Могилки́ – Кладбище.
r2u.org.ua: кладбище
На Рівненщині так кажуть, частіше "могілкі"
Могілкі — це якась московська фонетика.
Поліська.
+, правду кажете.
А жаль :(
Жаль є що Ви даєте слово не провіривши його походження. Але в інших випадках на порожнім місці скрізь сипете переважно безпідставними твердженнями про "СРСР", "церковнослов'янщину", "російське", "галицьке" тощо.
Давати свідчення українських словників для вас "безпідставно"?
Коли ви дали слово "больниця", а я дав свідчення словників, що це церковнослов'янське слово, це "безпідставно"? Коли ви орудуєте слово "передже", а я дав руський переклад цього слова й ланку на словник церковнослов'янської мови, це "безпідставно"? Коли ви мене стали гнобити, що я проти слова "юг" і я дав дані словника, що це церковнослов'янське слово, це "безпідставно"? "Безпідставно" дав свідчення словника, що слово "язичник" перекладали з церковнослов'янської мови? "Безпідставно" дав свідчення словника, що слово "безумець" не рідне?
Так, безпідставно. Недарма’м підкреслив про релевантні джерела.
<Peredye> – ЕСУМ IV, 340 (перед²): передше, періже (сл-к Недільського/Желехівського).
Маєте явну проблему з дедукцією: те, що ЕСУМ (чи інше яке джерело) хибить в одних випадках, не значить що він (чи інше джерело) хибить в усіх випадках.
Про форму <юг> уже’м писав. Так само про значення слова <язичник> і <язик>.
І про слово <bwlnica>. Нагадую ще раз, що написання різних слів у різних джерелах є слід брати з застереженням, і розуміти, що за тим написанням є бачити і як його вірно трактувати, а не що раз покладатися на те, що бачите зовні. Історія руського письма є дуже складна, й кожен окремий випадок написання часто потребує окремого й чутливого аналізу, перш ніж робити якісь наглі висновки щодо того чи іншого слова. Значення слова <bwlnica> "шпиталь, лікарня" є засновано на значенні слова <bwly> (← *bol-y-o-s) чи <bwl> (← *bol-o-s) "хворий, пацієнт", чоловічого роду, а не на слові <bwly> (← *bol-y-s) "біль" жіночого роду. І така мотивація ("пацієнт, хворий" → "місце [для надання допомоги] хворим") саме від слова <bwly/bwl> "хворий" є для назви поняття "шпиталь, лікарня" більш релевантна ніж від слова <lékary>, оскільки від другого похідне <lékarnya> значить логічно скоріше місце, де забезпечують (виробляють, поставляють) ліки чи діяльності лікарів (що лише опосередковано має зв'язок з поняттям "шпиталь, лікарня").
З "безумець", хоча то не мусить бути єдине слово на позначення відповідного поняття, взагалі не розумію, які можуть бути питання.
Не Вам вирішувати, буде в українській мові слово "лікарня" чи слово "більниця", вирішили за Вас понад тисяча літ розвитку мови. Більниця це церковнослов'янщина і нічого тут не поробиш.
«<lékarnya> значить логічно скоріше місце, де забезпечують (виробляють, поставляють) ліки чи діяльності лікарів (що лише опосередковано має зв'язок з поняттям "шпиталь, лікарня").»
Спальня - місце, де виготовляють ліжка?
Чабарня - місце, де виготовляють пастухів чи овець?
Стадарня - місце, де виготовляють коней?
Пожарня - місце, де виготовляють пожари?
Парня - місце, де виготовляють пару?
Лікарня означає лиш те, що там працюють лікарі, або що це місце, де здійснюється лікарство (цілительство). А місце, де видають ліки звалося б инакше.
goroh.pp.ua: могила
У деяких регіонах кажуть кладвище.
+++
На Львівщині так і кажуть досі.
Кладовище https://services.ulif.org.ua/expl/Entry/index?wordid=42019&page=1327
—
Не кожне кладовище — цвинтар
Кладовище — гіперонім
Цвинтар, окопище — гіпонім
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору
Кладби́ще – кла́дови́ще, кладови́сько, мо́гилки́ (-ло́к) гробови́ще, гробки́ (-кі́в), гро́би, вічни́ці (-ни́ць), (особ. в церковной ограде) цви́нтар (-ря); (еврейское) око́пище, око́писько, окі́п (р. око́пу).
То є цікаве питання. Так, початково цвинтарем звали церковне подвір'я, на якім ховали вмерлих людей. Де-не-де коло старих церков досі можна найти старезні надгробки. Та з часом люду побільшало, а вільної землі коло церков поменшало, то й почали ховали вмерлих на околицях, а за звичкою ті кладовища люди далі звали цвинтарями.
Так помалу значення слова "цвинтар" поширшало й стало тотожним слову "кладовище". Принаймні, в Галичині так сталося. Я від тутешніх селян слова "кладовище" не чув ніколи, та й мені воно досі звучить по-книжному. Все казали й кажуть "цвинтар". Так само не чув "окописько", кажуть натомість "жидівський цвинтар".
Не знаю, як по той бік Збруча в живій мові є, може там досі різнять "цвинтар" і "кладовище". Можу лише за Захід сказати, що в Галичині кажуть "цвинтар" і на власне цвинтар, і на кладовище. На Волині та Поліссі кажуть "могилки" на кладовище, дуже часто чув від знайомих відти. Чи вживають у них слово "цвинтар" — не знаю.
Можете самі в цім пересвідчитися. Наприклад, в АУМ (том II, мапа №370), там показано вжиток слів на позначення кладовища. Можливо. в інших томах (перший про Центр України, третій — про Південь і Схід) теж є такі мапи, та я поки не гортав їх.