Латинське minor «менший» походить прямо з протоіндоєвпропейського кореня *mey- «малий», спорідненого з слов'янським *mьnь(-jь) «менше», старослов'янським мьнйии «менший», руським мьнии «менший», українським менший.
http://oldrusdict.ru/dict.html
goroh.pp.ua: менший
https://en.wiktionary.org/wiki/minuo
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/28059-menshe.html#show_point
Латинське minor «менший» походить прямо з протоіндоєвпропейського кореня *mey- «малий», спорідненого з слов'янським *mьnь(-jь) «менше», старослов'янським мьнйии «менший», руським мьнии «менший», українським менший.
http://oldrusdict.ru/dict.html
goroh.pp.ua: менший
https://en.wiktionary.org/wiki/minuo
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/28059-menshe.html#show_point
Латинське minor «менший» походить прямо з протоіндоєвпропейського кореня *mey- «малий», спорідненого з слов'янським *mьnь(-jь) «менше», старослов'янським мьнйии «менший», руським мьнии «менший», українським менший.
http://oldrusdict.ru/dict.html
goroh.pp.ua: менший
https://en.wiktionary.org/wiki/minuo
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/28059-menshe.html#show_point
Додав українське закінчення -ір як у слів ящір, вечір, щоб було більш схоже до оригінального слова мінор якби воно набуло українського ікавізму 
uk.wikipedia.org: Ікавізм
<щоб було більш схоже до оригінального слова мінор якби воно набуло українського ікавізму>
??
Якби minor засвоїли на пару сот літ ранше, до Москви, то воно б здобуло форму "мінір" чи може навіть "минір" на кшталт слів колір, кімната, вівтар. Те, що слово має форму "мінор" свідчить, що його запозичили зовсі недавно.
Річ є не в тім, а в тім, що половину слова (перву) Ви ставите на питомім корени, а другу його частину виводите не ясно з чого. Писали бисте: "даю адаптовану форму латинського слова", була б' инша річ.
Я чомусь подумав, що -ір (тобто -ер) у словах ящір, вечір є давнім праслов'янським суфіксом.
<Я чомусь подумав, що -ір (тобто -ер) у словах ящір, вечір є давнім праслов'янським суфіксом.>
Uérno doumaste, ta cyto tô ime do uertelui zu lat. <minor>? Nagadaiõ, u <uecœur> ta <yascœur> e prasl. cepeiny *-er-, ne *-or.
Латинське minor «менший» походить прямо з протоіндоєвпропейського кореня *mey- «малий», спорідненого з слов'янським *mьnь(-jь) «менше», старослов'янським мьнйии «менший», руським мьнии «менший», українським менший.
http://oldrusdict.ru/dict.html
goroh.pp.ua: менший
https://en.wiktionary.org/wiki/minuo
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/28059-menshe.html#show_point
<До Чистилища>
‹мінор› — veatsca uimóuva oucrayinscoiõ grajdancoiõ.
mniy, menyu, mnéy
/mnɪj, mnɛj/, /mæɲ, mɛɲ/, /mni͡ej/
"minor"
‹mniy› ta ‹menyu› — ‹menx-› /mæn(ʲ)ʃ-, mɛn(ʲ)ʃ/
‹mnéy› — ‹mnéix-› /mni͡ejʃ-, mni͡eʃʃ-, mni͡eʃ-/
boliy
/bolɪj, bolɛj/
"major"
‹boliy› — ‹bœulx-› /byl(ʲ)ʃ, by͡u̯ʃ-, bu̯͡ɶl(ʲ)ʃ-/
boliy
bœulxya
bœulxyou
bœulxi
bœulxemy
mniy
menxya
menxyou
menxi
menxemy
____
Imeni ladoma "major" ta "minor" e dano za œdstanïõ tretïa stõpene/znamene œd perua — bœulxyoiõ abo menxyoiõ, tô bui "distantia maior seu minor ab primā notā ad tertiam notam; distantia maior seu minor ab primō sonō ad tertium sonum" → "[nota] tertia maior seu minor, [sonus] tertius maior seu minor" → "[harmonia] tonica maior seu minor" → "[tonica] maior seu minor". Latinsca slova ‹maior› ta ‹minor› sõty geinsca ti mõgysca rodou, za geinscomy rodomy do ‹(harmonia) tonica› ci ‹nota (tertia)›. Na pr., ‹D maior› znacity: ‹D› e "sonus tonicus", œd yoho e "harmonia tonica D cum tertio sono maiore" = "(harmonia tonica) D maior".
Tomou lat. ‹maior / minor› e rousscoiõ, teaclo, "boliy / mniy".
‹Boliy› ta ‹mniy (mèniy, menyu/meny, mnéy)› sõty indefinite tuari zuverstanni mõgysca rodou œd slœu ‹velik› ta ‹mal›, teaclo. Radxe e tou voliti indefinite tuar. Indefinite tuari sèrêdnya rodou sõty, teaclo, ‹bolye›, ‹mnye, mènye›, a geinsca rodou, teaclo, ‹bœulxya († bœulxi)› ta ‹menxya († menxi)›. Rœud slova, se bui ‹boliy, mniy/mèniy› abo ‹bœulxya, menxya› abo ‹bolye, mènye› zavisity œd rodou slova u rousscé za lat. "harmonia (tonica)". Coli lat. slovo "harmonia" pèreclasti slovomy ‹sõzuõc›, to "maior" / "minor" bõdeity u mõgyscé rodé: ‹boliy› / ‹mniy/mèniy›. Si récy, "D major" = "(harmonia ab tono/sono) D maior" → "D maior" bõdeity "(sõzuõc œd tona/zuõca) D boliy" → "D boliy", i teaclo "a minor" = "(harmonia ab tono/sono) a maior" bõdeity "(sõzuõc œd tona/zuõca) a mniy/mèniy" → "a mniy/mèniy". Puitanïe e ci slovo ‹sõzuõc› teacneity slovou "harmonia".
Яко ту є тілько глупих перекладів, замїчу, слова "мажор" та "мінор" суть в истотї прикмети (adjectiva). На пр., коли кажуть: "in C major" ягельською, чи "en do majeure" пранецькою, то значить: "у/на [головнім/первім] тонї C/do великім", а ще точнїше: "в/на головнім судзвуцї з первим/нижньим тоном/ступенем C/do з великом третім ( = з ВЕЛИКИМ проміжком між первим ступенем та третім → великий судзвук "accord majeur, major accord")" → коротко: "в/на C/do велицї" = "in C major ; en do majeure".
Таким чином, "мажор" = "велик", "мінор" = "мал", "у до мажорї" = *в до велицї", *в до мінор" = "у до малї".
И без усяких глупих "сум" чи "жур*. Є чи мало гуди, що в мінорї/малї звучать дуже таки радісно, весело, живо (на пр., Баха Badinerie з BWV 1067 — що є там журлива, хмура чи жалібна?), й чи мало гуди, що в мажорї/велицї звучать хмуро, жалібно, тоскно, тужливо. Тому нетреба є винаходити коло — прям переклад є ге найчастїше найлїпший. Не дарма "major" є звано "більший, велик", а "minor" "менший, мал".
А чому Ви не запропонуєте ці переклади? Просто питаю.
Латинське minor «менший» походить прямо з протоіндоєвпропейського кореня *mey- «малий», спорідненого з слов'янським *mьnь(-jь) «менше», старослов'янським мьнйии «менший», руським мьнии «менший», українським менший.
goroh.pp.ua: менший
http://oldrusdict.ru/dict.html
https://en.wiktionary.org/wiki/minuo
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/28059-menshe.html#show_point
Одмінювати можна як слова жіночого роду річ, фальш, розкіш або чоловічого роду вірш, гріш, кіш.
Мажор - більш. Певно найкраще, що вдасться знайти.