Чес. žid,
Словац. žid
Пол. Żyd
Словен. jew
Хорв. Jevrejin
Анґл. Jew
Слово запозичене прадавніми слов'янами ще в дописемну доруську добу і походить від латинського Jūdaeus – іудей, жид, воно від гебр. iǝhūdī – іудей, від особового імени гебр. Iǝhūdā – Іуда, що означає «славлений, хвалений».
Перші писемні згадки слова: Остромирове Євангеліє (1056—1057) – жидовинъ, Галицьке Євангеліє (1114) – жидомъ. З часів Київської Руси відомі Жидівські ворота, дільниця Києва «Жидове» тощо.
Слово нейтрально і без негативного забарвлення бачимо у Грінченковому словнику української мови, у «Приказках і прислів'ях» Матвія Номиса і в Шевченка. Насправді, чи то у словнику Грінченка, чи в Кобзарі, чи ще де ви узагалі не зустрінете слово "єврей", яке українці просто б не зрозуміли, бо слова цього в Україні не було, лишень в Росії. Кого б ви з давніх українців не спитали, слово "єврей" було би для них такою ж абракадаброю, як слово "комп'ютер" чи "ісконний".
Негативного забарвлення слову "жид" надали московити при окупації України, вони вважали українську мову діялектом російської, тому і не приймали, що мова може мати значення слів відмінні від них у мові російській.
Чес. žid,
Словац. žid
Пол. Żyd
Словен. jew
Хорв. Jevrejin
Анґл. Jew
Слово запозичене прадавніми слов'янами ще в дописемну доруську добу і походить від латинського Jūdaeus – іудей, жид, воно від гебр. iǝhūdī – іудей, від особового імени гебр. Iǝhūdā – Іуда, що означає «славлений, хвалений».
Перші писемні згадки слова: Остромирове Євангеліє (1056—1057) – жидовинъ, Галицьке Євангеліє (1114) – жидомъ. З часів Київської Руси відомі Жидівські ворота, дільниця Києва «Жидове» тощо.
Слово нейтрально і без негативного забарвлення бачимо у Грінченковому словнику української мови, у «Приказках і прислів'ях» Матвія Номиса і в Шевченка. Насправді, чи то у словнику Грінченка, чи в Кобзарі, чи ще де ви узагалі не зустрінете слово "єврей", яке українці просто б не зрозуміли, бо слова цього в Україні не було, лишень в Росії. Кого б ви з давніх українців не спитали, слово "єврей" було би для них такою ж абракадаброю, як слово "комп'ютер" чи "ісконний".
Негативного забарвлення слову "жид" надали московити при окупації України, вони вважали українську мову діялектом російської, тому і не приймали, що мова може мати значення слів відмінні від них у мові російській.
На крайній випадок хоч так.
Але пам'ятайте, що й цим словом ви близите українську мову на московський "кшталт", винищуючи споконвічне українське слово, яке ніколи для жодного українця не було матюком чи метою образити, а було таким же звичним словом, як нам зараз звичні "англієць", "німець", "чех", "хорват" чи "русин".
Єврей — жид.
Ісус – єврей.
росіянізм, від рос. еврей
чес. žid, словац. žid, пол. Żyd, словен. jew, хорв. Jevrejin, анґл. Jew
Перекладаємо слово єврей
Чес. žid,
Словац. žid
Пол. Żyd
Словен. jew
Хорв. Jevrejin
Анґл. Jew
Слово запозичене прадавніми слов'янами ще в дописемну доруську добу і походить від латинського Jūdaeus – іудей, жид, воно від гебр. iǝhūdī – іудей, від особового імени гебр. Iǝhūdā – Іуда, що означає «славлений, хвалений».
Перші писемні згадки слова: Остромирове Євангеліє (1056—1057) – жидовинъ, Галицьке Євангеліє (1114) – жидомъ. З часів Київської Руси відомі Жидівські ворота, дільниця Києва «Жидове» тощо.
Слово нейтрально і без негативного забарвлення бачимо у Грінченковому словнику української мови, у «Приказках і прислів'ях» Матвія Номиса і в Шевченка. Насправді, чи то у словнику Грінченка, чи в Кобзарі, чи ще де ви узагалі не зустрінете слово "єврей", яке українці просто б не зрозуміли, бо слова цього в Україні не було, лишень в Росії. Кого б ви з давніх українців не спитали, слово "єврей" було би для них такою ж абракадаброю, як слово "комп'ютер" чи "ісконний".
Негативного забарвлення слову "жид" надали московити при окупації України, вони вважали українську мову діялектом російської, тому і не приймали, що мова може мати значення слів відмінні від них у мові російській.
Чес. žid,
Словац. žid
Пол. Żyd
Словен. jew
Хорв. Jevrejin
Анґл. Jew
Слово запозичене прадавніми слов'янами ще в дописемну доруську добу і походить від латинського Jūdaeus – іудей, жид, воно від гебр. iǝhūdī – іудей, від особового імени гебр. Iǝhūdā – Іуда, що означає «славлений, хвалений».
Перші писемні згадки слова: Остромирове Євангеліє (1056—1057) – жидовинъ, Галицьке Євангеліє (1114) – жидомъ. З часів Київської Руси відомі Жидівські ворота, дільниця Києва «Жидове» тощо.
Слово нейтрально і без негативного забарвлення бачимо у Грінченковому словнику української мови, у «Приказках і прислів'ях» Матвія Номиса і в Шевченка. Насправді, чи то у словнику Грінченка, чи в Кобзарі, чи ще де ви узагалі не зустрінете слово "єврей", яке українці просто б не зрозуміли, бо слова цього в Україні не було, лишень в Росії. Кого б ви з давніх українців не спитали, слово "єврей" було би для них такою ж абракадаброю, як слово "комп'ютер" чи "ісконний".
Негативного забарвлення слову "жид" надали московити при окупації України, вони вважали українську мову діялектом російської, тому і не приймали, що мова може мати значення слів відмінні від них у мові російській.
На крайній випадок хоч так.
Але пам'ятайте, що й цим словом ви близите українську мову на московський "кшталт", винищуючи споконвічне українське слово, яке ніколи для жодного українця не було матюком чи метою образити, а було таким же звичним словом, як нам зараз звичні "англієць", "німець", "чех", "хорват" чи "русин".