Слово є в словнику Желехівського зі значенням "підвалина в будинку".
—
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Диви́тися, -влю́ся, -вишся, гл. Смотрѣть, глядѣть. Треба якось у очі дивитися. Ном. № 3177. Дивиться, як кошеня в каганець. Ном. № 9242. Тепер і хата її дивиться якось сторч. Хата. 103. Диви́-но. Смотри-ка. Диви-но, вже сонце сідає. Ном. стр. 289, № 10057.
Кляч, -ча́, м. Каждая изъ двухъ палокъ на концахъ рыболовной сѣти (го́нишної сі́тки), невода; къ клячу́ привязанъ канатъ, за который вытягивается сѣть. Браун. 12. Біля кляча на сподах камінь, щоб сторч кляч ішов. Азовск. побережье.
Ле́жма, нар. Въ лежачемъ положеніи. Попереду сніп лежма б’ють, а потім сторч поставе. Каменец. у. — лежа́ти. Постоянно, не вставая лежать. Лежма лежу хвора. НВолын. у.
Оча́патися, -паюся, -єшся, гл. Придти въ сознаніе. Поклали сторч головою в сніг, і через кільки часу я (п’яний) очапався. Грин. II. 178.
Перехня́битися, -блюся, -бишся, гл. Наклониться, накрениться, покоситься. В цьому стіжку добра кладь, то й стіжок не перехнябився. Рк. Левиц. Стара хата вже перехнябилась набік. Рк. Левиц. Санки перехнябились, а я сторч головою.
Сто́рцом, нар. = Сторч 2. Цеглу ставити сторцом, чи класти плазом. Кам.-Под. у.
Сторч, нар.
1) Внизъ головою, вверхъ ногами. Сторч головою — догори ногами.
2) Перпендикулярно, стоймя, отвѣсно. І зачало човни бурхати, то сторч, то на бік колихати. Котл. Ен. IV. 8.
3) — диви́тися, зирну́ти, погляда́ти. Смотрѣть, взглянуть, посматривать изподлобья, сурово, недружелюбно. Старий насупить брови, зирне на його сторч та й каже: нехай лишень виясниться, бач, нахмарило. Кв. Сторч на море поглядає. Шевч.
Сто́рчки, сторчма́, нар. = Сторч.
Турля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Толкать; гонять. См. Туряти. Баба її турляє: хоч би ти причепурилась. Рудч. Ск. II. 48. Турляв один одного, аж сторч летіли. Сама ганяє, жениха турляє, — купує, крає. МВ. (О. 1862. III. 50)
В українській мові (на відміну від російської) це процес, а не місце:
"Старий попрощавсь із мертвим тілом мовчки і без плачу й жалю поблагословив на погреб".
r2u.org.ua: погріб
По́гріб, -ба, м. Погребъ.
Але як з російської, якщо у Грінченка є.
Цікаве відео, Кравчук, який народився в селі на під час польської окупації, каже на 13:56
"Мы все залезли в погреб, это назывался в нас лёх, по-польски лёх."
https://www.youtube.com/watch?v=0tKToc-rSNM
Кравчук вивчив російську лише коли був дорослим, тому він часто вживає українські слова, навіть коли говорить російською. Не знаю чи це для когось аргумент, але так є.
"Скле-" у непрямих відмінках ("на скле-пі", "під скле-пом").
Від праслов'янського *sъklepъ, що і означало "хранилище; підвал; погріб".
Є у Словнику Грінченка:
Скле́п – ... Подвал, подземелье, погребъ:
r2u.org.ua: склеп
В такому значенні слово вживав ще Тарас Шевченко!
"Тільки у Скутарі, в СКЛЕПУ, не дрімають
Козаки сердеги. Чого вони ждуть?
По-своєму бога в кайданах благають,
А хвилі на той бік ідуть та ревуть." Гамалія.
В українській мові слово заміщено полонізмом "склеп" (без переходу [е] в [і]), пора повернути йому первісне значення і первісну словоформу.
Угу, в мене кажуть склеп, але на магазини.
Праслов'янське sъklepъ могло дасти тільки скліп, не sъklьpъ ж.
Зрештою, кажуть кліпнути, а не клепнути.
<могло дасти ТІЛЬКИ...>
О боже. Ну, що таке читаєте, приходячи до тих категоричних
и невірних висновків? Прочитайте спершу Шевельова, Историчну фонологію української мови.
Гармонизація *е перед *ъ мала свої обмеження, а саме: в т.зв. колоцентральній чи "колокиївській" зоні гармонизація *е перед *ъ була як правило за умови давнього наголосу на *ъ – из сього випливає, що не в кожнім слові з *е перед *ъ ймемо конечно очікувати літерку <i>. На захід уже того обмеження не було. Тому ймемо, напр., твари <мед> : <мід>.
Має бути літературна норма. А не так що в одному слові лишати "і" тому що слово з одного регіону України, а в іншому писати "е" тому що слово з иншого регіону України.
Уявляєте який хаос би був, якби різні слова свідчили вимову різних регіонів? І в одній українській мові співіснували би слова віл, куотячий, струй, мич, огурок?
Не треба уявляти, уже є.
Гарно, просто чудово. Питоме викидаємо, чуже пхаємо.
СКЛЕП «склепіння; [підвал; магазин]»
як і р. бр. склеп, запозичено з польської мови;
Підвал не питоме, не видумайте. Щодо склепу не буду змагатися (спорити), але точно існує праслов'янське *sъklepъ, тому польська версія у більшовицькому словнику для мене не беззаперечна.
Є у Шевченка.
r2u.org.ua: льох
Та байдуже.
Так називають горище, але для підвалу навіть краще, думаєте так само?
Слово пѡд є й за "підвал", і за "горище", і ще за ряд дальших тям. Мені подобаються полісемантичні й особливо енантосемантичні лексеми.
Боже, але абсурд. Тепер я подзвоню дитині, скажу – мені зле, неси таблетки, на питання, де я, скажу "у поді", мене підуть шукати у підвалі, а я на горищі Богові віддаю Душу, спасибі велике й щире скажу Єлисію та Данилу!
Для чого дві такі схожі але різні тямі давати на одне слово? Називати подом і горище і підвал, це як називати кухнею і кухню і спальню.
Желехівський (том II, ст. 631): Keller
r2u.org.ua: пивниця
https://sum20ua.com/Entry/index?wordid=74978&page=2345 (3-4 значення)
Згоден, у нормативній українській пивниця то є льох, де зберігають пиво, мід і всякі такі напої. Проте в Галичині часто кажуть "пивниця" на будь-який підвал. Не стою затято за це слово, просто даю те, що чую щодня. :)
<в Галичині часто кажуть "пивниця" на будь-який підвал.>
I slovacyscoiõ ta cêxyscoiõ.
Узагалі, як вариянт може бути, займаво.
+
Значіння цього слова дозволяють покрити й це: http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/55860-spid-1.html#show_point.
Не знаю, чому це слово - росіянізм. Стародавнє слов'янське слово, від якого уже давно утворені й інші слова в українській мові (як-от "підвалина", наприклад)
Ось, наприклад:
r2u.org.ua: Підвал
r2u.org.ua: Підвал
Ви навели словники, сповнені кальок російської мови, написаних в окупованій радянцями Україні. І хоч словники робили українці, вони робили це уже в час панування концепції єдиного соціялістичного народу, коли уже перекладали тексти начебто на українську мову, але на російський товк.
Переконатися в цьому можете, порівнявши словники зі Словником Грінченка, вільним від канцелярських росіянізмів:
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/38745-pidval.html#show_point
Як видно, до моменту червоної пошести українці не називали підземну частину дому "підвалом" (і чого б це мали називати? еволюція мов протікала різно, дві мови, які ішли своїми шляхами, шанси, що українська мова повторить вторований російською шлях – мізерна).
r2u.org.ua: подвал
У Грінченка теж є й московізми, й староболгаризми. А наведені вам словники – дорепресивні. Ви б історію почитали та вивчали класиків, щоб не писали дурні.
Горілка в підвалі смаковита та добра! (Панас Мирний, IV, 1955, 230)
— Живуть вони в підвалі, ще нижче, ніж наша кухня... стіни вогкі — на них повиступала роса... (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 422) ;
Цитуєте більшовицький словник :(
Пошуковий запит "пивниця" веде на цю сторінку. Чи справді це слово в значенні "підвал" перейняте? Польською так само piwnica, а румунською — начебто pivniţa. Та ніде не вказано, що ми "пивницю" в когось підслухали. Принаймні, не знайшов про це нічого.
sum.in.ua: temnyk
Може бути. Взагалі, я не думаю, що тут обов'язково має бути один відповідник. Дам +, але не тому що то є найліпший із даних тут варіантів.
Теж думаю, що є кращі, але і я вподобайку - луп.
—
Бо підвал питоме, а глибка, льох, погріб — синоніми.
підвалини - укр
підвал - калька