Надихнуло те, що англійську фразу "плюс мінус" українці перекладають по-своєму, а саме фразою "більш-менш", відомою наприклад з Словаря Української Мови 1909 року за редакцією лексикографа, педагога, етнографа, літературознавця Б. Грінченка:
Більш-менш. Болѣе или менѣе. «Пекарні в панотців тісні, то на кожну більш-менш велику оказію вже страву готовлять на дворі». Св. Л. 202.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/2266-bilsh.html#show_point
Одмінювати можна як слова жіночого роду річ, фальш, розкіш або чоловічого роду вірш, гріш, кіш.
Щойно довідався, що латинське слово minus «менше» походить прямо з протоіндоєвпропейського кореня *mey- «малий», спорідненого з слов'янським *mьnь(-jь) «менше», старослов'янським мьнйии «менший», руським мьнии «менший», українським менший.
http://oldrusdict.ru/dict.html
goroh.pp.ua: менший
https://en.wiktionary.org/wiki/minus
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/28059-menshe.html#show_point
Уклон.
Латинське слово minus «менше» походить прямо з протоіндоєвпропейського кореня *mey- «малий», спорідненого з слов'янським *mьnь(-jь) «менше», старослов'янським мьнйии «менший», руським мьнии «менший», українським менший.
http://oldrusdict.ru/dict.html
goroh.pp.ua: менший
https://en.wiktionary.org/wiki/minus
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/28059-menshe.html#show_point
Латинське слово minus «менше» походить прямо з протоіндоєвпропейського кореня *mey- «малий», спорідненого з слов'янським *mьnь(-jь) «менше», старослов'янським мьнйии «менший», руським мьнии «менший», українським менший.
http://oldrusdict.ru/dict.html
goroh.pp.ua: менший
https://en.wiktionary.org/wiki/minus
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/28059-menshe.html#show_point
Для знаку віднімання.
Коротше за віднімач/відіймач.
Від 
r2u.org.ua: уймати
Я ж написав для ЗНАКУ ВІДНІМАННЯ, для "+".
Але ЗНАК є йно крімна (конкретна, частная) йнтерпретація. Так само як minus є передусім прислівник-прийменник, але контекстуально й именник – те саме слово.
То Ви простираєте за знак також брати "без"?
Ай. Чому ни?
Може й Ваша правда. Подивимося.
/mæne̞/~/mæŋe̞/~/mene̞i̯/
мє҆нє
mènye
Лят. ‹minus›–им., нах., клич. сер. роду ‹minor›
Рус. ‹мьнѥ›(→+мє҆нє)–им., нах., клич. сер. роду ‹мьн҄ьи›.
Парадиґма пор. ступеня(підстійнена):
Одн. Двой. Множ.
им. мє҆нє. мє҆нши мє҆нша
род. мє҆нша мє҆ншоу мє҆нш
двл. мє҆ншоу мє҆ншєма мє҆ншεм(мє҆ншам)
вин. мє҆нє мє҆нши мє҆нша
ор. мє҆ншє҆м мє҆ншєма мє҆нши
мїст. мє҆нши мє҆ншоу мє҆нших(мє҆ншах)
клч. мє҆нє мє҆нши мє҆нша
Підстійнено(ймено): мяхка -о- вснова, сер. роду.
Одн. Двой. Множ.
им. мє҆нє. мє҆ни мє҆нıа
род. мє҆нıа мє҆нıоу мє҆нь
двл. мє҆нıоу мє҆нєма мє҆нεм(мє҆нıам)
вин. мє҆нє мє҆ни мє҆нıа
ор. мє҆нє҆м мє҆нєма мє҆ни(мє҆нıами)
мїст. мє҆ни мє҆нıоу мє҆них(мє҆нıах)
клч. мє҆нє мє҆ни мє҆нıа
‹to minus›–‹мє҆нити, мє҆нєвати(/mænʲuʋatɪ/)/мє҆нıати›
__
У полїских та котрих південно-західних говорах є можен прикмїтів твар: ‹мє҆нєıє, мнєıє›.
*min•j•os
1) Первинно препозиция, вкупї з на:
Seven minus two is five.–Сїм имне на два, є пять./Сїм мене двома, є пять./ Сїм мене дво'х, є пять.Або же:
Два мене семи, є пять.
2)Имено:
А) Minus sign is written as '-'.–Знак мене є писан (як) '-'.
Б) There is only one minus in that idea.–Є лише 'дне мене в тій мисли.
Those are not the minuses that matter.– Рїч є не во мнях(мних).
3) Може й бути прислівник: ‹мє҆ньи, мє҆нıа, мє҆нє›:
А)A minus number.–Мене число./Ине мене число.
Minus seven degree.– Сїм мене ступенів.
Б) Two times minus ten.– Два на десять мене.
4) Рїч/рекло/дієслово:
Try to minus all the 'if'.– Питай ме́нити вси 'якщо'.
mynye (myn-y-e < *min-j-os)
my e ‹мь› abo ‹ьм›, tac samo yac ru (ръ, ър). r☐, l☐, m☐, n☐, v☐
@Bœgdan Youxyco
Ся засада є ми вїдома, вбаче, я'сми зрїк ся її.
>mynye
__
А зникле *j, мяхкої відмїни, п. Поруш уже не значить, як я памятаю.
Viemy, oge vieste, tó e mienca scorieyche dlea tacuix yac p. Ratty More.
U pricmetax niebui znacity. Prinaymnie znaciu ranieyche.
» Лят. ‹minus›–им., нах., клич. сер. роду ‹minor› «
Aino, isto iz nicotromy rodomy, ta tout e ‹minus›, peréd usiemy, prislœuye.
» Підстійнено(имено): мяхка -о- вснова, сер. роду. «
Ne *-yo- ale *-es- : *-es-y-. Tomou ne mogé bouti sé:
» мнє. мни, мнıа, мнıоу, мє҆нь « tc.
Natómiesty, poprauno bui u nepreamiex padejiex iz /•ʃ•/. Ya gadaiõ oge radno /mæn/ u bœilcheosti padœu, riecevieye bui boulo cecati /æ/ i u *mynyes, otge. Cyto do /ɲɛ/ abo /nɛ/, to, za Xevelevomy, na pr., i u tvariex he ‹siniy, sinya, sinye› rousscõ móuvõ dieleaty govorui iz /ɲɛ/ ta /nɛ/, otge: /sɪɲɪj, sɪɲa, sɪɲɛ/ ta /sɪnɪj, sɪna, sɪnɛ/, a iesce miechano: /sɪnɪj, sɪɲa, sɪnɛ/, i tóge e i iz ‘tretiy’: /trɛtʲɪj, trɛtʲa, trɛtʲɛ/ ta /trɛtɪj, trɛ(j)ta, trɛ(j)tɛ/. Pro pisagne siou dvou protixœdnou vuimóuvou e ou mene zasterégeno pravopisy: ‹siniy› za /sɪnɪj/ ta /sɪɲɪj/, ‹sinya› ci ‹sïna› za /sɪɲa ~ sɪna/, ‹sinye› (ci ‹sïne›) za /sɪɲɛ/ ta /sɪnɛ/, a ‹tretiy› za /trɛtɪj ~ trɛtʲɪj/, ‹tréita› za /trɛtʲa ~ trɛ(j)ta/, ta ‹tréite› za /trɛtʲɛ ~ trɛ(j)tɛ/.
Uzgleadno, berõtchi oglead na *myn- → /mæn•/, buimy naguiliu tvar /ˈmæɲɛ ~ ˈmænɛ/ œd *mýnyes, otge pravopisno: ‹mènye›.
Ale u nepreamiex padejiex imé bouti tvar ‹mèinch•›, s.r.: ceoho? — mèincha, ceomou? — mèinchou, ceimy? — mèinchi, cimy? — mèinchemy, mn.: cyto? — mèincha, ceoho? — mèinchiy (por. poliy œd pole), ceomou? — mèincham, itd. Pravopisy bui boula: ‹mènye›, ‹mèinch•›, iz vuimóuvoiõ: /ˈmæɲɛ ~ ˈmænɛ/, ta, uzgleadno, /ˈmæn(ʲ)(t͡)ʃ•/. Pro tó uveul buimy ocremuy raz izcloneigna, t.z. na sõgolósen (*s).
__
У полїских та котрих південно-західних говорах є можен прикмїтів твар: ‹мнєıє›.
Grõstoco? Atge sloveisniey bui boul tvar *‹мьнѣѥ›.
>Ne *-yo- ale *-es- : *-es-y-. Tomou ne mogé bouti sé:
» мнє. мни, мнıа, мнıоу, мє҆нь « tc.
__
Se toper' rózoumieiõ. Acei, to scloneinïe(*-jos ser. roda) e brano muno'õ sõto na zveagymeinnœi osnovie, tobto yz ogleadou na to cœnceinïa ‹-y-es-y-›, imeun bo iz tacuimy pnemy slovienscœi mòuvui ne znaiõty.
__
>Cyto do /ɲɛ/ abo /nɛ/, to, za Xevelevomy, na pr., i u tvariex he ‹siniy, sinya, sinye› rousscõ móuvõ dieleaty govorui iz /ɲɛ/ ta /nɛ/
__
A uge 👍 Do toho, Vachie napisanïa sõty roupnœi, yzocrema, ‹sinye› yaccyto Vui tac znacite meacke scloneinïe protiu novoho cœnceinïa ‹-e, -є› yz ‹-oe, -оıє›. Ale yac ostanne e u Vas pisano ‹-oe›-/e/, to pisanïa ‹sinye, oseinnye› e troxui neyasne, bo tac' ‹-e› bui same znacilo meacke scloneinïe.
__
>Uzgleadno, berõtchi oglead na *myn- → /mæn•/, buimy naguiliu tvar /ˈmæɲɛ ~ ˈmænɛ/ œd *mýnyes, otge pravopisno: ‹mènye›. Pro tó uveul buimy ocremuy raz izcloneigna, t.z. na sõgolósen (*s).
__
To bui, tou uzeali buiste pèrvœtnuy pocazeny scloneinïa seho por. stõpenya, yac pœdstœynenuy? Zagalomy, ya se vidjõ.
A sce, eismy perégleanõu oustau nagolósa sce raz; otge, Vui gadayete conècynuy nagolós,– *mynyès, e tacui nezmogèn?
__
>Grõstoco? Atge sloveisniey bui boul tvar *‹мьнѣѥ›.
__
E se ‹seriously›? Tac, bõl bui, ale, yac vuidayeity sea, ou tuix govorax, pricmietne cœn. ‹-e(-ıє)› e dosity give, i tac' ono dieyeity za svuicyno'õ svoyeo'õ zemle'õ(area). Na pr., por. poliesscœi dobui zaimena ‹vès, вє҆с› yz nadietimy encliticynuimy detirminativomy–‹усє҆и, усє҆ıа, усє҆ıє; usèy, usèya, usèe(?)›, tac' ge: dvoyenœi zaimena ‹тὀт, тὀта, тὀто› + encliticui ‹и, ıа, ıє› → ‹тὀтъи, тὀтаıа, тὀтоıє›.
Spasibœg Vam za guileinïa!
»A uge 👍 Do toho, Vachie napisanïa sõty roupnœi, yzocrema, ‹sinye› yaccyto Vui tac znacite meacke scloneinïe protiu novoho cœnceinïa ‹-e, -є› yz ‹-oe, -оıє›. Ale yac ostanne e u Vas pisano ‹-oe›-/e/, to pisanïa ‹sinye, oseinnye› e troxui neyasne, bo tac' ‹-e› bui same znacilo meacke scloneinïe.«
Ya pisiõ /•ɛ/ he ‹•oe› u nicotrie pricmét ino po ‹c, g, x› /k, ɣ, x/, a bui, inacye, ne boulo /t͡ʃɛ, ʒɛ, ʃɛ/. Tógy, pœ usiex inchix sõgolósniex pisiõ prosto ‹•e› za te /•ɛ/. A tomou ‹•ye› u ‹sinye, zimnye, oseinnye› tc. ne e zayvo.
Acéi bui lieple mogti pisati inacye neigy ‹•oe›, ta ya pocui ne viemy. Aino, vidiõ Vache ‹meacke›, a ic tomou bui boulo ‹tõghe› ta ‹lixhe›. Ne viemy, treba bõdé doumati. I Vachi doumcui sõty vitanui.
»To bui, tou uzeali buiste pèrvœtnuy pocazeny scloneinïa seho por. stõpenya, yac pœdstœynenuy? Zagalomy, ya se vidjõ.
A sce, eismy perégleanõu oustau nagolósa sce raz; otge, Vui gadayete conècynuy nagolós,– *mynyès, e tacui nezmogèn?«
Aino. ymaiémo-gy, na pr., im. eid. ‹mati› proti ‹mater•, mateir•› u inchix padejiex. Ceomou pac ne ‹mèine› im. eid. nic. iz ‹mèinch•› u inchix padejiex? Daunieye’my tóge naguiliu i pro ‹stariy / stariey› ci ‹boliy› za ‘major’, uzgl., coho? — ‹starcha / starieycha›, ‹bœilcha›.
A nagolós, xuiba padé na cœneç u ‹dalye›, ‹bolye›, ‹vuisje›, ‹nizje›, ‹blizje›?
@אלישע פרוש
>Ya pisiõ /•ɛ/ he ‹•oe› u nicotrie pricmét ino po ‹c, g, x› /k, ɣ, x/, a bui, inacye, ne boulo /t͡ʃɛ, ʒɛ, ʃɛ/... Ne viemy, treba bõdé doumati.
__
Uge e yasno. Pisymena ‹k, gh, xh› eismy iesce ranieye priglesdieu. Ouzagalie, ne znaiõ ci'ste doumali pro lecsicyne pisanïe dlya tuix cœnceiny, ale pisati, ‹meacce, tõge, lixe, Ceniya› iz vuimòuvo'õ [k] ne e tac' prosto u Vas.
>A nagolós, xuiba padé na cœneç u ‹dalye›, ‹bolye›, ‹vuisje›, ‹nizje›, ‹blizje›?
__
Ni pac, ino 'mènye' mayeity eiry ou corene, tomou'smi sea plõtau.
Mieniõ za œdpoviedy!
Hm... Cyto e ”lexicyna“ pravopisy? E tó taca cde yn zvõc corene e zaxovano za yeoho golóunomy slovomy, he, na pr., /ɣ̞/ u ‹tõg, tõgo›, otge i u /tʊˈɣ̞ɛ/, pisiõtchi prosto ‹tõge›? Çi tó, gadaiõ ni, atge zorovo tó ne dasty niyaco ròzlõciti œd, na pr., tvarœu clicynoho padeja iz /•k/ : /•t͡ʃɛ/, /•ɣ/ : /•ʒɛ/, /•x/ : /•ʃɛ/, cde pisiémo: ‹xlópce›, ‹ceoloviece›, ‹drouge›.
Aino, e *y u *myn-, ta yac iz *-yes (ne *-ē-yes) e tuix coreneu e ino gymenia (*myn-, *lyg-, *tun* ← *tyn-), tó imoviernieye e yix ròvenagne za nagolosómy inchix slœu. Pacye, u d.-rous. œd ‹lyguco›, ‹malo›, ‹tunuco› (*tynuco) tui tvarui stõpenovagna bea iz *-ē- u nicotrie rodie: ‹lygieye›, ‹mynieye›, ‹tunieye›. Otge yn tvar bez *-ē- bui œd *myn- i tac boul mnieye pitim, tomou i nagolós mogé bouti utorinen.
Tac, to eismy mieniu, eaghelysco'õ tócyno se e "lexical spelling", i srieu biex toge vuiznaceinïe "memorised spelling", ta ne viemy cde.
__
To'smi i doumau, bo cerédovanïe velyarnuix i palyatalynuix e dõge crieptchieye oustaleno ou rouscœmy sõgolósstvie, nege cotrœi zveagui/cerédovanïa ou padax "memorised spelling" toie ge eaghelyscoie.
Xotchea, mynie yzdayeity sea, sia zasada bui mogla bõti dieyevoiõ pri ynœmy rieseinïi. Cœnceinïe /e/ ser. roda od'ninui mayeity dva geréla: *-e, -o•je. Togdie, mogli buiste eati pro rœzneinïa apostroph cotruy bui cazau na põty rozvoiou /ɔ/→/ɔi̯ɛ/→/ɛi̯e/→/e~ɛ/, protiu pervœtnoho /e/ meaccoho scloneinïe; tacoge to bui pomoglo yz velyarnuimi peréd /ɛ/. Taco: ‹sine–brane'; drouge'(<drougoe)–drouge(clicy. pad 'droug')›. Togdie bui pisymena ‹gh, k, xh› sea sgodili ino ou serédinie slova.
Tout, o jadnie apostrophie ne mogé bouti i móuva. Tó izxóuznemo do oucrayinscoï pravopisi bóulgairscoho pisyma.
»/ɔ/→/ɔi̯ɛ/→/ɛi̯e/→/e~ɛ/«
Za Xevelevomy perébieg bie tac:
1.
a) cœneç n. r. nevuit.: /•o/ (← *-o), /•ɛ/ (← *-y-o),
b) cœneç n. r. vuit.: /•ojɛ/ (← *-o + *ye ‘tó, ono; oge’), /•ɛjɛ/ (← *-y-o + *ye);
2. /to/ ‘that’ : /sɛ/ ‘this, it’ → /to × sɛ/ → /tɛ, sɛ/ → /s•ɛ, t•ɛ/ →
3. /•ɛ/ cœneç n. r. vuit. prim. — bez izveazcou iz 1. b);
4. Dalieye, u iniex govoriex, do ouge n. r. vuit. prim. iz novuimy /•ɛ/ œd /sɛ, tɛ/, bie, utorinno i dodatcovo, dolõceno iesce /•jɛ/ yz 1. b), sé bui, i tam cde /•ojɛ/ peredje bie boulo.
Inchami slovami, tam ne bie ni izteaghneigna ni priodinacóuleigna (znanoho ceix., slvç., lead. móuvam), ni ousieceigna (a buismo za tó pisali apostroph), ale, scorieye, zastõpleigne zvõcœu readouagnemy (by rhyming) za /•ɛ/ u ‘sé’ i, dalieye, iz poxireigne toho /•ɛ/ i na n. r. vuit. prim.
Ceastcovo i tomou ya ne douge lioublõ svoiõ pravopisy ‹•oe› po ‹c, g, x›.
U iniex govoriex osta perviesne 1. b) (xirocoye pole), inde osta i 1. a) (xiroco pole), inde utorinnœi (pœsylie sciebla 3.) novui tvarui (xirokeye pole).
Yac ’novuu‘ /•ɛ/ e stau cœneç n. vuit. prim. za bœilstvomy (par excellence), tó i pisati ona primeitna iz nimy e slied he snaistscõ (organic) ceasty primetui, s.b., bez œdvoróta, i bez *o yz daunieycheoho /•ojɛ/.
___
Uzgleadno, popri odin izclad /•a/ ou geinscuix primeten, u rousscœy móuvie nuinie ona ne sõty œd izteaghneigna ci ousieceigna perviesnuix vuituicynuix tvarœu na /•a + •ja/, ni ne izderjeaty perviesne /•a/ nevuituicenuix tvarœu geinscoho rodou primeten. Natómiesty, e tó /•a/ œd /t•a/ u ‹tà› ‘that (g.)’ ci ‹ysa› ‘this (g.)’, zastõpiuxi daunieyche /•a+•ja = •aja/ daunieychix ci perviesnuix vuituicynuix tvarœu primeten geinscoho rodou. Razomy iz tuimy, yac, p. n., u slœunicou Gelexœuscoho e toceno ci malo (cde bœilche neigy yix liecity cinnà móuva) statiy na primeitna iména iz perviesnuimy tvaromy nevuituicynuimy u mõjscie rodie (na pr., ‹viedœm›), razomy iz tvarui u geinscie ta nicotrie rodie, tó sloveisno e gadati oge tœi tvarui u geinscie rodie na /•a/ tacoge œdguibaiõty nevuituicynuy tvar. Ysé dóugyno e znaciti oge u rousscœy móuvie e zaxovano geinscoho rodou i vuituicynœi i nevuituicynœi tvarui primeten, oba iz /•a/ na cœnçie, cde /•a/ nevuituicynuix tvarœu geonotui izxerjity perviesne /•a/ nevuituicynuix tvarœu d.-rous., a /•a/ vuituicynuix tvarœu e peréneseno œd /•a/ u ‹tà› (/t•a/), œdpreadxi u samozveaggié obou tvarou (utœmy, ceasto iz rœzniçeiõ u nagolósie). Pro yix ròzlõcõ u pravopisi, ya prostiraiõ pisati ‹•a› za nevuituicynœi tvarui, ta ‹•à› za vuituicynœi.
Два віднять один дорівнює один.
(Поетичні види слів та деякі просторіччя — це не погано)
+. Xotél emy dati. Godi greçscè <πλην> za "minus", wd d.-gr. <πλήν> "crwmy, bez".
—
Поки дам +. Одначе "двадцять сім мінус два" буде "двадцять сім без два" чи "без двох"?
Напевно пізніше могла б постати подоба без відміни, як із "мене звати Максом" стало "мене звати Макс".
Мабуть треба узгодити як і звично цей прийменник, цей переклад точно ж передусім на тяму прийменника направлений, це вже знак може так може не зовсім
x + y: икс су̀с игреком
x - y: икс без игрека
Але сам знак: вяч (+), мень (-)
+