<Хтось може мені пояснити, ...>

Yé ni.

Могло. Тільки самого слова "звук" у давніших словницях катма.

Олексо, не згоджуюсь із Вами.
"Звук" таки є в Грінченка. http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/19551-zvuk.html#show_point

А проте, основним словом на позначіння цієї тями добродій Грінченко дає слово "гук", "звучати" ж та гинші похідні я там не бачу.

Слід завважити, що в Желехівського є й "звук" і деякі похідні (як-от звуковий, звучний, звучність, а також звукоповний, звучноголосний і звукословіє (як на мене, віє калькою)).
Але "звучати" там нема! А "гук" (та відповідні похідні) і "гучати" суть.

Гадаю, що кожен зробе для себе висновки сам.

Иносе.

Спасибі за підпору, добродію Вадиме та Олексо.

Звучати а[рхаїчне] г[алицьке] м[осковське].

Це справжнє значення тих скорочень? Я не знайшов у передмові до словника (ні до першого, ні до другого) пояснення скорочень. А також, як саме тлумачити те? Архаїхм і московське як розуміти? Застаріле слово повернене назад через уплив російської?

До речі, я теж не знав, що г значить галицьке. Дуже рад, що вказали, добродію Русине.

Так, це справжнє значіння тих скороченнів. Ськайте їх не в передмові, а в кінці книжки.
а. - архаїзм, старе слово, часто в літературній мові вже не вживане, але вживане лише в деяких окремих говірках.
г. - слово, звичайно вживане в Галичині (часом взагалі західно-українське слово).
г. м. - слово, що вживається в Галичині і знаходиться також в мові московській; або галицьке слово, що повстало чи живе під впливом мови московської.
м. - слово московське (російське), або слово чи вираз,що вживається під московським впливом.
а. г. м. - давнє українське
слово, що збереглося ще
в мові Галичини та в Росії, або живе ще під московьким впливом.

А Ви, Карле-Франце, що гадали про значіння отого "г."?
Я помітив, доречі, що в Огієнка мова вже теж трохи погаличанена ("лише", "також"). Тож щоб скласти собі думку про те, що звідки прийшло, треба порівнювать словниці, ознайомиться з роботами письменників та мовознавців із цієї справи та ще, звісно, прислухаться до живої народної мови.

Дякую, знайшов пояснення. Але ось, сумнівно ж. То це слово нав'язане російською, чи давнє, що збереглося? Скоріше друге, бо знаходимо таке же слово в сербохорватській (zvučati та zvučiti).

Я не можу певно одповісти на Ваше питання. Мені тільки ясно, що "гук" і "звук" обидва виникли од давнього "*gǫkъ". Одначе я не знаю, чи виникло слово "звук" у нас усюди, а потім його забули, чи воно з'явилось тільки в Західній Україні, та чи воно виникло там природно в говірках чи воно плід уживаного в Галичині давніше "язичия" серед мовних діячів, що прихилялись до мовної єдності з москалями.
А наявність слова в сербськохорватській мові нічого не доводить про його вжиток у нашій мові.

<Мені тільки ясно, що "гук" і "звук" обидва виникли од давнього "*gǫkъ".>

Neprauda.

Коли зважить, що слов'янський [z] постав із зм'якшеного праіндоєвропейського [g], а в нашій мові збереглись пари споріднених слів гвіздок - звізда, квітка - цвіт, ця думка мені не видається за неправдиву.

<Коли зважить>

Cto?
___
<слов'янський [z] постав із зм'якшеного праіндоєвропейського [g], а в нашій мові збереглись пари споріднених слів гвіздок - звізда, квітка - цвіт, ця думка мені не видається за неправдиву.>

Ménui [ɣ̞wi] : [ʑwi] ta [kwi] : [t͡ɕwi] e souto slovẽnsca novota, nicy wbtyoho zu i.-e. *j.
___
<гвіздок - звізда>

Ne tô. <guézda : zuézda>. "гвіздок" e <gfWzdoc>, ne <guÉzdoc>.