• Знайдено серед перекладів
    Значення слова
    Факап — невдача.
    Приклад вживання

    Кругом одні виродки, жити заважають, що не день - факап, дістало!

    Походження

    англ. fuck up

    Слово додав

    Перекладаємо слово факап

    провал
    32

    зафакапати проект = провалити проект

    Луком 17 квітня 2015
    18 квітня 2015

    Це по суті прямий(культурний) переклад цього слова. Тай загалом йому не потрібні інші варіанти(культурні)

    3 вересня 2019

    Лише "провал" у значенні "невдача" прийшло до нас з російської мови -
    r2u.org.ua: провал

    6 березня 2021

    Саме так, Карле-Франце.

    15 вересня 2024

    3) (неудача) прова́л (-лу);
    Ну й де тут московщина?

    15 вересня 2024

    《3) (неудача) прова́л (-лу);
    Ну й де тут московщина?》
    З усіх дорепресивних словниць це значіння слова "провал" є тілько в РУАС. Немає його й у Желехівського. Цього дуже мало, щоб править, що таке значіння в слова "провал" не московщина.

    17 січня 2023

    московщина

    дупа
    17
    Kara Amanita 17 квітня 2015
    17 грудня 2019

    +

    6 березня 2021

    Галицьке слово (у Кримського примітка "зап[адноукраинское]": r2u.org.ua: дупа ; у Грінченка взято із "Словарця" із статті І. Верхратського "Знадоби для пізнання угорскоруских говорів: r2u.org.ua: дупа), а значіння взято з московської.

    5 липня 2021

    Ні, не галицьке. Годі вживати наркотики.

    2 липня 2022

    -

    Pisymo ne dasty ròzlõciti /ʊ/ ôd /u/.

    17 січня 2023

    Реакція на факапи — реакція на дупи 💀

    пройоб
    ,
    зайоб
    14

    Якшо просто “невдача” – то “пройоб”, якшо як у прикладі – тади “зайоб” більше підходить.

    Олександр Дудар 6 березня 2018
    3 вересня 2019

    Росіянізм.
    Питомо українська форма була б "в'їб" чи "з'їб".

    12 грудня 2019

    Можливо, маєте рацію.
    Матюки, на жаль, значною мірою калькуються з російської.
    Дехто навіть вимову копіює: “пІздЄц”, “ЄбатЬ”...

    18 грудня 2019

    Шкода́, же відписи не мають вподіб. Сам часто виправяю таку помилку, хоча, здавало б ся, же майже тотожнє до «їжа», де «ї» взагалі не зьмінює ся.

    18 грудня 2019

    Слово "їбать", "їбанина" не були матами в українській мові, вони грали роль нецензурщини, часто в народних піснях, але не з метою образити чоловіка! Воно було иншиною нашого нинишнього "гузно тобі в сраку" чи "пес би тебе відлюбив", але не мало на меті людину унизити чи цькувати!

    18 грудня 2019

    Тото й нема сенсу їх табуювати як шось неприпустиме.

    18 грудня 2019

    Лиш за умови їх доречного використання. Нормою буде вжити у сороміцькій пісеньці, але коли дублюють західний фільм прямо з російської мови даючи матюки ідентично мові російській, це вже не відповідає українській мові. У нас тями різняться.

    19 грудня 2019

    Нєє, москалі цензурують, перефазовуючи на шось зовсім инше за змістом – а ми за ними.

    19 грудня 2019

    Можливо, поки що це не так й погано – до тих пір, поки ми не створимо (реконструюємо?) власні українські мати. Проблема в тому, що українські матюки здаються простому українцеві дечим смішним і хуторянським. І всі стараються мути модними і молодіжними, користуючись матами мови країни окупанта. І це сумно.

    14 травня 2020

    zvidsy postaje pytannja, naviščo vzagali matjukatyś?

    24 травня 2020

    Wsi zawše matiukałysia, matiukajuťsia j matiukatysia buduť.
    Tak wono wže je.

    9 вересня 2019

    Карл-Франц Ян Йосиф,
    ce toczno!!

    24 червня 2024

    😝🤦‍♂️

    просер
    10

    Результат дії, те, що маємо, коли просрали (просерали).

    Dmytro Testovych 8 вересня 2019
    срака
    8
    Ratty More 3 лютого 2018
    11 листопада 2019

    Найкраще.

    11 листопада 2019

    :D

    17 січня 2023

    Реакція на факапи — реакція на сраки 💀

    невдача
    8
    Lyubov Campion 9 вересня 2019
    трясця
    7

    r2u.org.ua: трясця
    Слово трапляється ще в ґрафіті Софії Київської (ХІ століття)!
    uk.wikipedia.org: Графіті Софії Київської

    Карл-Франц Ян Йосиф 3 листопада 2019
    кузю́к
    7

    couzeuc
    ЕСУМ: кузю́к "член у самців тварин; сумне становище (ірон.)"; неясних етимологічних звязків (метафоризація *koz- "коза" з "уканням"…

    אלישע פרוש 17 грудня 2019
    19 грудня 2019

    гіпокористичний а не гірокористичний. По-православному несила висловитися? Відома мовна кваліфікація: „пестливе“, „зменшувальне“.

    21 січня 2021

    Дам +.

    3 травня 2021

    Кузевц?

    5 липня 2021

    Pane Grixycênce,

    <eu> = /ʲu/, <zeu> = /zʲu/, <zeuc> = /zʲuk/.

    хиба
    5
    Mykyta Kravčenko 14 травня 2020
    16 січня 2023

    Зафакапити та будівництві = схибити на будівництві

    до біса!
    4
    Seva Zloy 16 квітня 2015
    18 грудня 2019

    Як гиншина — «до дїдька!».

    профук
    4

    зафакапати проект = профукати проект

    Ivan Dzyamulych 8 вересня 2019
    1 липня 2022

    Фу - іношомовне

    7 липня 2022

    Виявляється, що це те саме, що хукати, чи дмухати, чи хропіти.

    поїбень
    4

    Старе призабуте рідне радянське

    Ромко Мацюк 30 травня 2020
    31 травня 2020

    Поїбень же зовсім инше значення має..?

    1 червня 2020

    І так, і ні. Етимологічно – корінь fuck. Дослівно, за значенням, якщо інтеліґентно,– „я срав…“, якщо грубо,– „мені поїбать.“

    1 червня 2020

    поїбень означає дурню, клопіт, не варту уваги замороку, надокучливий непотріб.

    Andrii Andrii 8 вересня 2019
    6 березня 2021

    Галицьке, та й чи годиться взагалі в цьому значінні?

    5 липня 2021

    В цьому значенні, можливо, не годиться, але в жоднім разі не галицьке.

    партача
    ,
    портача
    3

    Від п(о~а)ртачити.

    ПТ 18 грудня 2019
    6 березня 2021

    Схоже, що польське: goroh.pp.ua: партач .

    неталан
    3
    Mykyta Kravčenko 14 травня 2020
    про́їб
    3
    Богдан Грищенко 8 липня 2021
    9 липня 2021

    Московське слово перекручене на вкраїнський лад.

    9 липня 2021

    Nou, i coreiny i cepeiny i slôuotfwr sõty célo roussci ge.

    10 липня 2021

    Тільки мотивація геть не руська.

    10 липня 2021

    Ta cœm' ni? Tuim slôuom e düigeno tacœ znacyeinïa i u inxix móufax slôuénscuix. Oto, slôuacyscoiõ: <o-je**ť> "louditi, douriti coho", <pre-je**ť> "trinkati, ròztratiti", <pri-je**ť> "dati stousana", <u-je**ť> "çoupiti, spouliti; perdnõti, bezdnõti", <za-je**ť> "outẽti/recti (yacõ dournyõ); perdnõti, bezdnõti", <z-je**ť> "dati proceuxana", i tacui <do-je**ť> "psouati, quariti, caziti ≈ f**k up".

    10 липня 2021

    Що мені до словацької? Я Вам кажу, що це слово прозора калька з московського "проёб". Більш потворну міну вже додавали сюди ("пройоб").

    10 липня 2021

    A yé Uam tẽcnõ, cyto Ui bacite tam sléd moscòuscuy ino 1) take bo slôuo e [i] u moscòuscwy, i 2) znaiete bo ino moscòuskê slôuo.

    10 липня 2021

    Ви мені покажіть слово в українській, а потім пишіть. Чого я маю доводити непитомість слова, яке я в українській просто не знаю.
    Бо я так бачу, що Вам надбання з совка до подоби.

    11 липня 2021

    <... яке я в українській просто не знаю>

    To mui ouge taco tẽclwsty slôua mérimo? A znaiete fyxa slôua pitoma i suédcyena?

    ___
    <Бо я так бачу, що ...>

    Aha, nou, to yé pac baciõ Uam e u crẽgõ za "césarem".

    11 липня 2021

    Геть не зрозумів, що Ви останнє написали, але повторюю, покажіть мені де таке слово в українській.

    11 липня 2021

    <покажіть мені де таке слово в українській.>

    U pisemstué??

    11 липня 2021

    <Геть не зрозумів, що Ви останнє написали>

    крю crẽga.

    13 липня 2021

    Єлесій уже й на захист слова проїб стає, красно! І часто ви чули серед молоді саме таке слово, бо у нас кажуть прайОб, з конкретною москальською фонетикою, що вже виводить на чисте світло країну-донора цього слова, а слово проїб у значенні fakap я ніколи не чув, але вірю, що ви мені зараз почнете торочити що я народився не на західній україні, а в місці, яке втратило своє руське коріння, давні зв'язки з мовою предків, а от там де ви народилися слово пройоб чути змалку, і тамтешні люди засвоїли його з молоком матері.

    Або признаєте, що саме зі значінням fakap його перейняли в москаля менше століття тому.

    І я щиро прошу вас дайте мені приклади "U pisemstué"! Тільки не з мови Білодіда, а пам'ятки давніші за останні сто літ, дуже сильно прошу ваші "pisemstué", які свідчать питомість слова проїб у значенні "лихо", я жду.

    крах
    2
    Луком 17 квітня 2015
    6 березня 2021

    Німецьке (goroh.pp.ua: крах), та ще й либонь прийшло до нас через московську, бо в дорадянських словницях цього слова годі й ськать.

    по́хер
    2

    похерити — перекреслити знаком „хер(овим)“, себто хрестиком

    Ромко Мацюк 8 вересня 2019
    йпрст
    2
    Ratty More 18 грудня 2019
    13 липня 2021

    надто мало приголосних

    13 липня 2021

    <мало>

    Cwlko?

    13 липня 2021

    Та я же жартую

    о́ле!
    2

    О́ле! — вигук смутку, журби, означає "о горе, о лишенько".
    http://litopys.org.ua/rizne/zvslovnyk.htm
    r2u.org.ua: оле
    https://www.youtube.co…

    і вже!
    2

    І вже! — вираз суму, відсутності надії:
    "Йди, доню, гуляти!... — І вже, моя мати, мені не гуляти."
    "І вже, не справить горбатого могила."
    h…

    помилка
    2
    Вадим Мельник 6 листопада 2020
    косяк
    2
    Володимир Книр 15 березня 2021
    ляп
    2
    Володимир Книр 19 березня 2021
    про́ґав
    2

    вже є для зівок (шахи). Пропоную, тому що "факап" завжди сприймав як не просто невдачу, а невдачу внаслідок великої помилки або навіть як ц…

    Путятін Редріх 10 вересня 2024
    пезедеце
    1

    Приберіть букву "е" і Ви зрозумієте, що Я Вам хочу донести. :-)

    Ratty More 18 грудня 2019
    10 вересня 2024

    не обов'язково

    пипка
    1

    Давно вже кажуть "мені пипка" і подібне.
    Це буде така толерантна форма.

    хѫй
    1

    Матюкам - матюкливі переклади.

    Daniel Daught 27 травня 2020
    3 травня 2021

    Хюй?

    5 липня 2021

    Це китайський ієрогліф посередині?

    6 липня 2021

    Давня кирилична літера - Великий юс (Ѫ ѫ)

    6 липня 2021

    Ino u seimy slôué yeyui nicda ne bé.

    20 липня 2021

    אלישע פרוש вибачте, але ви нормально писати вмієте, а не хер зна як?

    22 липня 2021

    Пише він як хоче, його право... хоча хотілось би дізнатися, що таке "seimy" та "yeyui"

    22 липня 2021

    @Vovk Bojko та зрозуміло, що це його право. Інша справа, що його неможливо або майже неможливо зрозуміти. Ви самі це підтверджуєте, написавши "хотілось би дізнатися, що таке...". Якщо він пише сам собі, то нехай. Але він пише людям доставляючи їм непотрібний дискомфорт. Це якась "олбанська мова" aka мова "падонкаф". Хоча я бачив його коментаторі написані нормально.

    22 липня 2021

    <що таке "seimy" та "yeyui">

    Диграфом <ei> (а також графемою <ê>) я позначаю фонему, що постала з прасл. *e перед давнім складом зо "слабим" *y (редукованим голосним переднього ряду). Написання <seimy> відповідає чинному написанню <сім> — місцевого відмінка однини займенника "сей", та написанню <семь> у д.-рус.

    Написання <yeyui> є морфофонематичне написання форми родового відмінка однини займенника "вона", тобто "її". В сій формі є первий склад фонема /ɛ/, а не /і/, як сугерує написання <її>. У чиннім письмі є <ї> в первім складі через вимову з підвищеною артикулацією фонеми /ɛ/ в ненаголошеній позиції. Втім, то не є фонема /і/, але /ɛ/. В старіших правописах і кирилицею бувало писано <єї>. У другім складі <-yui> відбиває морфемну будову та етимологію сеї форми займенника: <-y-> звук [j] кінця основи (yey-), а <-ui> ( = <ъі> д.-рус. письма) є те саме, що в усіх інших закінченнях родового відмінка однини жіночого роду йменників та займенників т.зв. "твердої" відміни. У своїм письмі я на письмі не розрізняю між "твердою" та "мякою" відмінама, оскільки морфематичний елемент письма передбачає уніформне відбиття морфем на письмі без огляду на конкретний фонетичний результат. Згідно з сим принципом, у формах родового відмінка "руки" та "її", а також, на пр. "саджі, волі, землі" тощо на письмі має бути таке саме закінчення: <-ui>.

    22 липня 2021

    Отож бо, сами пишете "дві різні фонеми", і морфеми різні. В д.-рус. письмі писали <-ѣ> на місці родового відмінка однини жіночого роду, а також називного множини жіночого роду та знахідного множини чоловічого роду т.зв. "мякої" відміни не тому, що <-ѣ> там є за походженням, а тому що через асимилацію *y-+-ons звук, який виник у результаті, нагадував звук, що був за фонемою під етимологічним <-ѣ> (тут из прасл. *-oy) давально-місцевого відмінка однини жіночого роду.

    <-é> я пишу в відмінках давально-місцевого відмінка однини жіночого роду, і "твердої" групи, й "мякої": zemyé "землі", uolyé "волі", sadyé "саджі", rõcé "руці", uodé "воді", goré "горі".
    Але: zemyui "землі", uolyui "волі", sadyui "саджі", rõcui "руки", uodui "води", gorui "гори" в формах родового відмінка однини та називного множини жіночого роду.

    Так само в именах чоловічого та середнього роду, закінчення місцевого відмінка однини однаково для "твердої" чи "мякої" групи є <-é>: dõbé "дубі", stolé "столі", nozyé "ножі" ("де?", "на чім?"), mẽcyé "м'ячі" ("де?, на чім?"), serdçé "серці" тощо. Але закінчення <-ui> для форм знахідного, орудного, та називного для неживих имен відмінків множини чоловічого роду, також без різниці між "твердою" чи "мякою" групама: dõbui "дуби", stolui "столи", nozyui "ножі", mẽcyui "м'ячі".

    Відповідно до відмінка різно пишу <-é> або <-ui> й у словах зо суфіксом <-иця> (<-ica> за моїм письмом):

    sõnicé "суниці", policé "полиці" — для давально-місцевого відмінка однини жіночого роду, але:
    sõnicui "суниці", policui "полиці" — для називного множини та родового однини жіночого роду.

    23 липня 2021

    Мав колись дискусію з людиною, яка агресивно доводила, що слова м'якої відміни мають давальний відмінок и - земли, тополи, кули. Цікаво, що б вона сказала на Ваше письмо :)

    23 липня 2021

    КФЯЙ, це дивно. Якби йшлося про родовий відмінок, то це можливо. Але давальний?!

    24 липня 2021

    Дякую, що пояснили.

    25 липня 2021

    Сьому питанню є присвячено §52.3 в Историчній фонологиї укр. м. Ю. Шевельовом.
    ___

    Доси дуже цінячи той труд, у деяких місцях ім з ним не згоден.
    А праві, ги'м уже више писав, не згоден ім, що кінець "мякої відміни" родового паду вднини ймен жіночого роду є <-ѣ>¹.

    ¹ — («Подеколи хитання охоплювали навіть форми ґен. одн., які мали в м'якій відміні закінчення ě, [...]», стор. 839).

    Ай, сер.-рус. памятки містять писані твари з <-ѣ>. Та то є ПИСЬМО; <ѣ> є, ги будь-яке письмя, йно знак. Ай, первісно знак/письмя <ѣ> бі вязано йно до фонеми з прасл. *ē та *oy. Така фонема бі від початку в падови давально-місцевім однини ймен жіночого роду (та давальнім падови вднини чоловічого та середнього родів). У родовім же падови вднини та називнім множини ймен жіночого роду бі від початку кінець *-ons — без ділення на "тверду : мяку відміни". Просто в т.зв. "мякій відміні" бі перед *-ons родового *-y-, рівни:

    *stoyn-+-ons → <sténui> "стіни" (дав. — "тверда відміна" проти *uol-y-+-ons → <uolyui> "волі (літ. стандарт) / во́ли (більшість пд.-зх. та деякі пд.-сх. говірки)". Є годі гадати різні кінці від початку в тім самім падови на поді суто фонетичнім — "мякости : твердости" приголосного.

    Суто формально(!), беручи, що кінець родового однини та називного множини жіночого роду бі від початку вдин — *-ons, д.-рус. письмом було би писано рівно з <-ъі> й <стѣнъі> "стіни", й <дѣжъі> "діжі" (чого? — не "чому?/чім?" !). Проте писемна понаджа борони писати т.зв. "тверді" голосні по т.зв. "мяких" приголосних. Правило каза писати: "тверда приголоска + тверда голоска" та "мяка приголоска + мяка голоска". На рівні ж морфологічнім у т.зв. "мякій відміні" родового паду вднини та називного множини ймен жіночого роду бі "мяка приголоска" + "тверда голоска" (прасл. -ons → д.-рус. письмя <-ъі>). Д.-рус. письмо не зна письмене йотованої лучби <ъі>. Д.-рус. письмо бі ято з письма д.-бовгарського, а в д.-бовг. письмі просто не бі потреба в такім письмени — там прасл. *-y- + -ons да, через подобління, <-ѧ/-ѩ> (чого? — <зємлѧ/зємлѩ> "землі́"). Оскільки, "мякий" тяклий звук (чи радше казати "мяке письмя"; умовно, до значної міри) до "твердого" <ъі> бі <и>, то по "мякій" приголосці бі писано <и>, чи вже походи воно з первісного *<и> (← прасл. *i, *ey), або з первісного *<ъі> (← *ū, *uy, *ons). Тому писано бі: <стѣнъі>, але <земли>. Згодом же артикулація фонеми під письмям <и> ста нижша (себо вимова <и> в рус. м. нині, т.зв. "тверда"), тож на позначення "мякого" звука в родовім однини та називнім множини жіночого роду стали пак писати <-ѣ> (ге: <землѣ. Але таке <-ѣ>, за походженням, не є тотожне з <ѣ> первісним. Писемна понаджа є вела до хибного висновку (ширеного в різних трудіх), ож, будь сим, у родовім однини чи називнім множини жіночого роду в д.-рус. бі кінець <-ѣ>. То є те саме ги, снуючи з чинного письма нині, казати, ни би, чепінь ступене [деяких] прикметників є в руській мові *<-ч-> на поді писаних тварів <нижч->, або, що в числах "11—30" є *<-ц-> на поді писаних тварів <-дцять>, коли на ділі чепінь ступене прикметників (и прислівників) є *<-ш-> (*<нижьш->), а в згаданих числах є *<-с-> (*<-дьсѧть>).

    Питання: чому же в родовім однини та називнім множини жіночого роду, та називнім-знахіднім множини чоловічого роду, в т.зв. "мякій відміні", є в руській мові кінець <-і> (<-ѣ>)?

    По 1., на ділі же бі та є й <-и> з "твердим" приголосним перед тим, и <-і (-ѣ)>.

    По 2., на мою думку, поштовх до появи "мякої відміни" даю два чинники: 1) приголоски /j, ʎ, ɲ/ тварів т.зв. "мякої відміни" та 2) позиційна фонетична поведінка приголосних перед кінцем <-ѣ> (чинне письмо: <-і>, моє письмо: <-é>, ← прасл. *-oy).

    Чинник 1.
    Приголоски /ʎ, ɲ/, де /ʎ, ɲ/ постали з *l, *n перед *[j] (*y). Серед имен жіночого роду т.зв. "мякої відміни" вони суть, на приклад, у: *uolya → <uolya> "воля", *topnya → <tônya> "тоня" (д.-рус. <тонꙗ>) тощо. Ге писано више, кінець родового відмінка вднини та називного множини жіночого роду, та називного-знахідного множини чоловічого бі в прасл. *-ons, що сам по собі да фонему, писану ге <ъі> в д.-рус.; себо: *ronk-ons → <рѫкъі> (rõcui) "руки́", *nog-ons → <ногъі> (nogui) "ноги́". Суто формально, й у т.зв. "мякій відміні" є треба реконструювати той самий кінець *-ons у родовім однини та називнім множини жіночого роду, та називнім-знахіднім множини чоловічого, себо: *uol-y-ons "волі", *topny-ons. Дією "мяких приголосок" /ʎ, ɲ/ кінець *-ons бі подоблено: **/ˈwoʎɤ/ → /ˈwoʎi/, **/toɲɤ/) → /ˈtoɲi/.

    Чинник 2.
    В давально-місцевім однини жіночого роду бі в прасл. кінець *-oy, → на письмі <-ѣ> в д.-рус., <-і> в чиннім письмі, у мене <-é>: *ronk-oy → <рѫцѣ, rõcé> "руці́". Проте в т.зв. "мякій відміні" бі в найранішу добу писано <-и>: *uoly-oy → <воли> (дав.-місц. одн.!). Для підкреслення "мякости" приголоски в ст.-сл. (д.-бовг.) бі й окремий засіб: значок "стрішка" над тяклим письмям: <л̑, н̑>. Тобо <воли, земли, тони> (все дав.-місц.!) може бути писано й: <вол̑и, земл̑и, тон̑и> тощо. Але така практика не бі загальна. Пізніше, тяжінням до морфологичної внификації (з твари т.зв. "твердої відміни"), в окремих говірках д.-рус. доби стали писати <-ѣ> в тваріх дав.-місц. однини й т.зв. "мякій відміні": <землѣ> (доти: <земли/земл̑и>), <волѣ (вол̑ѣ)> (доти: <воли/вол̑и>), <тонѣ (тон̑ѣ)> (доти: <тони/тон̑и>) тощо. Се бі ширено й на ймена жіночого роду "мякої відміни" з такими первісно "мякими" приглосками ге: /t͡ʃ, d͡ʒ, ʃ, ʒ, rʲ/ (пізніше сі приголоски в руській мові загалом ставши акустично "тверди"): <сѣчѣ> (доти: <сѣчи>) ← *sēky-oy "січі", <мєжѣ> (доти: <мєжи>) ← *medy-oy "межі", <доушѣ> (доти: <доуши>) ← *douxy-oy "душі", <мєрєжѣ> (доти: <мєрєжи>) ← *mergy-oy "мережі", <боурѣ/боур̑ѣ> (доти: <боури/боур̑и>) ← *boury-oy. Тож, хоча пізніше згадані приглоски ставши в руській мові "тверди" на слух, у сих морфологичних умовах — у дав.-місц. однини — сі приголоски ховаю "мякість". Отже, на стику морфем у руській мові відтоди могу бути т.зв. "мякі" приголоски: /ʎ, ɲ, t͡ʃʲ, d͡ʒʲ, ʃʲ, ʒʲ, rʲ/ (перед морфемою *-oy → <-ѣ/-é/-і> в них може бути віднесено /ʲ/ до сеї морфеми). А таким чином, на стику морфем могу такі приголоски бути й у падови родовім однини та називнім множини жіночого роду, та називнім-знахіднім множини чоловічого. Отже, не йно в згаданих під "Чинник 1." з /ʎ, ɲ/, а й у проці приголосок. Тобо: *sēky-ons → **/sʲit͡ʃʲɤ/, *medy-ons → **/mɛˈd͡ʒʲɤ, ˈmɛd͡ʒʲɤ/, *mergy-ons → **/mɛrɘˈʒʲɤ, mɛˈræʒʲɤ/, *douxy-ons → **/duˈʃʲɤ, ˈduʃʲɤ/. Твари з ** суть формальні фонетичні реконструкції проміжного дзвена, які ймуть показати, що в писаних нині тваріх <січі, межі (меджі), мережі, душі, бурі, волі, тоні> та в піздньо-д.-рус. <сѣчѣ, мєжѣ, мєрєжѣ, душѣ, боурѣ, волѣ, тонѣ> є <-і / -ѣ> не *<-ѣ>, а *[ʲ] + *<ъі>, де *<ъі> є подоблено в "мяку" (переднього ряду) голоску, відбиту на письмі нині письмям <-і> та письмям <-ѣ> в піздньо-д.-рус. добу.

    Оскільки на стиці морфем у моїм письмі верх име морфологичний елемент, а не фонетичний, вимагаючи послідовного додержання на письмі тої самої морфеми без огляду результат фонетичний в окремих фонетичних умовах окремого слова, то без огляду, чи є ймя "мякої" або "твердої" відміни, я всюди пишу <-ui> (← прасл. *-ons родового вднини та називного множини жіночого роду, та називного-знахідного множини чоловічого роду).

    25 липня 2021

    Думка дуже цікава, щось схоже був чув. Тоді виходить, що й написання землѧ насправді звичайне земла, просто із мяким л? А землѧмъ насправді земламъ просто із мяким л? Чи там таки чиста ѧ?

    Але чому ж тоді у давальному відмінку однини було земли, души, річи замість землі, душі, річі як у твердої відміни? Якось дивно виходить - руцІ, але землИ.

    25 липня 2021

    <...щось схоже був чув>

    Tẽgyko.

    25 липня 2021

    Точно що не Ви первий, хто зводить давнє написання "землѣ" до "земли" із м'яким л (під буквою и мабуть те саме що болгари пишуть як ы), але щоразу коли я натикаюся на такі тези у мені пробужаються сумніви — як таке може буть що за кілька сот літ (!) ретельних суперечок філологів ніхто так і не дійшов до такої думки?

    25 липня 2021

    І ні, Тищенко тут ні до чого, хоть цілком у його стилі.

    25 липня 2021

    <хто зводить давнє написання "землѣ" до "земли" із м'яким л (під буквою и мабуть те саме що болгари пишуть як ы)>

    Yacõ pady ci yacui padi ménite Ui tou pwd tuarom <землѣ>?

    25 липня 2021

    Не пам'ятаю но точно або множина називного одмінку, або однина родового одмінку.

    25 липня 2021

    Вдячний Вам за відповідь, тепер хоч стало ясно, що Ваше написання ночы\nocui (чи якось так) ее передбачає лише єдино-правильну вимову "ночы" але також і східноукраїнську "ночі".

    Я так підозрюю, що й Ваші "тверди", "добри" насправді передбачають також м'яку східноукраїньску вимову як "тверді", "добрі", а тверды\tberdui добры\dobrui (якось так) є просто нормою написання, але не вимови. Тому написання "тверди букви" передбачає також вимову "тверді букви"?

    25 липня 2021

    Я ось не розумію, Ваше yacui padi це "які пади"? Чому ж тоді "якы"?

    25 липня 2021

    Друге питання до Вас - як кінець кінцем розуміти Ваше бі? Чим відрізняються бѣ, бѣх, бях, бых, був\быв, б?

    26 липня 2021

    <Ваше yacui padi це "які пади"? Чому ж тоді "якы"?>

    <Yacui> e bezouduy tuar rodòuoyui padi mnoginui gœnotyoho rodou wd "yaca".

    <Yacœ> e ouduy tuar rodòuoyui padi mnoginui gœnotyoho rodou wd "yacà".

    Gbanïe bezoudoho tuarou <yaca> (hi imên gœnotyoho rodou):

    Singularis:
    Nom.: yaca (rõca)
    Gen.: yacui (rõcui)
    Dat.: yacé (rõcé)
    Acc.: yacõ (rõcõ)
    Loc.: yacé (rõcé)
    Instr.: yacõiõ (rõcoiõ)

    Pluralis:
    Nom.: yacui (rõcui)
    Gen.: yacwf (← |*<ꙗкъ́> ← *ya-k-ún; rõc)
    Dat.: yacam (rõcam)
    Acc.: yacui (rõcui)
    Loc.: yacax (rõcax)
    Instr.: yacami (rõcami)

    Dualis:
    Nom.: yacé (rõcé)
    Gen.: yacou (rõcou)
    Dat.: yacoma (rõcoma)
    Acc.: yacé (rõcé)
    Loc.: yacou (rõcou)
    Instr. yacoma (rõcoma)

    Gbanïe oudoho tuarou <yacà>:

    Singularis:
    Nom.: yacà
    Gen.: yacoyui
    Dat.: yacwy
    Acc.: yacõ
    Loc.: yacwy
    Instr.: yacoiõ

    Pluralis:
    Nom.: yacœ
    Gen.: yacuix
    Dat.: yacuim
    Acc.: yacœ/yacuix
    Loc.: yacuix
    Instr.: yacuimi

    Dualis:
    Nom.: yacœ
    Gen.: yacuix
    Dat.: yacuima
    Acc.: yacœ/yacuix
    Loc.: yacuix
    Instr.: yacuima

    26 липня 2021

    <Друге питання до Вас - як кінець кінцем розуміти Ваше бі? Чим відрізняються бѣ, бѣх, бях, бых, був\быв, б?>

    Ne ima i ne mogeity bouti niyaca <бях> u rousscwy móufé.

    <Був/быв> siõdui ne tẽgneity. To e déyepricmetnik na *-l-.

    <Bé> e 3. osoba odninui minõloho késou déyeslôua "bouti"; = ẽghelscomou "was", némecyscomou "war". <Bé> i e <бѣ>.

    26 липня 2021

    <хоть цілком у його стилі.>

    U ceimy ge??

    26 липня 2021

    <стало ясно, що Ваше написання ночы\nocui (чи якось так) ее передбачає лише єдино-правильну вимову "ночы" але також і східноукраїнську "ночі".>

    Heto ni. Slôuo "nwcy" e na -y, ne na -a. Pro gœnotya imena yé pisax ino ona na -a: rõca, gœna, noga, zemya, tonya, medya, meregya, bourya, douxya, uoda tc., ne põty, xwty, bwly, mwly, nwcy, récy, suity, bély, zelèny, cròüy/cròfy, leuty, meity, zeimy, gaty, raty, mary, sõty tc.

    Wd <nwcy> e: <noci> — cœho?, <noci> — cœmou?, <noci> — ceimy?, <noci> — cyto? (mnogina). Tou <-ui> bouti ne mogeity.

    Wd <zemya> e: <zemyui> — cœho?, <zemyé> — cœmou?/ceimy?, <zemyui> — cyto? (mnogina).

    Uimóufa:
    noci /ˈnu̯͡ɔt͡ʃɪᵊ ; nʷoˈt͡ʃɪ͡ɘʲ/
    zemyui /zɛ̝ʲˈmʎɘ̞ ; ˈzɛmʎɘ̞/
    zemyé /zɛ̝ʲˈmʎi/.

    26 липня 2021

    <Я так підозрюю, що й Ваші "тверди", "добри" насправді передбачають також м'яку східноукраїньску вимову як "тверді", "добрі", а тверды\tberdui добры\dobrui (якось так) є просто нормою написання, але не вимови. Тому написання "тверди букви" передбачає також вимову "тверді букви"?>

    Ni. Yé pisiõ i <tuerdui, dobrui>, i <tuerdœ, dobrœ>.
    <Tuerdui, dobrui> e <твьрдъі, добръі> /ˈtwærdɘ̞, twærˈdɘ̞/, /ˈdu̯͡ɔbrɘ̞, dʷobˈrɘ̞/, a <tuerdœ, dobrœ> e /twærˈdi/, /dʷobˈri/, bez [ʲ] pered [i] (sebo ne /twærˈdʲi/, /dʷobˈrʲi/, a /twærˈdi/, /dʷobˈri/). Sebo "tuerda" e prigolosca e pered <-œ>, i pacye pered <-ui>.

    26 липня 2021

    <Не пам'ятаю но точно або множина називного одмінку, або однина родового одмінку.>

    Aha. To tacui ni, toho isté ne pisa nik, crwmy mene.

    26 липня 2021

    Підождіть трохи, розберемося перше з бі, щоб я хоч трохи зміг Вас роузміти. Чому це не можуть бути ніяких бях(б'ях) в українській мові, якщо пам'ятки знають цілу купу разів написання бяхъ?

    Тобто замість звичайного давньоминулого був знав Ви пропонуєте бі знав, а замість "ви були знали", "ми були знали", "воно було знало" Ви що пропонуєте? Ми біхом знали? Ви бішесте знали? Воно бішеть знало?

    26 липня 2021

    « tacui ni, toho isté ne pisa nik, crwmy mene »
    Не ручаюся, що у тій статті саме зачепало давньоруську мову, може там говорилося про сучасний правопис - щоб писати душьи, земльи у родовому відмінку але у давальному землі та душі - щоб розрізняти давальний та родовий відмінок незалежно од вимови. Я таки натужився й пригадав що то було в статтях присвяченій популяризацїї Драгоманівки.

    26 липня 2021

    Єлисіє, але ж процентів 90% українців говорить ночі, тверді, ніякі не ночи та тверди, то чому Ви цураєтеся такої вимови? Невже назвете її польським або в'ятським впливом?

    26 липня 2021

    Що значать Ваші bezouduy та ouduy я геть не можу розшифрувати.

    17 січня 2023

    Реакція на факапи 😄 — реакція на хѫї 💀⚰️☦

    халепа
    1
    Євген 15 травня 2023
    прокол
    1
    Путятін Редріх 10 вересня 2024
    10 вересня 2024

    Дія за знач. проколо́ти, проко́лювати 1. Приклади
    При отитах призначається тепло на вуха, робиться, коли необхідно, прокол барабанної перетинки і вводиться пеніцилін. (з наук. літ.)
    Про ступінь просмаження узнають з пружності м'яса і кольору соку, що витікає при проколі. (з наук.-попул. літ.)
    Отвір або рана, зроблений (зроблена) чимсь гострим, колючим. Приклади
    Шабельний прокол у спину і кілька рубаних ран на голові, на шиї свідчили про звірячу розправу убивців. (Іван Ле)

    15 вересня 2024

    в розмовній мові "проколотись" --- також "схибити" (можливо, щоправда, що прийшло з московитської)

    10 вересня 2024

    Значення слова
    Факап — невдача.
    Приклад вживання

    Кругом одні виродки, жити заважають, що не день - факап, дістало!

    До чого тут прокол?

    15 вересня 2024

    завжди сприймав слово "факап" не просто як невдачу, а як чиюсь помилку (або, як тут запропонували, "прОїб"). Я запропонував пристойніший переклад із тим самим значенням, що й "прОїб"

    15 вересня 2024

    Звучить як московщина.

    феіл
    0
    Олександр Бражій 8 вересня 2019
    11 листопада 2019

    fail...

    лажа
    ,
    налажати
    0
    Anna Nikiforova 4 жовтня 2023
    10 вересня 2024

    лаж «надбавка до номінальної вартості золотих грошей; перевищення курсу цінних паперів проти їх номінальної вартості»
    через посередництво російської мови запозичено з італійської;
    іт. l’aggio «ажіо, лаж, прибуток» запозичене в даному разі разом з артиклем;

    промах
    ,
    промашка
    0
    Роман Роман2 15 вересня 2024
    прохиб
    ,
    схиб
    0
    Роман Роман2 15 вересня 2024
    прорух
    ,
    проруха
    0
    Роман Роман2 15 вересня 2024
    Запропонувати свій варіант перекладу
    Обговорення слова
    9 вересня 2019

    невдача

    6 березня 2021

    Міняєте чужомовну дурню на чужомовну невимовну дурню. Держіть "кола".

    10 липня 2021

    Cyto e <невимовну>? <невдача>??

    1 липня 2022

    Яке матюче

    Поділитись з друзями