Пірчити - колотить, бить (кого).
(Сл. Грінченка).
Скорше, "відпірчив".
До, речі, "перчити" також означає "шворити", щоб не вживати обсценну лексику.
Пучити, пу́ча́ти — «потрошити, вибирати кишки, розпирати, розбивати».
goroh.pp.ua: пучити
Від праслов'янського *grušiti «дробити, товкти», звідки й слово — груша.
Я просто не можу ХХD
І відколи це матюки не українські слова? Мабуть, злі московити позаносили від монголів, та?
Карле, Ви трохи хуйово трактуєте слово "хуярити")) Насправді воно означає якусь енергійну або інтенсивну дію, не обов'язково руйнівну. Можна ж хуярити і в хорошому сенсі: полоти грядку або, скажімо, неправильні слова щодня пачками перекладати))
Воно може означати все, що завгодно. Це московське матючиння. У москалів один мат може мати безліч значінь.
Матюки для української мови не є запозиченими словами. Це питомі слова слов'янського походження. Перекладати їх немає сенсу.
Корені то питомі, а похідні з московських пролетарського й блатного жаргонів.
Але сенсу перекладати їх нема, краще забути.
@Вадим Мельник у 2021 році продовжувати думати, що матюки є лише в російській, це поганий тон. Ви ще старий радянський фейк розкажіть, що ці слова прийшли з тюркських/монгольської мови.
Ну, звісно ж, якщо я йду проти моди на легітимізацію московського пролетарсько-злодійського матюччя, то це вже поганий тон.
Обсценна лексика (використаю саме такий термін) справді існує в усіх чи в майже всіх мовах. Проте це слово й инше, що Ви захищаєте морфологічно й семантично суть таки московські слова, історично творені в дегенеративний спосіб (що цілком органічно вписується у загальну мовну картину СССР) у пролетарському й злодійському середовищах совка, які й були перейняті до руської мови.
Я вже давав відповідь на це запитання. Це явне порушення правил спільноти й суспільства, вибачте. Тут не треба нічого обговорювати й доводити, усе просто
Добив до Чистилища
Хтось врятував видно
r2u.org.ua: лупити
Оце слово, і в новинах не гидко почути, та сенс передає))
Дійсно гоже.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/14465-dukhopelyty.html#show_point
Духопелівка (моск. "пизделка" - драка).
Із приходом московських загарбників на західні українські землі розпочався насув непристойної, брудної лайки у повсякденному мовленні, особливо на виробництві, у війську, що до краю вражало українців, адже така грубість і ницість була неприпустимою з огляду на їхнє виховання. Українці не вживали вульгарних
слів. Турецький мандрівник Евлія Челебі, котрий на початку другої половини ХVІІ
ст. подорожував Україною, небавом писав, що українська мова всеосяжніша, ніж перська, китайська, монгольська. Він записав аж чотири лайливі вислови: "дідько", "свиня", "чорт", "щезни, собако!"
За вживання непристойних слів українців навіть карали зборові й війтівські
суди. Приміром, 1744 р. працівники ковальського цеху в Старій Солі, що на Львівщині, пожалілися на цехмайстра В. Струдзінського, який сказав, що кожен русин – пес. Суд покарав Струдзінського, постановивши, що оскаржений має сплатити грошову кару, покрити судові витрати, купити для церкви два фунти воску і привселюдно, перед ратушею, просити вибачення. Згодом, 1784 р. війтівський суд села Черешневого присудив В. Балабанові 15 ударів буками: 5 за слово "безстидниця", 5 за слово "шлюха" та 5 за те, що ображав цими словами жінку Я. Бочара цілий день. Отже, культура спілкування в українців була на високому рівні і лише із приходом московитів українська мова почала поповнюватися численним матюччям, яке навіть витіснило з ужитку звичайні слова української лайки.
Шерифе, свята правда, геть из Вами згоден.