to ṡċo, jek slovo Galícke — to vże jikeś prokażene, ċy jak?
a jakże «shid i zahid — razom» i taki jeńċi «sobornycki» ḣasla?

Koly Galícku movu zlyvaly z Naddniprėńskow v Harkiwskim pravopísi v 1927 roci pid provodom kommunistiw, to ṡoś osoblyvo nikt ne protestuvaw!

A teperka, baċ, vże ji Galícke — to «ṫhu-ṫhu-ṫhu» vidrazu!

Ajá, bula by wsim «Vilna Ukrajiny», jekby ji ne phala Galíċėna ṡe jek vid kincia 1980-h... :-/

Від корене *uab- є дієслово й у вятській мові – <вабить>, є й у давньоруських памятках дієслово <вабити>.

Це анічогісінько не доводить щодо становища слів із цим коренем у новочасній українській мові.

У Наддніпрянщині та більшій частині України так само знали й уживали слова "вабити", "ваба" та похідні від них. Зазирнімо бодай до Грінченкового слівника: r2u.org.ua: *ваб*. Там є приклади зокрема з творів Ганни Барвінок (статті "ваба" та "привабити"), Пантелеймона Куліша (статті "вабити" та "повабитися" — з "Досвіток", стаття "поваб" — з другого тому "Записокъ о Южной Руси"), Панаса Мирного ("вабити"), Грінченка ("привабити"),

Так, Грінченко в декотрих статтях шле на Желехівського, та чи записував Желехівський лише галицькі слова, чи збирав знадоби до свого слівника, користаючи лише з галицьких джерел? Звісно, що ні. Тож, скажімо, слово "вабик", котре Грінченко виписав у Желехівського, надибуєм і в Яворницького (ст. 62), де той зазначив, що слово засвідчено в с. Сонцівка Харківського повіту, а ще в Київській та Подільській губерніях. Ба, Яворницький шле на першу частину граматики Нечуя-Левицького, де на ст. 57 його "словаря" таки згадано "вабить" за моск. "приманывать перепеловъ дудочкою" та "вабник" ("дудочка для приманки перепеловъ"). На тій самій сторінці є й "привлекательность" та "привлекать", одначе їх Нечуй-Левицький не перекладає словами "ваба" та "вабити", а похідними від "надити",

Та чи можемо, судячи хоча би з тих прикладів, що є в Грінченка, погодитися з гадкою, буцім ваблять лише перепілок? Я перечитав що "Досвітки" в оригіналі, що "Хіба ревуть воли, як ясла повні" в женевському першодруку, що третій том Грінченкової роботи "Этнографическіе матеріалы, собранные въ Черниговской и сосѣднихъ съ ней губерніяхъ". Жаль, не можу найти те видання оповідань Ганни Барвінок, на котре шле Грінченко (мені вдалося найти лише зміст отих "Оповидань зъ народнихъ устъ", ст. 373 — "Русалка", ст. 509 — "Батькова помилка"). Але ні в Куліша, ні в Мирного, ні в Грінченка "вабити" та похідні від нього слова не мають того вузького значення, що їм приписує Нечуй-Левицький.

"Принада". "Розмаїття" - теж західноукраїнське слово, на одміну од слів "усякість" і "різноманітність".

Олексо, Ви не подумали, що добродій може бути з західної Вкраїни?

І що з того?

З того йде безглуздість згадок про західновкраїнськість даних слів.

Поясніть, чому вони безглузді, будь ласка.

Що дасть людині з заходу знання про те, що слово західновкраїнське? Ви же не просто так це пишете.

Людина з будь-якої частини України має знать, що наша взірцева пішла з південно-східних говірок. Цього вчать у школі. Я й нагадую про це на випадок, що людина цього чомусь не знає чи забула. Тож я одкидаю геть Ваші слова про безглуздість мого нагадування. Люди, що приходять на словотвір, повинні знать найголовніше про українську мову, а не буть подібні до автомонтера, що береться робить хірургічну операцію з обценьками й молотком у руці.

А я кажу про те, що вкраїнцям заходу не слід цуратися своїх слів.

Мені й на думку не спадає вимагать од західних українців, щоб вони цурались своїх слів. Вони можуть вільно їх уживать, розмовляючи своєю говіркою. Одначе ми ськаємо тут слів для зразцевої мови всіх українців. Не годиться плутать говірок із зразцевою мовою. Кожній свій час і місце.

говірки - це джерела наповнення літературної мови.

Ваша примітка сама по собі нічого не варта. Я можу навести силу прикладів, коли слово меншості завзято пхають до загального вжитку, а зрештою витискають ним слово більшості, користуючи з того, що городяни колишньої підросійської України часто змосковщені, то їм можна наговорити сім мішків гречаної вовни про справжню мову, про начебто суржик і про репресовані слова. Це не наповнення мови, а підміна мовних явищ більшості мовними явищами завзятої меншості.

Даю.

Вам важить тільки внормованість, без історії того внормування?

Точно)