Від праслов'янського *tvarъ, у давньоруській мові "твар"\"тварь" означало багато різних тям, зокрема останнє давало "вид, вигляд", "убір" (пропозиції на заміну чужизму "уніформа" теж будують часто від основи "убір"), "об'єкт".
У сучасній українській:
Тварь — 2) Лице. "Червона гарасівка тобі до тварі". (Словарь Грінченка)
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/58135-tvar.html#show_point
Сказати жінці "у тебе гарні форми" буде самогубством із цим відповідником :)
Проте українці до часів СРСРних репресій спокійно могли сказати "червона гарасівка тобі до тварі" й ніхто не ображався (див. ланку на Словник Грінченка).
Не в образу Вашій ідеї, але колись і чорношкірого можна було називати "negro" чи "nigger". Знову ж таки, я не експерт, просто гадаю, що підбирати треба з оглядом на сучасні, уставлені значення слів :)
"Негер" не є образливим словом, негрів і досі звуть неграми, в мові українській це звичне слово. Як і слово жид (слова "єврей" українська мова не знає узагалі, це слово нам внесли уже в радянські часи, щоб не було плутанини з "братньою" російською мовою).
Хоча я не проти, аби негрів звали давнім руським словом "му́рин" (
негр ).
Погоджуюсь, у нас до недавнього це ще нормою було. Але нині не чув, щоб євреєві в лице казали, що він жид, а чорношкірому - що він негр. Крокує культура, має крокувати вперед і мова. Яким би корінним українським не було слово "тварь", хоч не з вини українців, але набуло воно ганебного відтінку, і його уже не викорінити.
Жиди зазвичай зляться на слово "жид" у містах зросійщених, де мови української чистої мало, лишень тому — що у мові російській це слово образа. А на слово "негр" почали косо дивитися лишень недавно, ще років десять раніше нікого б те не здивувало, хто відає чому, я ось гадки не маю.
+, ино ме бути чоловічого роду, не жіночого: твар (а не *тварь).
Дайте голос и Ви свій, Карл-Франц Ян Йосиф.
Тим, хто (несправедливо!) вважає слово словом низького стиля:
білоруське: твар – лице
болгарське: твар – створіння, тварина
сербохорватське: тва̑р – створіння
словенське: tvȃr – матерія
чеське: tvář – лице, щока
словацьке: tvár – лице, щока
польське: twarz – лице
верх.-луж., ниж.-лужицьке: twaŕ – стрійний ліс, строевой лес, будова, здани, будинок
У мові давньоруській слово мало узагалі ледь не десяток значень.
Особисто моя претензія була до Вашого оригінального варіанту - "тварь". Але бачу Ви уже відредагували на "твар"
Карл-Франц Іан Іосип,
правтє Вашѭ змѣнкѫ. Нє вѡд тварь (ж.р.), а ѡд тваръ (м.р.).
В чешьскѡи та словачьскѡи є tvář (ч.), tvár (слвч.) "лицє" – ж.р., та tvar (ч., слвч.) "forma" – м.р.
Тобто, в українській мові:
тварь (жін. рід) – лице, тварина
твар (чол. рід) – форма
Так?
Карл-Франц Ян Йосиф,
так, але в кожного з них є ще дальші значення (див. ЕСУМ під "твар").
Гадав досі, що це просто дві форми єденого слова (як "вуй" і "вуйко", "небога" і "небожа"). Треба ж.
Маю думку цікаво, ось що. [Р] в мові вкраїнській сильно стверділо, кобзарь став кобзар, Ігорь став Ігор (хоч я частіше чую м'який варіянт, довго думав, що лише так буде вірно, ледь не по всій Україні, видається, кажуть саме "кобзарь", а тверда форма лиш офіційна і не відображає суті, хоч хто знає може та причина моє оточення), то чи не мусило ствердіти кінцеве [р] у "тварь", і "тварь" (жіноч. роду) стала би "твар"?
Тоді би вийшло, що два слова злилися в одне, і правильно буде саме "твар" як мужского, так і жіночого роду, ні?
Карл-Франц Ян Йосиф,
т.зв. "ствердіння" */рь/ є зумовлено артикуляційними особливостями самого звука [r], а саме його вібрацією. "Помякшення", "мякість" є фізично реалізовано загалом (тобто при будь-якім приголоснім) притиском більшої частини язика до середнього піднебіння – за такої умови є доволі тяжко зберегти виразну вібрацію, характерну для сього звука за такого положення язика (кінчиком язика є легше вібрувати, бо він є легший, ніж цілою його "лопатою"). Різницю положення язика при "твердій" артикуляції та "мякій" можете провірити й сам, по собі вимовивши перше [н] (кінчик язика), а потім [нь] (більша частина язика, "лопата").
Щодо "зникнення" */рь/ в укр.м. Я вважаю те недорозумінням. По-перше, й сам посилаєтеся на його поширеність по говірках в живій мові. По-друге, він не зник насправді й там (в тих говірках), де є чути "тверде" [r]. Знову таки, треба різнити між фонетикою (фізичною реалізацією звука) та фонемою (абстрактним поняттям звука). Фонему конкретну явить загальний набір артикуляційних характеристик; крім того, її особливістю є й значеннєтвірність та поведінка. Напр., те, що вимовлене [r] "тверде" в "лікар" є насправді "мяка" фонема /рь/ прозраджує його поведінка в інших відмінках: лікаря тощо. Так само й твар в чол.р. має в інших відмінках: твару, тваром тощо, а жін.р. твар(ь) – чи з мякою вимовою чи з твердою – має: твари, твар’ю (діал. також: тваррю). Існує й поняття алофон – ряд різних фізичних реалізацій, можливих для окремої фонеми. Різні реально мовлені звуки спадають під ту саму фонему тоді, коли вони не впливають на значення слова – тоді ті звуки вважаємо алофонами. Напр., в данській мові без різниці, чи фонему /d/ мовити як [d] чи як [t], бо там нема значеннєвого протиставлення приголосний за дзвінкістю-глухістю (на руське вухо данські /b, d, g/ звучать загалом як [p, t, k], натомість фонему /t/ є реалізовано приблизно як дещо шепеляве [ts] з придихом. Таким чином звуки [d, t] суть в данській алофони до фонеми /d/.
Про втрату фонематичної мякости */рь/ серед мов словянських можемо говорити напр. в мовах словацькій та білоруській. В слвц., напр., lekár, more мають форми відмінка род.однини: lekára, mora (проти лікаря, моря в укр.). Про укр.м. сього казати загалом не можемо.
— Яка у ньго подоба? (Форма)
— Кругла.
— Так і запишемо, річ круглої подоби.
Є у словнику 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
Друс. зракъ (Мат-ли до сл-ка друс.м. за Й. Срізнівським).
(доб-)
Слово жіночого роду – *добь, в род., дав., місц. відм-х: доби, в орудн.: діб'ю; від прасл. *dob- (також у: доба) зокрема "форма; придатне, гідне; лад".
Як синонім у певному контексті.
Желехівський (1 том; 72 с.):
"Вид — Aussicht; Aussehen; Gestalt; Form; Schein, Anschein."
Form — форма.
Gestalt — shape, form; image of some person; figure, character;
Anschein — подоба, зовнішній вигляд, враження.
Знову прихильники латинки. Ви б, добродію(/йко), іще катаканівкою писали!
А нащо вказувати? хіба не очевидно, що "зо"(<="изъ")+ "вънѣ"?
Nė si vàdyë uż?
Ne ocevidno. Ya gadax, ci tô ôd *zuu- u "zuati, zòu" ne e. Ya ne vémy cyto ou Vas tam u oumé e.
I cyto e tóuc tuoriti slovo, coli gotova pitoma slova u slœunicéx sõty.
___
Do ceoho e tou catacana? Latinica teacneity pisati rousscõ lépxe neigy catacana ci cuirilica.
Na pr., Ui pisiete: ‹не очевидно›. Yaco e móuviti tô? [nɛot͡ʃɛwɪdno]? Ta roussca móuva ne terpity dué gôlôsné [ɛo, ɛa, ɛu, ia, io, iu]. Prava roussca uimóuva e [nɛu̯t͡ʃɛwɪdno ~
nɛo̯t͡ʃɛwɪdno]; /ɛ + o/ → [ɛu̯ ~ ɛo̯]. Cuiriliçeiõ ge pisiõtyi ‹не очевидно› ne dasty uimóuvõ [nɛu̯t͡ʃɛwɪd.no ~
nɛo̯t͡ʃɛwɪd.no], a lixe [nɛot͡ʃɛwɪdno] — se e negiva uimóuva.
Насамперед хочу наголосити, що я лише висловлюю свою думку. По-перше, ми намагаємося знайти слова-замінники саме для Української мови, що має нині абетку на основі кирилиці, а не для вигаданої мови із дивним письмом. По-друге, існує безліч можливців латинки, і спробуй-но розбери, як правильно читати Ваш; особисто для мене це непросто. До речі, є чимало перекладів, у тому числі Ваші, які написані не по-нашому, і казна-як воно виглядатиме при застосуванні. Тому, як на мене, було б непогано додавати, наприклад, у дужках, запис сучасною абеткою. По-третє, кирилиця є значно кращою для нашої Мови, аніж будь-яка латинка. Це твердження є очевидним чи його треба доводити? І цце я ще мовчу про кирилицю як невід'ємнц частину нашого минулого.
Опріч того, на стику морфем(чуже) в багатьох місцевостях цілком можливий збіг голосних, так було здавна.
Олекса писав, що це калька з польського zewnetrzny й українською нібито правильно "околишній".
сумлінність, у глибинному значенні - теж як мораль. від неї все починається, формується(утворюється), й/т/ачи/ завершується.
Відміна запропонованого "діб (dwb)" від אלישע פרוש.
Порівняйте зі схожими словами: подоба, здоба, оздоба,
Пропоную наголос на "о". По-перше, уникнимо омонімії з "добá", тобто день. По-друге, перегукуватиметься зі спільнокореневими словами з наголосом на "о" (подо́ба, оздо́ба).
Помилка.
наврядче запозичення з пол.
В нас є наша мова та її потенціали відповідно = вказаному значенню - визначенню)
надання виразу чогось когось(вигляду)., - надайте виразу..
Фо́рма = фо́рма (С. Ш.), хво́рма; зразо́к, кшталт.
Словарь росийсько-український 1893–1898 рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
Форма – форма, -ми, зразо́к, -зка.
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
ФО́РМА ще зразо́к, (одяг) однострі́й;
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
r2u.org.ua: форма
Не впевнений, що підійде в 1 значенні ("зовнішній вигляд"), але в інших, може, згодиться. Хоча й у 1 може підійти
"Формальність" -- "умовність"
Хто сказав, що всі похідні від "форма" маємо творити з одного кореня?
goroh.pp.ua: обрис
Див. у Грінченка.
Підтримую!
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/60549-uzir.html#show_point
І я підтримую!
Підпираю !
Це візерунок. Просто реґийональний синонім
Якби Ви були б обізнані з історією новочасної української мови, то знали б, що "візерунок" ("wizerunek") – польсько-галицьке слово, незнане в говірках більшої частини України.
Знане.
Де саме? Наведіть, будь ласка, джерела.
Не голосую лише тому, що "взір" це хороший переклад для "візерунок". Хоча ці дві тями сильно перетинаються, і "взір" має значення зовнішнього вигляду, все одно я не хочу використовувати одне слово і для форми, і для візерунку. Хотілося би два окремі слова, щоби розділяти ці два значення.
Значення зовнішнього вигляду Словар Грінченка подає першим, а візерунок аж третім, і з речення не зовсім ясно, який то візерунок, якщо річ про пагін.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/60549-uzir.html#show_point
Гм. Коли особисто я чую "взір", то до голови перше приходить візерунок. І мені хотілося би мати окреме слово й для візерунку, й для форми, оскільки ці речі доволі різні. Але, це слово дійсно може підходити, тому якщо комусь личить, то це добре. Проте я буду шукати якесь інше. Але бачу, що немає поки сторінки для візерунку, тому може навпаки, знайду краще слово для саме візерунку. Подивимося.
Онтоне, якщо ж ці річи суть доволі різні, то тут чудово собі робе гомонимия.
Гінтону не подобається гомонимия.
Може, може, Вадиме.
"Гінтону"
Шо ж ви так моє ім'я мордуєте.