Аптека — лікарняно-санітарний заклад, що виготовляє і відпускає ліки за рецептами, продає готові лікувальні засоби, які дозволено відпускати без рецепта, лікувальні мінеральні води, перев'язувальні матеріали, предмети догляду за хворими та інші лік. вироби.
Не кожний досвід минулий є вдалий. Суть аптеки є місце на придбання ліків. Інше все (працівники аптеки тощо) є до самої сути поняття аптека посереднє. Слово лікар творить чепінь -ар(ь) ― заняття, ремесла, професії, отже значить первісно особу, зайняту ліками (їх виробом або збутом) чи лікуванням (первісно лік значить і засіб лікування, й самє лікування). Отже, всі слова похідні від основи лікар- зосереджують увагу на професії, що в разі поняття аптека кривить його суть. Подібним чином курйозне є й дане в ЕСУМ лікарник у значенні аптекар; від -н-ик є в укр.м. (й в інших слов’янських) часто творено назви професій, зайнять, а таким чином лікарник є професія від професії (лікарник ← лікар).
Слово для значення аптека має бути творено від основи/кореня лік- (не від основи лікар-).
Лікарня не є будівля/місце/приміщення, де роблять ліки ― то є просто приміщення, де робить лікар (напр., амбулаторія чи що), творене бо від основи лікар- з суф. -ар- професій, занять, ремесел; -ня (*-n-y- + -a), як творить первісний прикметник, імовірно в складі первісних сполучень з відповідними іменниками жін.р. (лікарня кімната/лава/крамниця; також і спальня є від *спальня кімната/полата, кузня ← кузня майстерня, лазня ← лазня кімната тощо). Таким чином, лікарня не може бути нічим іншим ніж приміщення для роботи самого лікаря, тобто се слово зосереджує увагу на самому лікареві (його діяльності, роботі), а не виробі чи збуті ліків.
Ага. Я це питання не вивчав (навіть не знаю де й як почати 🤔), але таке ось ліплення до купи слів точно перейняте з СРСР. Ліпити до купи корені, або взагалі якісь дурні всічення коренів це точно радянщина, навіть не московщина, бо такий словотвір як в деяких радянських словах є дурним для будь-якої мови. Як ось «колгосп». Шо таке «кол-» в тому слові, якшо корінь у «колективний» є «колект-»? Певно, лише таварішшь Лєнін знає. Або недавно реготав, як подумав над словом «радбез» (Рада Безпеки ООН). Аха-ха, виявляється «-без» там є скорочено від «безпека/безопасность», хоча й в укр. «безпека», й у моск. «безопасность» «без-» є взагалі префікс, а не корінь! Рада без.. без чого? Можна вмерти зі сміху. Але за ліплення йменників до купи не знаю. Зустрічаються такі слова як «жар-птиця», але там риска стоїть недарма, бо вимовляється то слово роздільно. Я так гадаю. Може, таке слово як «лік-торг» і може існувати в нашій мові? Не знаю. Але тоді, принаймні, вимова має бути роздільною. Але прикметники й іменники вже до купи ліпити можна, наче. Зустрічав декілька таких слів, але не згадаю... Також помітив, шо дієслова в наказовому способі також, ніби, ліплять до йменників. Як у «перекотиполе», чи «гуляйполе».
Даруйте, Павле.
Виявляється, в українській є слова складені з двох іменників без інтерфіксу. То ваше "лікторг" могло би бути. Не дарма написав, шо це питання не вивчав.
Аптека — лікарняно-санітарний заклад, що виготовляє і відпускає ліки за рецептами, продає готові лікувальні засоби, які дозволено відпускати без рецепта, лікувальні мінеральні води, перев'язувальні матеріали, предмети догляду за хворими та інші лік. вироби.
Слово "аптека" набуло поширення в Україні.
Перекладаємо слово аптека
Якщо аптечка - лікарничка, то аптека - лікарниця.
Чудовий відповідник
Так, це забуте українське слово: лікарниця = аптека / - Словниця української (або Юговоруської) мови, (Ф. Піскунов), 1873. - С. 60 https://books.google.com.ua/books?id=0d5bAAAAcAAJ&pg=PA60&hl=uk#v=onepage&q&f=false
Не кожний досвід минулий є вдалий. Суть аптеки є місце на придбання ліків. Інше все (працівники аптеки тощо) є до самої сути поняття аптека посереднє. Слово лікар творить чепінь -ар(ь) ― заняття, ремесла, професії, отже значить первісно особу, зайняту ліками (їх виробом або збутом) чи лікуванням (первісно лік значить і засіб лікування, й самє лікування). Отже, всі слова похідні від основи лікар- зосереджують увагу на професії, що в разі поняття аптека кривить його суть. Подібним чином курйозне є й дане в ЕСУМ лікарник у значенні аптекар; від -н-ик є в укр.м. (й в інших слов’янських) часто творено назви професій, зайнять, а таким чином лікарник є професія від професії (лікарник ← лікар).
Слово для значення аптека має бути творено від основи/кореня лік- (не від основи лікар-).
Що тоді скажете про словацьку лекарень «аптека»?
А який наголос?
Великий плюс.
<Великий плюс>
Наскільки великий?
Знову те саме.
Як на мене, дуже годже, і враховано поради пана Єлисія. Лишень гадаю, що слід додати наголос на другий склад.
Місце, де продають ліки. "К" змінюється в "ч" через м'якшення, подібно до рука – ручниця (рушниця).
По суті своїй це те саме лікарниця, що вгорі, тільки без "-ар".
+
кава - кавярня, книги - книгарня, ліки - лікарня
будівля де виробляють та продають ліки - лікарня
Так вийде плутанина
Той шпиталь, де лікують хворців це лічни'ця. (Хворіє - хворець). Жінка, що рахує - лі'чить = лі'чниця.
Аптекар - лікарник, аптекарка - лікарничка
Саме так!
https://io.ua/36030504
Лікарня не є будівля/місце/приміщення, де роблять ліки ― то є просто приміщення, де робить лікар (напр., амбулаторія чи що), творене бо від основи лікар- з суф. -ар- професій, занять, ремесел; -ня (*-n-y- + -a), як творить первісний прикметник, імовірно в складі первісних сполучень з відповідними іменниками жін.р. (лікарня кімната/лава/крамниця; також і спальня є від *спальня кімната/полата, кузня ← кузня майстерня, лазня ← лазня кімната тощо). Таким чином, лікарня не може бути нічим іншим ніж приміщення для роботи самого лікаря, тобто се слово зосереджує увагу на самому лікареві (його діяльності, роботі), а не виробі чи збуті ліків.
* від основ лік- "ліки" та -минок "магазин"
Джерело прошу на <минок> "магазин".
Лік - препарат, ліки: goroh.pp.ua: препарат
Торг - торгівля.
Радянськй спосіб словотвору, на жаль.
На зразок "колгосп", "сільгосп"?
Ага. Я це питання не вивчав (навіть не знаю де й як почати 🤔), але таке ось ліплення до купи слів точно перейняте з СРСР. Ліпити до купи корені, або взагалі якісь дурні всічення коренів це точно радянщина, навіть не московщина, бо такий словотвір як в деяких радянських словах є дурним для будь-якої мови. Як ось «колгосп». Шо таке «кол-» в тому слові, якшо корінь у «колективний» є «колект-»? Певно, лише таварішшь Лєнін знає. Або недавно реготав, як подумав над словом «радбез» (Рада Безпеки ООН). Аха-ха, виявляється «-без» там є скорочено від «безпека/безопасность», хоча й в укр. «безпека», й у моск. «безопасность» «без-» є взагалі префікс, а не корінь! Рада без.. без чого? Можна вмерти зі сміху. Але за ліплення йменників до купи не знаю. Зустрічаються такі слова як «жар-птиця», але там риска стоїть недарма, бо вимовляється то слово роздільно. Я так гадаю. Може, таке слово як «лік-торг» і може існувати в нашій мові? Не знаю. Але тоді, принаймні, вимова має бути роздільною. Але прикметники й іменники вже до купи ліпити можна, наче. Зустрічав декілька таких слів, але не згадаю... Також помітив, шо дієслова в наказовому способі також, ніби, ліплять до йменників. Як у «перекотиполе», чи «гуляйполе».
"Лік" і "торг" це-ж не скорочення від инших слів. "Торг" - псл. *tъr̥gъ «базар, торгівля»: goroh.pp.ua: торг#23185
Лік - псл. lěkъ «ліки, лікування», lěčiti «лікувати»: goroh.pp.ua: лік#14562
Так, я розумію. Але як писав вище, ліплення двох іменників до купи в українсьй також є сумнівним. Має бути інтерфікс «-о-».
Виходить тоді "лікоторг".
Виходить.
Змінив
<Так, я розумію. Але як писав вище, ліплення двох іменників до купи в українсьй також є сумнівним. Має бути інтерфікс «-о-».>
Leudmila/Leudmil (leud + mil/mila), d.-rous. pœutybéga (pœuty "pan" + béga "béglica, bégla") "geona tecla ôd suoya mõgya" (starolead. ‹poćbiega› "globetrotter, vagabund"), meduédy (medu "meûd" + édy "éda, édoun"), ‹motõz› (mœut + õz), laxmœutïe (lax + mœut), d.-rous. drycœuly, drycœulïe (*drucœuly, drucœulïe; *dru- "dèrevo" + cœuly/cœulïe "cœul, cœulïe"), strémygòlôu› (strémy + gòlôu), ‹gospœudy (*gost- + podys), goumno (gou- "rogatina, goveado" + "mno (*myno) "tœuc, bitova, bitnya").
То, гадаєте, подоба "лікторг" може існувати в сучасній мові?
Ya gadaiõ take slovo mogêity bouti i nuiné, xotya samo slovo za danõ teamõ né mi po dobé.
Gadal eimy ini isce slovo sucladene bez ‹o- (-e-, -œu-, -ei-, -eû-) — u slovacyscé: ‹ťuľpas› "teuxtéy, telepeny" (← *teul- ména do *tel- "telea", + *pas-os "cto pasêity" = *"cto pasêity teleata"; verstay zu rous. ‹oloux› — peruésno *‹voloux›, ôd "vœul").
Зрозуміло. Цікаво.
Даруйте, Павле.
Виявляється, в українській є слова складені з двох іменників без інтерфіксу. То ваше "лікторг" могло би бути. Не дарма написав, шо це питання не вивчав.