Світа́ч – Маленький железный подсвечник...
r2u.org.ua: світач
Так можна звати малі кишенькові ліхтарі.
Це чудове питомо українське слово. Варто витрачати енергію на справжні мовні проблеми.
Vadik Veselovsky, дозволь заперечити такому твердженню. Слово "ліхтар" є таким же германізмом, як і слова майстер, крам, фарба, бунт і багато инших слів. Ті слова колись були запозичені так само, як сьогодні різні селфі, лайки та мерчендайзинги. І знову питання - чим є справжні мовні проблеми та які слова вважати запозиченими, а які вже питомо українськими? Ті слова, котрі були запозичені за останні сто років, а всі, що раніше вже є питомо українськими? Дякую за відповіді та твою думку.
Старозапозичений німецький субстрат це складова УМ, саме він виділяє УМ з поміж інших слов'янських мов та формує її тотожність. Тому позбавляти УМ мову на кшталт цегла, цибуля, ліхтар, шухляда є злочин проти нашої мови.
Старозапозичений англійський субстрат це складова нашої мови, саме він виділяє нашу мову з поміж інших слов'янських мов та формує її тотожність. Тому позбавляти українську мову на кшталт комп'ютер, інспектор, менеджер, дедлайн є злочином проти нашої мови!
Михас Туро, цікаво, де пробігає та межа, після якої починаються "крайнощі" у словотворенні? Виглядає на те, що в майбутньому виживуть мови, мовці яких свого часу "впадали у крайнощі". Наприклад, ісляндська мова (350,000 мовців) здається має навіть більші шанси перетривати "епоху глобалізації", ніж українська (мовців є ніби мільйони).
Ісландці переживуть бо люблять себе та свою мову.
Наше завдання у ХХІ му сторіччі це боротьба проти навали росіянізмів та англицизмів, які знищують те що є.
А 'є' українська мова, з її германізмами та полонізмами, які відрізняють її від слов'янської каші.
Якщо черпані слова природньо сприймаються в народі: цегла, цибуля, буряк, барва, барвінок, ярмарок тощо, то такі слова переважно треба залишати, бо вони вже усталені. Якщо слова штучно нав'язуються мовцям, ламаючи їх через коліно, причому нав'язуються переважно або москворотими або ляхоротими хвільольогами, в кого мова вивчена, а не рідна, то ті слова слід викидати з мови як неприродні: ліхтар, дах, фарба, галстук, краватка, на кшталт, смаколик, філіжанка тощо.
Сві́тич – Светильник, фонарь.
r2u.org.ua: світич
Спасибі!)
Почерпнув цікаву думку у Мирослава
Гарно, але "світляр" це "фотограф" (r2u.org.ua: світляр , 
фотограф ).
Хоча "світлярик" можна залишити для слова "ліхтарик", як на мене, доволі гарно.
Луч-ик; луч-ець; луч-(ь)це
Можна спробувати ше й інші суфікси, бо тута не велика суть, але особисто найбільше до серця "лучик". Хтів дати ше "лучень", але я його вже дав як переклад "лазеру" ( лазер ).
ЕСУМ "луч¹" 3 том 314 сторінка:
лучни́ця — смолисте дерево; смолоскип.
Судячи зі споріднених слів у багатьох інших слов'янських мовах, які деколи прямо значать "смолоскип", або "патик, тріска; соснова палка" (луч — "те, шо світить" —> "вогняний патик, який світе" —> "патик; смолястий патик"), то значення смолоскипу в тому слові є давнім. На Wiktionary під другою визнакою праслов'янського *lučь (луч) подається "torch" (смолоскип) ( https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/lučь ).
До слова, саме англ. torch, окрім первинного значення смолоскипа, має й друге значення ліхтарика ( https://www.dictionary.com/browse/torch : 5. Chiefly British. flashlight).
Також цікава додаткова конотація влучання (луч-ати/луч-ити), яка підходить ліхтарику, бо той не просто світе всюди навколо, як лампа, чи звичайний ліхтар, а точно влучає своїм променем (пам'ятаєте, шо луч це також промінь) туди, куди його напрямляють.
Ше цікаво, шо праслов'янське *lučь (світло), нім. licht (світло; частинка "ліхт" у "ліхтарик"), та лат. lumen (світло) споріднені.
Новотвір Штепи
https://storinka-m.kiev.ua/article.php?id=1319
sum.in.ua: blyskunecj
Мій внук Остап у 5-річному віці назвав ліхтарик світариком. На мою думку, назва логічна.
Уподоба.
"-ар" - почеп до людей ремесла.