Значення слова

Фонема — найменша (неподільна) структурно-семантична звукова одиниця, що здатна виконувати деякі функції у мовленні. Зокрема фонема творить, розділяє і розпізнає морфеми, слова, їхні форми в мовному потоці. При заміні однієї фонеми на иншу може вийти инше слово (к[и]т - к[і]т), при зміні послідовності фонем може вийти инше слово (сіно - Оніс), при видаленню фонеми зі слова теж може вийти инше слово ([б]рак – рак).

Приклад вживання

Різні реально мовлені звуки спадають під ту саму фонему тоді, коли вони не впливають на значення слова – тоді ті звуки вважаємо алофонами фонеми. Так, в данській мові без різниці, чи фонему /d/ мовити як [d] чи як [t], бо там нема значеннєвого протиставлення приголосний за дзвінкістю-глухістю (на руське вухо данські /b, d, g/ звучать загалом як [p, t, k], натомість фонему /t/ є реалізовано приблизно як дещо шепеляве [ts] з придихом. Таким чином звуки [d, t] суть в данській алофони до фонеми /d/.

Походження

дав.-грец. φώνημα – звук

Приклади в інших мовах

ісл. hljóðan, в'єтнам. âm vị

Слово додав

Перекладаємо слово фонема

мовозвук
1
розріжник
0

Бо це найменша структура в мові, яка дозволяє різнити слова і тями.
При заміні однієї фонеми на иншу може вийти инше слово (к[и]т - к[і]т), при зміні послідовності фонем може вийти инше слово (сіно - Оніс), при видаленню фонеми зі слова теж може вийти инше слово ([б]рак – рак).

Щось дрібніше за фонему такої властивості немає, тобто у мові фонема – останній бастіон того, щоб різнити схоже. Чому ж так її і не назвати, давши назву за тим, що вона дозволяє різнити слова?

Запропонувати свій варіант перекладу
Увійдіть щоб додати переклад
Обговорення слова
Поділитись з друзями