Від праслов'янського *tvarъ, у давньоруській мові "твар"\"тварь" означало багато різних тям, зокрема останнє давало "вид, вигляд", "убір" (пропозиції на заміну чужизму "уніформа" теж будують часто від основи "убір"), "об'єкт".
У сучасній українській:
Тварь — 2) Лице. "Червона гарасівка тобі до тварі". (Словарь Грінченка)
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/58135-tvar.html#show_point
Сказати жінці "у тебе гарні форми" буде самогубством із цим відповідником :)
Проте українці до часів СРСРних репресій спокійно могли сказати "червона гарасівка тобі до тварі" й ніхто не ображався (див. ланку на Словник Грінченка).
Не в образу Вашій ідеї, але колись і чорношкірого можна було називати "negro" чи "nigger". Знову ж таки, я не експерт, просто гадаю, що підбирати треба з оглядом на сучасні, уставлені значення слів :)
"Негер" не є образливим словом, негрів і досі звуть неграми, в мові українській це звичне слово. Як і слово жид (слова "єврей" українська мова не знає узагалі, це слово нам внесли уже в радянські часи, щоб не було плутанини з "братньою" російською мовою).
Хоча я не проти, аби негрів звали давнім руським словом "му́рин" (
негр ).
Погоджуюсь, у нас до недавнього це ще нормою було. Але нині не чув, щоб євреєві в лице казали, що він жид, а чорношкірому - що він негр. Крокує культура, має крокувати вперед і мова. Яким би корінним українським не було слово "тварь", хоч не з вини українців, але набуло воно ганебного відтінку, і його уже не викорінити.
Жиди зазвичай зляться на слово "жид" у містах зросійщених, де мови української чистої мало, лишень тому — що у мові російській це слово образа. А на слово "негр" почали косо дивитися лишень недавно, ще років десять раніше нікого б те не здивувало, хто відає чому, я ось гадки не маю.
+, ино ме бути чоловічого роду, не жіночого: твар (а не *тварь).
Дайте голос и Ви свій, Карл-Франц Ян Йосиф.
Тим, хто (несправедливо!) вважає слово словом низького стиля:
білоруське: твар – лице
болгарське: твар – створіння, тварина
сербохорватське: тва̑р – створіння
словенське: tvȃr – матерія
чеське: tvář – лице, щока
словацьке: tvár – лице, щока
польське: twarz – лице
верх.-луж., ниж.-лужицьке: twaŕ – стрійний ліс, строевой лес, будова, здани, будинок
У мові давньоруській слово мало узагалі ледь не десяток значень.
Особисто моя претензія була до Вашого оригінального варіанту - "тварь". Але бачу Ви уже відредагували на "твар"
Карл-Франц Іан Іосип,
правтє Вашѭ змѣнкѫ. Нє вѡд тварь (ж.р.), а ѡд тваръ (м.р.).
В чешьскѡи та словачьскѡи є tvář (ч.), tvár (слвч.) "лицє" – ж.р., та tvar (ч., слвч.) "forma" – м.р.
Тобто, в українській мові:
тварь (жін. рід) – лице, тварина
твар (чол. рід) – форма
Так?
Карл-Франц Ян Йосиф,
так, але в кожного з них є ще дальші значення (див. ЕСУМ під "твар").
Гадав досі, що це просто дві форми єденого слова (як "вуй" і "вуйко", "небога" і "небожа"). Треба ж.
Маю думку цікаво, ось що. [Р] в мові вкраїнській сильно стверділо, кобзарь став кобзар, Ігорь став Ігор (хоч я частіше чую м'який варіянт, довго думав, що лише так буде вірно, ледь не по всій Україні, видається, кажуть саме "кобзарь", а тверда форма лиш офіційна і не відображає суті, хоч хто знає може та причина моє оточення), то чи не мусило ствердіти кінцеве [р] у "тварь", і "тварь" (жіноч. роду) стала би "твар"?
Тоді би вийшло, що два слова злилися в одне, і правильно буде саме "твар" як мужского, так і жіночого роду, ні?
Карл-Франц Ян Йосиф,
т.зв. "ствердіння" */рь/ є зумовлено артикуляційними особливостями самого звука [r], а саме його вібрацією. "Помякшення", "мякість" є фізично реалізовано загалом (тобто при будь-якім приголоснім) притиском більшої частини язика до середнього піднебіння – за такої умови є доволі тяжко зберегти виразну вібрацію, характерну для сього звука за такого положення язика (кінчиком язика є легше вібрувати, бо він є легший, ніж цілою його "лопатою"). Різницю положення язика при "твердій" артикуляції та "мякій" можете провірити й сам, по собі вимовивши перше [н] (кінчик язика), а потім [нь] (більша частина язика, "лопата").
Щодо "зникнення" */рь/ в укр.м. Я вважаю те недорозумінням. По-перше, й сам посилаєтеся на його поширеність по говірках в живій мові. По-друге, він не зник насправді й там (в тих говірках), де є чути "тверде" [r]. Знову таки, треба різнити між фонетикою (фізичною реалізацією звука) та фонемою (абстрактним поняттям звука). Фонему конкретну явить загальний набір артикуляційних характеристик; крім того, її особливістю є й значеннєтвірність та поведінка. Напр., те, що вимовлене [r] "тверде" в "лікар" є насправді "мяка" фонема /рь/ прозраджує його поведінка в інших відмінках: лікаря тощо. Так само й твар в чол.р. має в інших відмінках: твару, тваром тощо, а жін.р. твар(ь) – чи з мякою вимовою чи з твердою – має: твари, твар’ю (діал. також: тваррю). Існує й поняття алофон – ряд різних фізичних реалізацій, можливих для окремої фонеми. Різні реально мовлені звуки спадають під ту саму фонему тоді, коли вони не впливають на значення слова – тоді ті звуки вважаємо алофонами. Напр., в данській мові без різниці, чи фонему /d/ мовити як [d] чи як [t], бо там нема значеннєвого протиставлення приголосний за дзвінкістю-глухістю (на руське вухо данські /b, d, g/ звучать загалом як [p, t, k], натомість фонему /t/ є реалізовано приблизно як дещо шепеляве [ts] з придихом. Таким чином звуки [d, t] суть в данській алофони до фонеми /d/.
Про втрату фонематичної мякости */рь/ серед мов словянських можемо говорити напр. в мовах словацькій та білоруській. В слвц., напр., lekár, more мають форми відмінка род.однини: lekára, mora (проти лікаря, моря в укр.). Про укр.м. сього казати загалом не можемо.
— Яка у ньго подоба? (Форма)
— Кругла.
— Так і запишемо, річ круглої подоби.
Є у словнику 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
Друс. зракъ (Мат-ли до сл-ка друс.м. за Й. Срізнівським).
(доб-)
Слово жіночого роду – *добь, в род., дав., місц. відм-х: доби, в орудн.: діб'ю; від прасл. *dob- (також у: доба) зокрема "форма; придатне, гідне; лад".
Як синонім у певному контексті.
Желехівський (1 том; 72 с.):
"Вид — Aussicht; Aussehen; Gestalt; Form; Schein, Anschein."
Form — форма.
Gestalt — shape, form; image of some person; figure, character;
Anschein — подоба, зовнішній вигляд, враження.
Знову прихильники латинки. Ви б, добродію(/йко), іще катаканівкою писали!
А нащо вказувати? хіба не очевидно, що "зо"(<="изъ")+ "вънѣ"?
Nė si vàdyë uż?
Ne ocevidno. Ya gadax, ci tô ôd *zuu- u "zuati, zòu" ne e. Ya ne vémy cyto ou Vas tam u oumé e.
I cyto e tóuc tuoriti slovo, coli gotova pitoma slova u slœunicéx sõty.
___
Do ceoho e tou catacana? Latinica teacneity pisati rousscõ lépxe neigy catacana ci cuirilica.
Na pr., Ui pisiete: ‹не очевидно›. Yaco e móuviti tô? [nɛot͡ʃɛwɪdno]? Ta roussca móuva ne terpity dué gôlôsné [ɛo, ɛa, ɛu, ia, io, iu]. Prava roussca uimóuva e [nɛu̯t͡ʃɛwɪdno ~
nɛo̯t͡ʃɛwɪdno]; /ɛ + o/ → [ɛu̯ ~ ɛo̯]. Cuiriliçeiõ ge pisiõtyi ‹не очевидно› ne dasty uimóuvõ [nɛu̯t͡ʃɛwɪd.no ~
nɛo̯t͡ʃɛwɪd.no], a lixe [nɛot͡ʃɛwɪdno] — se e negiva uimóuva.
Насамперед хочу наголосити, що я лише висловлюю свою думку. По-перше, ми намагаємося знайти слова-замінники саме для Української мови, що має нині абетку на основі кирилиці, а не для вигаданої мови із дивним письмом. По-друге, існує безліч можливців латинки, і спробуй-но розбери, як правильно читати Ваш; особисто для мене це непросто. До речі, є чимало перекладів, у тому числі Ваші, які написані не по-нашому, і казна-як воно виглядатиме при застосуванні. Тому, як на мене, було б непогано додавати, наприклад, у дужках, запис сучасною абеткою. По-третє, кирилиця є значно кращою для нашої Мови, аніж будь-яка латинка. Це твердження є очевидним чи його треба доводити? І цце я ще мовчу про кирилицю як невід'ємнц частину нашого минулого.
Опріч того, на стику морфем(чуже) в багатьох місцевостях цілком можливий збіг голосних, так було здавна.
Олекса писав, що це калька з польського zewnetrzny й українською нібито правильно "околишній".
сумлінність, у глибинному значенні - теж як мораль. від неї все починається, формується(утворюється), й/т/ачи/ завершується.
Відміна запропонованого "діб (dwb)" від אלישע פרוש.
Порівняйте зі схожими словами: подоба, здоба, оздоба,
Пропоную наголос на "о". По-перше, уникнимо омонімії з "добá", тобто день. По-друге, перегукуватиметься зі спільнокореневими словами з наголосом на "о" (подо́ба, оздо́ба).
Помилка.
наврядче запозичення з пол.
В нас є наша мова та її потенціали відповідно = вказаному значенню - визначенню)
надання виразу чогось когось(вигляду)., - надайте виразу..
не зовсім розумію, до чого тут "вираз", а от "вигляд" --- так. Скажімо, коли йдеться про особливе подання якогось математичного об'єкта: жорданова форма матриці (або жордановий вигляд), канонічна форма рівняння (або канонічний вигляд) тощо
Вигляд мабуть найкраще описує людину чи лихий, сумний, переляканий, змарнів, схуд тощо.
Однак «форма» також відноситься до військового одягу, що може було'б краще сказати «стрій»
а як же "стрій" як "шеренга", "колона" або інші види? Плутанина буде
Стрій чи однострій немає жодного відношення до ряду людей. Шеренга мабуть російське слово а колона мабуть латинське слово …
Походження слів "шеренга" й "колона" тут ні до чого, то просто приклади, щоб уточнити.
Як ви називаєте те, коли військо шикується? Те, що вийшло після шикування. Як пропонуєте казати "стати в стрій", "вийти зі строю"? Слова "стрій" тут поки на перекладання не додали.
Фо́рма = фо́рма (С. Ш.), хво́рма; зразо́к, кшталт.
Словарь росийсько-український 1893–1898 рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
Форма – форма, -ми, зразо́к, -зка.
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
ФО́РМА ще зразо́к, (одяг) однострі́й;
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
r2u.org.ua: форма
Не впевнений, що підійде в 1 значенні ("зовнішній вигляд"), але в інших, може, згодиться. Хоча й у 1 може підійти
"Формальність" -- "умовність"
Хто сказав, що всі похідні від "форма" маємо творити з одного кореня?
коли йдеться про одне з можливих подань, один із можливих, за певною ознакою рівнозначних виглядів якоїсь речі, об'єкта. Наприклад, "канонічні форми/подання/вигляди рівнянь/матриць". Це слово, що вживають у текстах математичних і дотичних до математики, і ще одне можливе --- "вигляд" (уже додали).
"Подання" --- контекстний переклад моск. "представление" (часто трапляється також не надто хороше слово "представлення").
goroh.pp.ua: обрис
Див. у Грінченка.
Підтримую!
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/60549-uzir.html#show_point
І я підтримую!
Підпираю !
Це візерунок. Просто реґийональний синонім
Якби Ви були б обізнані з історією новочасної української мови, то знали б, що "візерунок" ("wizerunek") – польсько-галицьке слово, незнане в говірках більшої частини України.
Знане.
Де саме? Наведіть, будь ласка, джерела.
Не голосую лише тому, що "взір" це хороший переклад для "візерунок". Хоча ці дві тями сильно перетинаються, і "взір" має значення зовнішнього вигляду, все одно я не хочу використовувати одне слово і для форми, і для візерунку. Хотілося би два окремі слова, щоби розділяти ці два значення.
Значення зовнішнього вигляду Словар Грінченка подає першим, а візерунок аж третім, і з речення не зовсім ясно, який то візерунок, якщо річ про пагін.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/60549-uzir.html#show_point
Гм. Коли особисто я чую "взір", то до голови перше приходить візерунок. І мені хотілося би мати окреме слово й для візерунку, й для форми, оскільки ці речі доволі різні. Але, це слово дійсно може підходити, тому якщо комусь личить, то це добре. Проте я буду шукати якесь інше. Але бачу, що немає поки сторінки для візерунку, тому може навпаки, знайду краще слово для саме візерунку. Подивимося.
Онтоне, якщо ж ці річи суть доволі різні, то тут чудово собі робе гомонимия.
Гінтону не подобається гомонимия.
Може, може, Вадиме.
"Гінтону"
Шо ж ви так моє ім'я мордуєте.