Але так уже звуть свічки і лампи.

Це чудове питомо українське слово. Варто витрачати енергію на справжні мовні проблеми.

Vadik Veselovsky, дозволь заперечити такому твердженню. Слово "ліхтар" є таким же германізмом, як і слова майстер, крам, фарба, бунт і багато инших слів. Ті слова колись були запозичені так само, як сьогодні різні селфі, лайки та мерчендайзинги. І знову питання - чим є справжні мовні проблеми та які слова вважати запозиченими, а які вже питомо українськими? Ті слова, котрі були запозичені за останні сто років, а всі, що раніше вже є питомо українськими? Дякую за відповіді та твою думку.

Старозапозичений німецький субстрат це складова УМ, саме він виділяє УМ з поміж інших слов'янських мов та формує її тотожність. Тому позбавляти УМ мову на кшталт цегла, цибуля, ліхтар, шухляда є злочин проти нашої мови.

Andrii Andrii не варто впадати в крайнощі

Михас Туро, цікаво, де пробігає та межа, після якої починаються "крайнощі" у словотворенні? Виглядає на те, що в майбутньому виживуть мови, мовці яких свого часу "впадали у крайнощі". Наприклад, ісляндська мова (350,000 мовців) здається має навіть більші шанси перетривати "епоху глобалізації", ніж українська (мовців є ніби мільйони).

Ісландці переживуть бо люблять себе та свою мову.
Наше завдання у ХХІ му сторіччі це боротьба проти навали росіянізмів та англицизмів, які знищують те що є.
А 'є' українська мова, з її германізмами та полонізмами, які відрізняють її від слов'янської каші.

Гаразд, думки висловлені, працюймо далі!

-
В українській мові це "підсвічник", це у російській "светильник" є освітлюючий пристрій.

Гарно, але "світляр" це "фотограф" (r2u.org.ua: світляр , фотограф ).
Хоча "світлярик" можна залишити для слова "ліхтарик", як на мене, доволі гарно.

Що слово бачу з словника того Штепи, то дурня є.