуз-, зад-, сід-, ср-/срак-.

1) Ми наразі ведемо бесіду про слово "попа", не про "дупа", не про іудейське "гузно", інші.)

2) Ну раз для тебе "попа" московське, то французька мова це діалект россійської?) Бо саме французи нам дали це слово.) Як слово інтуіція, серйозний й багато іншого.)

Ти соромишься своєї мови.)

3) Россійське слово "попа", цитую їх словник, похідне від "попугай".)

P.S.: Більшість "московських" слів що тут їх маркують, це або давньоукраїнські, або мають інше походження.)

Россіянізмів в Україні обмаль, якщо не сказати менше.) А ось українізмів у них, через те що Україна була інтелектуальним центром - дохуя.)

Французька то не говірка московської, але й українська не говірка московської. Нам не потрібно московських слів. Ви недооцінюєте міру впливу московської мови та ту силу-силенну слів, яку ми перейняли від московців.

Питання «чиє то є слово» складне, але треба звертати й на мову, з якої слово перейняте. На приклад, «майдан" то є перське слово, чи тюркське? Чи "мешти"? А «кава" це турецьке слово, чи арабське? "Томат" це іспанське слово, чи ацтекське? "Альфа" це грецьке слово, чи єврейське? «Цитра» (назва муз. інстументу) це німецьке слово, латинське, чи грецьке?

*Етимологічний Словник Української Мови виводить «гузно» з праслов’янської (gǫzъ/guzъ).

Про «гузно», дасте джерело на єврейське походження того слова? Бо я спираюся на ЕСУМ (1 том 614 сторінка: https://archive.org/details/etslukrmov1/page/n613/mode/2up ), сам нічого не вигадував. Також в Етимологічному словнику слов'янських мов (7 том 91 сторінка: https://etymolog.ruslang.ru/doc/essja07.pdf ). Нічого про єврейськість того слова там не згадано, навпаки виводять слово до праїндоєвропейського корення, пов’язуючи його з існуючими словами в інших інд.-євр. мовах.

До слова "попа". Я не зовсім розумію, шо саме ви кажете? Шо «попа» потрапило до вкраїнської мови раніше за московську, а московська запозичила це слово саме в нас? Ну тоді, бажано було би дати посилання на старіші словники, де це слово засвідчене раніше від московської.

Ви по-справжньому недооцінюєте всю ту велитенську груду московизни в українській мові.

Про мене, то комплекс меншовартості це коли московські слова вважають за рідні. Українська мова самостійна, незалежна, багата, та особлива. Я не маю жодного наміру й бажання користати московський непотріб і засмічувати ним рідну мову. Наша мова й без того леле як засмічене ним. Починаючи з часів Московської Імперії, до пізнішого москолюбства, а тоді за доби насильницького втискання московщини в українську мову часами СРСР. За доби вільної Вкраїни московські слова вже як 3 десятиліття продовжують входити до нашої мови. Через спільний інформаційний і культурний простір по зникненню СРСР, через лінь і байдужість декотрих дотичних до мови людей, як от перекладачів, письменників, учителів, навуковців, журналістів, котрі не спиняли себе ніяк від надмірного користання московських слів, через відсутність цілісного вкраїномовного простору (стрічки, книжки, телебачення, тощо), через появу світової мережі, коли в Україні почав панувати саме московський куток тієї мережі, чи просто через самих українців, котрі денно мовлять московською. Усі ці речі принесли, й продовжують вносити до нашої мови московську словницю (лексику).

Наявність слова з м’яким «ць» не доводить його рідність. Московські слова на «-иця/-ниця», чи «-ець» зичать з відповідною зміною московських афіксів на тотожні вкраїнські («под-» —> «під-»; «от-/од-» —> «від-»; «раз-/рас-» —> «роз-», тощо) , свідомо, чи несвідомо.

Я сам не певен чи насправді "задниця" московське слово, бо морфологічно й семантично воно цілком можливе. Але ось, на приклад, у словнику Бориса Грінченка воно дане в тямі жіночої запаски, не дупи. Спиратися на наявність мнякого "ць" у слові "задниця" як підтвердження рідності слова не можна, бо то може бути звичайнісіньке міняння московських суфіксів на тотожні вкраїнські.

Publication date 1982
У часи СРСР.
Перевірти свої джерела.
Бо щось московщиною попахує. Як усі ці дитячі висери про "попа" від россійського, як й "зад".)

це доблесть.)

goroh.pp.ua: гузно Ще краще, від слова Гуза - задня частина корабля, й до дупи не має відношення.)

Я переклутав з Тухісом, тут визнаю.)

Але ваша

перекладає "аби не як у россіян", не "Хобіт/Hobit", а фразеологічний кастрат "гобіт".)

Бо за правилами перекладу, не можна змінювати звуки.)

H = X.
G = Г.
GH = Ґ.

Тому:
Хобіт.
Грант.
Ламборґіні.

Закінчимо бесіду.) Я не наймався психологом до культа "аби не як у россіян".)

Ви мову не спините.) Вона продовжить розвиватись й без вас.) Це лише інструмент.) У ваших силах лише естетично прикрасити її.)

Слів нема. То я хворий на шизофренію? Чи є тоді зміст нам говорити взагалі?

Звинуватили мене в москволюбстві, меншовартості, й неповавзі до рідної мови й нашої історії. Тоді відповім лише на те, шо написали про слово «гуза».

На осідку «Гороx», на який ви дали посилання ( goroh.pp.ua: гузно ) викладають статті з ЕСУМ-у. На тій сторінці та ж стаття, котру я приліпив вище ( https://archive.org/details/etslukrmov1/page/n613/mode/2up ). Етимологічний Словник Української Мови, з усіма його гріхами, це гордість українського мовознавства. Не кожна мова може попишатися таким широким словником, з розлогими поясненнями, та довгою низкою похідних слів від певного корення.

Корінь «гуз-» у «гуза» також має тяму «зад»; у статті це згадано. Судячи з поданих когнатів в інших мовах, де словва позначають шось круглясте, питома тяма того корення в слов’янських мовах (лише мій здогад) є «дупа» через округлий вид сідниць. Звідти: дупа —> людський зад —> будь-який зад —> задня частина судна. Десь так.

Ше хочу згадати про так званий «розвиток» української мови. Те шо нині відбувається загалом з нашою мовою то не є розвиток. То є, дуже часто, вподібнення до московської мови. Хіба ж то розвиток? Як не силоміць, так самовільно через байдужість, успадковуємо купу всього від «старшого «брата»».

<Бо за правилами перекладу, не можна змінювати звуки>

Прошу дати джерело на ті "правила перекладу"?

<H = X. G = Г. GH = Ґ.>

А де є мова про дзвуки? Я виджу письмена ("letters").

Я не розумію чому взагалі правило 500 річної давнини сплило зараз.)

СТБ й сраний Пінчук, пропідор россійський лобіює, щоб людей вернуло від української й вони принципіально не переходили на неї.)

Але мова жива, й писатись буде так, як будуть казати люди.) А люди кажуть ХЕЛЛОВІН, Грант та ламборґіні.)