Але ж їх називають моторами і рушіями в деяких регіонах, тому не все так однозначно

А вже. Дякую.

Той факт що словники яке слово не засвідчують, не свідчить прямо проти існування даного слова. Звісно, то може тякти на рідкісність слова чи його малу поширеність. Але треба усвідомити, що, клавши собі за мету глядати питомі відповідники чуджим словам, цінне є конжне слово, без огляду на статистику поширеності даного слова. Не раз уже’м наголосив, що тям на світі, яким имемо дати ймена, є безліч, і буде їх більше, не менше. А коренів чи слів питомів є де менше. Надто звужуючи умови для кваліфікування "руськості" слів, име вести до того, що кінець кінцем така руська мова буде дуже бідна. Так, багато людей саме сю тезу кладуть в аргумент на користь запозичень, що, буцім, жадна мова їх не обійде. Для мене, без жадного чуджого слова мова бути не може, й усе ж, я вірю в більший потенціал руської мови передати різні тями питомими словами, ніж каже сучасний стан. Але, як кажу, для того є треба бути відкритішим для різних слів, про які принаймні є відомо, що вони належать до праслов'янської спадщини з і найменшим свідченням їх існування в пам'ятках, які мають відношення до руської мови будь якої доби. Скандинавські мови певну добу переживали проблему становлення своєї тотожності, й глядали питомі відповідники за слова пранецькі чи німецькі. Багато таких слів питомих є виникло просто переладивши слова німецькі на вид даної скандинавської мови. Оскільки такі слова суть спільної прагерманської спадщини, нині є тяжко знати, котре з тих слів є "штучно" ладжене під питому фонологію, а котре є в истоті питоме. Писані джерела не все можуть то довести, бо ми не знаємо ті пам'ятки, що було знищено. Так само з іншими мовами, що пережили чищення з метою найти свою тотожність. В їврейській мові було взято чи мало слів з давньої акадської, давньої єгипетської тощо, але подано як питомі на тій підставі, що вони належать до споріднених мов, і нині тільки етимологи знають, що ті слова є взято з тих мов – зовнішньо їм є дано такої форми, аби вони на вид були якнайбільше питомими. Ба, ми й твердити не можемо, що яке слово в їврейській є їсто черпано з акадської чи єгипетської – може воно таки було давній і в їврейській, а ми того не вімо. У вірменській мові значна кількість слів була книжно взята з давньовірменської, тобто не може бути мова про живу тяглість таких слів, і в истоті то є те саме, що штучне творення нових слів чи запозичення з іншої мови. Різниця є тільки в тім, що запозичено їх є з генетично ближчого мовного джерела. Але як факт виникає задоволення: наявність питомого слова, й нихто не думає потім про те, що те слово є поновлено книжно чи ладжено під питомий твар. Авже, багато слів в инших слов'янських мовах дуже явно не можуть бути руськи, тоді доцільність їх упровадження в руську мову є сумнівна. Завжди має бути певна шкала відносної допустимості тої чи тої лексеми, але загальна тенденція вибору слів має бути така: що тяжче є найти питомий відповідник, то більш толерантним треба бути до слів, які ймуть і найменший засвідчений звязок з руською мовою. Тяжко є втиснути всі тонкощі в один коментар, бо тих тонкощів є чи мало в кожнім окремім випадку, але класти надто жорсткі меджі для кваліфікації питомости слів точно не є ефективне.

Дорогий Єлисію, адже якщо брати Вашу думку, і глянути скільки пребагато слів є чужих, то рано чи пізно нам не уникнути звертатися до праслов'янської мови. Брати слова, нехай незасвідчені в пам'ятках, але які були в праслов'янській мові, і їх приводить до "сучасного" українського вигляду.

Бо якщо ми будемо брати хіба слова, посвідчені в давніх руських пам'ятках та в мові південних слов'ян, то ми штучно станемо ближчі саме до південних слов'ян (бо їхньою мовою писали прадавні писці Руси). Якщо будемо повертати загалом праслов'янський спадок, і південний, і західносхідний, це буде справедливо. Тим більше пам'ятаючи як багато слів ще лишилося. Не думаєте?

Дуже дякую, Вадиме 😉