Творено мною від корене süir- (http://oldrusdict.ru/dict.html#: свирити "играть на свирели", свирьць "музыкант, играющий на свирели", свирьцѣль "птица свирестель", свирѣль "дудка, музыкальный инструмент из тростника или из дерева, свирель; звук; песнь", свирѣльникъ "музыкант, играющий на свирели"; ЕСУМ V, 192: свиріль), чепіньми: -ya, -a, -y. Можуть бути й инші чепени; мені ту головна є мотивація від значень самого корене "спів, звук"; корінь сей волив ім про його ізольованість і відносну незанятість иншими значеннями, порівняно з коріньми pé- в "пісня, піти, ..." чи zuõc-, крім того значення корене pé- тягнуть узько до голосу, а "мелодія" тягне й до голосу й інструментів.
Чехи zpívat, поляки śpiewać, словаки spievať, навіть серби певати, але ні, Ви будете настирливо йти проти вкраїнської мови й популяризувати російський пів. Птьху. Багато українців по-Вашому поють а не співають?
По перше, не <поють>, а <піють>. А твари без передчепа знають и йинші словянські мови: слвц. <pieť>, ч. <pět> (https://cs.m.wiktionary.org/wiki/pění, https://cs.m.wiktionary.org/wiki/pět) – з мітою "книжне, поетичне" в обу мову, але таки є, далі ч. pěvec – загальне слово (без міти "книжне" чи "поетичне", у сербсько-хорватській тільки без передчепа: <певати/pevati, pjevati> (http://hjp.znanje.hr/index.php?show=search_by_id&id=eV1kUBY=), <пети> (https://en.m.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/pěti), а також именник <poj> (http://hjp.znanje.hr/index.php?show=search_by_id&id=eVtnWxI=), ляд. piać (https://sjp.pwn.pl/slowniki/piać.html), слн. peti (https://en.m.wiktionary.org/wiki/peti#Slovene). И, на кінець, руське: <піяти> (ітеративно-дуративний твар) та <піти> (sum.in.ua: pijaty.; "Зарокотав бурун цимбалів, Скрипиця піє, мов душа" (Андрій Малишко, Битва, 1943, 209; http://ukrlit.org/slovnyk/піяти: "Та не будуть бачити, як сади цвітуть, та не будуть чути, як солов’ї піють" (Кос., Новели, 1962, 192). Из корпусу української мови:
"Дівиці піють на Дунаї" (Меч Арея, Іван Білик)
"Що передні йдуть — пісні піють" (Останній гетьман, Юрій Мушкетик)
"Вже коні ворожі іржуть на Дунаї і ворожі стріли піють недолю мені." (Зачарована Десна, Олександр Довженко)
"Отже, скажіть, пане Вайдо, чому когут заплющує очі, коли піє?" (Саксаул у пісках, Роман Іваничук)
"Як уміємо, так і піємо!" (Хмари, Іван Нечуй-Левицький)
"Цуєш, як піває?" (Соло для Соломії, Володимир Лис)
"Півши пісню старому князеві" (Меч Арея, Іван Білик)
Признаюся, Ви мене озадачили, не ждав здибати це слово у Івана Нечуя-Левицького. Він завжди старався писати взірцевою української мовою. Піду до збірки творів, гляну оригінал, у якому контексті цитата.
мелодійний - співочий
r2u.org.ua: мелодия
Мело́дия – мело́дія, спів (-ву), го́лос (-су). Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
Мело́дія = мело́дія, сьпів.
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
Від бриніти — дзвеніти, дзвінко звучати, дзижчати, дзюрчати, цвісти, красуватися, червоніти, достигати.
Етимологія англійського melody, що знайшов:
англ. melody/melodye/melodie <— 13 століття melodie (вокалька або інструментальна музика; послідовність музичних звуків, що ладять (підходять між собою, гарно звучать разом) між собою) <— старо франц. melodie (музика; пісня; злагода, лад, налаштування (англ. tune)) <— пізньо латин. melodia (приємна пісня; у середньовінчій латинській також музика загалом) <— грец. melōidia (спів, співання, наспівування, оспівування (говорити співом); хорова пісня; лад/налахшування для ліричної поезії) <— melos (пісня, частина пісні; кінцівка, член, учасник) + ōidē/aoidē (пісня, ода (тобто поема/вірш, що співають, що супроводжується музикою), легенда, повість, історія) <— aeidein (співати); aoidos (співець, спів); aude (голос, тон/лад, звук) <— можливо від ПІЄ кореня *e-weid- від *weid- (бачити) можливо від *wed- (говорити, вода).
Читайте ще нижче, символів не вистачає.
Як видно, мелодія пов’язана з приємною музикою, звуками, співом, голосом, хором, поезією.
У нас є дуже гарне слово бриніти.
1) По-перше, це синонім до звучати, гучати, гудіти, лунати, чутися.
- Тичина:
«Брини́-ж у се́рці, мрі́є золота́, на рі́зні то́ни.»
- Грінченко:
«В голові́ йому вже до́бре брени́ть.» (шумить)
Також це слово пов’язане з багатьма різними звуками:
2) Звук музики:
- Леся Українка:
«Там бубни й сопілки бринять.»
Звідси
Бренькач — Поганий музикант
3) Дзвінке звучання
- Панас Мирний:
«Тонкий голосок її.. бринів, як струна, і вона вела ним довго-довго»
- Чорнобривець:
«Натягнуті линви бриніли струнами.»
- Грінченко:
«Щоб чобітки не рипіли, щоб підкі́вки не бриніли.»
Звідси й
Бринькач —дзвінка монета
Бринчок — дзвінок, бубонець
Бринь — звук стун, звук дзвіночків, бруньок.
Бренькіт — дренькоті́ння, дре́нькіт, бря́зкання, брязкіт, гуркіт струн.
Бри́нькало «всякий музичний інструмент, на якому можна бриньчати»
4) Дзижчання:
- Ліна Костенко:
«Бринять у тиші пилочки цикад.»
- Василь Кучер:
«Бриніли бджолині крила у виноградній лозі.»
- Л. Мартович:
«Над Селеновою головою бриніли комарі дивними голосами.»
5) Дзюркотіння:
- Усенко:
«З гір потоки плинуть, рвуться, Струмені бринять.»
- Чубиньский:
«А в Перейму річки біжать, бігли ж вони, аж бриніли.»
6) Також є значення цвісти, красуватися, червоніти, достигати.
- Чубинський:
«Ой зацвіла маковочка, зачала бриніти.»
7) Красуватися, гарно виглядати, яскраво вирізнятися своїм кольором:
- Грінченко:
«Бринять всюди паняночки як королів цвіт.»
- Марко Вовчок:
«Аби почала перша маківочка бриніти, вже й угледить, і зараз вирве й любує ню [нею].»
- Вінграновський:
«А гаї весна любила, А гаї були при ній, І весна їм ноги мила, І метеличок бринів.»
8) Блищати, виблискувати:
- Анатоль Свидницкий:
«Капками роса бренить та миготить.»
- Микола Бажан:
«Бринять багнети, виструнчені скісно.»
- Вадим Собко:
«На очах Любові Максимівни бриніли сльози»
- Черкасенко:
«Сльози підступали йому до горла, давили, бриніли на віях і застилали перед ним усе якоюсь імлою.»
- Грінченко:
«Орел під хмарою тільки бринів.» (у значенні був ледь помітним, миготів)
--------------
Мелодія в українській (так само як і в англійській) часто використовується художньо не лише для музики, а й для звуків, шумів, голосів людей, тварин, стихій, неживих предметів, які гармонійно, злагоджено, або ніжно звучать.
- Максим Рильський:
«Весняний гук іде в народі,
Що рідну землю засіва...
Ой скільки тонів і мелодій!
Ой що ж то будуть за жнива!»
- Коцюбинський:
«Згори вторувала тій мелодії барв безладна гармонія мідяних дзвоників отари, що паслась по горах»
- Антоненко-Давидович:
«Чапенко притиснув ліктем люфу рушниці до спини й по-дитячому ловив фантастичні, вибагливі мелодії бурхливого вітру.»
- Багірова:
«Комар всілякої мелодії дзичить, а Заїнька слухає – не наслухається.»
- Винничук:
«На черешню сіла сорока і заскреготала, наче іржавий ключ, а вивільга, що перед тим вишивала сад тонкою мелодією, раптом замовкла.»
Бриниво — тобто наслідок/продукт/предмет бриніння. А бриніння, як вже я написав вище, означає і музику, і звук, і шум, і гуркіт, і дзвінькання, і дзюркотіння, і дзижчання, і блискіт, і цвітіння, і красування, дозрівання. Також це звуки й людей (голосів), й тварин, й комашок, й води, й інструментів, й інших предметів.
Мелодія може бути існувати без співу, але точно не без звуку. Тому вона є позвуком.
Якщо гуда це музика
Мелодія це частина гуди, чи то зі співу, чи з гри інструментів. До того ж, мелодія це одна з найваждивіших, якщо не найважливіша, частина гуди. От і є, гудина.
Також співзвучне з гу́дина й огу́дина. Це гілочки, стебельця, листочки, або самі рослини, що в'ються, повзуть.
Єдине що, це те, що може для когось збігатися з година через однаковий наголос і редукцію О до У.
Від слів "гудьба", "гудіти". Від кореня "гуд". Від др. гѫдьба, далі псл. *gǫdьba, що виникло зі сполуки псл. *gǫděti із наростком псл. *-ьba. Джерело: https://uk.wiktionary.org/wiki/гудьба#Етимологія
це слово йснувало ще за часів Миколи Дилецького (він його використовував) - 17те сторіччя
sum.in.ua: naspiv
Там друге значіння.
НА́СПІВ, у, ч. Те саме, що мело́дія 1. Яшко аж зупинився і жадібно прислухався. Та слів не міг розібрати. А наспів схопив (А. Головко); Остап прочитав молитву і мимоволі підхопив наспів, який виводив на скрипці німий (Д. Білий); // Мелодія, наспівана голосом; спів (у 3 знач.). Смолоскипи гойдалися, пританцьовуючи в ритм наспіву чоловіків (В. Малик); Артем Синько уперше за останні два десятки років співав .. Густий, протяжний наспів плив над вечірньою рікою (В. Дрозд); Левко наспівував пісеньку .. Оскільки вітер дув з півночі, чималі фрагменти наспіву все ж пробивалися до верхніх терас [муру] (М. Кідрук). -- СУМ-20 https://services.ulif.org.ua/expl/Entry/index?wordid=56718&page=1807
Остап прочитав молитву і мимоволі підхопив наспів, який виводив на скрипці німий (Д. Білий)
Як тоді сформувати "мелодичність"?
Мелодичність має відповідник милозвучність і доброзвучність
А як творити прикметник, якщо наспівний відноситься одразу до другого значення, а саме спів і милозвучність? Чи може бути?
goroh.pp.ua: Наспівний