Лексема — слово як самостійна значеннєва одиниця, яку в мовознавстві розглядають у сукупності всіх своїх форм і значень.
Приклад вживання
Зокрема, проблема виникала у пестливих словах, у лексемах зі зменшувальними суфіксами.
[https://acc.cv.ua/news/chernivtsi/solodka-darusya-italiyskoyu-movoyu-prezentaciya-foto-20225. Сайт http://acc.cv.ua/].
Dobre, cyto ouge tac ne pisiete, sõty bo, pro mene, tacœi napisanïe divacysca (osœblivo ‹slofo› iz ‹f›).
Cèrez toe, cyto tout Vasya (do tohoge, ouge necinna) pravopisy ne bereity verxou nad cinnoiõ cuiriliçeiõ, tu ya buimy poprosiu ladéyeu pèrepisati se slovo.
«Ta i nuiné vidiõ cyto slovo ‹slovo› ne mogeity praviti za "lexemat", xuibity "-ema"»
Cyto ge pac prostyraiete? Gadaiõ, ‹-ina› u Romanovœmy ‹slovina› ideity za "-ema"?
«gy»
Pèredye ge (‹gy›?) pisate lixye (‹lixe›?) ‹ge›, ci ne tac?
»Gadaiõ, ‹-ina› u Romanovœmy ‹slovina› ideity za "-ema"?«
Ne pèuen eimy pocui o teaclé pocepé ta ‹-ina› e teagyco onuy. U -μα(τ-) greçscuix slœu e dosta otuicyeno znacyeinïe orõdnosti — to cimy ci cyto cinyeno e. Ya ouge pèuen kés coristaiõ yz ‹-mea, -men (ci -meiny, -men-)›, hi u ‹ramea› (*that what is joined), ‹znamea› (*to za cimy ci po ceimy znaiõty), otge: ‹tuarmea / tuarmeiny, tuarmen-› "morpheme", ‹zueagymea / zueagymeiny, zueagymen-› "phoneme", ‹znacymea / znacymeiny, znacymen-› "sememe", ‹rõcymea / rõcymeiny, rõcymen-› *chereme", to védé i ‹slœumea / slœumeiny, slœumen-› za *lexeme". Ésce doumaiõ nad ‹-lno (‹-a-lno, -i-lno›) ta ‹-noc, -nc-›.
___
»ceomou pisiete ceastcõ ‹ge› is deyacuimi zaimenami razomy (‹tacuyge›, ‹toyge› – coli ne xuibity pameaty), a inde ocremo, npr., ‹bay dougy(/i)e›)?«
Razomy ‹-ge› znacity "the same; too", ocremo ‹ge› znacity "but, however, on the other hand", npr.:
»Œun e yz malcou lioubiu roslinui. Œunge uirœusxi pac coupi cramniçõ na quétui.« proti: »Ésce œd praprarodiceu e rodina'ho péstouala quétui. Œun ge e yz malcou yaviu radxe xuist ic coneum.«
U ‹bay dougye› het' ne'ma toho ‹ge›, ‹dougye› e odino célo slovo, œd *doug-y-os.
»‹gy›
Pèredye ge (‹gy›?) pisate lixye (‹lixe›?) ‹ge›, ci ne tac?«
Tuari ‹ge› ta ‹gy›, siõduige i ‹go› (xsb. ‹nego› "than, neigy") ta ‹z› u ‹tèz(o)-› usi teagnõty ésce do pie. dobui. Ay, u rousscœy móuvé, /ʒ/ mogeity bouti incoli i ouséceno /ʒɛ/, ta na pisymé ya toho ouséceinïa ne znaciõ, incoli gy i déystvno ‹gy› yz pie.; npr., u ‹neigy› gadaiõ e peruœstno ‹gy›, ale /ʒ/ u ‹tacoge› e dóugyno bouti yz ‹ge›.
Isprauno e pisati ‹lixye› ci ‹lixie› (pocui ne réxix cotro tocyno), ta ne ‹lixe›. Ceomou? Docui réxili'smo ouge u ròzmóuvé pèredye cyto /-ʃɛ/ u ‹bœlxe, menxe, blizxe, dóugxe, tounxe, dòrôgyxe, nizxe, vuisxe› ipr. mogemo pisati prosto ‹-xe›, ‹lixie / lixye› teagneity ne ic sim tuarœum ale ic tuarœum he ‹vuisye› /ˈβ̞ɘ̞ʃɛ, ˈβ̞ɤʃɛ/, ‹nizye› /ˈnɪʒɛ/, ‹rédye› /ˈri͡ed͡ʒɛ/, ‹blizye› /ˈblɪʒɛ/, ‹mòlodye› /mɔˈlod͡ʒɛ/, ‹mòlôdyu› /mɔˈlod͡ʒ/, cde neminõtye e pisati ‹y›, a tomou i u ‹bolye› /ˈbolɛ/, ‹dalye› /ˈdalɛ/, darma e tam /lɛ/ hi pisiõtyi prosto ‹le›, a tomou i ‹lixye/lixie›.
Strogo caziõtyi tuari is ‹-ye (-ie)› sõty im. od. n. (nom. sg. n.) — ‹bolye, dalye/daléye(daléie), rédye, mòlodye, vuisye, nizye, tixye›, a tuari is ‹-xe› sõty tuixge slœu u pricl. odn. n. (acc. sg. n.): ‹bœlxe, dalxe, rédxe, mòlôdxe, vuisxe, nizxe, tixxe/tixéixe›.
Не все зрозумів (не дуже-то й старався марнувати свій час), але скажу ось що: наскільки я розумію, "лексема" — це, у загальних рисах, слово як одиниця мови, правильно?
-ина, на мою думку, підходить для значення "одиниця чогось". Приклади: "травина" ("одиниця трави", із яких складається трава), "зернина", "мачина"(одне зернятко маку), "піщина" (кришталик, наприклад, піску), "насінина", "краплина", "волосина", "бадилина" (одна складова бадилля), "хлібина" (одна ціла повноцінна одиниця хліба), "морквина"(одна), "капустина" тощо.
До речі, лексема — одиниця мови. Добродію Єлисію, а як Ви розумієте, що таке мова взагалі?
Cyto do ‹lixye/lixie› ta proceoho.
Gadaiõ, yz napisanïemy ‹y› / ‹i› za */j/ u podœbnéx tuaréx môgyno e vuiocremiti dua pœdxoda:
1) Usiõdui pisiemo ‹y› (ci ‹i›), cde e istoslœuno */j/;
2) Pisiemo ‹y› lixye tam, cde e potreibno, a tam, cde ono ne upluivaieity na vuimóuvõ, ne pisiemo'ho – tacuimy cinomy isprostiouiemo pisymo.
Esmi iz Vami pogodiu sea cyto do drougoho. To-b't-o, na priclad, pisiemo ‹morya›, ‹moryou›, ale ‹more›, ‹moré›, bo u ostannix duox, opoustiuxi ‹y›, vuimóuva bõdeity tacage, a tomou mogemo'ho zaivo ne pisati. U slovax na uz. ‹vuisye›, ‹nizye›, ‹rédye›, ‹blizye› to cyto, yac recete, pisati ‹y› e neminõtye, a ‹lix(y)e›, ‹doug(y)e›, ‹nac(y)e›, ‹pac(y)e› to cyto môgyno e pisati i bez yeoho. Tomou, slédouiõtyi drougomou pœdxodou, ya buimy pisau ‹lixe›, ‹douge› to cyto.
»Esmi iz Vami pogodiu sea cyto do drougoho. To-b't-o, na priclad, pisiemo ‹morya›, ‹moryou›, ale ‹more›, ‹moré›, bo u ostannix duox, opoustiuxi ‹y›, vuimóuva bõdeity tacage, a tomou mogemo'ho zaivo ne pisati. U slovax na uz. ‹vuisye›, ‹nizye›, ‹rédye›, ‹blizye› to cyto, yac recete, pisati ‹y› e neminõtye, a ‹lix(y)e›, ‹doug(y)e›, ‹nac(y)e›, ‹pac(y)e› to cyto môgyno e pisati i bez yeoho. Tomou, slédouiõtyi drougomou pœdxodou, ya buimy pisau ‹lixe›, ‹douge› to cyto.«
Nésmi isgoden. Odina e récy totogyna vuimóuva /t͡ʃɛ/ meidyu ‹ce› ta ‹cye›, u /lɛ/ meidyu ‹le› ta ‹lye›, u /ʃɛ/ meidyu ‹xe› ta ‹xye›, u /ʒɛ/ meidyu ‹ge› ta ‹gye›. Ta meidyu ‹ze› /zɛ/ ta ‹zye› /ʒɛ/, ‹te› /tɛ/ ta ‹tye› /t͡ʃɛ/, ‹se› /sɛ/ ta ‹sye› /ʃɛ/, ‹de› /dɛ/ ta ‹dye› /d͡ʒɛ/ e rœizniça. A tuari he /ˈduʒɛ/, /ɪˈnat͡ʃɛ/, /ˈpat͡ʃɛ/, /ˈlɪʃɛ/, /ˈbolɛ/, /ˈdalɛ/, stoyeaty readomy is tuarui /ˈβ̞ɘ̞ʃɛ, ˈβ̞ɤʃɛ/, /ˈnɪʒɛ/, /ˈblɪʒɛ/, /mɔˈlod͡ʒɛ/ cyto yix mogemo pisati ino is ‹y/i›: ‹vuisye›, ‹nizye›, ‹blizye›, ‹mòlodye›, uzgleadno, a tomou i pervxyœi tuarui e sléd pisati is ‹y/i›: ‹dougye›, ‹inacye›, ‹pacye›, ‹lixye›, ‹bolye›, ‹dalye›.
Tout, gadaiõ, e crasxe napisati cinnnoiõ pravopisïõ.
«Tout e, gadaiõ, crasxe pisati cinnoiõ pravopisïõ.»
Dauno gy ouge ne pisiõ taco. Nuiné: ‹slovo›.
Ta i nuiné vidiõ cyto slovo ‹slovo› ne mogeity praviti za "lexemat", xuibity "-ema".
Tuar ‹bég› e i slovo i lexema, tuari ‹bégti›, ‹bégati›, ‹bégoun›, ‹bégiõ›, ‹bégomy› sõty slova ta ne lexemata.
Dobre, cyto ouge tac ne pisiete, sõty bo, pro mene, tacœi napisanïe divacysca (osœblivo ‹slofo› iz ‹f›).
Cèrez toe, cyto tout Vasya (do tohoge, ouge necinna) pravopisy ne bereity verxou nad cinnoiõ cuiriliçeiõ, tu ya buimy poprosiu ladéyeu pèrepisati se slovo.
«Ta i nuiné vidiõ cyto slovo ‹slovo› ne mogeity praviti za "lexemat", xuibity "-ema"»
Cyto ge pac prostyraiete? Gadaiõ, ‹-ina› u Romanovœmy ‹slovina› ideity za "-ema"?
«gy»
Pèredye ge (‹gy›?) pisate lixye (‹lixe›?) ‹ge›, ci ne tac?
Ésce xotiõ ispuitati, ceomou pisiete ceastcõ ‹ge› iz deyacuimi zaimênnicui razomy (‹tacuyge›, ‹toyge› – coli ne xuibity pameaty), a deyacœi inxya ispolõcyeinïa pri seomou – ocreimno (‹ocrœimno›? – ne teamiõ) (npr., ‹bay dougy(/i)e›)?
Хіба це те саме?
»Gadaiõ, ‹-ina› u Romanovœmy ‹slovina› ideity za "-ema"?«
Ne pèuen eimy pocui o teaclé pocepé ta ‹-ina› e teagyco onuy. U -μα(τ-) greçscuix slœu e dosta otuicyeno znacyeinïe orõdnosti — to cimy ci cyto cinyeno e. Ya ouge pèuen kés coristaiõ yz ‹-mea, -men (ci -meiny, -men-)›, hi u ‹ramea› (*that what is joined), ‹znamea› (*to za cimy ci po ceimy znaiõty), otge: ‹tuarmea / tuarmeiny, tuarmen-› "morpheme", ‹zueagymea / zueagymeiny, zueagymen-› "phoneme", ‹znacymea / znacymeiny, znacymen-› "sememe", ‹rõcymea / rõcymeiny, rõcymen-› *chereme", to védé i ‹slœumea / slœumeiny, slœumen-› za *lexeme". Ésce doumaiõ nad ‹-lno (‹-a-lno, -i-lno›) ta ‹-noc, -nc-›.
___
»ceomou pisiete ceastcõ ‹ge› is deyacuimi zaimenami razomy (‹tacuyge›, ‹toyge› – coli ne xuibity pameaty), a inde ocremo, npr., ‹bay dougy(/i)e›)?«
Razomy ‹-ge› znacity "the same; too", ocremo ‹ge› znacity "but, however, on the other hand", npr.:
»Œun e yz malcou lioubiu roslinui. Œunge uirœusxi pac coupi cramniçõ na quétui.« proti: »Ésce œd praprarodiceu e rodina'ho péstouala quétui. Œun ge e yz malcou yaviu radxe xuist ic coneum.«
U ‹bay dougye› het' ne'ma toho ‹ge›, ‹dougye› e odino célo slovo, œd *doug-y-os.
»‹gy›
Pèredye ge (‹gy›?) pisate lixye (‹lixe›?) ‹ge›, ci ne tac?«
Tuari ‹ge› ta ‹gy›, siõduige i ‹go› (xsb. ‹nego› "than, neigy") ta ‹z› u ‹tèz(o)-› usi teagnõty ésce do pie. dobui. Ay, u rousscœy móuvé, /ʒ/ mogeity bouti incoli i ouséceno /ʒɛ/, ta na pisymé ya toho ouséceinïa ne znaciõ, incoli gy i déystvno ‹gy› yz pie.; npr., u ‹neigy› gadaiõ e peruœstno ‹gy›, ale /ʒ/ u ‹tacoge› e dóugyno bouti yz ‹ge›.
Isprauno e pisati ‹lixye› ci ‹lixie› (pocui ne réxix cotro tocyno), ta ne ‹lixe›. Ceomou? Docui réxili'smo ouge u ròzmóuvé pèredye cyto /-ʃɛ/ u ‹bœlxe, menxe, blizxe, dóugxe, tounxe, dòrôgyxe, nizxe, vuisxe› ipr. mogemo pisati prosto ‹-xe›, ‹lixie / lixye› teagneity ne ic sim tuarœum ale ic tuarœum he ‹vuisye› /ˈβ̞ɘ̞ʃɛ, ˈβ̞ɤʃɛ/, ‹nizye› /ˈnɪʒɛ/, ‹rédye› /ˈri͡ed͡ʒɛ/, ‹blizye› /ˈblɪʒɛ/, ‹mòlodye› /mɔˈlod͡ʒɛ/, ‹mòlôdyu› /mɔˈlod͡ʒ/, cde neminõtye e pisati ‹y›, a tomou i u ‹bolye› /ˈbolɛ/, ‹dalye› /ˈdalɛ/, darma e tam /lɛ/ hi pisiõtyi prosto ‹le›, a tomou i ‹lixye/lixie›.
Strogo caziõtyi tuari is ‹-ye (-ie)› sõty im. od. n. (nom. sg. n.) — ‹bolye, dalye/daléye(daléie), rédye, mòlodye, vuisye, nizye, tixye›, a tuari is ‹-xe› sõty tuixge slœu u pricl. odn. n. (acc. sg. n.): ‹bœlxe, dalxe, rédxe, mòlôdxe, vuisxe, nizxe, tixxe/tixéixe›.
Не все зрозумів (не дуже-то й старався марнувати свій час), але скажу ось що: наскільки я розумію, "лексема" — це, у загальних рисах, слово як одиниця мови, правильно?
-ина, на мою думку, підходить для значення "одиниця чогось". Приклади: "травина" ("одиниця трави", із яких складається трава), "зернина", "мачина"(одне зернятко маку), "піщина" (кришталик, наприклад, піску), "насінина", "краплина", "волосина", "бадилина" (одна складова бадилля), "хлібина" (одна ціла повноцінна одиниця хліба), "морквина"(одна), "капустина" тощо.
До речі, лексема — одиниця мови. Добродію Єлисію, а як Ви розумієте, що таке мова взагалі?
Cyto do ‹lixye/lixie› ta proceoho.
Gadaiõ, yz napisanïemy ‹y› / ‹i› za */j/ u podœbnéx tuaréx môgyno e vuiocremiti dua pœdxoda:
1) Usiõdui pisiemo ‹y› (ci ‹i›), cde e istoslœuno */j/;
2) Pisiemo ‹y› lixye tam, cde e potreibno, a tam, cde ono ne upluivaieity na vuimóuvõ, ne pisiemo'ho – tacuimy cinomy isprostiouiemo pisymo.
Esmi iz Vami pogodiu sea cyto do drougoho. To-b't-o, na priclad, pisiemo ‹morya›, ‹moryou›, ale ‹more›, ‹moré›, bo u ostannix duox, opoustiuxi ‹y›, vuimóuva bõdeity tacage, a tomou mogemo'ho zaivo ne pisati. U slovax na uz. ‹vuisye›, ‹nizye›, ‹rédye›, ‹blizye› to cyto, yac recete, pisati ‹y› e neminõtye, a ‹lix(y)e›, ‹doug(y)e›, ‹nac(y)e›, ‹pac(y)e› to cyto môgyno e pisati i bez yeoho. Tomou, slédouiõtyi drougomou pœdxodou, ya buimy pisau ‹lixe›, ‹douge› to cyto.
»Esmi iz Vami pogodiu sea cyto do drougoho. To-b't-o, na priclad, pisiemo ‹morya›, ‹moryou›, ale ‹more›, ‹moré›, bo u ostannix duox, opoustiuxi ‹y›, vuimóuva bõdeity tacage, a tomou mogemo'ho zaivo ne pisati. U slovax na uz. ‹vuisye›, ‹nizye›, ‹rédye›, ‹blizye› to cyto, yac recete, pisati ‹y› e neminõtye, a ‹lix(y)e›, ‹doug(y)e›, ‹nac(y)e›, ‹pac(y)e› to cyto môgyno e pisati i bez yeoho. Tomou, slédouiõtyi drougomou pœdxodou, ya buimy pisau ‹lixe›, ‹douge› to cyto.«
Nésmi isgoden. Odina e récy totogyna vuimóuva /t͡ʃɛ/ meidyu ‹ce› ta ‹cye›, u /lɛ/ meidyu ‹le› ta ‹lye›, u /ʃɛ/ meidyu ‹xe› ta ‹xye›, u /ʒɛ/ meidyu ‹ge› ta ‹gye›. Ta meidyu ‹ze› /zɛ/ ta ‹zye› /ʒɛ/, ‹te› /tɛ/ ta ‹tye› /t͡ʃɛ/, ‹se› /sɛ/ ta ‹sye› /ʃɛ/, ‹de› /dɛ/ ta ‹dye› /d͡ʒɛ/ e rœizniça. A tuari he /ˈduʒɛ/, /ɪˈnat͡ʃɛ/, /ˈpat͡ʃɛ/, /ˈlɪʃɛ/, /ˈbolɛ/, /ˈdalɛ/, stoyeaty readomy is tuarui /ˈβ̞ɘ̞ʃɛ, ˈβ̞ɤʃɛ/, /ˈnɪʒɛ/, /ˈblɪʒɛ/, /mɔˈlod͡ʒɛ/ cyto yix mogemo pisati ino is ‹y/i›: ‹vuisye›, ‹nizye›, ‹blizye›, ‹mòlodye›, uzgleadno, a tomou i pervxyœi tuarui e sléd pisati is ‹y/i›: ‹dougye›, ‹inacye›, ‹pacye›, ‹lixye›, ‹bolye›, ‹dalye›.
"e teagyco onuy"
Що це значить? Напишіть, будь ласка, кирилицею, що таке оце онуй
оний?
»оний?«
Yasna riecy. Œdcoli u moyéi pravopisi ‹u› znacity /u/? /u/ e, he pràvilo, pisano ‹ou›. A ‹uy› znacity /ɘj, ɨj/.
»e teagyco onuy« = »is hardly the right one«.