Жіночого роду.
н. Ton, фр. ton, англ. tone походять від лат. tonus «тон, звук», що зводиться до гр. τόνος «тонація, лад; наголос; натяг, напруження», пов’язаного з дієсловом τείνω «натягаю, напружую», спорідненим з дінд. tanoti «натягає, витягає», лат. tenere «тримати, досягати», укр. тене́то
псл. teneto < іє. *ten- «тягти, натягувати, розтягувати»
Пропоную ськати від сього.
псл. tьnъkъ (сх.-сл. tъnъkъ), первісно *tьnъ, основа на -ŭ, пізніше поширена формантом -kъ
Вимовлялося, мабуть, подібно до [тьну], але тут вже хай знавці розбираються.
споріднене з дінд. tanúḥ (tánukaḥ) «тонкий», ос. t‘ænæg «довгий», лит. tę́vas «тонкий», двн. dunni, дангл. þynne, нвн. dünn, англ. thin, дірл. tan(a)e, лат. tenuis, корн. tanow, кімр. teneu «тс.», гр. τανύς «довгий», ταναός (‹ταναƑός) «витягнутий»;
іє. *tenus від кореня *ten- «напинати, тягти», первісне значення «розтягнутий, видовжений».
Сучасне звучання мало б бути щось подібно до [тін].
а що значить оте "tьnъkъ"?
Тонкий < tьnъkъ