Чес. žid,
Словац. žid
Пол. Żyd
Словен. jew
Хорв. Jevrejin
Анґл. Jew
Слово запозичене прадавніми слов'янами ще в дописемну доруську добу і походить від латинського Jūdaeus – іудей, жид, воно від гебр. iǝhūdī – іудей, від особового імени гебр. Iǝhūdā – Іуда, що означає «славлений, хвалений».
Перші писемні згадки слова: Остромирове Євангеліє (1056—1057) – жидовинъ, Галицьке Євангеліє (1114) – жидомъ. З часів Київської Руси відомі Жидівські ворота, дільниця Києва «Жидове» тощо.
Слово нейтрально і без негативного забарвлення бачимо у Грінченковому словнику української мови, у «Приказках і прислів'ях» Матвія Номиса і в Шевченка. Насправді, чи то у словнику Грінченка, чи в Кобзарі, чи ще де ви узагалі не зустрінете слово "єврей", яке українці просто б не зрозуміли, бо слова цього в Україні не було, лишень в Росії. Кого б ви з давніх українців не спитали, слово "єврей" було би для них такою ж абракадаброю, як слово "комп'ютер" чи "ісконний".
Негативного забарвлення слову "жид" надали московити при окупації України, вони вважали українську мову діялектом російської, тому і не приймали, що мова може мати значення слів відмінні від них у мові російській.
І "жид", і "єврей" - слова семітського походження (колись відповідали окремим семітським племенам, але тепер наклались на всіх євреїв). Слово "жид" було в широкому вжитку в нас набагато раніше. Проте, у московитів воно набуло образливого характеру. А оскільки наші землі, на превеликий жаль, були окуповані московщиною, то подібний вже лайливий вжиток перейшов і на наші землі. З рештою, самі євреї України написали звернення із проханням називати їх "євреями". Нині це слово поширене як основне, а "жид" часто-густо має московитські образливі контексти. Оскільки обидва слова - не наші, семітські, оскільки нині "єврей" переважає у вжитку, оскільки часто "жид" має образливу конотацію, оскільки самі євреї прохають називати їх "євреями" - не бачу сенсу змінювати таку усталену практику.
У вас же "Хорв. Jevrejin". Тобто, по суті, у хорватів також "євреїн", а не "жидовин".
жиде, та вгамуйся вже.
На крайній випадок хоч так.
Але пам'ятайте, що й цим словом ви близите українську мову на московський "кшталт", винищуючи споконвічне українське слово, яке ніколи для жодного українця не було матюком чи метою образити, а було таким же звичним словом, як нам зараз звичні "англієць", "німець", "чех", "хорват" чи "русин".
Штука не в тім, щоб нікого не образити, а у вмінні самому ображатись без реальної причини, та ще й у такий спосіб, щоб мати з того зиск))
Річ у тім, що ніде у світі євреї-жиди не ображаються на етнонім жид, окрім як на теренах колишньої Російської імперії, тому це не можна пояснити "вмінням самому ображатись без реальної причини", причина є, і причина ця у колишньому ставленні до жидів. Річ у тім, що жид це як зазначено, не геть етнонім, а ще й належність до релігії, у Російській імперії бути жидом було дуже не престижно, існувала смуга осідлости жидів, тобто иншими словами їм не можна було селитися де завгодно, вони якби були не повними громадянами, все змінювалося коли жид міняв релігію на православ'я, але так у певному сенсі він переставав бути жидом
<Річ у тім, що ніде у світі євреї-жиди не ображаються на етнонім жид, окрім як на теренах колишньої Російської імперії>
Nou, u italscœi móuvé 'ste obé slové — i ‹giudeo› i ‹ebreo› — ta ‹giudeo› imeity neircivõ sõznacõ (negative connotation).
I eaghelscoiõ e recti ‹Jew› grõbœusty, isprauno e: ‹Jewish›.
серед юдеїв семітів менше половини!! А ДЕСЯТКИ семітських народів = мусульмани а не євреї! Єврей релегійна ознака а не національна
Тобто як це серед євреїв семітів менше половини якщо євреї відносяться до групи семітських народів? Семітські народи це народи що відносяться до семітської мовної родини, це як слов'яни, тюрки, германці. Справжня жидівська мова це іврит, і це є мова з семітської групи
"iн наріш кхлумус"... То вас НАДУРИЛИ..юдофобія.. мусульманофобія християнофобія і навід водофобії ІСНУЮТЬ нажаль. А антісемітизм -вигадана ДУРНЯ. Коли мусульмани-семіти-палестинці вбивають євреїв-семітів-ізраільтян (і навпаки..) ХТО Ж ТАМ КОМУ антісеміт?
Коли семіти вбивають семітів то причиною не є антисемітизм, але коли в середовищі не семітських народів вбивають семітів ото і є антисемітизм, нічого воно не вигадано
Till Johan. Слушне зауваження. Коли я читаю про палестинський чи арабський антисемітизм, то уявляю собі людей, які б'ються головою об стіну. Але то таке...
Євреїв треба називати євреями, а жидів жидами. Кровно у тих і тих спільного часом доволі немало, але ідеологічно різницьа тут як Земльа і небо. Бо євреї ніколи не називають себе жидами, вони на це навпаки ображаютьсьа, і правильно робльать. Жиди ж себе постійно називають викльучно євреями, прильудно, і шифруютьсьа так, шо навіть самі євреї не розуміють шо перед ними просто жиди, втираютьсьа в довіру. І як наслідок ніхто нічого не може зрозуміти, чого ж то так виходить шо "жидів" якби меншість, але ж от: "Євреї, всьуди одні євреї!". Та взагалі-то все навпаки, бо хто хоч трохи в темі, той розуміє шо жидів на Землі стільки, шо хоч як в ліс за грибами.Наша планета взагалі давно вже ожидізована до того, шо рідко можна знайти сімю в якій не проскочив хоча б один чи два жиди.А от євреїв відносно небагато, і жиди ними прикриваютьсьа як цапами відбувайлами.І найгірше це все розуміють самі євреї.. Бо коли починаєтьсьа війна, то жидокомуністи і їм подібні починають спихати все саме на них.Але натовп думає шо це "жиди"..
І "жид", і "єврей" - слова семітського походження (колись відповідали окремим семітським племенам, але тепер наклались на всіх євреїв). Слово "жид" було в широкому вжитку в нас набагато раніше. Проте, у московитів воно набуло образливого характеру. А оскільки наші землі, на превеликий жаль, були окуповані московщиною, то подібний вже лайливий вжиток перейшов і на наші землі. З рештою, самі євреї України написали звернення із проханням називати їх "євреями". Нині це слово поширене як основне, а "жид" часто-густо має московитські образливі контексти. Оскільки обидва слова - не наші, семітські, оскільки нині "єврей" переважає у вжитку, оскільки часто "жид" має образливу конотацію, оскільки самі євреї прохають називати їх "євреями" - не бачу сенсу змінювати таку усталену практику.
‹ліпше›?
"‹ліпше›?"
Лѣпьшьє. Є чьто нє такъ?
Лише як юдей, тобто людина, шо сповідує юдаїзм. На жаль, окремої сторінки нема, то даю сюди.
Юда (<— церк.слов. <— грец.) + -ин.
Юдаїзм — юдинство; юдинщина; юдинизна; юдизна?
єбрѣıь
Жёнıна – єбрѣıька
Єврейський – єбрѣıьскъ
O! Se e ouge lépxye. Coli ouge œd gr. ‹Εβραίος› (dgr. ‹Ἑβραῖος›, ← aram. ‹עִבְרַי›), to rousscoiõ bõdeity pravilno: ‹Evréy› — is ‹-é-› ← ‹-αι-›; porœunaite:
‹Βαρθολομαίος› → ‹Vartholoméy›,
‹Εφραίμ› → ‹Ophrém, Oxrém› /oˈxrim, oˈxri͡em/, ‹Ephrém, Exrém› /jɛˈxrim, jɛˈxri͡em, jɜˈxrim, jɜxri͡em/,
‹Φαρισαῖος› → ‹Phariséy› (*‹фарисѣи›),
‹Ἐλισσαῖος› → ‹Eliséy› /jɛlɪˈsi͡ej, jɜlɪˈsi͡ej/, ‹Oliséy› /olɪˈsi͡ej/,
‹δαίμων› → ‹démœun› /ˈdi͡emyn, ˈdi͡emu͡on/ (*‹дѣмонъ›),
lat. magister → */majister/ → (Vyzantogr. ‹μαϊστωρ›) → ‹mésteiry› /ˈmi͡eʃte͡irʲ/ (*‹мѣштєрь›).
Tomou rousscoiõ pravilno: ‹Evréy› /jɛwˈri͡ej, (jɜwˈri͡ej)/, ne +‹Evrey› /jɛvˈrɛj/.
Tô bui rousscoiõ pravilno e ne: +‹Evrey› /jɛvˈrɛj/, ‹Evreya› /jɛvˈrɛja/, ‹Evreyou› /jɛvˈrɛju/, ‹Evreyemy› /jɛvˈrɛjəm/, a: ‹Evréy› /jɛwˈrij/, ‹Evréya› /jɛwˈrija/, ‹Evréyou› /jɛwˈriju/, ‹Evréyemy› /jɛwˈrijəm/
Чёмꙋ /jɛwˈrij/, а нє /jɛbˈrij/?
Слово "єврей" йде через грецьк. посередництво від арам. עִבְרָי (ʿiḇrāy), від гебрейського עִבְרִי ('ivrí, ʿiḇrī), עבר ('éver, ʿéḇer).
Даю спробу максимального наближення до оригінального звучання первісного слова.
https://en.wiktionary.org/wiki/עברי#Hebrew
Лише як юдей, тобто людина, шо сповідує юдаїзм. На жаль, окремої сторінки нема, то даю сюди.
Юда (<— церк.слов. <— грец.) + -ов-ець.
Юдаїзм — ?
Дивіться також "юдин".
З гебрейської 'iḇrῑ «єврей, єврейський» букв. значить «потойбічний, той, хто прийшов до Ханаану або Палестини з того боку Євфрату».
З гебрейської 'iḇrῑ «єврей, єврейський» букв. значить «потойбічний, той, хто прийшов до Ханаану або Палестини з того боку Євфрату». Не дуже оковито, та може надихне когось на побудову більш вдалого слова на схожий взір.
"Юдей" — питоме слово (на скільки слово з грецької можна звати питомим)? Те "-ей" є від "-ьjь", правильно?
<Те "-ей" є від "-ьjь", правильно?>
Xotya uné i xibeity na ‹-ey› ← *-y-y-o-s, ta ni, tou tô e gr. ‹-αιος›. I u rousscé tou imeity bouti ‹-éy›, na pr., gr. ‹φαρισαίος› e u drous. pisano ‹фарисѣи›, i imea primetui ‹фарисѣискъ› — is ‹ѣ›.
Значить церковне. Завжди було цікаво знати етимологію того "-ій", як у "Андрій", та ніде не міг знайти. Дякую за відповідь.
<Значить церковне. Завжди було цікаво знати етимологію того "-ій", як у "Андрій", та ніде не міг знайти. Дякую за відповідь.>
Ay, scoréixye bõdy çrycóuno abo i veatsco.
___
Cõ réci o grecyscax slovax iz ocrema imenax osœub i ne lixye pisanax nuiné is ‹-ій› ta ‹-ей› cinnoiõ pravopisïõ, tou e treba unesti yasnœusty.
Grecysca imena osœub ta deyaca inxya slova cerpana u rousscõ ci iz grecyscui prosto ci cèrêz inxyõ sloveanscõ, nuiné cinnoiõ pravopisïõ pisana is ‹-ей› ci ‹-ій›, bouaiõty na cœunçi is:
a) ‹-εας› (na pr., Ανδρέας, Μορφέας, Ορφέας),
b) ‹-ειος› (na pr., Βασίλειος ),
c) ‹-ιος› (na pr., Γεώργιος, Ζηνόβιος, Αλέξιος, Δημήτριος)
d) ‹-εος› (na pr., Τιμόθεος)
e) ‹-αίος› (na pr., Βαρθολομαίος, Θαδδαίος, Ματθαίος, Φαρισαίος, Εβραίος)
Ne idõ tou uzréxiti cògyno imea is ‹-ей, -ій›, boulo bo bui za dóugo, a ino navedõ pravilnui proteagui (continuants) goré imenouanuix cœunçœu grecyscuix imên u rousscé, is còrôtcuimi poyasnyeinïami.
a) ‹-εας›, d) ‹-εος›.
U rousscé ta sloveanscuix móuvax zagalomy bé dodano /j/ na cœunçé: Ανδρέ|ας, Τιμόθε|ος → *Anydre+/j/, *Timothe+/j/ (daunyosloveansca móuva ne terpé zévou — duou gòlôsnou po rõcy, he /e.a/ ci /e.o/).
U rousscé e *e pèrêd slabomy *y (→ /j/ ci /ʲ/; daléy: *e-y-pèregòlôs) znalo *e - pèregòlôsou, porœunaite: ‹sei› /sij/ "to this (fem.sg.dat.)", ‹yei› /jij/ "to her", ‹nyei› /nʲij/ "(in) her", ‹seimy› /se͡im [sim, sʲɪm]/. U inxyéx padéx pac pèregòlôsou ne'ma, porœunaite: ‹seiõ› /ˈsɛjʊ/, ‹yeiõ› /ˈjɛjʊ/, ‹semi› /sɛˈmɪ/. Scoréixye i u pisanuix cuiriliçeiõ ‹Андрій›, ‹Тимофій› e ‹і› cuiriliçui za *e-y-pèregòlôs, a tomou pravilen uzœur isclonyeinïa e védé:
‹Andrei› /ɑnˈdrij/, ‹Timothei› /tɪˈmʷɔɸ̞ij/, ale: ‹Andreia› /ɑnˈdrɛja/, ‹Timotheia› /tɪˈmʷɔɸ̞ɛja/, a ne ‹Andréia› /ɑnˈdrija/, ‹Timothéia› /tɪˈmʷɔɸ̞ija/.
b) ‹-ειος›.
Prasl. *-eioP (P = prigòlôsen), daléye → *-eiu, da u rousscé pravilno: ‹-iy› /-ɪj/ (drous. /-ij/, cuiriliçeiõ: ‹-ьи› ci ‹-ии› ci ‹-іи›), porœunaite: ‹leudiy› /ˈlʲudɪj/ (← */lʲudijɵ/ ← *leudeion), ‹gõsiy› /ˈɣʊʷsɪj/ (← */gʊ̃ʷsij/ ← *gonseion) (Y. Xeveliœu, Історична фонологія, 352). Tomou gr. ‹Βασίλειος› ea pravilno dati ‹Vasiliy› /β̞ɑˈsɪlɪj/. I sey tuar tacui e védomo na pisymé cuiriliçeiõ: ‹Василій› (1388; v. SIRM: ‹Василь›); berîte na cmét: u daunyorousscõ dobõ pisymena ‹и› ta ‹і› cuiriliçui znacea odin zuõc /i/ (→ sèrêdnyo- ta novorous. /ɪ/), ne dua rœuzna zuõca. Za uzoromy ‹põtiy› /ˈpʊtɪj/ : ‹põtïõ› /ˈpʊtʲːʊ/, ‹eliy› /ˈjɛlɪj/ "of spruces" : ‹eilïõ› /ˈjilʲːʊ/ "with a spruce" bõdeity védé pravilno i: ‹Vasiliy› /β̞ɑˈsɪlɪj/ : ‹Vasilïa› /β̞ɑˈsɪlʲːa/, ‹Vasilïou› /β̞ɑˈsɪlʲːu/. Se ne znacity oge tuar ‹Vasilyu› /β̞ɑˈsɪlʲ/ e nepravilen — ya tou xotiõ ino pocazati yacuy pravilnuy tuar dasty gr. ‹Βασίλειος› u rousscé móuvé.
c) ‹-ιος›.
Prasl. *-yos, daléye *-yu (*/-jɵ/ →) */-jə/, e dalo u rousscé u isduœynyeinïé is rœuznui peruésnui prigòlôsnui rœuznui utorinnui prigòlôsnui, he oto: */t+j/ → /t͡ʃ, t͡ʂ/, */l+j/ → /lʲ, ʎ/, */n+j/ → /nʲ, ɲ/, */m+j/ → /m͡ʎ/ (pozdéixye, pèrêd | ci . : /məʎ./, na pr.: **Gomyos → */ˈgomjɵ/ → */ˈgomjə/ → */gom͡ʎə/ → */gom͡ʎᵊ/ → */gomʎ/ → */ˈgoməʎ/ → ‹Gomely› /ˈɣ̞ʷɔməʎ/; rod.p. pravilno: ‹Gomya› /ˈɣ̞ʷɔmʎa/, ne ‹Gomelya› /ˈɣ̞ʷɔmɛʎa/), */r+j/ → /rʲ/ (pozdéixye i → [r]) ipr. Porœunaite: *mynk+yos → ‹meacyu› /me͡at͡ʃ [mi̯͡at͡ʃ, mi̯͡et͡ʃ, mɲi̯͡et͡ʃ]/, *kou-a-dl-yos → ‹coualy› /kowˈalʲ, kowˈaʎ/, *lipyn-yos → ‹lipeny› /ˈlɪpənʲ, ˈlɪpəɲ/, *dux-or-yos → ‹dxœury› /dxyrʲ/ "a polecat; a ferret", *kos-yos → ‹cœusyu (cœuxy)› /kyʃ, kʉ͡ɞʃ/ "a basket" ipr. Tomou gr. imena Αλέξιος ta Δημήτριος bui za simy uzoromy dali u rousscé: *‹Oleixy (Oleixyu)› */oˈle͡iʃ [oˈliʃ, oˈlʲɪʃ, po gòlôsné: o̯ˈliʃ, o̯ˈlʲɪʃ]/, *‹Dmitery (Dmiteryu)› */ˈdmɪtərʲ/. Imabouty tuari ‹Оле́шко› u rousscé ta ‹Aleš› u ceixyscé ta slovénscé, ta ‹Дми́тер› u rousscé tacui isvédceaty o déystvnosti *Aleks-yos → *Olex-yu → */ole͡iʃᵊ/ → *‹Oleixy (Oleixyu)›, ta *Dimitr-yos → *Dymitr-yu/*Dumitr-yu → */dᵊmitrʲᵊ/ → *‹Dmitery (Dmiteryu)› u rousscœi móuvé. Tuari ‹Dmitro› ta ‹Olexa› sõty yauno rozmóuvni rœuznovidi, a ne prosti proteazi gr. Δημήτριος ta Αλέξιος. Iz pameatoc e védomo i: ‹Димитрии [1366], Димитріи› (!: hi u razé ‹Василій [1388]›, ‹и› ta ‹і› znaceaty odin zuõc), cyto mogeity méniti i pèredatyõ gr. ‹-τριος› → rous. ‹-triy› /-trɪj/ ( = nuiné cuiriliçeiõ: ‹Дмитрий›, ne ‹Дмитрій, Дмітрій›!). Prauda Αλέξιος e u pameatcé za 1375 isvédcyeno he ‹Олексѣи›, xotya se e nepravilen tuar, porœunaite lead. ‹Alexy› is ‹-ksy (-xy)› a ne ‹-ksiej (-xiej)›, ceix. ‹Alexi› is ‹-xi› a ne ‹-xej›. Slovacyscê ‹Alexej› is ‹-ej› e yauno cerpano œd veatscoho ‹Алексей›, a ne pitomo; u veatscé ge ‹-ей› u ‹Алексей› e iz *‹-ьи› ← *-y-yu/*-i-yu, a ne iz *‹-еи› ci *‹-ѣи›, porœunaite: ‹воробе́й› ← *‹воробь́и› ← *orby-yu/*orbi-yu, a ne iz *‹воробеи› ci *‹воробѣи›. Otge pravilni tuari bõ u rousscé bouli: Αλέξιος → ‹Oleixy (Oleixyu)› (v. uimóuvõ ↑; cinnoiõ cuiriliçeiõ: ‹Олі́ш›), coho: ‹Olexya› /oˈlɛʃa/ (cinnoiõ cuiriliçeiõ: ‹Оле́ша›), ta Δημήτριος → ‹Dmitery (Dmiteryu, Dmitryu — ‹-tryu› = /-tərʲ/; cinnoiõ cuiriliçeiõ: ‹Дми́тер(ь)›), coho: ‹Dmitrya› /ˈdmɪtrʲa/ (cinnoiõ cuiriliçeiõ: ‹Дми́тря›).
Do imên is ‹-ιος› teacneity i Ευσέβιος, u rousscé védomo u tuaré ‹Овсі́й› cuiriliçeiõ. Yoho rozvitoc u rousscé e uzréxiti tac: 1) */e.us-/ → */owɵ̯s-/ → */u͡œwɵ̯s-/ → */u͡œws-/ → */ʷɵws-/, 2) */-sɛwjɵ/ → */-se͡iwj/ → */-seʲʷj/ → /-seʲj, -sij, -sʲɪj/ (*e-y-pèregòlôs), se b' to ‹-сій› e tou ròzouméti yaco iztertïe */w~β̞/ u */wj ~ βj/ u scerb */j/, a tomou u inxyéx padéx bui pravilno boulo /-ˈsɛj-/, ne /-ˈsij-/.
Imea Γεώργιος bé u daunyax rousscax pameatcax pisano: ‹Гюрги, Гюргии, Дюрди, Юрии, Юрьгии›, de ‹-рди, -рги, -рии, -рьги(и)› znaceaty */rʲɪj/ (sèrêdnyo- ta novorous.) ← */rʝij ~ rɟij/ ← *rʲəj/ ← */rʲj — rʲ+j/ ← *-ργ+ι-, a tomou ‹і› cuiriliçui u ‹-рій› nuiné imovérno e */-rʲ+ɪj/, a ne */-r+ij/, i tomou nuiné e pravilno iscloniti: /ˈjur(ʲ)ja/, a ne /ˈjurija/. Tuari ‹Юр› (ocividno, *‹Юрь› /jurʲ) ta ‹Їрь› */jʉrʲ, jyrʲ/ scoréixye za use sõty duogobçi (doublets) tuara /jurʲɪj/, a tomou ya buimy voliu latiniçeiõ pisati usi tuarui he: ‹Yeuryu›, de ‹-ryu› = */-rj/, =› [-rʲɪj] u [ˈjurʲɪj], ta =› [-rʲ] u [jurʲ, [jʉrʲ, jyrʲ].
Imea Ζηνόβιος e pravilno: /zɪnʷɔβ̞ɪj/ (cinnoiõ cuiriliçeiõ: ‹Зино́вий›, ne ‹Зино́вій›).
e) ‹-αίος›.
Ino tou e u rousscé pravilno: → /-i͡ej [-ij, ʲij, -iej]/ (drous. ‹-ѣи›), tomou: Βαρθολομαίος → ‹Vartholoméy : Vartholomêya›, Θαδδαίος → ‹Thadéy : Thadéya›, Ματθαίος → ‹Matthéy : Matthéya›, Φαρισαίος → ‹Phariséy : Phariséya› (cinnoiõ cuiriliçeiõ: ‹фарисій : фарисія›, ne ‹фарисе́й : фарисе́я, Εβραίος → ‹Evréy : Evréya› (cinnoiõ cuiriliçeiõ: ‹єврій~їврій : єврія~їврія, ne: ‹єврей : євре́я›).
І "жид", і "єврей" - слова семітського походження (колись відповідали окремим семітським племенам, але тепер наклались на всіх євреїв). Слово "жид" було в широкому вжитку в нас набагато раніше. Проте, у московитів воно набуло образливого характеру. А оскільки наші землі, на превеликий жаль, були окуповані московщиною, то подібний вже лайливий вжиток перейшов і на наші землі.
Нині це слово поширене як основне, а "жид" часто-густо має московитські образливі контексти. Оскільки обидва слова - не наші, семітські, оскільки нині "єврей" переважає у вжитку, оскільки часто "жид" має образливу конотацію, оскільки самі євреї прохають називати їх "євреями" - не бачу сенсу змінювати таку усталену практику.
"Юдей" має те саме походження, і, як на мене, більш личить тим, хто сповідує іудаїзм (а це не завжди євреї, і не всі євреї йудаїсти)
<і не всі євреї йудаїсти>
Tac.
<хто сповідує іудаїзм (а це не завжди євреї>
A se e blõd.
Evréy
/jɛwˈri͡ej, (jɜwˈri͡ej)/
___
← gr. ‹Εβραίος› (dgr. ‹Ἑβραῖος›, ← aram. ‹עִבְרַי›), is gr. ‹αι› → rous. ‹é›, porœunaite:
‹Βαρθολομαίος› → ‹Vartholoméy›,
‹Εφραίμ› → ‹Ophrém, Oxrém› /oˈxrim, oˈxri͡em/, ‹Ephrém, Exrém› /jɛˈxrim, jɛˈxri͡em, jɜˈxrim, jɜxri͡em/,
‹Φαρισαῖος› → ‹Phariséy› (*‹фарисѣи›),
‹Ἐλισσαῖος› → ‹Eliséy› /jɛlɪˈsi͡ej, jɜlɪˈsi͡ej/, ‹Oliséy› /olɪˈsi͡ej/,
‹δαίμων› → ‹démœun› /ˈdi͡emyn, ˈdi͡emu͡on/ (*‹дѣмонъ›),
lat. magister → */majister/ → (Vyzantogr. ‹μαϊστωρ›) → ‹mésteiry› /ˈmi͡eʃte͡irʲ/ (*‹мѣштєрь›). I ‹Evréyscuy› /jɛwˈrijs(ʲ)k(ʲ)ɘj, jɛwˈrijs(ʲ)k(ʲ)ɤj/, ne ‹Evreyscuy› /jɛvˈrɛjs(ʲ)kɨj/.
еврей/еврій?
Чес. žid,
Словац. žid
Пол. Żyd
Словен. jew
Хорв. Jevrejin
Анґл. Jew
Слово запозичене прадавніми слов'янами ще в дописемну доруську добу і походить від латинського Jūdaeus – іудей, жид, воно від гебр. iǝhūdī – іудей, від особового імени гебр. Iǝhūdā – Іуда, що означає «славлений, хвалений».
Перші писемні згадки слова: Остромирове Євангеліє (1056—1057) – жидовинъ, Галицьке Євангеліє (1114) – жидомъ. З часів Київської Руси відомі Жидівські ворота, дільниця Києва «Жидове» тощо.
Слово нейтрально і без негативного забарвлення бачимо у Грінченковому словнику української мови, у «Приказках і прислів'ях» Матвія Номиса і в Шевченка. Насправді, чи то у словнику Грінченка, чи в Кобзарі, чи ще де ви узагалі не зустрінете слово "єврей", яке українці просто б не зрозуміли, бо слова цього в Україні не було, лишень в Росії. Кого б ви з давніх українців не спитали, слово "єврей" було би для них такою ж абракадаброю, як слово "комп'ютер" чи "ісконний".
Негативного забарвлення слову "жид" надали московити при окупації України, вони вважали українську мову діялектом російської, тому і не приймали, що мова може мати значення слів відмінні від них у мові російській.
Жид -узагальнююче найменування всіх людей маючих традіції юдаізма. Різні напрямки та відголуження юдаізму притаманні людям більше десятка національностей з УСІХ РАС. В Україні більшість жидів -ашкєназі(мова матенринська-ідіш) хоча є і сєфарди і караїми
Євреїв жидами називає чи не увесь світ, сефарди це ті самі євреї але еспанські, караїми кримські, їдіш не є власне жидівською споконвічною мовою, а є мовою европейських жидів, споконвічна жидівська мова то є іврит
"Жид -узагальнююче найменування всіх людей маючих традіції юдаізма"
Нı.
Till Johan. Поляки цю суперечність "розрулили". Відповідно до правил польської мови, назви національностей пишуться з великої літери, а назви послідовників окремих релігій - з маленької. Людей єврейської національності, незалежно від їхнього віросповідання, поляки називають Żydzi, тоді як послідовники іудаїзму називаються żydzi. Таким чином, існують Жиди, які не є жидами з релігійних міркувань, - пише польська Вікіпедія.
Та хай поляки роблять що вважають за потрібне... Ми ж не поляки і НЕМА у нас НІЯКОЇ суперечності! Почнемо з абетки. Люди схильні до юдейської релігії і юдейських традіцій в Україні називаються жиди. Жиди бувають різних національностей з різними материнськими мовами з рідними етнічними традіціями. Фєлаш-жид ефіоп дуже не схожий на жида-бухарця чи жида-ашкєназі чи жида-караіма чи жида-сєфарда.. бо вони належать різним расам. НЕМА В СВІТІ ЖОДНОЇ НАЦІОНАЛЬНОСТІ ПРЕДСТАВНИКИ ЯКОЇ ОДНОЧАСНО генетично належили б РІЗНИМ РАСАМ!! Релігійна ознака до визначення національності немає ніякого відношення. Те що після окупації 1920-1922р в совку українців примушували називати жидів євреями-це Ж зовсім інше, бо це результат активної сіонітської діяльності для створення міфа про те, що єдина релігія є основою для створення "єврейскої"національності=основи створення держави Ізраіль. Українці з греками мають спільну- православну релігію, та ще й раса эдина.. але Ж нікому в голову не прийшло вважати українців з греками "мишебратями"(:
Це Відносно національності. Як слово єврей використоують як релегійну ознаку то єврей(юдей -іудей) так і є єврей.
"Люди схильні до юдейської релігії і юдейських традіцій в Україні називаються жиди. Жиди бувають різних національностей з різними материнськими мовами з рідними етнічними традіціями."
Ӷєть вьсє пєрєкрѫтıлı єстє (разомь ıзъ бꙋкъвьıѫ "є"). Блѫдъ.
= НЕМА В СВІТІ ЖОДНОЇ НАЦІОНАЛЬНОСТІ ПРЕДСТАВНИКИ ЯКОЇ ОДНОЧАСНО генетично належили б РІЗНИМ РАСАМ =
Є, - наприклад, росіяни (русскіє) - суміш із фіно-угорських, тюркських та інш. різних племен і народів.
Московити, комуняки та підступні сіоністи доклали, звісно, неймовірних зусиль для спотворення істинних сенсів, але ніхто не може зробити для твоєї репутації більше, ніж ти сам. В деяких випадках ситуація стає настільки безнадійною, що нема іншого виходу, як поміняти ім'я та паспорт.
Етнонім жид спотворили зусиллями московської православної церкви, саме слово "жид" не містить у собі ніяких образ, а є слов'янізованою формою слова "юдей", походить від італійського "жідео", й так майже в усьому світі називають євреїв, в тому числі так раніше називали й на теренах України
В Біблії здається Єрусалим та околицю називали Юдея, тому племена з тої околиці можна назвати юдеями. На Буковині до війни слово жид не мало поганого натяку, хоть дехто міг запримітити: пішли дорогою три чоловіки, жид і піп....
Жидівське питання у народній творчості часів голодомору:
Совєтська влада — жидам хата.
У Сталіна тільки й рідні, що жиди одні.
Як колгоспник плаче, Сталін не баче, а як жид скривиться, він так і дивиться.
Сталінське сонце жидів тільки гріє, а нас живцем пече.
Жид і Сталін — брати, разом уміли з народу шкуру тягти.
Нема добра в нашому селі, бо жидів і комуністів багато.
Українець на позиції, а жиди у міліції.
Жид в коморі, жид в конторі, як сич виглядає, а вкраїнець на Сибір торбину латає.
При соввладі добре жить мужик робить, жид лежить.
Не журися Хайка, бо ми ж комуністи, дурний мужик робитиме, а ми будем їсти.
Продався, як комуніст жидові.
Та й зараз круг Путіна самі жиди: Ротенберги, Вексельберг, Фрідман, Абрамович, а кажуть, що жиди буцім ні до чого...
"Жидівське питання у народній творчості часів голодомору:
Совєтська влада — жидам хата.
У Сталіна тільки й рідні, що жиди одні.
Як колгоспник плаче, Сталін не баче, а як жид скривиться, він так і дивиться.
Сталінське сонце жидів тільки гріє, а нас живцем пече.
Жид і Сталін — брати, разом уміли з народу шкуру тягти.
Нема добра в нашому селі, бо жидів і комуністів багато.
Українець на позиції, а жиди у міліції.
Жид в коморі, жид в конторі, як сич виглядає, а вкраїнець на Сибір торбину латає.
При соввладі добре жить мужик робить, жид лежить.
Не журися Хайка, бо ми ж комуністи, дурний мужик робитиме, а ми будем їсти.
Продався, як комуніст жидові."
I къдє тамо є ıзъгадано єбрѣıь?
жиде, що тобі неподобається?
навіть, в жодного разу не слов'янській, угроциганській мові, жиди пишеться як - szido( жид)
І "жид", і "єврей" - слова семітського походження (колись відповідали окремим семітським племенам, але тепер наклались на всіх євреїв). Слово "жид" було в широкому вжитку в нас набагато раніше. Проте, у московитів воно набуло образливого характеру. А оскільки наші землі, на превеликий жаль, були окуповані московщиною, то подібний вже лайливий вжиток перейшов і на наші землі. З рештою, самі євреї України написали звернення із проханням називати їх "євреями". Нині це слово поширене як основне, а "жид" часто-густо має московитські образливі контексти. Оскільки обидва слова - не наші, семітські, оскільки нині "єврей" переважає у вжитку, оскільки часто "жид" має образливу конотацію, оскільки самі євреї прохають називати їх "євреями" - не бачу сенсу змінювати таку усталену практику.
"І "жид", і "єврей" - слова семітського походження (колись відповідали окремим семітським племенам, але тепер наклались на всіх євреїв). Слово "жид" було в широкому вжитку в нас набагато раніше. Проте, у московитів воно набуло образливого характеру. А оскільки наші землі, на превеликий жаль, були окуповані московщиною, то подібний вже лайливий вжиток перейшов і на наші землі. З рештою, самі євреї України написали звернення із проханням називати їх "євреями". Нині це слово поширене як основне, а "жид" часто-густо має московитські образливі контексти. Оскільки обидва слова - не наші, семітські, оскільки нині "єврей" переважає у вжитку, оскільки часто "жид" має образливу конотацію, оскільки самі євреї прохають називати їх "євреями" - не бачу сенсу змінювати таку усталену практику."
1) Жıдъ ≠ єбрѣıь;
2) "Єврей" є нєꙋкраııньскъıь тваръ
–
На въıлѫчьєньıє!
Це що за каліцька вигадана мова? 🧐🤦♂️
"Це що за каліцька вигадана мова?"
Къдє?
<Словен. jew>
Cyto'ste smalili?
"Cyto'ste smalili?"
Чьто сє значıть?
<"Cyto'ste smalili?"
Чьто сє значıть?>
Nou, smaliti = couriti 😉
"smaliti = couriti"
Iѣсьно 😂