Значення слова

Фонема — найменша (неподільна) структурно-семантична звукова одиниця, що здатна виконувати деякі функції у мовленні. Зокрема фонема творить, розділяє і розпізнає морфеми, слова, їхні форми в мовному потоці. При заміні однієї фонеми на иншу може вийти инше слово (к[и]т - к[і]т), при зміні послідовності фонем може вийти инше слово (сіно - Оніс), при видаленню фонеми зі слова теж може вийти инше слово ([б]рак – рак).

Приклад вживання

Різні реально мовлені звуки спадають під ту саму фонему тоді, коли вони не впливають на значення слова – тоді ті звуки вважаємо алофонами фонеми. Так, в данській мові без різниці, чи фонему /d/ мовити як [d] чи як [t], бо там нема значеннєвого протиставлення приголосний за дзвінкістю-глухістю (на руське вухо данські /b, d, g/ звучать загалом як [p, t, k], натомість фонему /t/ є реалізовано приблизно як дещо шепеляве [ts] з придихом. Таким чином звуки [d, t] суть в данській алофони до фонеми /d/.

Походження

дав.-грец. φώνημα – звук

Приклади в інших мовах

ісл. hljóðan, в'єтнам. âm vị

Слово додав

Перекладаємо слово фонема

zuõcély
3

Вимова: {zwʊʷˈt͡ʃalʲ}, zuõcéli {zwʊʷˈt͡ʃalɪ}, zuõcéliõ {zwʊʷˈt͡ʃalʲːʊʷ ~ zwʊʷˈt͡ʃaʎːʊʷ}.

Творено від корене zuõc- (*zuon-k-) чепенем -él-y (*-ē- + *-l- + *-ys) творити ймена діли/діти (nomina acti) чи ймена наряддя (nomina instrumenti) – див. про сий чепінь у Język prasłowiański, F. Sławski, 107: *-ělь. Дане ту слово zuõcély є турено ("мотивовано") товком више речоного чепене -ély (собі ("власне"), чепене -ly, -é- бо тягне до теми дієслова: zuõcé-ti "звуча-ти") ймен діли/діти від дієслова zuõcéti "звучати", мня ("маючи на увазі"): *"оже є звучоно => / оже йме звучати", а ть же се мінить и само грецьке слово φώνημα ("this is the notion of Greek word φώνημα") – чепінь -μα (*-myn) у грецькій иде від знаку ("семантики") первісного стану несення ("пасивного стану") дієслів, тобо φώνημα є в истоті *"оже є звучоно/звучимо".

мовозвук
1
розріжник
1

Бо це найменша структура в мові, яка дозволяє різнити слова і тями.
При заміні однієї фонеми на иншу може вийти инше слово (к[и]т - к[і]т), при зміні послідовності фонем може вийти инше слово (сіно - Оніс), при видаленню фонеми зі слова теж може вийти инше слово ([б]рак – рак).

Щось дрібніше за фонему такої властивості немає, тобто у мові фонема – останній бастіон того, щоб різнити схоже. Чому ж так її і не назвати, давши назву за тим, що вона дозволяє різнити слова?

Запропонувати свій варіант перекладу
Увійдіть щоб додати переклад
Обговорення слова
Поділитись з друзями