В українській мові порівняно мало омофонів — з причини фонетичності правопису. Найчастіше трапляються у словах з ненаголошеними [ɪ] і [ɛ], які у цьому разі збігаються у вимові: наприклад кленок (зменшувальна форма від клен) — клинок (зменшувальна форма від клин).

грец. ὁμός — «однаковий» + φωνή — «звук»

турецьк. eşsesli, sesteş