Як на мене, дуже годже, і враховано поради пана Єлисія. Лишень гадаю, що слід додати наголос на другий склад.
Місце, де продають ліки. "К" змінюється в "ч" через м'якшення, подібно до рука – ручниця (рушниця).
По суті своїй це те саме лікарниця, що вгорі, тільки без "-ар".
Там зілля різні продають.
Колись все починалось з такої медицини. Гадаю, що може бути поширено на всі такі заклади.
кава - кавярня, книги - книгарня, ліки - лікарня
Той шпиталь, де лікують хворців це лічни'ця. (Хворіє - хворець). Жінка, що рахує - лі'чить = лі'чниця.
Лікарня не є будівля/місце/приміщення, де роблять ліки ― то є просто приміщення, де робить лікар (напр., амбулаторія чи що), творене бо від основи лікар- з суф. -ар- професій, занять, ремесел; -ня (*-n-y- + -a), як творить первісний прикметник, імовірно в складі первісних сполучень з відповідними іменниками жін.р. (лікарня кімната/лава/крамниця; також і спальня є від *спальня кімната/полата, кузня ← кузня майстерня, лазня ← лазня кімната тощо). Таким чином, лікарня не може бути нічим іншим ніж приміщення для роботи самого лікаря, тобто се слово зосереджує увагу на самому лікареві (його діяльності, роботі), а не виробі чи збуті ліків.
-
очевидно, запозичення з германських мов;
готське lēkeis «лікар», давньонімецьке lāhhi «тс.», гот. lēkinōn «лікувати», двн. lāchinōn «тс.», можливо, споріднені з гр. λέγω «збираю; рахую; говорю».
з'ї́день «пожирання», з'їджь «витрата їжі», з'ї́ди «недоїдене сіно, солома», з'ї́дини «тс.», з'ї́дища «місце, де лежать залишки худоби, пожертої звірами», з'ї́дливий «в’їдливий» з'їду́щий, за́їди «виразки в куточках рота», заї́дливий, за́їдник «жовторотий», заїдня́ «сварка», заї́док «закуска», їда́, їда́к «їдець», їдаки́ «зуби», їда́ло «шлунок; рот Я», їда́льний «їстівний», їда́льня, їда́ти, їде́ння «їжа», їде́ць, їдже́ння «їжа», їди́мий, їді́ння, їдки́й, ї́дло́ «тс.»«сварка», їдови́тий «невибагливий до їжі», їдо́к «їдець», їдо́м (у виразі ї. їсти «лаяти»), їду́ха «охоча поїсти», їдю́чий «кусливий» (про муху), надоїда́ти, надої́дливий, наї́джений, на́ї́док «їда; ситість», недоїда́ти, недо́їдок, об'їда́ло, обі́д, обі́дальник, обі́дати, обі́дішній, обі́дній, обі́дня, пере́їди «з’їди; об’їдки», пої́дка «кількість їжі, споживаної за один раз», пої́дливий «нищівний», приїда́тися «набридати», сніда́нок
Лік - препарат, ліки: 
goroh.pp.ua: препарат
Торг - торгівля.
На зразок "колгосп", "сільгосп"?
Ага. Я це питання не вивчав (навіть не знаю де й як почати 🤔), але таке ось ліплення до купи слів точно перейняте з СРСР. Ліпити до купи корені, або взагалі якісь дурні всічення коренів це точно радянщина, навіть не московщина, бо такий словотвір як в деяких радянських словах є дурним для будь-якої мови. Як ось «колгосп». Шо таке «кол-» в тому слові, якшо корінь у «колективний» є «колект-»? Певно, лише таварішшь Лєнін знає. Або недавно реготав, як подумав над словом «радбез» (Рада Безпеки ООН). Аха-ха, виявляється «-без» там є скорочено від «безпека/безопасность», хоча й в укр. «безпека», й у моск. «безопасность» «без-» є взагалі префікс, а не корінь! Рада без.. без чого? Можна вмерти зі сміху. Але за ліплення йменників до купи не знаю. Зустрічаються такі слова як «жар-птиця», але там риска стоїть недарма, бо вимовляється то слово роздільно. Я так гадаю. Може, таке слово як «лік-торг» і може існувати в нашій мові? Не знаю. Але тоді, принаймні, вимова має бути роздільною. Але прикметники й іменники вже до купи ліпити можна, наче. Зустрічав декілька таких слів, але не згадаю... Також помітив, шо дієслова в наказовому способі також, ніби, ліплять до йменників. Як у «перекотиполе», чи «гуляйполе».
"Лік" і "торг" це-ж не скорочення від инших слів. "Торг" - псл. *tъr̥gъ «базар, торгівля»: goroh.pp.ua: торг#23185
Лік - псл. lěkъ «ліки, лікування», lěčiti «лікувати»: goroh.pp.ua: лік#14562
Так, я розумію. Але як писав вище, ліплення двох іменників до купи в українсьй також є сумнівним. Має бути інтерфікс «-о-».
Виходить тоді "лікоторг".
Виходить.
Змінив
<Так, я розумію. Але як писав вище, ліплення двох іменників до купи в українсьй також є сумнівним. Має бути інтерфікс «-о-».>
Leudmila/Leudmil (leud + mil/mila), d.-rous. pœutybéga (pœuty "pan" + béga "béglica, bégla") "geona tecla ôd suoya mõgya" (starolead. ‹poćbiega› "globetrotter, vagabund"), meduédy (medu "meûd" + édy "éda, édoun"), ‹motõz› (mœut + õz), laxmœutïe (lax + mœut), d.-rous. drycœuly, drycœulïe (*drucœuly, drucœulïe; *dru- "dèrevo" + cœuly/cœulïe "cœul, cœulïe"), strémygòlôu› (strémy + gòlôu), ‹gospœudy (*gost- + podys), goumno (gou- "rogatina, goveado" + "mno (*myno) "tœuc, bitova, bitnya").
То, гадаєте, подоба "лікторг" може існувати в сучасній мові?
Ya gadaiõ take slovo mogêity bouti i nuiné, xotya samo slovo za danõ teamõ né mi po dobé.
Gadal eimy ini isce slovo sucladene bez ‹o- (-e-, -œu-, -ei-, -eû-) — u slovacyscé: ‹ťuľpas› "teuxtéy, telepeny" (← *teul- ména do *tel- "telea", + *pas-os "cto pasêity" = *"cto pasêity teleata"; verstay zu rous. ‹oloux› — peruésno *‹voloux›, ôd "vœul").
Зрозуміло. Цікаво.
Займаво, що добра частина порад через слово «лѣк», що в свою чергу, як пише ЕСУМ: очевидно, запозичення з германських мов.
<як пише ЕСУМ: очевидно, запозичення з германських мов.>
SIRM (ЕСУМ) tam xuibity. Div. SISM (ЭССЯ) XIV, 192-194: *lěka/*lěkъ II.
Ахаха, стає ще смішніше. ЕССЯ:
> большинство исследователей считает заим- ствованием из германских языков, где представлена целая лекси- ческая группа
Проти виступають лише декотрі особи.
Одну спробу вже відхилили:
> Действительно, нет никаких следов семантического развития группы слав. *1ёкъ от 'говорить’ к 'лечить, лекарство’.
Друга взагалі дуже смішно звучить:
На этом основании автор Допускает даже (правда, с минимальной надежностью) заимство- вание из праславянского в прагерманский.
Особливо ця частина:
> правда, с минимальной надежностью
Ще смішненького:
> Наконец, Оштир пытался доказать доиндоевроп. генезис слав
> пытался доказать
Тож:
> tam xuibity
Дякую, теж росмішили і не робіть такого.
Радите поглянути москівського словника і кажете, що він авторітетніший? Дуже дякую. Та ні, не хибе, бо ось наприклад ще хорвацький словник пише: prasl. *lěkъ (rus. leká, polj. lek) ← got. *lēka- ≃ lēkeis: liječnik.
Якщо аптечка - лікарничка, то аптека - лікарниця.
Чудовий відповідник
Так, це забуте українське слово: лікарниця = аптека / - Словниця української (або Юговоруської) мови, (Ф. Піскунов), 1873. - С. 60 https://books.google.com.ua/books?id=0d5bAAAAcAAJ&pg=PA60&hl=uk#v=onepage&q&f=false
Не кожний досвід минулий є вдалий. Суть аптеки є місце на придбання ліків. Інше все (працівники аптеки тощо) є до самої сути поняття аптека посереднє. Слово лікар творить чепінь -ар(ь) ― заняття, ремесла, професії, отже значить первісно особу, зайняту ліками (їх виробом або збутом) чи лікуванням (первісно лік значить і засіб лікування, й самє лікування). Отже, всі слова похідні від основи лікар- зосереджують увагу на професії, що в разі поняття аптека кривить його суть. Подібним чином курйозне є й дане в ЕСУМ лікарник у значенні аптекар; від -н-ик є в укр.м. (й в інших слов’янських) часто творено назви професій, зайнять, а таким чином лікарник є професія від професії (лікарник ← лікар).
Слово для значення аптека має бути творено від основи/кореня лік- (не від основи лікар-).
Що тоді скажете про словацьку лекарень «аптека»?
А який наголос?
Великий плюс.
<Великий плюс>
Наскільки великий?
Знову те саме.
--- бо плутатимуть з лікарня.
-
очевидно, запозичення з германських мов;
готське lēkeis «лікар», давньонімецьке lāhhi «тс.», гот. lēkinōn «лікувати», двн. lāchinōn «тс.», можливо, споріднені з гр. λέγω «збираю; рахую; говорю».
—