Як я вже не раз пояснював, -ин(а) тут значить прибл. "одиниця чогось", пор. "травина", "билина", "намистина", "піщина", "горошина", "дровина", "намистина" тощо, тому слово "словина" має значення "одне слово" а то й "ОДНЕ слово", слово як одиниця.
"травина", "билина", "намистина", "піщина", "горошина", "дровина" творені від ізбірних тям, тож і значить -ина в них скоріше «одна складова чогось ізбірного». Хоча суть слова "дитина", "вербина" тощо, що таки можуть означати «один із многих». Тож тут неясно, "словина" є «одне слово», чи «одна часть слова». Та як бути, наприклад, із морфемою?
-ина тут ледве годиться, див. одказ під моїми словами
Під "частчина" до "акція(цінний папір)", де вкотре осоромився весь ККК, я дав більше прикладів, із посиланнями на словники. Є також "яблунина", "сливина", та ж "вербина", "бузинина" й "калина" (подвійне -ин- !), "грушина", "дубина", "грабина", "ясенина", "від шина", "тополина", "смеречина", "осокорина", "черешнина", "черемшина"; "будячина". "Кроквина ", мабуть. "Стеблина", бо "стебло" в однині. А "билина"? Є ж "било", в однині.
Та ж "нит(ч)ина" й "хат(ч)ин(к)а" можуть бути, залежно од значення. "Комашина" точно. Можливо, "мурашина" "Бобина"("біб"), "зарубина". Частково "худобина" й "худібчина", "рибина". "ДеревИна"(одне дерево). "Кременина"(один шмат). "Сливина" (одна ягода, уже не дерево). Можливо, "тварина". Із "коноплина", "морквина", "цибулина" й под. не так просто (хоча я вважаю, що вони також цілком підходить). "Перина" (одне перо).
Набридло шукати, та й часу немає. Але цих прикладів сповна досить
Крім того, хоча тут менше впевненості, припускаю, що можна утворити, як деякі перші мої приклади, зворотнє од збірного: "слово" — "слів'я"(лексика) — "словина" (одиниця лексики)
Пор. рамено, імено, знамено, сімено, стремено
Тяжко є творення з цим почепом, бо не можу вняти правила.
Пор. рам'я, ім'я, знам'я, сім'я, стрем'я
Тяжко є творення з цим почепом, бо не можу вняти правила.
Инші причепи ліпше зберегти для суміжних тям, наприклад, "lexon" (ось тут можна йти від значення «одиниця слова»)
"lexeme" є творене за подобою "phoneme", що приблизно значить «озвучене», тож і "lexeme" можна тлумачити як «висловлене».
Грецькому -μᾰ можуть одповідати -м'я(-мено) (σπέρμα — сім'я, ὄνομᾰ — ім'я) чи -мо/-ма/-м (γράμμα — письмо, λεύκωμα — більмо, δέρμα — усма).
Безглузде калькування, звісно.
По-перше, де в нас уживають слово "лексон" і в якому значенні?
""lexeme" є творене за подобою "phoneme", що приблизно значить «озвучене», тож і "lexeme" можна тлумачити як «висловлене»."
Не можна! Ви нітрохи не розумієте такої простої, але чи не головної речі, що слова можуть змінювати значення, особливо коли йдеться про перейняті. Закопавшись із головою в могилу давніх слів і значень, нітрохи, виходить, не розумієте сучасного значення слова, СУЧАСНОГО значення слова в НАШІЙ Мові, яке відрізняється од ПОЧАТКОВОГО значення в ЧУЖІЙ мові-джерелі.
І, аякже, біда з логікою. "Инші причепи ліпше зберегти для суміжних тям..."
Я спитав: "Чому вибрали саме цей наросток?". Я не питав, чому Ви не обрали/одкинули інші: я спитав, чому обрали саме цей. (Припустімо) невідповідність інших доростків ніяк не доводить відповідність цього. Тобто я спитав, чому вважаєте, що цей наросток має потрібне значення; я не питав, чому вважаєте, що інші наростки не мають потрібного.
Я вже писав: учіть, будь ласка, спершу хоч основи логіки
Цей почеп міняє основу, либонь, та поки не пойму як, тож це, вважайте, навмання дане, просто за відчуттям.
Tout, gadaiõ, e crasxe napisati cinnnoiõ pravopisïõ.
«Tout e, gadaiõ, crasxe pisati cinnoiõ pravopisïõ.»
Dauno gy ouge ne pisiõ taco. Nuiné: ‹slovo›.
Ta i nuiné vidiõ cyto slovo ‹slovo› ne mogeity praviti za "lexemat", xuibity "-ema".
Tuar ‹bég› e i slovo i lexema, tuari ‹bégti›, ‹bégati›, ‹bégoun›, ‹bégiõ›, ‹bégomy› sõty slova ta ne lexemata.
Dobre, cyto ouge tac ne pisiete, sõty bo, pro mene, tacœi napisanïe divacysca (osœblivo ‹slofo› iz ‹f›).
Cèrez toe, cyto tout Vasya (do tohoge, ouge necinna) pravopisy ne bereity verxou nad cinnoiõ cuiriliçeiõ, tu ya buimy poprosiu ladéyeu pèrepisati se slovo.
«Ta i nuiné vidiõ cyto slovo ‹slovo› ne mogeity praviti za "lexemat", xuibity "-ema"»
Cyto ge pac prostyraiete? Gadaiõ, ‹-ina› u Romanovœmy ‹slovina› ideity za "-ema"?
«gy»
Pèredye ge (‹gy›?) pisate lixye (‹lixe›?) ‹ge›, ci ne tac?
Ésce xotiõ ispuitati, ceomou pisiete ceastcõ ‹ge› iz deyacuimi zaimênnicui razomy (‹tacuyge›, ‹toyge› – coli ne xuibity pameaty), a deyacœi inxya ispolõcyeinïa pri seomou – ocreimno (‹ocrœimno›? – ne teamiõ) (npr., ‹bay dougy(/i)e›)?
> osœblivo ‹slofo› iz ‹f›
Хотів би я знати, чому колись пан Поруш користав із букви F... Певно бо грецьку дигаму (Ϝϝ) нагадує? :)
»> osœblivo ‹slofo› iz ‹f›
Хотів би я знати, чому колись пан Поруш користав із букви F... Певно бо грецьку дигаму (Ϝϝ) нагадує? :)«
Aino, i tomou.
Ta ne prosto “nagadouié”. I ou gr. ‹Ϝϝ› i ou lat. ‹Ff› e odino gerelo — œdpoviedne pounscoe pisymea (tvaromy meidj ‹I› ta ‹Y›, perviesno viddyepis clioucui), oge u pounscœmy pisymie slougi znaciti [w] / [u].
D.-gr. si yz toho pounscoho pisymena tvori dvie pisymeni: ‹Ϝϝ›, a tó za toyge pœu• ci sõgolosen [w], ta ‹Υυ›, za golosen /y/, oge pac e stau [i].
I u lat. e pisymea ‹Ff› œdtuige — œd tohoge pounscoho pisymene. Ale, ponevagy za pœugolosen [w] bie u lat. ouge pisymena ‹u / v›, ono ge bouvchi cerpano, cerez etrousscoe pisymo, œd greçscoho ‹Υυ›, ono ge bie œd pounscoho (vidj vuisje), to u lat., yz ‹Ff› staxea coristati za sõgolosen /f/.
Ta tó use e utoricyno ceomou ya biex coristau yz ‹Ff› za /w/ [β̞, ʋ, w] pichõtchi rousscoiõ. Peréd usiemy bie tó tomou cyto za |ʉ͡ɶ| = /ʏ, y, ʉ; ʊ/, /ʉ͡ɶ/ biex coristau yz pisymene ‹Ww›, a yeoho tacui za odinacovœsttiõ iz gr. ‹Ωω› (maluimy!) ta iz d.-rous. ‹Ѡѡ› (onoge œd gr. ‹Ωω›). Otge, ponevagy, na pr.: ‹wvça› ci ‹wvyca› — iz trèmi clinui “V” — mogé pluivti na pisymie (rõcoiõ), a ‹Ff› “sturcity” yz readca, ta i tomou cyto [w] ta |ʉ͡ɶ| sõty ceasto porõcy (‹vœl›, ‹vœz›, ‹œusa›, ‹gœuno›), uzemy ‹Ff›. A iesce, ponevagy rousscœy móuvie e golos /f/ nepitim, xtiex zaineati ‹Ff› za /w/, a bui ne moglo bouti yz yeoho coristano za /f/.
Œdcoli ge riexix pisati ‹Œœ› za |ʉ͡ɶ|, néyma zàmetou oge coristati yz pisymene ‹Vv›, atge na vid dosta rœzna sõty.
Що ту значать | |?
Oge perepisy e u nix nadgoloseinna (diaphonemic).
Iz ogleadomy na te cyto yacœsty samuix goloseneu (phonemes) e inocdie rœzna po nariecciax rousscoï móuvui, i u dailche yix golosove (phonetic) œdguibagne e rœzno u rœznax oumóuvax, e tóuc yea incoli dati u nadgoloseinnie perepisi, tomou cyto yz tohoge gerela poxodeaty.
Ose cœilco pricladœu:
• prasl. *ē ta *oy e dalo /i͡e/ u pn.-rous. ta /i(ː)/ u pd.-zx.-rous., xotcha i drouguy tacui e yz /i͡e/, ta i œd pn.-rous. /i͡e/ i œd pd-zx.-rous. /iː/ sõty iesce svoyi proteagui œdvislo œd yna sõgolosna poperedou ci œd nagolosou, na pr.: [i̯͡e, i̯͡ɛ], [ʲe, ʲɛ], [i͡e̯] u pn., ci [ʲiː, ʲi, ʲi͡e̝i̯], [i, ɪ͡i̯, ɪ̝] u pd.-zx., to corótcosti radi usi mogé bouti perepisano he |i͡e| ;
• prasl. EN ( ← *em, *en, *im, *in, *ym, *yn) e pitimo u pn.-rous. œdguibano he /e/ u beznagolosie (‹peati› /peˈtɪ/, ‹Pripeaty› /ˈprɪpetʲ/, ‹deveati› /dɛʋeˈtɪ/, ‹teagti› /teɣ̞̻ˈtɪ/, ‹preati› /preˈɣ̞̻tɪ/, xotcha pœd nagolosomy: ‹peaty› /pjatʲ/), a po /r/ inde i /a/ (‹preaslo› /ˈpraslo/, ‹read› /rad̻/), a u pd.-zx. e tó /ja/ neœdvislo œd nagolosou, a u nizçie pd.-zx., s.b. u cp.-rous. e tó pœd nagolosomy /i̯͡e/ — golosovo: [i̯͡e̝, i̯͡ɪ] (‹read› [ri̯͡ɪd̻], ‹veazié› [ˈʋje̝ʒɛ̝]), ale u beznagolosie: /ʲe/ [ʲe̝, ʲɪ, i] (‹zapreagla› /zɑprʲɪɣ̞ˈlɑ/), a inde u pd.-zx. pri /rʲa/ inde e i /rja/ (‹read› /rʲad/ : /rjad/), to pro corótcœsty usi mogé bouti perepisano he |e͡ɑ| — se poyasnity i [ja ( = i̯͡ɑ)] he yz *[e̯͡ɑ] → [i̯͡͡͡ɑ], ta dalieye [ʲɑ], i tacoge /i̯͡e/ he yz /i̯͡æ/ ← /i̯͡a ~ i̯͡æ/ ← *[e̯͡ɑ] ← **/e͡ɑ̃/;
• o-peregolos e u pn.-rous. /u͡o,ʉ͡ɶ/, œdcui rœznui proteagui, he otó: [u̯͡o], [u̯͡ɛ], [ʉ͡ɪ], [ʉ(ː), ʏ(ː)], [ʷo, ʷo̝], a u pd.-zx. /ʏ(ː), y(ː)/, œdcui ocremo svoyui proteagui: [yː, y, y̼, ʏː, ʏ, ʏ̼, ɥ͡iᵝ, ʷiʷ, ʷi, i͡ᵝ], a u lémc.-rous. ocremo /ʊ/ = [o̝ʷ, ʊ͡u̯], to sloveisno e usi yea œddati u perepisi he |ʉ͡ɶ| ;
• te same i iz e-y-peregolosomy, ponevagy inde (u pn.) e tó /i̯͡e/ (ne he /i͡e/ œd prasl. *ē ci *oy), a u beznagolosie /e/ ci /ʲe/, a u pd.-zx. e tó inde /ʲɪ/ a inde /i/ (proti /ʲi/ yz prasl. *ē, *oy) — tomou usi zagailno: |e͡i|;
• i iz e-u-peregolosomy — usi proteagui: |i͡ʉ *(e̯͡ʉ)|
• proteagui prasl. *i: /ɪ/ [ɪ͡ɘ], [ɪ̯͡ɘ], [ɪ͡ɘ̯], [ʲɪ], [i] — usi he: |i|;
• proteagui prasl. *ū, *ons: /ɘ̞/, /ɯ, ɤ/ [ɯ, ɤ, ʌ] — usi he: |ɯ|;
• proteagui [β̞], [ʋ], [ɸ̞ ~ ʍ], [w], [ɣ̞], [x] — usi he: |w|.
Хіба це те саме?
Не зовсім, але це як завжди, чужі терміни добре відділяють, а в нас це могло би бути просто наше слово, але коли термін то зі своїм визначенням. Але ваші -ини мабуть непогані
»Gadaiõ, ‹-ina› u Romanovœmy ‹slovina› ideity za "-ema"?«
Ne pèuen eimy pocui o teaclé pocepé ta ‹-ina› e teagyco onuy. U -μα(τ-) greçscuix slœu e dosta otuicyeno znacyeinïe orõdnosti — to cimy ci cyto cinyeno e. Ya ouge pèuen kés coristaiõ yz ‹-mea, -men (ci -meiny, -men-)›, hi u ‹ramea› (*that what is joined), ‹znamea› (*to za cimy ci po ceimy znaiõty), otge: ‹tuarmea / tuarmeiny, tuarmen-› "morpheme", ‹zueagymea / zueagymeiny, zueagymen-› "phoneme", ‹znacymea / znacymeiny, znacymen-› "sememe", ‹rõcymea / rõcymeiny, rõcymen-› *chereme", to védé i ‹slœumea / slœumeiny, slœumen-› za *lexeme". Ésce doumaiõ nad ‹-lno (‹-a-lno, -i-lno›) ta ‹-noc, -nc-›.
___
»ceomou pisiete ceastcõ ‹ge› is deyacuimi zaimenami razomy (‹tacuyge›, ‹toyge› – coli ne xuibity pameaty), a inde ocremo, npr., ‹bay dougy(/i)e›)?«
Razomy ‹-ge› znacity "the same; too", ocremo ‹ge› znacity "but, however, on the other hand", npr.:
»Œun e yz malcou lioubiu roslinui. Œunge uirœusxi pac coupi cramniçõ na quétui.« proti: »Ésce œd praprarodiceu e rodina'ho péstouala quétui. Œun ge e yz malcou yaviu radxe xuist ic coneum.«
U ‹bay dougye› het' ne'ma toho ‹ge›, ‹dougye› e odino célo slovo, œd *doug-y-os.
»‹gy›
Pèredye ge (‹gy›?) pisate lixye (‹lixe›?) ‹ge›, ci ne tac?«
Tuari ‹ge› ta ‹gy›, siõduige i ‹go› (xsb. ‹nego› "than, neigy") ta ‹z› u ‹tèz(o)-› usi teagnõty ésce do pie. dobui. Ay, u rousscœy móuvé, /ʒ/ mogeity bouti incoli i ouséceno /ʒɛ/, ta na pisymé ya toho ouséceinïa ne znaciõ, incoli gy i déystvno ‹gy› yz pie.; npr., u ‹neigy› gadaiõ e peruœstno ‹gy›, ale /ʒ/ u ‹tacoge› e dóugyno bouti yz ‹ge›.
Isprauno e pisati ‹lixye› ci ‹lixie› (pocui ne réxix cotro tocyno), ta ne ‹lixe›. Ceomou? Docui réxili'smo ouge u ròzmóuvé pèredye cyto /-ʃɛ/ u ‹bœlxe, menxe, blizxe, dóugxe, tounxe, dòrôgyxe, nizxe, vuisxe› ipr. mogemo pisati prosto ‹-xe›, ‹lixie / lixye› teagneity ne ic sim tuarœum ale ic tuarœum he ‹vuisye› /ˈβ̞ɘ̞ʃɛ, ˈβ̞ɤʃɛ/, ‹nizye› /ˈnɪʒɛ/, ‹rédye› /ˈri͡ed͡ʒɛ/, ‹blizye› /ˈblɪʒɛ/, ‹mòlodye› /mɔˈlod͡ʒɛ/, ‹mòlôdyu› /mɔˈlod͡ʒ/, cde neminõtye e pisati ‹y›, a tomou i u ‹bolye› /ˈbolɛ/, ‹dalye› /ˈdalɛ/, darma e tam /lɛ/ hi pisiõtyi prosto ‹le›, a tomou i ‹lixye/lixie›.
Strogo caziõtyi tuari is ‹-ye (-ie)› sõty im. od. n. (nom. sg. n.) — ‹bolye, dalye/daléye(daléie), rédye, mòlodye, vuisye, nizye, tixye›, a tuari is ‹-xe› sõty tuixge slœu u pricl. odn. n. (acc. sg. n.): ‹bœlxe, dalxe, rédxe, mòlôdxe, vuisxe, nizxe, tixxe/tixéixe›.
Не все зрозумів (не дуже-то й старався марнувати свій час), але скажу ось що: наскільки я розумію, "лексема" — це, у загальних рисах, слово як одиниця мови, правильно?
-ина, на мою думку, підходить для значення "одиниця чогось". Приклади: "травина" ("одиниця трави", із яких складається трава), "зернина", "мачина"(одне зернятко маку), "піщина" (кришталик, наприклад, піску), "насінина", "краплина", "волосина", "бадилина" (одна складова бадилля), "хлібина" (одна ціла повноцінна одиниця хліба), "морквина"(одна), "капустина" тощо.
До речі, лексема — одиниця мови. Добродію Єлисію, а як Ви розумієте, що таке мова взагалі?
Cyto do ‹lixye/lixie› ta proceoho.
Gadaiõ, yz napisanïemy ‹y› / ‹i› za */j/ u podœbnéx tuaréx môgyno e vuiocremiti dua pœdxoda:
1) Usiõdui pisiemo ‹y› (ci ‹i›), cde e istoslœuno */j/;
2) Pisiemo ‹y› lixye tam, cde e potreibno, a tam, cde ono ne upluivaieity na vuimóuvõ, ne pisiemo'ho – tacuimy cinomy isprostiouiemo pisymo.
Esmi iz Vami pogodiu sea cyto do drougoho. To-b't-o, na priclad, pisiemo ‹morya›, ‹moryou›, ale ‹more›, ‹moré›, bo u ostannix duox, opoustiuxi ‹y›, vuimóuva bõdeity tacage, a tomou mogemo'ho zaivo ne pisati. U slovax na uz. ‹vuisye›, ‹nizye›, ‹rédye›, ‹blizye› to cyto, yac recete, pisati ‹y› e neminõtye, a ‹lix(y)e›, ‹doug(y)e›, ‹nac(y)e›, ‹pac(y)e› to cyto môgyno e pisati i bez yeoho. Tomou, slédouiõtyi drougomou pœdxodou, ya buimy pisau ‹lixe›, ‹douge› to cyto.
»Esmi iz Vami pogodiu sea cyto do drougoho. To-b't-o, na priclad, pisiemo ‹morya›, ‹moryou›, ale ‹more›, ‹moré›, bo u ostannix duox, opoustiuxi ‹y›, vuimóuva bõdeity tacage, a tomou mogemo'ho zaivo ne pisati. U slovax na uz. ‹vuisye›, ‹nizye›, ‹rédye›, ‹blizye› to cyto, yac recete, pisati ‹y› e neminõtye, a ‹lix(y)e›, ‹doug(y)e›, ‹nac(y)e›, ‹pac(y)e› to cyto môgyno e pisati i bez yeoho. Tomou, slédouiõtyi drougomou pœdxodou, ya buimy pisau ‹lixe›, ‹douge› to cyto.«
Nésmi isgoden. Odina e récy totogyna vuimóuva /t͡ʃɛ/ meidyu ‹ce› ta ‹cye›, u /lɛ/ meidyu ‹le› ta ‹lye›, u /ʃɛ/ meidyu ‹xe› ta ‹xye›, u /ʒɛ/ meidyu ‹ge› ta ‹gye›. Ta meidyu ‹ze› /zɛ/ ta ‹zye› /ʒɛ/, ‹te› /tɛ/ ta ‹tye› /t͡ʃɛ/, ‹se› /sɛ/ ta ‹sye› /ʃɛ/, ‹de› /dɛ/ ta ‹dye› /d͡ʒɛ/ e rœizniça. A tuari he /ˈduʒɛ/, /ɪˈnat͡ʃɛ/, /ˈpat͡ʃɛ/, /ˈlɪʃɛ/, /ˈbolɛ/, /ˈdalɛ/, stoyeaty readomy is tuarui /ˈβ̞ɘ̞ʃɛ, ˈβ̞ɤʃɛ/, /ˈnɪʒɛ/, /ˈblɪʒɛ/, /mɔˈlod͡ʒɛ/ cyto yix mogemo pisati ino is ‹y/i›: ‹vuisye›, ‹nizye›, ‹blizye›, ‹mòlodye›, uzgleadno, a tomou i pervxyœi tuarui e sléd pisati is ‹y/i›: ‹dougye›, ‹inacye›, ‹pacye›, ‹lixye›, ‹bolye›, ‹dalye›.
"e teagyco onuy"
Що це значить? Напишіть, будь ласка, кирилицею, що таке оце онуй
оний?
»оний?«
Yasna riecy. Œdcoli u moyéi pravopisi ‹u› znacity /u/? /u/ e, he pràvilo, pisano ‹ou›. A ‹uy› znacity /ɘj, ɨj/.
»e teagyco onuy« = »is hardly the right one«.
—
За письмо